Виклики для нового голови Нацполіції: які зміни необхідні у відомстві
01.10.2019
Поки українські високопосадовці розхвалюють «успішну» реформу Нацполіції, «нові і реформовані» все частіше потрапляють у скандали, втрачаючи надану довіру українців, які повірили у зміни, коли ще у 2015 році у країні запустили реформу системи МВС і ухвалили Закон «Про Національну поліцію».
І на тлі того, як теперішній голова ВРУ Дмитро Разумков каже, що реформа поліції була позитивною, а міністр МВС Арсен Аваков ще й зізнається, що у структурі й надалі працює багато «колишніх», які після провалу на переатестації повернулися в правоохоронні органи, українці досі не можуть оговтатися від моторошної трагедії, що сталася у кінці травня на Київщині, коли від рук п’яних поліцейських загинула 5-річна дитина.
Днями ж у Нацполіції з’явився новий очільник – Ігор Клименко, який замінив на посаді свого колишнього шефа Сергія Князєва. (Хоча на горі про Князєва не забули – призначили радником Авакова). І відразу назвав пріоритети роботи своєї структури: найголовніше завдання – покращення стану реагування на повідомлення про вчинення правопорушень та злочинів.
Тож чи змінить і що перш за все має реформувати новий керівник відомства у Нацполіції і чи взагалі відбулася поліцейська реформа?
Про це «Вголос» поцікавився у експерта групи Реформи органів правопорядку Реанімаційного пакету реформ, юриста Євгена Крапивіна, експрокурора Сергія Войченка та кандидата юридичних наук Бориса Малишева.
Чи відбулася реформа поліції загалом? Що змінилося на краще?
Борис Малишев:
Князев очолив Нацполіцію і забув слово «реформа» – почав відразу дестабілізувати ситуацію
Спроби Деканоїдзе реформувати поліцію були хаотичними і не до кінця продуманими, передусім на підзаконному рівні. Та ж атестація правоохоронців: дуже швидко після початку переатестації у керівників поліції зникла політична воля щодо справжнього очищення поліції: переатестацію пройшли близько 90% «старих» кадрів. А Князев, коли очолив Нацполіцію, взагалі забув слово «реформа» – відразу. І почав відразу дестабілізувати ситуацію – і про жодні реформи протягом того часу, що він був очільником Нацполіції, не йшлося. Він просто дестабілізував і так недореформований стан структури.
Євген Крапивін:
Переатестацію гучно провалили, бо з поліції звільнили лише 7% осіб, половина з яких згодом поновилася на роботі
У 2015 році розділили МВС і Нацполіцію, бо вирішили і в Україні втілити в життя класичну європейську модель, коли поліція – це окремий орган виконавчої влади, який щось розслідує, виїжджає на виклики тощо, а от вирішення всіх питань щодо реформування, пріоритетів та стратегії входить вже у компетенцію МВС. Але все це «реформування» здійснювали через одне місце, бо міністр залишив за собою певні повноваження з оперативного управління, наприклад: він призначає керівників глав обласних управлінь, погоджує всіх заступників голови Нацполіції, а це явно тій європейській моделі не відповідає, яку вони хотіли запровадити.
Варто згадати історію із 5-річним Кирилом, якого вбили поліцейські на Київщині. Це показало, що ніхто належним чином не стежить за дисципліною у селах та маленьких містечках і дуже часто стається так, що там влаштовують такі-от саморобні «тири».
А найбільший провал реформи – це те, що кримінальний блок поліції не реформований і це призводить до того, що у нас майнові злочини практично не розслідують, а з іншого боку, якщо говорити про важкі злочини, як-от напади на активістів чи загалом програма захисту важливих учасників проваджень, – на якому рівні все було до реформи, на такому після її впровадження і залишилося.
Бо цю хвалену переатестацію просто гучно провалили, бо тоді з поліції звільнили лише 7% осіб, половина з яких згодом поновилася на роботі. І у цих «старих» кадрів є набагато більше можливостей тиснути на людей, бо вони розслідують кримінальні провадження, фіксують докази та притягують до відповідальності. Та й кількісно їх набагато більше, ніж тих же патрульних. Сумарно слідчих і оперативників (оперативних підрозділів) є майже 40 тисяч, а патрульних – 12 тисяч. І саме на них треба звертати більше уваги, адже вони залишаючись «старими» людьми зі старими практиками, є сьогодні небезпечними.
До того ж у нас також досить гострою у країні залишається проблема з організованою злочинністю. І навіть попри те, що рівень організованої злочинності сильно не зростає, проте методи, які використовують злочинні організації під час роботи стали жорсткішими: вони частіше застосовують зброю оскільки зараз легше її отримати з «чорного» ринку, адже через бойові дії на сході зброя стала доступнішою.
А структури, які з цим боролися, спочатку ліквідували: у 2014 році ліквідували управління по боротьбі з організованою злочинністю. І лише в 2017 році створили так званий Департамент стратегічних розробок і аналітики, який за ідеєю має відповідати за цю сферу. Але цей департамент хоча і був укомплектований, але додаткової функції він не виконує, а більше займається стратегічними речами, причому у плані боротьби з організованою злочинністю елементарно не вистачає професіоналів. Тому у цій сфері жодних суттєвих зрушень не відбулося, а це мало і має бути пріоритетом.
Якщо говорити про те, що поліція когось затримує під час акцій, то варто пам’ятати: хоча у нас і декларують, що все має відбуватися за європейською (скандинавською) моделлю, коли спочатку поліція має провести діалог з протестувальниками, а вже потім, якщо є з ними якийсь конфлікт, підтягувати КОРД і застосовувати силові методи, та все і надалі здійснюють за звичним сценарієм: дають команду, кого розігнати, кого заарештувати.
Та й, якщо говорити загалом – ні кількісно, ні якісно українська поліція з 2014 року не змінилася.
Сергій Войченко:
Реформа поліції повністю не вдалася – поліція не є з людським обличчям
Я вважаю, що реформа поліції повністю не вдалася. Позитивні зрушення були, але що ми отримали натомість: перше і щонайважливіше – поліція не є з людським обличчям. На жаль, українці дуже рідко можуть знайти у співробітниках поліції друзів або захисників.
Хоча й відбулися, наприклад, певні кадрові зміни у поліції. