Застосування сили і затримання порушників карантину: як поліція дотримувалась прав громадян
28.08.2020
Вступ.
В Україні проблема застосування правоохоронцями насильства до громадян не втрачає своєї гостроти вже протягом багатьох років. На думку правозахисників, соціологів та експертів, процеси, які наразі відбуваються у Національній поліції свідчать про регрес у ставленні персоналу до сповідування стандартів гуманного поводження з затриманими та дотримання принципів домірного використання сили.
Цьогорічні резонансні інциденти у Кагарлицькому відділенні та Павлоградському відділі поліції де незаконні затримання та катування мали місце тривалий час і набули системного характеру, знову привернули увагу суспільства до проявів поліцейського свавілля. Українці в черговий раз переконались — шанси стати жертвою незаконних дій правоохоронців доволі великі, поліція поступово повертається до минулих ганебних практик поводження з затриманими, реальні масштаби порушень прав громадян не відповідають даним офіційної статистики.
Навіть в МВС та НПУ були вимушені визнати — незаконне насильство з поліції нікуди не зникло. 04.06.2020 питання протидії катуванням, нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню у правоохоронних органах, стало предметом окремого обговорення на спеціально скликаній координаційній нараді керівників силових відомств (МВС, НПУ, СБУ, ДБР) під головуванням Генерального прокурора Ірини Венедіктової.
В той же час, реакція світової спільноти на загибель внаслідок поліцейського затримання Джорджа Флойда у США, а також народні протести проти жорстоких дій силовиків у Республіці Білорусь наочно показали — надмірне застосування сили та перевищення правоохоронцями своїх повноважень можуть стати детонатором соціального вибуху, призвести до масових заворушень і закликів до зміни влади, яка недостатньо ефективно реагує на поліцейське беззаконня. Зрозуміло, що за таких умов і на тлі зростаючої недовіри населення до органів правопорядку, українська поліція, при забезпеченні виконання населенням правил карантину, мала діяти, як ніколи, стримано й виважено, демонструючи поміркованість у прийнятті рішень та неухильне дотримання правових норм при затриманні громадян та застосуванні до них сили.
Типові порушення прав громадян при затриманні.
Відповідно до статті 262 КУпАП, сам по собі факт невиконання особою правил карантину не може бути підставою для її адміністративного затримання — поліцейський повинен лише зафіксувати правопорушення складанням протоколу на місці його скоєння та зібрати необхідні докази провини правопорушника. Проте, проведений моніторинг масмедіа та аналіз даних Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать, що наміри поліцейських притягнути громадян до адміністративної відповідальності за порушення карантинних обмежень неодноразово призводили до їх затримання, у тому числі із застосуванням фізичної сили та спецзасобів.
Через непопулярність і сумнівну доцільність запровадження окремих карантинних обмежень, українці оспорювали та відмовлялись виконувати вимоги працівників поліції, вважаючи їх незаконними або невмотивованими. У відповідь правоохоронці звинувачували громадян у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця», яка дає поліції право на затримання. У матеріалах адміністративних справ поліцейські, як правило, обґрунтовували законність проведення подібних затримань стандартними для таких випадків формулюваннями — «не реагував на зауваження», «виражався нецензурною лайкою на адресу поліцейських», «хапав за формений одяг».
Слід зазначити, що у 2011 році Конституційний Суд України розтлумачив поняття «злісної непокори», як «відмову від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень або відмову, виражену у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок».
Зі свого боку, Закон України «Про Національну поліцію» (стаття 29) вказує, що адміністративне затримання, як поліцейський захід примусового характеру, має бути «законним, необхідним, пропорційним та ефективним».
Цей же закон (статті 43, 44) встановив принципи і порядок застосування правоохоронцями фізичної сили та спецзасобів при затриманні, зокрема наголошуючи, що поліцейський має їх застосовувати «з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення».
Крім того, поліцейський зобов’язаний «заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили або спеціальних засобів і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги».
Проте, у своїй практичній діяльності працівники поліції не завжди дотримувались цих порівняно нескладних і достатньо конкретних вимог законодавства.
Найбільш поширеними видами порушень прав громадян при затриманні можна вважати:
– затримання без достатніх на те підстав;
– використання фізичної сили за відсутності для цього нагальної потреби;
– надмірне застосування фізичної сили, у тому числі з використанням небезпечних для життя прийомів;
– застосування фізичних заходів впливу без врахування статі, віку та інших індивідуальних особливостей особи;
– невиправдане ситуацією застосування спеціальних засобів обмеження рухомості (кайданки тощо);
– відмова пояснити затримуваній особі підстави для затримання;
– застосування фізичної сили без попереднього попередження про такі наміри;
– відсутність фіксації обставин та порядку проведення затримання за допомогою портативних нагрудних відеореєстраторів.
Ілюстративним прикладом грубого порушення прав громадян при затриманні, стали дії київських поліцейських під час розгону мітингу проти забудови міста.
