Таємничий генерал Гриняк
25.08.2017
Як зникнув генерал
Повістка про виклик на допит була направлена 8-го серпня за місцем теперішньої служби підозрюваного, у головне управління Нацгвардії. Повісткою про виклик Гриняка на слідчі дії був поінформований у тому числі його безпосередній керівник, командувач Нацгвардії Юрій Аллєров. У призначений день генерал до слідчого не з’явився.
Вже 10-го серпня, у день допиту, після повторних письмових запитів від слідства, з головного управління Нацгвардїі відповіли: вранці 10-го серпня Гриняк терміново відбув до АТО.
Наказ про відрядження підозрюваного датований 9-им серпня – наступного дня після повістки, яку у Нацгвардії отримали 8-го серпня.
Такі дії однозначно є порушенням обов’язку підозрюваного невідкладно з’являтись на виклик слідчого, вважають джерела ТЕКСТІВ у прокуратурі. Цей обов’язок був покладений на Гриняка судом, коли вирішувалось питання запобіжного заходу для нього.
Окрім того, як стало відомо ТЕКСТАМ, охорона Гриняка за його адресою реєстрації «не дуже дружньо повелась» [термінологія джерела – Ред.] до спроб слідчих з’ясувати його місцезнаходження.
Охорона була призначена слідчим підозрюваному після його заяви про буцімто переслідування людьми, яких він ідентифікував як міліцейську «наружку». Бодігардів було призначено з числа бійців Нацгвардії, в якій на той момент і зайняв одну з керівних посад Гриняк.
У чому підозрюють
Під час Майдану полковник Володимир Гриняк був заступником голови Департаменту громадської безпеки.
Департамент громадської безпеки – був «кураторським» для «Беркуту» та інших спецпідрозділів міліції. Положення від 2012 року, чинне на момент Майдану, у одному з перших пунктів встановлює – Департамент громадської безпеки здійснює контроль за діяльністю «Беркуту», надає підрозділу організаційно-методичну та практичну допомогу (Див пункт 1.2).
Володимир Гриняк підозрюється слідством у організації штурму Майдану 18 лютого і незаконному фінансуванні беркутівців, які протистояли мітингувальникам.
Зокрема, за даними джерел, слідство вважає, що він передавав накази від Захарченка та Ратушняка відповідним підрозділам та їх командирам, а також керівникам нижчого рівня, зокрема Федчуку.
Щодо фінансування – мова йде про позаслужбові грошові заохочення, які отримували силовики, що брали участь у протистояннях з мітингувальниками. Слідство вважає генерала причетним до цих виплат.
У свою чергу Володимир Гриняк відкидає всі звинувачення.
Кар’єра після Майдану
2 березня 2014 року Володимир Гриняк був підвищений, щойно Арсен Аваков «зайшов» у міністерство. Наказом міністра тоді ще полковника призначили керувати Департаментом громадської безпеки, в якому під час Майдану він був заступником керівника.
Згодом новий керівник Департаменту отримав і підвищення в спеціальному званні – став генерал-майором міліції. У відповідний указ Президента від 23 серпня 2014 року його було внесено за поданням від МВС.
Окрім того, саме Гриняку було доручено подати на реєстрацію в Мінюст наказ МВС №447, який легалізовував перейменований «Беркут» під виглядом безликих «підрозділів міліції громадської безпеки особливого призначення». Під Положенням про ці безіменні підрозділи також його стоїть підпис.
Виходить, що «Беркут» перейменували і залишили в підпорядкуванні Департаменту. А керувати цим Департаментом (і перейменованим «Беркутом») стала людина, яка під час трьох місяців побиттів, катувань, викрадень і убивств «Беркутом» протестувальників була заступником керівника цього самого Департаменту, який був зобов’язаний контролювати «беркутівців».
Окрім того, саме в той час, коли Гриняк був керівником Департаменту громадської безпеки МВС, відбувся силовий зрив беркутівцями спроби допиту і затримання бійців «чорної роти».
2 квітня 2014 викликаних на допит бійців чорної роти «Беркуту» не змогли ні допитати, ні затримати, оскільки, як свідчить Олексій Баганець, «Київський Главк міліції був заблокований більше 300 спецпризначенцями, озброєними вогнепальною зброєю, які перекрили всі виїзди і виходи із будівлі, вимагаючи негайно звільнити і відпустити їх колег».
Спецпризначенці – саме з «Беркуту»: на відео з тих подій бачимо, наприклад, зараз уже підсудного по кількох майданівських справах командира роти київського «Беркута» Михайла Добровольського, який виступає парламентарем від протестуючих силовиків.
В результаті з 16-ти підозрюваних у причетності до розстрілів бійців вдалось у ту ніч затримати лише трьох, один з яких – ротний Дмитро Садовник – пізніше втік. Півдесятка бійців відпустили у ту ніч буквально з порогу автозаку. Вони також втекли.
