Школа виживання для підлітків. Урок 1: «Я не жертва!»
21.04.2018
Давай відверто: тебе хоч раз у житті принижували? Намагалися зробити посміховиськом, привселюдно кидаючи в обличчя образи, знущаючись над твоєю зовнішністю чи відвісивши презирливого запотиличника? Мене – так. І я до сих пір пам’ятаю те гнітюче відчуття повної безнадії, яке охопило мене. А ще – відчай від власної безпорадності й розуміння того, що змінити нічого не можливо. Я був знищений і, як мені здавалося, назавжди. Проте, я помилявся і хоча до тепер ненавиджу того йолопа, який, під схвальний сміх дружків, тримаючи мене за підборіддя та не вибираючи висловів, розповідав всім про мою нікчемність, я все ж йому вдячний. Спитаєш за що? Бо саме після цього випадку, провівши півночі у роздумах, вранці сказав собі «З мене досить! Я не жертва!». І знаєш, я перестав нею бути. Цього принципу намагаюсь дотримуватися й понині, адже у дорослому житті також іноді зустрічаються мерзотники, які можуть покращити свій настрій тільки образивши іншу людину. І якщо тобі вже категорично набридло бути жертвою, або як зараз кажуть «лузером» чи «терпілою», дослухайся до моїх порад.
Той, хто тебе принижує – твій ворог, а на війні, як на війні. Отже зберися й налаштовуйся на серйозну боротьбу. Тільки так, аміго, тільки так.
По-перше, з’ясуй для себе, якого дідька цей розумово недорозвинений тип (а як його ще називати?) при першій ліпшій нагоді чіпляється до тебе?
Зазвичай, можливі три варіанти:
– він хоче бути популярним у школі, але, через брак талантів та сірої речовини у мозку, намагається підвищити свій авторитет принижуючи інших;
– він трус, який сам боїться опинитися у ролі жертви, а тому працює на випередження і, знущаючись із слабкіших, намагається довести оточуючим «Я крутий! Мене не чіпати!»;
– він елементарний бовдур і невдаха, який зриває злість на першому стрічному.
По-друге, необхідно раз і назавжди усвідомити, чого саме він хоче досягнути своїми образами та знущанням? Пояснюю: як і прийнято на війні, його мета – твоя повна капітуляція: паніка, втеча, істерика із рюмсанням, жалюгідні прохання не чіпати й залишити у спокої, обіцянка виконати за нього домашнє завдання, віддати гроші тощо. Треба зціпити зуби і у жодному разі не дарувати ворогу такого задоволення – тоді він не буде почувати себе переможцем, адже не досягнув своєї мети. І дуже вірогідно, що наступного разу твій недруг буде підшукувати собі іншу, більш поступливу й слабохарактерну жертву.
Тепер, коли ти холоднокровно класифікував свого супротивника і чітко усвідомив мотиви його вчинків, можеш обирати стратегію й тактику самозахисту, застосувавши для цього одне або кілька з наведених мною правил. Які – вирішуй сам, тобі на місці видніше.
Правило №1. Зміни себе.
Не варто сподіватися, що одного чудового дня пакосники з усього світу раптово перетворяться із злобних монстрів у доброзичливих та щирих людей. Вони не зміняться, а отже необхідно змінитися тобі. Саме до такого висновку у свій час дійшов я і був правий – пакосники дійсно залишилися, але доставляти неприємності особисто мені їм стало дуже важко – я став іншим. Ти ні чим ні гірший за мене, а значить вийде і у тебе.
Кажуть, що собака знає коли її бояться, бо відчуває запах адреналіну. Людина здатна помітити твій страх за окремими рисами твоєї ж поведінки. Очевидна для всіх невпевненість, сором’язливість, готовність поступитися власними інтересами – це сигнал для агресії, а тому не дивуйся, якщо із загальної юрби об’єктом для глузування обрали саме тебе. Вічно сумний беззахисний Пьєро із постійними зітханнями на долю та очима побитого цуценяти – найбільш приваблива мішень для знущання. А отже, перед усім, позбався комплексу меншовартості, зміни свою поведінку та манеру спілкування До своєї врівноваженості і тактовності додай впевненості, іронічності і, навіть, трохи зухвалості – такий коктейль буде саме те. А ще, більше посміхайся, людина із посмішкою на обличчі в уяві інших просто не може бути невдахою.