Так, 08.04.2020 у м. Києві поліція затримала жінку, яка знімала на відео і транслювала у соціальній мережі конфлікт між поліцією та місцевими жителями — правоохоронці, посилаючись на карантин, вимагали від громадян припинити акцію протесту. На відео видно, що жінка перебуває на значній відстані від місця проведення мітингу, проте до неї підбігли декілька працівників поліції у балаклавах та почали вимагати прибрати гаджет, за допомогою якого здійснювалася відеозйомка: «Телефон швидко у кишеню поклади! Швидше!». Незважаючи на те, що жінка просила правоохоронців не підходити та не чіпати її, поліцейські затримали та примусили жінку сісти у службовий транспорт, де їй стало зле (на цьому зйомка переривається).
Пізніше жінка розповіла, що вона не приймала участі у мітингу, а була випадковим свідком цієї акції (вийшла з дому в аптеку), весь час перебувала на вулиці у медичній масці та мала при собі документи. Жінка стверджує, що при затриманні поліцейські викручували їй руки, затягнули до автобуса, в якому також перебували інші затримані, і незважаючи на те, що вона втрачала свідомість, відмовлялись викликати бригаду швидкої медичної допомоги. «Поліцейські забороняли мені дзвонити адвокату і родичам. Ніяких пояснень про причини затримання мені ніхто не давав», — скаржиться жінка у соцмережі.
У подальшому затримана була доставлена до Печерського управління поліції, де на неї склали два протоколи — за статтею 44-3 КУпАП «Порушення правил щодо карантину людей» з формулюванням «проводила мітинг проти забудови» та за статтею 185 КУпАП «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця» з формулюванням «вчинила злісну непокору законній вимозі поліцейського, а саме залишити місце скупчення осіб під час карантинних заходів». При цьому, на опублікованих жінкою світлинах протоколів, видно що в жодному з них не вказані свідки вчинення правопорушення. «Відпустили мене десь через 4 години, при цьому написали в журналі, що у поліцію я була «запрошена»», — пояснює вона присвоєний їй статус перебування у поліцейському підрозділі.
Відзняте жінкою відео власного затримання блискавично поширилося у ЗМІ та Інтернеті, що примусило керівництво столичної поліції вже наступного дня відреагувати на нього — на офіційному сайті поліції Києва опублікували повідомлення про те, що жінка була учасником акції, ігнорувала попередження та не виконувала законні вимоги поліції.
Проте, аналіз відзнятого нею і перерваного поліцією трихвилинного відео вказує на низку очевидних грубих порушень, які допустили правоохоронці під час затримання, зокрема:
1. Застосувавши адміністративне затримання, поліцейські порушили вимоги статті 260 КУпАП, відповідно до якої таке затримання допускається лише «з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення». У даному випадку адміністративне затримання не було засобом припинення порушення статті 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей», адже жінка була у медичній масці, мала при собі документи і не приймала активної участі у проведенні мітингу, перебуваючи на час затримання на протилежному від нього боці вулиці. Крім того, на відео видно, що працівники поліції взагалі не робили жінці жодних зауважень про те, що її перебування на місці здійснення відеозапису є порушенням правил карантину.
З відео очевидно й те, що жінка не порушувала статті 185 КУпАП «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця». Співробітники поліції не тільки не вимагали від неї «залишити місце скупчення осіб під час карантинних заходів», як пізніше зазначили у протоколі, а й взагалі не висували будь-яких вимог, окрім сховати телефон у кишеню, але така вимога не може вважатись законною.
2. Застосувавши до жінки адміністративне затримання, поліцейські порушили вимоги статті 29 Закону України «Про Національну поліцію» до проведення цього поліцейського заходу — захід має бути необхідним та пропорційним. Затримання, як винятковий захід, пов’язаний з тимчасовим обмеженням волі людини, повинно застосовуватися лише у невідкладних та безальтернативних випадках. Ситуація з жінкою таким випадком не була, адже співробітники мали можливість застосувати до неї інший, менш травматичний поліцейський захід під назвою «Вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території , передбачений статтею 36 вказаного закону. Адміністративне затримання також не було пропорційним скоєному жінкою правопорушенню — її дії ніяким чином не могли завдати шкоди інтересам суспільства чи інших осіб, в свою чергу, внаслідок проведеного затримання жінка отримала тілесні ушкодження, що підтверджується оприлюдненою нею медичною довідкою.
3. В порушення пункту 2 розділу 3 «Правил етичної поведінки поліцейських» (затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179), поліцейські не пояснили затриманій жінці підстави для затримання та її права.
4. Під час застосування до жінки фізичної сили, поліцейські порушили вимоги статей 43 та 44 Закону України «Про Національну поліцію» — правоохоронці заздалегідь не попередили жінку про можливість та свої наміри застосувати до неї силу; інтенсивність застосування сили не відповідала конкретній ситуації, характеру правопорушення та індивідуальним особливостям особи, яка його вчинила; незважаючи на прохання жінки, поліцейські не викликали до неї бригаду «швидкої допомоги», хоча зобов’язані сприяти наданню невідкладної медичної допомоги особам, які постраждали в результаті затримання.