Через день після нічного бунту – дивна акція протесту «беркутівців», більше схожа на театральне дійство спеціально для запрошених журналістів. Знімальна група на «акції» – єдина – каналу «Россия 1».
Командує на акції, судячи з відео, той самий ротний Добровольський. У свій робочий час українські силовики та їх рідні працюють на камери пропагандистського каналу сусідньої країни, яка щойно окупувала український півострів і довірительно жаліються на утиски «української хунти».
Гриняк мав би бути відповідальним за це з двох причин:
• Акції протесту – це пряма відповідальність Департаменту громадської безпеки, його основний профіль, тим більше силове блокування адмінбудівель зі зброєю.
• Саме на Департамент, який очолював тоді Гриняк, було покладено функцію контролю за «Беркутом», та його перейменованої реінкарнації, бійці якого і блокували будівлю.
Адвокат родин Небесної Сотні Євгенія Закревська неодноразово заявляла клопотання про проведення службового розслідування цих подій, але його так і не провели.
За збройний бунт чинних міліціонерів під главком, в результаті якого було зірвано допит та затримання підозрюваних в особливо тяжких злочинах, Департамент Гриняка не звільнив жодного міліціонера.
Пізніше, у 2016-му, Гриняк перейшов керувати аналогічним Департаментом у Національну Гвардію. Міліцейське спецзвання генерал-майора перетворили на військовеуказом Президента (за поданням керівництва Нацгвардії) «в порядку переатестації».
Прокуратура намагалась через суд відсторонити Гриняка від посади, але суддя Васильєва Печерського районного суду відмовила прокурорам у цьому.
Поручителі від Народного фронту
Коли Володимир Гриняк опинився у статусі підозрюваного, суд у грудні 2016-го року мав вирішити, який запобіжний захід обрати. Прокурори просили утримання під вартою. Натомість група депутатів Верховної ради з Народного фронту (Володимир Соляр, Андрій Левус, Микола Величкович, Сергій Висоцький, Михайло Бондар) і один депутат з БПП (Андрій Антонищак) написали заяву про взяття на поруки Гриняка.
Поручителів об’єднують такі речі:
• Вони нібито були «функціонерами» або учасниками Самооборони Майдану. Дехто з них називає себе «сотниками Самооборони»;
• П’ятеро з шести поручителів – офіційно з «Народного Фронту», як і Аваков;
• П’ятеро з шести поручителів згідно з даними Української правди, отримали нагородну зброю від Авакова, а шостий – Величкович – був його заступником з березня по листопад 2014;
Чому Самооборона заступається за підозрюваного у справах Майдану генерала?
Поручителі заявляли, що нібито Гриняк був на стороні протестувальників і передавав їм важливу інформацію. Але у Департаменті спецрозслідувань кажуть – за три роки ніхто з них не проявив ініціативу, аби поділитись цією «важливою інформацією» часів Майдану зі слідством. У інтерв’ю Цензору Андрій Левус, переповідає свою відповідь на питання слідчих «Чому за три роки самі не прийшли?» – «Просто мені було цікаво спостерігати за Генеральною прокуратурою».
Не знайшлось нардепам що розповісти і після того, як вони стали поручителями генерала і отримали запрошення свідчити. І хоча Андрій Левус у інтерв’ю каже, що надав детальну інформацію щодо допомоги Гриняка, джерела у слідстві заперечують – «лише загальні фрази».
Три моменти, які пов’язуть Гриняка, Самооборону і Народний Фронт
1. Співпраця Департамента Гриняка і Самооборони у 2014. 4 квітня 2014 Гриняк на круглому столі заявив, що патрулювання вулиць (охорона громадського порядку, що є основною задачею Департамента, яким він керував) здійснюється міліціонерами спільно з «Самообороною». Він також сказав, що один з заступників міністра курує співпрацю міліції та самооборони. Прізвище куратора він не назвав, але, найімовірніше, мався на увазі Микола Величкович, який у той період і справді був заступником керівника МВС. У різних джерелах він також фігурує як помічник\заступник керівника «Самооборони Майдану».
Тісна співпраця Департаменту громадської безпеки часів Гриняка з «Самообороною» у 2014-му, а також кураторство Величковичем цього процесу може бути ключем для розуміння того, чому нардепи-самооборонівці з «Народного фронту» включно з Величковичем пізніше взяли на поруки генерала у суді.
2. Роль Гриняка у взятті МВС під контроль Аваковим. Один з народнофронтівців-поручителів, Андрій Левус, розповів в інтерв’ю Цензору, що саме Гриняк допоміг Авакову взяти під контроль МВС, яке знаходилось у хаосі. І це також може пояснювати лояльність Народного Фронту до генерала, яка вже виручила його у суді одного разу, допомігши уникнути арешту.
З інтерв’ю Андрія Левуса виданню «Цензор»:
– Де він був під час розстрілу Небесної сотні?
