Скандинавський рецепт для українських мітингів

26.09.2017

4-16 червня 2001 року шведське місто Ґетеборг, де проходив саміт ЄС, охопили масові заворушення, які за рівнем насильства та заподіяної шкоди були чи не наймасштабнішими в його історії. Унаслідок сутичок антиглобалістів з поліцією центральна частина міста була значно пошкоджена.

Вперше з 1931 року ситуація під час протесту вийшла з-під контролю, і поліція відкрила вогонь по протестувальниках.

На щастя, ніхто не загинув.

Коли в місті нарешті настав спокій, шведська поліція – слід віддати їй належне – вирішила ретельно проаналізувати, що саме пішло не так.

І хоча того дня до Ґетеборгу насправді приїхала агресивно налаштована меншість протестувальників, які не приховували, що мають на меті створити всім проблеми, розслідування подій червня 2001 року засвідчило, що поліція загалом повинна була зробити набагато більше, щоб запобігти спалахам насильства.

В Швеції поліція користується чи не найвищим у світі рівнем суспільної довіри. Регулярні опитування підтверджують, що понад 90% шведів довіряють своїм поліцейським. Таку довіру можна почасти пояснити тим, що поліція завжди готова не лише виявляти проблеми, але й робити все для їх усунення. Тож, проаналізувавши ґетеборзькі заворушення, шведська поліція почала працювати над розробкою нової моделі охорони громадського порядку під час масових заходів.

Було враховано досвід поліцейських служб Великої Британії, Нідерландів і Німеччини, а найбільше – досвід сусідньої Данії.

Але одночасно, щоби визначити найкращу тактику охорони громадського порядку на різноманітних масових заходах,

шведська поліція почала співпрацювати з європейськими вченими та дослідниками – зокрема, з експертами з питань психології натовпу.

Як наслідок, з’явилася нова модель поліцейської діяльності з охорони громадського порядку, і від середини 2000-х вона продовжує постійно розвиватися.

Шведська модель виявилася справді впливовою, деякі її елементи взяли до використання поліцейські служби інших країн Європи. Тому ми з колегами в Консультативній місії ЄС дуже раді, що Національна поліція України, яка постійно докладає зусиль, щоб зробити свою службу більш європейською, вирішила покласти в основу своєї нової моделі охорони громадського порядку так званий “скандинавський підхід”.

З 25 вересня Консультативна місія ЄС розпочне проведення в Україні тренінгів у рамках програми підготовки командного складу підрозділів поліції з охорони громадського порядку. У першому пілотному тренінгу візьмуть учать 22 командири. Курс передбачає підготовку командирів трьох рівнів: стратегічного (відповідає європейському “золотому”), операційного (“срібного”) та тактичного (“бронзового”).

Слід зауважити, що країни ніколи сліпо не копіюють готові поліцейські моделі: діяльність поліції в сучасній Європі більше нагадує “мозаїку” із загальних ідей, адаптованих з урахуванням місцевих потреб.

Отже, нова українська модель не буде повністю “скандинавською”. Вона буде українською,

але базуватиметься на методах, ефективність яких вже перевірена в інших країнах, і буде орієнтованою на захист прав людини.

Дехто каже – мовляв, виклики, які постають перед Україною, настільки великі, що запозичення “пацифістських” методів поліцейської діяльності з-за кордону, де немає збройних конфліктів, “до добра не доведе”.

Але такі міркування не мають під собою жодних підстав.

Ми рекомендуємо скандинавський підхід саме тому, що його ефективність доведена життям – ця модель неодноразово підтверджувала, що дозволяє зменшити прояви насильства під час масових заходів.

Головним принципом скандинавського підходу є так зване “сприяння”, тобто роль поліції полягає в тому, щоби гарантувати захист прав учасників мирного зібрання, а не в обмеженні їхніх прав. Зазвичай більшість людей на будь-якому мітингу хочуть, щоб захід пройшов мирно. Проте якщо поліція діятиме неправильно, якщо буде агресивно налаштована, то радикальна меншість може схилити інших людей на свою сторону.

Щоб робота поліції була ефективною, потрібен постійний діалог з організаторами демонстрації чи масового заходу, адже це допомагає визначити та завчасно нейтралізувати потенційні джерела загроз. Важливо вміти встановити, чи є, наприклад, пляшка, кинута в натовп, окремим інцидентом чи це початок якоїсь серйознішої, масовішої провокації.

Орієнтація на “сприяння” також означає, що учасники масового зібрання мають сприймати поліцейських як тих, хто захищає і охороняє їхні права, а не посягає на них. Демократична поліцейська діяльність може вважатися успішною лише тоді, коли, з одного боку, правоохоронці під час заходу є малопомітними та поводяться “без сюрпризів”, а з іншого боку, застосовують так званий “ступеневий” (пропорційний) підхід.

Він передбачає, що охорона порядку спочатку є дуже “стриманою”.

Поліцейські не мають одразу з’являтися на мітингу у “повному облаштунку”.

Природніше, коли спершу мітингувальники бачать поліцейських, одягнених у кашкети (а не шоломи) та спеціальні світловідбивні жилети.

Діяти жорсткіше поліція має лише в разі виникнення серйозної загрози ескалації. Якщо ж від самого початку збентежити натовп шоломами та щитами, ефект може бути протилежний очікуваному.

Сподіваємося, що застосування нової моделі охорони громадського порядку в Україні буде настільки ж успішним, як і в інших країнах, і що це допоможе зменшити прояви насильства під час демонстрацій, футбольних матчів та інших масових заходів.

Звісно, новий підхід не змінить все за одну ніч і не зможе повністю усунути проблему насильства на масових зібраннях. Проте він може стати важливим кроком на шляху до повного оновлення методів поліцейської роботи в Україні, завдяки якому масові зібрання розглядатимуться як право людей, яке треба захищати, а не як загроза, якої треба боятися.

А ми в Консультативній місії ЄС вітаємо колег у Національній поліції з цим кроком і запевняємо, що й надалі готові підтримувати їх для реалізації запланованих змін.

Кястутіс Ланчінскас, голова Консультативної місії ЄС

Джерело

Остання Публіцистика

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"