Як і навіщо адміннагляд за засудженими будуть замінювати поліцейським контролем

На заміну адміністративному нагляду за засудженими прийде поліцейський контроль. Його концепція фактично була погоджена членами Комітету з питань правоохоронної діяльності на засіданні 26.01.2022 року.

Комітет запропонував Верховній Раді схвалити в першому читанні законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку встановлення поліцейського контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі № 6127 від 04.10.2021.

Ініціаторами законопроекту виступила група депутатів від фракції «Голос» разом з представниками фракції «Слуга народу».

Депутати скаржаться, що адміністративний нагляд у тому вигляді, в якому він існує сьогодні, є рудиментом радянського права і не може ефективно виконувати покладені на нього державні функції – запобігання вчиненню кримінальних правопорушень окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Наявний у Законі перелік осіб, щодо яких встановлюється адміністративний нагляд, не відповідає принципам недискримінації, адже для встановлення щодо засудженого додаткових правообмежень достатньо, щоб він був засуджений за певні види злочину, не враховуючи поведінку засудженого та його бажання позбавитись наркотичної залежності та інше. Фактично, таке становище осіб, які засуджені за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, ставить їх у нерівне становище з іншими засудженими.

Що пропонується законопроектом

Під поліцейським контролем автори законопроекту розуміють систему тимчасових примусових заходів спостереження за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами Національної поліції.

Поліцейський контроль буде встановлюватися щодо повнолітніх осіб:

-засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, за умови, що вони мають високий ризик вчинення нового кримінального правопорушення;

-засуджених до позбавлення волі за незаконний обіг наркотиків, якщо в період відбування покарання вони відмовилися від проходження доступних програм корекційної, реабілітаційної чи іншої спеціальної програми лікування залежності або не завершили її проходження за власною ініціативою;

-засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи   на попередження   органів Національної поліції, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення.

Як буде встановлюватися поліцейський контроль

Поліцейський контроль встановлюється в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцезнаходженням установи виконання покарань за поданням начальника установи виконання покарань.

Або в судовому засіданні одноособово суддею районного, районного у місті, міського та міськрайонного суду за місцем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу Національної поліції.

У поданні мають бути визначені обмеження, які пропонує встановити відповідно начальник установи виконання покарань чи начальник органу Національної поліції щодо поведінки піднаглядного, та обґрунтування доцільності таких заходів.

Разом з поданням до суду надсилаються копія вироку та матеріали, які містять інформацію щодо ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та свідчать про необхідність встановлення поліцейського контролю за відповідною особою.

У судове засідання викликається особа, щодо якої внесено подання про встановлення поліцейського контролю, а за її клопотанням – і захисник, а також представник органу, начальник якого вніс подання.

Розгляд питання починається доповіддю про зміст подання та матеріалів, що надійшли разом з ним, після чого заслуховуються пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання.

Після розгляду справи суддя виходить до нарадчої кімнати для прийняття рішення, після чого повертається в зал засідань і оголошує постанову про встановлення поліцейського контролю та обмежень, які встановлюються щодо поведінки особи, до якої встановлено поліцейський контроль.

Постанова судді може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Постанова судді надсилається для виконання начальнику органу Національної поліції України за місцем проживання особи, щодо якої встановлено поліцейський контроль, або начальнику установи виконання покарань.

Адміністрація установи виконання покарань постанову судді надсилає для виконання органу Національної поліції за місцем проживання, яке обрано особою, щодо якої встановлено поліцейський контроль в день його звільнення.

Постанова судді оголошується особі, щодо якої встановлено поліцейський контроль під розписку. При цьому особі, щодо якої встановлено поліцейський контроль, роз’яснюються її обов’язки, сповіщається про відповідальність за порушення правил поліцейського контролю та про встановлені щодо неї обмеження.

Під час здійснення поліцейського контролю суд за поданням начальника органу Національної поліції з урахуванням особи, способу життя і поведінки особи, щодо якої встановлюється поліцейський контроль, може змінювати (зменшувати або збільшувати) обсяг обмежень.

Як буде здійснюватися поліцейський контроль

Осіб, щодо яких встановлено поліцейський нагляд, беруть на облік, фотографують, а у разі необхідності у них беруть відбитки пальців. Працівники поліції зобов’язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших громадян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають поліцейського контролю.

До осіб, щодо яких встановлено поліцейський контроль, за постановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такі обмеження:

а) заборона виходу з будинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин на добу;

б) заборона перебування у визначених місцях району (міста);

в) заборона виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);

г) реєстрація в поліції від одного до чотирьох разів на місяць.