5. В порушення статті 20 Закону України «Про Національну поліцію», на однострої та шоломах поліцейських були відсутні особисті номери нагрудних знаків, що ускладнює можливість безперешкодної ідентифікації осіб співробітників. Можна додати, що після поширення відео у масмедіа Державне бюро розслідувань відкрило за даним фактом кримінальне провадження за частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу – «перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, яке супроводжувалися насильством або погрозою насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування».
(Джерело 1, джерело 2, джерело 3, джерело 4)
Кейси з типовими порушеннями прав громадян при затриманні.
1. 29.04.2020 журналіст «Громадського телебачення» Богдан Кутєпов та його колега проводили відеозйомку з пагорбу Маріїнського парку напроти будівлі Кабінету Міністрів України перебігу акції протесту підприємців проти карантинних обмежень. Камера журналістів зафіксувала, як до них підійшли кілька поліцейських з підрозділу тактико-оперативного реагування «ТОР» та висунули вимогу негайно покинути місце зйомки, оскільки «тут зелена територія». Богдан Кутєпов пояснив, що він виконує свої професійні обов’язки, веде пряму трансляцію, і зажадав від правоохоронців підтвердити законність своїх вимог посиланням на норми законодавства. У відповідь поліцейські без попередження застосували до членів знімальної групи фізичну силу, виштовхали журналістів у глибину парку, пошкодили знімальну апаратуру, на пропозицію представитися відреагували агресією.
На своєму офіційному сайті Національна поліція України повідомила, що за даним інцидентом буде проведена перевірка, матеріали якої направлять до Державного бюро розслідувань для прийняття процесуального рішення.
2 19.06.2020 у м. Києві поліцейські затримали чоловіка, який, за твердженням поліції, перебував на вулиці без медичної маски та під час доставлення до відділення поліції чинив злісну непокору правоохоронцям, за що на нього були складені протоколи за статтями 44-3 та 185 КУпАП.
Під час судового засідання з розгляду вказаних протоколів чоловік пояснив, що він є уповноваженою особою багатоквартирного будинку з питань житлово-комунального господарства і робив візуальний огляд прилеглої до будинку території на предмет встановлення порушень благоустрою. Чоловік зазначив, що ніяких підозрілих дій не вчиняв, закон та порядок не порушував, однак до нього під’їхав поліцейський автомобіль, з якого вийшли два співробітники, які почали цікавитися наркотичними речовинами та запитувати «чому лазимо під кущами?». На пояснення чоловіка поліцейські не відреагували, посадили його до автомобіля і доставили у відділ поліції. Права чоловіку поліцейські не роз’яснили, спілкувалися з ним у грубій та погрозливій формі. Після того, як чоловік спробував фіксувати свою розмову з правоохоронцями на мобільний телефон, працівники поліції викрутили йому руки, на які натягнули наручники. Чоловік стверджує, що вже у наручниках йому продовжували викручувати руки, доки він не почав безперестанку кричати, при цьому пошкодили сухожилля на правому зап’ясті. Слід зазначити, що на підтвердження своїх слів чоловік надав суду відеозаписи і фото, які залишилися у телефоні і частково були зроблені випадково, коли він затискав телефон у руці.
Поліція надала до суду своє відео, але суддею було встановлено, що воно не є цілісним записом події, а містить лише фрагменти, які не відображають відомостей про вчинення правопорушення і з яких не можливо зробити належні висновки. Суддя вказав, що відповідно до наказу МВС України № 1026 2018 року, включення поліцейським портативного нагрудного відеореєстратора повинно відбуватись з моменту початку виконання ним службових обов’язків, а відеозйомка має вестися безперервно до їх завершення.
Крім цього суддя зазначив, що порушення статті 185 КУпАП «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця» обов’язково передбачає наявність правомірної вимоги з боку поліцейського, але у складеному правоохоронцями протоколі взагалі не відображено, які саме законні вимоги були висунуті чоловіку.
За таких обставин суд визнав, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень передбачених статтями 44-3 та 185 КУпАП.
3. 03.2020 у місті Дніпрорудне Запорізької області працівники поліції затримали в актовому залі міської ради громадянку, яка приймала участь у зборах підприємців з приводу закриття місцевого ринку через введення карантинних обмежень. Відповідно до матеріалів, складених і направлених до суду працівниками поліції, у залі перебувало понад 10 осіб, чим було порушено правила карантину, а жінка чинила працівникам поліції злісну непокору: хапала їх за формений одяг, штовхала, виражалась нецензурною лайкою на адресу правоохоронців, на зауваження не реагувала.