Важливо ! Ніколи не грай за правилами кривдників, не намагайся спробувати купити їх прихильність чи догодити у інший спосіб. Прохання подібних типів позичити грошей, це намір примусити тебе сплачувати данину. Заплатиш хоч раз, станеш їх спонсором надовго, а тому просто відповідай: «У мене грошей не має. Криза на дворі». Не вір і обіцянкам на кшталт «Принеси погеймити нову комп’ютерну гру, а ми не будемо тебе чіпати» – ніхто потім віддавати тобі твою ліцензійну «стрілялку» не збирається, це розумієш і ти, і вони.
Йдемо далі. Ти давно милувався собою у дзеркалі? Прийшов час – стань і подивися, тільки неупереджено та критично. Може ти дійсно не досить ретельно слідкуєш за своєю зовнішністю? Тоді знай, неохайний вигляд, неумите обличчя, розхристаний і брудний одяг – це також індикатор, за яким впізнають невдаху. «Агов, чучело, сюди підійди…»
Як у тебе зі спортом? Впевненість у собі – це добре, але чомусь розвинута мускулатура особливо переконує інших, що ця впевненість не пусті «понти». Двадцять хвилин на зарядку з віджиманнями вранці та чотири години на тиждень для турніку і «бою з тінню» – це мій рецепт. Протримайся у такому режимі рівно дев’яносто днів, а потім знову підійди до дзеркала і подивись на себе. Подобається? Не треба мене дякувати – це все спорт, який найкраще сприяє підвищенню самооцінки.
Правило №2. Не катастрофа !
Змінившись зовні, переосмисли своє ставлення до випадів на твою адресу – міцна людина із сильним характером може собі дозволити поблажливо відноситися до жартів над собою. І, навіть, разом із всіма посміятися над найбільш влучним з них. Ніколи одразу не розцінюй невинне кепкування над тобою, як особисту образу і наміри втоптати у багнюку твою гідність. Насмішка може бути просто перевіркою твого почуття гумору, а іноді спробою налагодити товариські взаємовідносини.
Вміння ставитися до себе самокритично і з певною долею іронії ніколи не завадить. Повір, це тільки тобі здається, що після того, як ти потрапив у незручну ситуацію життя закінчилось і в очах однокласників ти назавжди залишишся непотребом і жалким клоуном. Дурниці! Не вважай себе центром Всесвіту – наступного дня, вірогідно, ніхто й не згадає про твій конфуз, а ти всю ніч гриз подушку та будував величні плани страшної помсти кривднику.
Я гадаю, що ти сам зрозумів – це правило стосується лише жартів і кепкувань, але всі повинні знати, що є певні рамки, переходити які ти нікому не дозволиш. Для випадків, коли над тобою не просто підсміюються, а жорстоко, несправедливо й умисно ображають існує правило номер 3.
Правило №3. Бий словом, як кулаком
У протистоянні завжди обирай зброю противника: він принизив тебе словом – відповідай ще більш гострим словом, вдарив кулаком – ну що ж, він сам вибрав, нехай отримує те саме. На будь-який образливий вчинок стосовно себе обов’язково відреагуй, але спокійно. Можливо, дурними жартами тебе умисно провокують на бійку, адже для твоїх недругів не має нічого приємнішого, ніж подивитися на «героя», який з налитими сльозами очима розмахує кулаками на кожне сказане йому слово. Не варто демонструвати всім, що у «словесній дуелі» ти повний нуль, а отже: замість потужного хуку – їдка іронія, замість блискавичного аперкоту – нищівний сарказм.
Зрозуміло, що навчитися миттєво реагувати на образу так же непросто, як і миттєво ухилятися від удару. А ти як думав? Я не обіцяв, що буде легко – це теж поєдинок, а тому тренуйся. Найди слабкі місця у самооцінці свого найбільш вірогідного супротивника (напевне ти його знаєш, не уся ж школа тебе переслідує), заздалегідь приготуй пару «домашніх заготовок» на його однотипні недолугі жарти. І бий у відповідь влучним словом без жалю, елегантно знущаючись над його комплексами. Не забувай про дрібниці: на обличчі зневажлива посмішка, ніяких примітивних, а тим більше нецензурних образ, останнє слово за тобою – припиняй розмову і уходь одразу, як тільки висловишся. Навчись дивитися скрізь співрозмовника: погляд спрямовуй не в очі, а у перенісся – це завжди бентежить людину і підсвідомо примушує її шукати можливість зустрітися очима.
