План заходів МВС проти насильства у поліції – новації відсутні

18.06.2020

Протягом останнього тижня у ЗМІ та соцмережах йшло жваве обговорення чергового етапу наступу на поліцейське насильство, який був публічно проголошений керівниками МВС, Мінюсту, ДБР та прокуратури. За результатами координаційної наради очільників цих відомств, Міністр внутрішніх справ презентував з трибуни Верхової Ради план заходів, реалізація яких має якщо не знищити, то суттєво мінімізувати рівень жорстокого ставлення правоохоронців до охоронюваного ними населення. Заходи подавались суспільству з епітетами «вичерпні», «невідкладні», «європейські», «новітні», що мало показати –  терпець влади урвався і боротьба з тортурами в поліції переводиться на принципово вищий рівень, набуває раніше небачених масштабів, форм та методів подолання цього негативного явища.

Проте, якщо уважно дослідити запропоновані нам «новації» з’ясується, що з новітнього у них тільки амбіційність подачі та застосування іноземних термінів.

Власне, всі озвучені Арсеном Аваковим заходи з протидії насильству у поліції зведені всього до двох напрямків:

запровадження у діяльність поліцейських підрозділів системи «Custody Records»;

посилення можливостей інспекції з особового складу.

Розглянемо кожен з напрямків окремо.

Напрямок №1.  Система «Custody Records»

«В усіх підрозділах поліції буде запроваджено систему «Custody Records», тобто повну відеофіксацію слідчих дій» (з сайту МВС України).

1.Система «Custody Records» – це головна «фішка і родзинка» у переліку запланованих заходів. Саме вона, на думку Міністра внутрішніх справ, практично унеможливить жорстоке поводження з громадянами, які перебувають у підрозділі поліції. Втім, за звучною назвою «Custody Records» ми можемо побачити звичайну систему електронного обліку та безперервної відеофіксації місця перебування затриманої особи та її контактів з персоналом поліції. Іншими словами, затриманий всюди і весь час перебуває в об’єктиві відеокамери, що, дійсно, суттєво зменшує ризики бути підданим насильству –  кожен поліцейський розуміє сумні для нього наслідки відеофіксації катування людини.

Крім цього, система «Custody Records» передбачає проведення з затриманим слідчих дій виключно у спеціально облаштованих для цього приміщеннях, а не у традиційному для поліції стилі подорожі затриманого по численних службових кабінетах.

КОМЕНТАР: Наявність у поліцейському відділі окремого приміщення для роботи із затриманим і постійний контроль за ним з використанням цілодобового відеоспостереження аж ніяк не є новацією. Відповідно до наказу МВС від 18.12.2003 №1561, з 2004 року у кожному поліцейському підрозділі мала би функціонувати не менш, ніж одна «Кімната для проведення слідчих дій» з відеокамерою для їх фіксації. Цей же наказ МВС категорично забороняє проведення з затриманими «слідчих дій та інших передбачених законодавством України заходів у будь-яких приміщеннях, крім кімнати для проведення слідчих дій».

В свою чергу, наказ МВС України від 18.12.2018 № 1026 передбачає облаштування підрозділу поліції стаціонарною системою технічних засобів відеозапису, за допомогою якої у цілодобовому режимі контролюються службові приміщення, зокрема і «призначені для утримання затриманих та взятих під варту осіб». Отримані при цьому відеофайли повинні зберігатися протягом 30 діб.

Також, відповідно до наказу МВС України від 23.05.2017 №440, «чергова служба має бути обладнана системою відеоспостереження з накопичувачем для записів відеоспостережень. До об’єктів спостереження входять периметр, вхідні двері, внутрішні приміщення».

Отже, згідно з нормативно-правовими актами МВС, у кожному поліцейському підрозділі вже давно мала би успішно функціонувати система відеоконтролю за діями співробітників, причому не тільки під час проведення ними слідчих дій з затриманим, а більш досконала – така, що забезпечує цілодобову фіксацію місця перебування і контактів поліцейського  з будь-якою особою, яка перетнула поріг підрозділу поліції.

Проте, на сьогодні у переважній більшості підрозділів поліції ні окремих «Кімнат для слідчих дій», ні розгалужених систем відеоспостереження немає, перед усім через відсутність необхідного для цього фінансування від МВС. Очевидно, що до останнього часу Міністерство надавало перевагу іншим напрямкам зміцнення матеріально-технічної бази (гелікоптери, катери тощо), ніж забезпеченню виконання власних наказів, напряму пов’язаних з дотриманням прав людини.

2.Знавці питання зауважать, що «Custody Records» є не тільки технічним засобом контролю з відеокамерами, моніторами, архіваторами файлів та іншими електронними «наворотами». Дійсно, система «Custody Records» у моделі, запровадженій в поліцейських ізоляторах тимчасового тримання, передбачає контроль за дотриманням прав людини з боку «сustody officer» – спеціального співробітника поліції, який «має гарантувати належне та безпечне середовище перебування затриманого в поліції. Коли людина потрапляє в поліцейський підрозділ, цей офіцер проводить з нею первинне інтерв’ю, вводить дані в електронну базу. Якщо в розповіді затриманого є ознаки порушення його прав, поліцейський передає ці дані до прокуратури» (з сайту Експертного центру з прав людини).