Під час судового засідання з розгляду складених на жінку протоколів за статтями 44-3 та 185 КУпАП, вона повідомила, що зайти до будівлі міської ради їй та іншим підприємцям запропонував міський голова, щоби у залі засідань спокійно обговорити ситуацію. Вони погодилися та зайшли до приміщення, де протягом 50 хвилин розглядали питання, пов’язані з діяльністю міського ринку. Потім до зали засідань зайшов начальник Дніпрорудненського відділення поліції, який запропонував усім присутнім розійтись, оскільки кількість людей у залі перевищувала дозволену кількість осіб, які можуть знаходитися в одному місці. Всі присутні почали виконувати вимогу поліцейського і виходити, однак їй вийти з приміщення перешкодили співробітники поліції, які вирішили притягнути її до відповідальності за статтею 44-3 КУпАП «Порушення правил щодо карантину людей». Жінка стверджувала, що під час вказаних дій фізичного опору співробітникам поліції вона не винила, за формений одяг їх не хапала, але дійсно, обурюючись діями правоохоронців, висловлювалась нецензурною лайкою.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що частина доказів суперечать викладеним у протоколі даним, а наявність обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. У своїй постанові суддя зауважив, що ні зі змісту протоколу, ні з показу свідків взагалі не вбачається, які саме законні вимоги працівників поліції жінка відмовилась виконувати.
Суддя звернув увагу поліції на необхідність ретельного ставлення до підтвердження вини правопорушника відповідними доказами, вказавши, що «додані до матеріалів справи рапорти співробітників поліції не є належними доказами розумінні вимог КУпАП, оскільки відносяться до внутрішніх службових документів органів внутрішніх справ».
Суд визнав жінку невинуватою та закрив провадження щодо її притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 44-3 та 185 КУпАП.
4. 07.2020 суддя Дніпровського районного суду міста Києва розглянув один з перших резонансних випадків демонстративного протесту громадян проти правил карантину — справу «пловця з гідропарку». 06.04.2020 чоловік переплив річку Дніпро, щоби дібратися до київського парку культури та відпочинку «Гідропарк», куди поліцейські не пускали громадян у зв’язку з карантинними обмеженнями. На березі парку його одразу затримали правоохоронці, наділи кайданки та доставили до Дніпровського управління поліції Києва для складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 44-3 КУпАП. Чоловік скаржився, що після доставлення до поліцейського підрозділу кайданки з нього не зняли та не дали можливості перевдягнутися.
Дослідивши матеріали справи суддя встановив, що в діях чоловіка відсутній склад інкримінованого йому правопорушення, і що необхідності проводити затримання чоловіка та доставляти його до органу поліції у правоохоронців не було. У постанові суддя зазначив, що співробітники поліції мали можливість встановити особу правопорушника та скласти на нього протокол безпосередньо на місці події (паспорт чоловіка перебував на зберіганні у його знайомого, який був готовий передати документ поліцейським). Суддя звернув увагу і на те, що до матеріалів справи не додано доказів щодо повідомлення родичів про місце перебування затриманої особи, а також відсутнє підтвердження щодо інформування центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадок адміністративного затримання.
5. 04.2020 у місті Одеса за порушення правил карантину співробітники поліції затримали власника точки, де здійснювався продаж кави на винос. Процес затримання був відзнятий перехожими на відео, з якого видно, як два поліцейських повалили чоловіка на землю, при цьому один з співробітників застосував до нього больовий прийом «загин руки за спину», а інший виконав прийом «придушення передпліччям за шию». Через свою ефективність, ці прийоми доволі часто використовуються правоохоронцями, але їх застосування несе потенційну загрозу для життя й здоров’я затримуваного (саме використаний американським поліцейським прийом на удушення призвів до загибелі Джорджа Флойда). На відеозаписі видно, як через певний час чоловік, вже лежачі на землі, починає просити поліцейських: «Не душить мене! Боляче! Будь ласка, мені боляче! Заберіть руку від шиї! Можна я встану?». Але, незважаючи на те, що затримуваний припинив вчиняти непокору і мета застосування заходів фізичної сили вже досягнута та гострої необхідності у подальшому проведенні жорстких прийомів немає, правоохоронці продовжують їх застосовувати.
6. 07.2020 прокуратура Полтавської області на своєму офіційному сайті повідомила про відкриття кримінального провадження за фактом перевищення службових повноважень працівниками правоохоронного органу, що супроводжувалося насильством (ч. 2 ст. 365 КК України). За даними слідства, співробітники батальйону патрульної поліції у місті Кременчук приїхали на виклик медиків, де мешканець квартири відмовлявся від госпіталізації. Один із патрульних заламав чоловікові руки за спину та силоміць вдягнув на нього кайданки. У результаті такого застосування заходів фізичного впливу та спецзасобу потерпілий отримав тілесні ушкодження — перелом кісток передпліччя.