Правило №4. Не будь одинаком
Коли я вчився у школі, мої однокласники поступово і якось непомітно згуртувалися у групи, утворивши своєрідні кружки за інтересами. Пам’ятаю, були «спортсмени», «заучки», «хулігани» та «металісти». І хоча бути «спортсменом» вважалося набагато престижніше, ніж, скажемо, «заучкою», наші клани співіснували досить мирно та намагалися не заважати один одному. Проте, у випадку конфлікту клан завжди виступав на захист свого члена від «зовнішньої загрози» і ти завжди міг розраховувати на моральну підтримку, а при необхідності і на фізичну допомогу. Навіть, коли до нашого класу приходив новий учень, він раніше чи пізніше, але все рівно приєднувався до тієї чи іншої групи, отримуючи її захист. Відкрию таємницю – і у дорослому житті колектив дуже часто будується саме за такою схемою зі своїми кланами та їх лідерами. До чого я веду – не будь показово на самоті і не тіш себе ілюзіями, що в очах інших ти схожий на гордого та незалежного вовка-одинака. Скоріше вони дивляться на тебе, як на непотрібне нікому гидке каченя.
Отже – шукай і знайди союзників, формуй свою, нехай й зовсім невеличку, але команду однодумців з числа тих, кому теж вже набридло бути мішенню для образ. Запропонуй їм спільно протистояти знущанням, поясни, що згуртувавшись ви будете мати значно більше шансів дати належну відсіч кривдникам. Не бачиш таких у класі? Йди іншим шляхом і шукай нових знайомих поза школою – запишись у спортивну секцію чи затоваришуй з хлопцями з свого двору, а потім запроси нових друзів у школу на дискотеку та продемонструй усім «Я не один».
Правило №5. Не тримай образи у собі – не соромся звернутися за допомогою до дорослих
Я не такий наївний і добре усвідомлюю, що у житті ситуація може бути набагато гіршою, ніж декілька прилипливих однокласників-оболтусів з їх намаганнями висміяти тебе або дати пару неприємних, але несерйозних стусанів. Бувають випадки, коли людину переслідують жорстоко і цілеспрямовано, травлять усіма можливими способами, знімають її приниження на мобільний телефон, роблять інші мерзотні та огидні речі. Тут мої поради можуть не спрацювати, оскільки на свою біду ти маєш справу не просто з розбишаками, а зі злочинцями, нехай й малолітніми. Але і це не привід впадати у відчай. У жодному разі не терпи регулярних знущань і не тримай все у собі – обов’язково звернися за допомогою до батьків і разом йдіть до поліції. Кажеш, у вас не прийнято благати про поміч дорослих і розповідати їм про свої негаразди? Кажеш, тебе всі будуть зневажати і називати «підлим стукачем»?
Запам’ятай: тобі не має чого соромитися, а всі оті «поняття про стукача» вигадані твоїми кривдниками саме для того, щоби тримати тебе у покорі та продовжувати принижувати. І невже ти дійсно вважаєш, що коли мовчки терпиш їх знущання, вони хоч трохи, але більше тебе поважають? Помиляєшся. Навпаки, на їх думку ти настільки трусливий, що навіть не відважишся розповісти комусь із дорослих про їхні ганебні вчинки. Мужність як раз і полягає у тому, щоби не скоритися, не визнати себе тим самим «терпілою», а у будь-який спосіб довести негідникам свою спроможність захиститися. І відверта розмова з батьками не самий гірший варіант такого захисту. Замислися: а чи вважали би тебе «підлим стукачем», як би ти повідомив про жорстоке вбивство людини і прямо вказав на злочинців? Зрозуміло, що ні. Повір, вони такі самі вбивці, тільки вбивають не просто людину, а людину у тобі, бажаючи перетворити на безмовну тварину.
У крайньому випадку, поговори з батьками і перейди до іншої школи. Але не повторюй минулих помилок – до нового класу повинна увійти зовсім інша, впевнена у собі особистість спроможна дати відсіч кожному. І мої попередні поради допоможуть тобі у цьому. Якщо тобі бракує характеру й бажання змінитися, то і у новому колективі все може повторитися. Що тоді? Шукай зореліт і тікай на іншу планету, може там живуть виключно милі, сердечні і незлобні гуманоїди.