При призначенні обмеження у вигляді заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час має бути чітко визначено конкретні дні тижня, а також час доби, протягом яких особа не має права залишати будинок (квартиру).

Вказане обмеження повинно застосовуватися з урахуванням часу (змінності) роботи особи протягом місця, виконання ним суспільних і родинних обов’язків (за умови наявності такої інформації на момент встановлення контролю), а також з урахуванням інших прав і законних інтересів громадянина. Заборона виходу з будинку (квартири) застосовується лише відносно вечірніх годин (після 22 годин) і у нічний час, якщо з цим не пов’язана робота особи (за умови наявності такої інформації на момент встановлення контролю). Це обмеження може поширюватися не на всі дні тижня, а лише на передсвяткові, святкові чи вихідні дні.

Обмеження у вигляді заборони перебування у визначених місцях району (міста) застосовується з метою перешкодити особі поновити зв’язки з особами, що ведуть антигромадських спосіб життя, а також попередити негативний вплив на неї з боку інших осіб. При призначенні цього обмеження у рішенні суду мають бути зазначені конкретні назви та адреси розташування місць, перебування в яких особі заборонено, та перелік яких надано органами Національної поліції на запит адміністрації установи виконання покарань.

Обмеження у вигляді заборони виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста) призначається з метою перешкоди ухиленню від поліцейського контролю. Заборона виїзду в інший населений пункт застосовується у тому випадку, якщо є підстави вважати, що особа буде вести за межами постійного проживання антигромадський спосіб життя, порушувати громадський порядок або встановить негативні зв’язки.

Реєстрація в поліції призначається від одного до чотирьох разів на місяць, застосовується з урахуванням способу життя, поведінки особи, графіку її роботи та інших обставин та має на меті сприяння в забезпеченні контролю за її поведінкою.

Як буде припинятися поліцейський контроль

Поліцейський контроль припиняється постановою судді за поданням начальника органу Національної поліції:

а) у разі погашення або зняття судимості з особи, щодо якої встановлено поліцейський контроль;

б) достроково, якщо особа, щодо якої встановлено поліцейський контроль перестала бути небезпечна для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

Особа, щодо якої встановлено поліцейський контроль може сам подати клопотання про зняття нагляду.

В інших випадках поліцейський контроль автоматично припиняється:

а) після закінчення терміну, на який його встановлено, якщо органом Національної поліції не подано клопотання про продовження поліцейського контролю або суддя відмовив у продовженні поліцейського контролю;

б) у разі засудження особи, щодо якої встановлено поліцейський контроль до позбавлення волі і направлення його до місця відбування покарання;

в) у разі смерті особи, щодо якої встановлено поліцейський контроль.

Кримінально-караним діянням буде вважатися самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від поліцейського контролю, неприбуття без поважних причин у визначений строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено поліцейський контроль у разі звільнення з місць позбавлення волі, допущення без поважних причин трьох і більше порушень встановлених обмежень.

За такі порушення поліцейського контролю можуть призначити арешт на строк до шести місяців.

Про таке йдеться в іншому, тісно пов’язаному із законопроектом № 6127, проекті Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення порядку встановлення поліцейського контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі (реєстр. № 6128 від 04.10.2021).

Щоправда, ГНЕУ висловлює думку, що словосполучення «допущення без поважних причин трьох і більше порушень встановлених обмежень» не дає можливості з’ясувати, чи необхідно для притягнення винної особи до кримінальної відповідальності попереднє встановлення факту накладення щодо неї двох адміністративних стягнень протягом року за вчинення відповідних порушень правил поліцейського контролю, чи ні.

Саме по собі систематичне вчинення будь-якого адміністративного правопорушення, на думку Головного управління, не може автоматично перетворювати його на кримінальне правопорушення.

Крім того, порушення винною особою одразу декількох правил поліцейського контролю (наприклад, особа, щодо якої встановлено поліцейський контроль, порушила заборону виходу з квартири у визначений час, порушила заборону перебування у визначених місцях району (міста) та не з’явилась за викликом органу Національної поліції у вказаний термін й не надала пояснень з питань, пов’язаних з виконанням правил поліцейського контролю) може бути розцінено суб’єктами правозастосування одночасно або як адміністративне правопорушення (ст. 187 КУпАП у редакції проекту), або як кримінальне (ст. 395 КК у редакції проекту) правопорушення, що, знову ж таки на думку ГНЕУ, є неприйнятним.

 Сергей Студенников

Джерело