7. 07.2020 у місті Чернівці патрульні поліцейські із використанням фізичної сили затримали пенсіонера, який перебував на вулиці без вдягнутої захисної маски та сперечався з поліцейськими з приводу законності їхніх дій (співробітники прибули для припинення роботи стихійного ринку). На відео, відзнятому свідком події видно, що патрульні, без попередження про свої наміри застосувати фізичну силу та незважаючи на похилий вік чоловіка, повалили його на землю, заломили руки за спину та наділи наручники. Відео продемонструвало і результати такого затримання — чоловіку стало зле до запаморочення, а на зап’ясті після кайданок з’явилось закривавлене садно.
«Ми знаємо про цей випадок, — прокоментував інцидент радник Міністра внутрішніх справ Іван Варченко. — Національна поліція поведе внутрішнє розслідування щодо адекватності дій співробітників. Пропорційність і достатність застосування сили — це принципи, якими має керуватися кожен поліцейський». В свою чергу, Державне бюро розслідувань також почало розслідування за фактом можливого перевищення влади правоохоронцями.
8. 06.2020 у місті Кременчук поліція затримала чоловіка, який перебував у тролейбусі без медичної маски. Відповідно до складеного правоохоронцями протоколу за статтею 185 КУпАП, чоловік не виконував їхні вимоги — відмовлявся вийти з транспортного засобу, пручався, хапав за формений одяг та нецензурно висловлювався у бік поліцейських.
В свою чергу під час розгляду справи у суді чоловік пояснив, що маску у тролейбусі зняв тимчасово для її ремонту, але незважаючи на це кондуктор викликала працівників поліції Останні не стали вислуховувати його аргументи, вивели разом з товаришем з тролейбусу, повалили на землю, один з них придавив його голову ногою.
Невинуватість чоловіка у вчиненні злісної непокори правоохоронцям була доведена переглядом відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Так з відеозапису вбачається, що на час прибуття поліції чоловік перебував в тролейбусі у медичній масці, на вимогу співробітників самостійно вийшов з нього, за формений одяг поліцейських не хапав. Вже перебуваючи на зупинці громадського транспорту, чоловік запитав у поліцейського про причини, через які він мусив залишити тролейбус після оплаченого проїзду. У відповідь правоохоронці застосували до чоловіка фізичну силу. При цьому поліцейські припинили фіксацію події за допомогою відеозапису і відновили запис лише у приміщенні підрозділу поліції під час оформлення на чоловіка матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності.
Суддя визнав його невинуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП, зазначивши, що з’ясування особою причин свого затримання не є злісною непокорою вимогам працівника поліції.
9. 04.2020 у місті Полтава поліцейські затримали жінку, яка перебувала на території парку без вдягнутої захисної маски та не бажала надати правоохоронцям свій паспорт, що стало підставою для складання на неї адміністративного протоколу за статтею 185 КУПАП «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця».
У суді жінка вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не визнала та пояснила, що під час перебування у парку вона загубила маску і мала намір купити нову, проте цьому завадило затримання правоохоронцями. Жінка стверджувала, що злісної непокори поліцейським не чинила, паспорт у неї був з собою, але показати його співробітникам вона боялась, оскільки вважала, що документ заберуть і випишуть штраф на 17000 грн.
Розглянувши матеріали, суддя закрив справу за відсутністю в діях жінки складу адміністративного правопорушення, оскільки у складеному поліцейськими протокол не вказано, яке саме законне розпорядження або вимога не була виконана, що позбавило суд можливості оцінити їх з точки зору відповідності закону. Сам протокол написаний незрозумілим почерком, який практично не піддається зчитуванню, що не дає можливості зрозуміти його зміст і прийняти до уваги, як доказ по справі.
10. 04.2020 у місті Суми чоловік став свідком того, як поліцейські на вулиці складають адміністративний протокол на водія, і вирішив допомогти останньому, оскільки вважав дії правоохоронців несправедливими. Маючи на обличчі захисну маску, чоловік на велосипеді під’ї ав до місця інциденту і повідомив поліцейським, що хоче бути свідком на користь водія. Співробітники поліції наказали чоловіку надати для перевірки свій паспорт, на що він запропонував продемонструвати його в електронному вигляді у додатку «Дія». У відповідь правоохоронці заявили, що чоловіку необхідно проїхати з ними до відділення поліції а після того, як той почав сперечатися, наділи на нього кайданки і примусово доставили до підрозділу. На чоловіка був складений протокол за порушення статті 44-3 КУпАП, у якому поліцейські вказали «перебував у громадському місці без вдягнутих засобів індивідуального захисту, а також без документів що посвідчують особу» та протокол за статтею 185 КУпАП за злісну відмову виконувати законні вимоги поліції У подальшому Зарічний райсуд міста Суми визнав чоловіка винним за обома статтями та покарав його штрафом на суму 17000 грн.
Проте, 10.06.2020 Сумський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і закрив всі провадження щодо чоловіка за відсутністю складу правопорушення в його діях.