Тебе незлюбив вчитель
А зараз подивимося на проблему з іншого боку – тебе незлюбив вчитель і при першій ліпшій нагоді він шліфує на тобі своє почуття гумору, не розуміючи, що словосполучення «людська гідність» для тебе не пустий звук. На мою думку, таких «педагогів» бути не повинно, але що поробиш – у реальному житті вони таки трапляються. І перед тобою знову постає питання «Зміритися чи протестувати?». Що ж, давай розберемося разом.
Спочатку – а ти не перебільшуєш, не сприймаєш вимогливість та суворість вихователя за умисні наміри нанести тобі образу? Об’єктивно подивися на себе – можливо ти сам не дарунок і саме ти своєю поведінкою провокуєш вчителя на прискіпливість? Тоді тобі не до мене, я не навчаю, як довести вчителя до паморочного стану і залишитися при цьому безкарним. Звісно, що ніхто не може примусити тебе палко любити свого вчителя, але поважати його працю ти зобов’язаний. Усвідом – навіть самий молодий і демократично налаштований вчитель тобі не рівня, у школі він керівник, а учень, як не крути, підлеглий.
Ти заперечиш: вчитель без причини виганяє мене з класу, ображає, відверто знущається над моїми здібностями, намагається виставити перед всім класом останнім дурнем, а я потрібен мовчки це проковтнути? Зрозуміло, що ні. Як я вже казав, у школі для вчителя ти підлеглий, але не підданий. Учнівська дисципліна і рабська покора – речі зовсім різні. Ти зобов’язаний виконувати вимоги вчителя, що стосуються твого навчання і виховного процесу, а ось вислуховувати його глузливі жарти ні.
Що робити? Перед усім збагни: вчитель поводить себе так, оскільки вважає, що ти мала дитина, яку слід виховувати у любий, навіть сумнівний з точки зору педагогіки спосіб. Доведи протилежне. Зробити так, що би вчитель подивився на тебе по-новому і з подивом усвідомив: «Ого, а я маю справу з вже майже дорослою людиною, розсудливою та стриманою, зі своїм характером та почуттям власної гідності». А отже, прогули уроків, показова грубість, базарні сварки з бризкання слиною, хлопання дверима та інші дитячі методи протесту вже не для тебе. Ти їх просто переріс. Вчитель образив тебе на уроці – не треба поспіхом огризатися та доводити свою правоту. Краще підійти до нього вже після закінчення заняття (нехай оцінить твоє благородство, адже ти не став зазіхати на його авторитет при всьому класі) і ввічливо та спокійно зауважити, що він повів стосовно тебе не коректно і привселюдно принизив твою гідність, допустивши використання образливих висловів (вкажи, яких саме). Внеси ясність і наголошуй, що ти сприймаєш його слова не як жарт, а як глум та моральне насильство над тобою з боку дорослої людини, до того ж педагога.
Будь переконливим і продемонструй свою правоту невідпорними правовими аргументами, при цьому посилайся не тільки на загальновідому Конвенцію про права дитини, а й на вітчизняне законодавство. Наприклад, вкажи, що стаття 54 Закону України «Про освіту» вимагає від вчителя дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність учня і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та цінностей, зокрема справедливості, гуманізму, толерантності та інших чеснот. Процитуй заздалегідь вивчений уривок зі статті 53 цього ж закону, яка гарантує кожному школяру право на повагу до людської гідності, а також захист від приниження честі і будь-яких форм насильства.
Будь впевненим у собі, проте у жодному разі не поводь себе зухвало. Між вами виник конфлікт і ви повинні вирішити його по-дорослому цивілізовано. Поясни вчителю, що ти з повагою ставишся особисто до нього та його праці, а тому цього разу не будеш наполягати на публічному вибаченні, оскільки допускаєш, що педагог міг просто стомитися та вдатися до грубощів не навмисно. Але після цього твердо повідом, що у подальшому терпіти подібне ставлення до себе не будеш і якщо образи не припиняться, то ти звернешся за допомогою до батьків та почнеш вимагати забезпечення дотримання твоїх прав від директора школи.
Гадаю, мій юний друже, ти зрозумів головне: не впадай у відчай, ніколи не здавайся і завжди відчувай себе людиною! Цей урок закінчено. Зустрінемося на наступному і я розкажу, як перемога у бійці може раптово виявитися поразкою.