– Це таємниця слідства. Я не можу її розголошувати. Одначе, знаєте, він допомагав нам тоді, коли все почало “сипатися”. Навіть повідомив, як тікатиме Захарченко. Але в нас тоді не було сил і засобів, щоб його впіймати. Все відбувалося дуже швидко.
Ще один важливий елемент. Ви ж пам’ятаєте, що після Майдану був великий хаос. Нам було важливо мати людину, у якої є хоч мінімальний досвід роботи в такій структурі. Нам потрібно було якось задіювати тих же звичайних міліціонерів із райвідділків (не всі ж брали участь у вбивствах людей), бо починалося мародерство. Були звичайні правоохоронці. Їх треба було зібрати та поставити завдання. Гриняк допоміг нам налагодити тут систему.»
3. Працевлаштування «Самооборонівців» в МВС. 26 лютого 2014 року Аваков заявив – «МВС поповнить свої лави активістами самооборони, які себе добре зарекомендували». За даними джерел ТЕКСТІВ, такі працевлаштування і справді відбулись, у тому числі – неймовірний збіг – у департамент, який тоді очолював Гриняк. Наприклад «сотник 33 сотні Самооборони» Володимир Стефура зайняв ту саму посаду у Департаменті, яку займав сам Гриняк під час Майдану.
У результаті суд віддав підозрюваного Гриняка на поруки народнофронтівців-самооборонівців Андрія Левуса та Михайла Бондаря.
Пізніше при продовженні запобіжного заходу поручителі просто не з’явились до суду, і продовження поручительства відтак було неможливо. Суддя призначив найлегший запобіжний захід – особисте забов’язання.
Елегантна двоходова комбінація: адже історія починалась з клопотання про арешт, якого підозрюваний уник саме завдяки поручительству. Тепер же, після непояви поручителів на наступному суді, вийшов з зали суду «під чесне слово».
Цікаво, що свого часу поручитель Левус висловлювався проти утримання під вартою Гриняка з таких причин: «Він ходить і дає свідчення, не відмовляється від судових засідань. Для чого вживати таких заходів, як арешт?!». Але чомусь Левус не продовжив своє поручительство, а Гриняк уже більш ніж на 10 днів прострочив візит на слідчі дії і не виходить на контакт зі слідчим.
Адвокат Володимир Раков, який захищає генерала Нацгвардії Володимира Гриняка висловив свою точку зору на події і написав у Фейсбуці
1. Як встановлено слідством, Гриняк В.П. ані за функціоналом, ані в конкретних умовах грудня 2013 – лютого 2014 року не керував “Беркутом”. “Беркут” підпорядковувася керівництву ГУМВС м. Києва. Я думаю, що на цьому можна поставити крапку в “підозрах” Гриняка В.П. в керуванні підрозділами “Беркут” і закінчити всілякі спекуляції. З наданням неправомірної винагороди працівникам “Беркут”, окрім “слідство вважає”, більш суттєвих доказів слідство надати не може.
2. Гриняк В.П. не переховується. Неодноразово (!!!) слідство прокуратури повідомлялось про відрядження Гриняка В.П. до зони АТО та його явку до слідчого після повернення. Його місце перебування відомо. Сам Гриняк В.П. виказав слідству свою позицію – ст. 63 Конституції України, оскільки всі покази ним були надані (доречі, коротко висвітлені в статті журналістами). Ще, повідомляю, шановні журналісти, що повістки мають бути вручені за три дні (відповідно до КПК), а не день в день чи на наступний день. Всі останні виклики до слідчого сторона захисту розглядає, як психологічний тиск: при відмові в наданні показів, слідчий направляє повістки на кожний день та починає допит, з’ясувавши, що позиція не змінилась, закінчує його. І так більше 20 разів. Чи це не зловживання?
3. Запобіжний захід у вигляді особистої поруки, шановні журналісти, не продовжується. Якщо це питання піднімається, також викажу своє бачення на запобіжний захід. Дійсно Гриняку В.П. було обрано запобіжний захід у вигляді особистої поруки (який, як вже відомо, не продовжується). Попри це, слідчим до суду подається клопотання знову про обрання запобіжного заходу у вигляді особистою поруки. Саме так, це не опечатка: при вже існуючому запобіжному заходу подається клопотання про обрання такого ж самого запобіжного заходу (що не передбачено КПК України) без зазначення, хто саме має бути поручителем. Суд відмовляє у обранні особистої поруки та обирає особисте зобов’язання (при вже існуючому запобіжному заходу). Чи це не нонсенс у юриспруденції? Не публікую ухвалу суду. Поручителям можете не писати, оскільки після ухвалення нового рішення суду вони не несуть зобов’язань.
4. І головне, спитайте у “джерел”, чому вони не спрямовують справу до суду вже майже рік, а процесуальні та слідчі дії, які необхідно провести, в клопотаннях про продовження строків до 4, 6, 9, 12 місяців залишаються незмінними. Може мета цього кримінального провадження інша, ніж встановлення істини по справі?”
Дарина Криницька