Переглянувши відеозапис події, апеляційний суд встановив, що з самого початку спілкування з працівниками поліції чоловік мав на обличчі захисну маску, а звинувачення його у відсутності з собою документів не обґрунтовані. Крім того, чоловік не чинив будь-якого спротиву правоохоронцям, погоджувався проїхати з ними, але вимагав від співробітників аби ті забезпечили збереження його велосипеда в той час, коли він буде перебувати у підрозділі поліції. В свою чергу, поліцейські відмовилися забирати велосипед з собою або іншим чином гарантувати схоронність велосипеду.
Суд апеляційної інстанції визнав, що здійснюючи захист своєї власності, чоловік мав повне право вимагати від працівників поліції, як представників влади, вчинити дії направлені на забезпечення збереження його майна. При цьому, у суду виникли обґрунтовані сумніви щодо співмірності застосованих працівниками правоохоронного органу заходів при втручанні у право власності особи. На думку апеляційного суду, обставини, коли працівники поліції демонструють повне небажання зберегти майно особи, яка могла тривалий час перебувати у поліції і майно якої могло бути пошкоджене чи втрачене, свідчать про відсутність злісної непокори вимогам поліцейського.
11. 05.2020 у дворі житлового будинку в місті Кам’янське Дніпропетровської області поліція затримала чоловіка, який, за твердженням правоохоронців, перебував у п’яному вигляді, без захисної маски, на вимоги працівників поліції припинити скоювати адміністративне правопорушення не реагував, висловлювався нецензурною лайкою на їх адресу. За даним фактом на чоловіка були складені і направлені до суду протоколи за статтями 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей», 173 «Дрібне хуліганство» та 185 «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця» КУпАП.
В суді чоловік свою провину у вчиненні правопорушень не визнав та пояснив, що він перебуває на режимі самоізоляції і кожен день повинен відправляти СМС-повідомлення та відео на підтвердження того, що знаходиться вдома і не порушує умови карантину. Через поганий телефонний зв’язок у квартирі, він вимушений для відправки СМС виходити у двір, що й зробив того дня. Але після відправки СМС-повідомлення, вже коли він зайшов у під’їзд свого будинку, до нього підбігли працівники поліції, почали викручувати руки та примусово вивели його з будинку. Чоловік повідомив, що ніякого опору правоохоронцям він не чинив, нікого з них не ображав, чому є свідки, які надали відповідні письмові пояснення.
Розглянувши справу, суддя встановив, що ні зі змісту протоколу, ні з письмових показань свідків неможливо визначити, від виконання яких саме законних вимог поліції відмовився чоловік, а додані до матеріалів рапорти співробітників поліції не є належними доказами в розумінні вимог КУпАП, оскільки відносяться до категорії внутрішніх службових документів НПУ.
Всі провадження у справах про притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за статтями 44-3, 173 та 185 КУпАП були закриті у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
12. 04.2020 у місті Вільногірськ Дніпропетровської області біля магазину АТБ поліцейські затримали і доставили до місцевого підрозділу поліції чоловіка, на якого склали протоколи за статтями 44-3 та 185 КУпАП. Відповідно до протоколів, чоловік у п’яному вигляді перебував біля магазину АТБ без захисної маски, а також відмовився надати паспорт, чим здійснив злісну непокору законній вимозі працівника поліції
Під час розгляду протоколів у суді чоловік пояснив, що не мав можливості виконати вимоги поліцейських надягнути маску, оскільки не міг її придбати в зв’язку з відсутністю у продажі та не міг виготовити її самостійно, так як не має відповідних навичок. В свою чергу, працівники магазину та співробітники поліції відмовились надавати йому цей засіб індивідуального захисту. Чоловік також заявив, що паспорт він мав при собі, але не надав його поліцейським тому, що вони не захотіли складати протокол на місці і вимагали поїхати у відділ. Разом з тим, чоловік не заперечував факт вживання алкоголю, але наголошував, що громадський порядок він не порушував, поводив себе адекватно, почувався нормально.
Дослідивши матеріали справи, суд наголосив, що вимога правоохоронців до чоловіка надягнути маску була завідомо неможливою для виконання, що ставить під сумнів законність цієї вимоги. При цьому, з матеріалів справи не зрозуміло, в зв’язку з вчиненням якого саме правопорушення працівники поліції вимагали від чоловіка надання документів, які посвідчують його особу. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, чоловік знаходився у нетверезому стані у громадському місці, однак цей факт сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, якщо вигляд чоловіка не ображав людську гідність і громадську мораль.
Крім цього, суд зазначив, що працівниками поліції здійснювалася відеофіксація події правопорушення за допомогою нагрудних камер, однак відповідний відеозапис вони суду з невідомих причин не надали.
В результаті, суд закрив провадження за обома статтями за відсутністю в діях чоловіка складу адміністративних правопорушень.