КОМЕНТАР: Теж не ново. Вже 3 роки, відповідно до наказу МВС України від 23.05.2017 №440, у кожному поліцейському підрозділі правами затриманого має опікуватися не один, а одразу декілька співробітників поліції, які, контролюючи і при необхідності підміняючи один одного, мали би повністю унебезпечити нас від насильства з боку поліцейських.

Давайте знайомитись. Це:

відповідальний по територіальному підрозділу поліції – спеціальна призначена особа з числа керівників підрозділу, яка зобов’язана цілодобово контролювати стан дотримання підлеглими прав затриманих, зокрема перевіряти законність їх доставлення та утримання у службових приміщеннях, а за наявності підстав – уживати невідкладних заходів з поновлення порушених прав громадян;

відповідальний за перебування затриманих у підрозділі поліції – спеціально призначений поліцейський офіцер, який також має слідкувати за дотримання прав затриманих під час їх перебування в органі поліції. Показово, що такими відповідальними не можуть призначатися слідчі;

оперативний черговий – співробітник чергової частини, в обов’язки якого входить перевірка законності доставлення затриманого у поліцію. Під час бесіди з затриманим, оперативний черговий зобов’язаний з’ясувати ті самі питання, що й «сustody officer», в тому числі наявність претензій до поліцейських, скарг на стан здоров’я, оглянути на предмет тілесних ушкоджень, проінформувати про затримання родичів та місцевий Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, видати пам’ятку з переліком прав тощо. Крім того, у разі встановлення факту необґрунтованого затримання, оперативний черговий зобов’язаний негайно звільнити затриманого і запропонувати поліцейським, які безпідставно доставили людину у поліцію, вибачитися. У подальшому, оперативний черговий має доповісти начальникові підрозділу письмовим рапортом про цей факт незаконного затримання для подальшого призначення та проведення службового розслідування щодо винних поліцейських.

Напрямок №2. Інспекція з особового складу

 «Буде повністю переглянутий кадровий склад інспекції з особового складу, до складу інспекції будуть залучені працівники з досвідом роботи в оперативних підрозділах; буде підвищено заробітну плату та матеріально-технічне забезпечення інспекції; буде надано право перевіряти будь-які підрозділи, служби, окремих працівників під час несення служби, в будь-який час доби» (з сайту МВС України).

Слід розуміти, що інспекція з особового складу – це порівняно малочислений підрозділ у штатному розкладі Департаменту кадрового забезпечення НПУ, який має здійснювати відомчий контроль за дотриманням поліцейськими службової дисципліни і законності. В регіонах співробітники інспекції, як і інші кадровики, підпорядковуються керівництву обласної поліції, завантажені переважно розглядом незліченних скарг громадян на дії правоохоронців, іноді здійснюють виїзди до територіальних органів поліції з метою перевірки дотримання поліцейськими вимог відомчих наказів, вказівок та інструкцій.

КОМЕНТАР: Зміцнення і розширення повноважень інспекції з особового складу також ніщо інше, як повторення вже пройденого матеріалу. До того ж повторення слабке і неповне. У 2005-2007 роках інспекція з особового складу була взагалі виведена зі штатів обласних управлінь міліції, введена до складу Служби внутрішньої безпеки МВС України (той самий оперативний підрозділ зі своїм агентурним апаратом) і підпорядковувалась безпосередньо Міністру внутрішніх справ. На той час співробітники інспекції з особового складу перебували на значно вищому ніж зараз щаблі «ієрархічної драбини», були більш незалежними і мали всі ті самі обіцяні Арсеном Аваковим переваги – більшу, ніж у інших поліцейських зарплату та краще  технічне забезпечення. Щодо «права перевіряти будь-які підрозділи, служби, окремих працівників під час несення служби, в будь-який час доби» – так і на сьогодні співробітники інспекції з особового складу наділені такими повноваженнями, а у 2005-2007 роках працівник інспекції взагалі мав можливість перевіряти навіть керівництво обласного Управління МВС, оскільки йому не підпорядковувався.

Висновки

 Безумовно, у впроваджені оголошених МВС заходів є сенс і, в певній мірі, вони можуть дещо вплинути на ситуацію з насильством у поліції. Проте, видавати ці заходи за новий підхід до вирішення проблеми і, тим більше, вважати їх адекватною відповіддю на події у Кагарлику і Павлограді – з боку Арсена Авакова це явний перебір.

Суто теоретично, чинні нормативно-правові акти України, в тому числі і директивні документи МВС, і без того передбачають функціонування у кожному органі поліції цілої системи запобіжників, які мали би захистити нас від жорстокості з боку правоохоронців та повністю унеможливити застосування поліцейськими насильства до затриманого.