13. 04.05.2020 у місті Запоріжжі патрульні поліцейські зупинили автомобіль, який, на їх думку, порушив правила дорожнього руху, і почали складати на водія постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Через певний час з авто вийшов його пасажир і спробував приєднатися до розмови, на що працівники поліції відреагували негативно, наказавши йому відійти в сторону та не втручатися. З тверджень поліцейських, чоловік не виконав їх вимог, за що і був затриманий. У подальшому на нього склали протокол за статтею 185 КУпАП, в якому зазначено, що чоловік шарпав працівника поліції поводився зухвало та нахабно. Проте, під час судового розгляду адміністративної справи, суддя дійшов до висновку, що зібрані поліцією докази не підтверджують існування обставин, викладених у протоколі. На продемонстрованому у судовому засіданні відеозаписі не вбачалось інкриміноване чоловіку правопорушення — невиконання законних розпоряджень працівників поліції а також їх шарпання та зухвала й нахабна поведінка чоловіка. В той же час, свідок надав пояснення, що чоловік дійсно вийшов з авто, проте поліцейські наказали йому відійти від них та триматися осторонь, на що чоловік лише поцікавився, на яких підставах вони висунули таку вимогу. Замість відповіді правоохоронці змусили чоловіка лягти на землю та застосували до нього кайданки. Потім кайданки зняли та показово під відеозапис повторили процедуру затримання знову. Свідок заявив, що будь-якого супротиву чоловік правоохоронцям не чинив. Суддя закрив провадження у справі за відсутності в діях чоловіка події і складу адміністративного правопорушення, зазначивши у постанові, що лише складений поліцією протокол не може вважатися достатнім доказом для висновку про винуватість особи, в той час як інші матеріали справи не містять даних, що відображають, від виконання яких саме законних вимог правоохоронців чоловік ухилявся і у чому саме полягала його «злісна непокора» поліцейським.
14. 27.04.2020 Тернопільський міськрайонний суд оштрафував чоловіка за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 185 КУпАП. Як було вказано у поліцейському протоколі, він «перебував у дворі будинку без вдягнутого засобу індивідуального захисту, без документів та з явними ознаками алкогольного сп’яніння і на законну вимогу працівника поліції припинити чинити адміністративне правопорушення не реагував, при цьому висловлювався у грубій формі в адрес поліцейських та погрожував фізичною розправою». Не погоджуючись з покаранням, чоловік оскаржив рішення суду першої інстанції у Тернопільському апеляційному суді.
Під час розгляду своєї апеляційної скарги, чоловік заявив, що вказані у протоколі відомості не відповідають дійсності. Він пояснив, що в стані алкогольного сп’яніння не знаходився, дійсно вийшов на вулицю без захисної маски, але мав її при собі у наплічнику, як і документи, що посвідчують особу. Чоловік не заперечував факт відмови виконати вимогу поліцейських пред’явити паспорт, але пояснив це тим, що при спілкуванні з ним працівники поліції самі не виконали вимоги законодавства — відмовились показати свої службові посвідчення та не роз’яснили йому права. Саме через це він не вважав необхідним виконувати розпорядження поліцейських, в тому числі й пройти з ними у відділення поліції для складання протоколу. Чоловік зазначив, що поліцейські застосували до нього заходи примусу, а саме фізичну силу та спеціальний засіб кайданки і він опирався затриманню через те, що, на його думку, законних підстав для нього не було.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що в доданих поліцейськими до протоколу матеріалах відсутні пояснення свідків чи потерпілих, матеріали відеофіксації правопорушення чи будь-які інші докази, які би підтверджували викладені у протоколі обставини, а сам протокол не може бути єдиним доказом провини. Суд пояснив, що посилання поліцейських на те, що чоловік висловлювався у грубій формі в їх адрес та погрожував фізичною розправою, становить склад іншого правопорушення, яке чоловіку не було офіційно інкриміноване. Апеляційний суд дійшов до висновку, що протокол за стат–
тею 185 КУпАП поліцейські склали без належних доказів вини чоловіка, а суд першої інстанції дослідив ці докази формально. В результаті постанова про притягнення чоловіка до відповідальності була скасована, а провадження у справі припинено за відсутності події складу адміністративного правопорушення.
В свою чергу, Державне бюро розслідувань повідомило поліцейським про підозру у перевищенні ними влади або службових повноважень, яке супроводжувалося насильством (ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України) — намагаючись силою провести чоловіка до службового автомобіля, вони повалили його на землю і завдали декілька ударів. Унаслідок дій правоохоронців чоловік отримав тілесні ушкодження голови та рук.
15. 08.04.2020 у місті Кропивницький поліцейські затримали пенсіонера, який з дитинства є особою з інвалідністю, за те, що він чинив злісну непокору законному розпорядженню працівника поліції, а саме перебував на вулиці поблизу магазину у стані алкогольного сп’яніння, без вдягнутої захисної маски та без документів.
Під час судового розгляду складеного на пенсіонера протоколу за статтею 185 КУпАП, чоловік пояснив, що він дійсно вживав алкогольні напої і був напідпитку. Коли до нього з претензіями підійшли правоохоронці, він запитав у них службові посвідчення, на що поліцейські йому відповіли, що документи вони втратили. Після того, як чоловік почав обурюватись, співробітники його «заламали» та наділи на руки кайданки.
Розглянувши матеріали справи, суд констатував невідповідність кваліфікації у протоколі дій чоловіка дійсним обставинам події, встановленим у судовому засіданні при розгляді справи. Суд звернув увагу на те, що злісна непокора законній вимозі та злісна непокора законному розпорядженню поліцейського не є поняттями тотожними та вимагають окремої кваліфікації дій. При цьому в самому протоколі не зазначено, в чому саме полягало законне розпорядження поліцейського. Крім того, суд зазначив, що сам пособі виклад у протоколі ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КУпАП, не утворює складу адміністративного правопорушення, яке ставиться чоловіку у вину за ст. 185 КУпАП.
Провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 185 КУпАП було закрито у зв’язку з відсутністю складу вказаного правопорушення.
Висновки.
Наміри поліції забезпечити жорсткий контроль за дотриманням правил карантину в країні призвели не тільки до сумнівних спроб притягнути громадян до адміністративної відповідальності за малозначними приводами, а й до невиправданих затримань, які часто супроводжувались непропорційним застосуванням фізичної сили та спецзасобів.
Численні виправдувальні рішення судів, які не вбачали у діях громадян складу інкримінованого їм правопорушення за статтею 185 КУпАП «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця», підтверджують — адміністративні затримання цих осіб із застосуванням вказаної статті були протиправними. У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 (справа №640/16169/17) наголошується, що закриття судом провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, «свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше)», а виправдані судом особи мають право на відшкодування моральної школи, завданої діями поліцейських.
Буде помилковим вважати, що порушення прав громадян при затриманні і застосуванні заходів фізичного впливу викликані лише особливостями роботи поліцейських в умовах карантину. Для українських правоохоронців подібні порушення є звичайною та усталеною практикою, існування якої зумовлено цілою низкою причин, у тому числі слабким рівнем службової підготовки персоналу, неефективним контролем за дотриманням поліцейськими законності, відсутністю дієвого механізму розслідування їх незаконних дій тощо. «Карантинні» затримання стали додатковим підтвердженням того, що обіцяна гуманізація поліції, як важлива складова загальної реформи правоохоронних органів, не відбулася.
Загрозу для суспільства від подальшого укорінення такої хибної практики наочно продемонстровано у Республіці Білорусь, де сформовані з часом шаблони застосування надмірної жорстокості при затриманні правопорушників силовики поширили на звичайних законослухняних громадян.
Випадки затримання громадян в Україні в зв’язку з порушеннями правил карантину неодноразово ставали предметом уваги вітчизняних масмедіа. Відзняті й оприлюднені очевидцями відеоматеріали швидко поширювались в Інтернеті та ЗМІ, набували значного суспільного резонансу та, незважаючи на спроби поліції довести законність дій співробітників, викликали у українців обурення та осуд. Показовим є те, що випадкові свідки проведених правоохоронцями силових затримань, як правило, ставали на бік правопорушника та, з тією чи іншою мірою активності, намагались його захистити. Подібне негативне і, подекуди, упереджене ставлення громадян до роботи поліцейських в умовах карантину стало ще одним свідченням поглиблення кризи довіри суспільства до поліції.
Рекомендації Національній поліції України.
1. З метою визначення найбільш типових порушень прав громадян при затриманні, узагальнити та проаналізувати практику розгляду судами справ про адміністративні правопорушення за статтею 185 КУпАП «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця».
2. На виконання статті 90 Закону України «Про Національну поліцію», розробити та реалізувати комплекс заходів по залученню представників громадськості до роботи у складі дисциплінарних комісій територіальних органів поліції під час розгляду ними скарг громадян на незаконне затримання та надмірне застосування співробітниками фізичної сили та спеціальних засобів.
3. Направити до територіальних органів поліції директивний документ у якому:
3.1. Довести до відома особового складу принципову позицію керівництва НПУ щодо неприпустимості ігнорування поліцейськими основних принципів використання фізичної сили та спецзасобів при затриманні — «законність, необхідність, пропорційність та ефективність (стаття 29 Закону України «Про Національну поліцію»).
3.2. Покласти на начальників територіальних підрозділів персональний контроль за дотриманням підлеглими прав й свобод громадян під час затримання, кожне з яких повинно стати предметом ретельного правового аналізу, обговорення у колективі, а, при необхідності, підставою для проведення відповідного службового розслідування.
3.3. Орієнтувати особовий склад поліції на відмову від застосування при затриманні за адміністративні правопорушення прийомів боротьби та рукопашного бою, які становлять загрозу для життя й здоров’я людини.
Володимир Батчаєв, експерт Асоціації УМДПЛ
Опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його автора. Матеріал розповсюджується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International.