Проте очевидно, що ці запобіжники не працюють. І збій  у програмі захисту прав затриманого у поліції відбувається не з законодавчих чи технічних причин, а, перед усім, через людський фактор. За певних умов і при наявності власних інтересів, поліцейські не тільки проігнорують вимоги наказів та інструкцій, а й завжди вишукають можливість обійти будь-які технічні засоби контролю за ними та мирно розійтися зі своїми колегами-поліцейськими з інспекції по особовому складу.  З цим стикався кожен з колишніх Міністрів внутрішніх справ, який зазвичай оголошував безкомпромісну війну незаконним діям підлеглих.

Чи можна це змінити?

Під час планування заходів із забезпечення громадського порядку, у поліції прийнято проводити розрахунок сил і засобів, необхідних для ефективного та швидкого досягнення бажаного результату. А якщо власних сил поліції недостає, вона використовує так звані «додаткові придані сили».

Саме цей звичний для кожного поліцейського керівника алгоритм повинен бути застосований Міністром внутрішніх справ у боротьбі зі свавіллям правоохоронців, коли поряд з технічними новаціями і посиленням відомчого контролю, буде паралельно застосовуватись громадський контроль, як більш об’єктивний і зрозумілий для суспільства. Саме громадськість повинна стати тією самою «додатковою приданою силою», яка змінить не тактику, а стратегію забезпечення прав людини у підрозділі поліції.

Наразі для цього є нормативне підґрунтя і, навіть, успішний досвід залучення представників громадськості до контролю за персоналом поліції у минулому.

Стаття 90 Закону України «Про Національну поліцію України» та норми  «Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України» передбачають можливість залучення громадськості до службових розслідувань за скаргами громадян на жорстокі дії поліцейських. Проте, проведене Асоціацією УМДПЛ у 2019 році вивчення питання обсягу представництва громадського сектору у поліцейських дисциплінарних комісіях, які проводять службові розслідування, показало – представники громадськості до роботи у таких комісіях не залучаються, що фактично є невиконанням положень вищевказаної статті закону. Як результат – під час службових розслідувань, проведених поліцією «кулуарно» з залученням тільки інспекції з особового складу, біля 90% скарг на незаконні дії поліцейських визнається неправдивими і фактично списується «у корзину».

З 2006 по 2010 рік в Україні активно працювали «мобільні групи»  з моніторингу дотримання прав людини, до складу яких входили співробітники служби внутрішньої безпеки та представники громадських правозахисних організацій. Групи здійснювали візити до підрозділів міліції, у тому числі і в нічний час, під час яких перевіряли міськрайоргани на предмет незаконного утримання в службових приміщеннях громадян.

Показово, що діяльність цих груп була одразу припинена з приходом до влади Віктора Януковича, а у 2013 році наказ МВС про їх функціонування був взагалі скасований. Ініціативу правозахисних організацій щодо поновлення роботи «мобільних груп» з моніторингу дотримання прав людини нинішнє керівництво МВС поки що не підтримало.

Підсумовуючи, можна констатувати:

Заплановане МВС осучаснення технічних засобів контролю за особовим складом і підвищення ролі підрозділів інспекції з особового складу можна і необхідно підтримувати. Разом з тим, слід розуміти, що самі по собі ці заходи не спроможні забезпечити швидкого досягнення прогресу у мінімізації рівня поліцейської жорстокості.

На жаль, у пошуках можливості викорінити насильство у поліції, керівництво МВС продовжує ходити по замкнутому колу, періодично повертаючись до дещо модифікованих, але «бувших у вжитку» методів, які подаються суспільству під виглядом «новацій».

Справжнім новаторством від МВС має стати формування та реалізація принципово нової стратегії багаторівневого подвійного контролю за діями персоналу поліції, де внутрішній контроль з боку відповідних поліцейських служб органічно поєднується з зовнішнім контролем цивільних. Саме ця стратегія повинна бути наріжним каменем, фундаментом для подальшої технічної розбудови системи захисту громадян від поліцейського свавілля.

У 2014-2015 роках Експертною радою з дотримання прав людини при МВС (припинила своє існування у 2016 році, що, у певній мірі, є показовим) подавались конкретні пропозиції з цього приводу, але правозахисники не стали для Міністра внутрішніх справ референтною групою. Через власні упередження або з інших причин, Арсен Аваков вже тривалий час ігнорує можливість використання громадськості для зменшення масштабів поліцейської жорстокості, хоча саме громадськість і є найбільш зацікавленою стороною у вирішенні цієї проблеми. Подібна позиція призвела до стихійних, не завжди об’єктивних і агресивних форм контролю українців за поліцією, що не сприяє налагодженню взаєморозуміння та партнерських взаємин суспільства з правоохоронцями.

 

Попередні записи з авторської колонки

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"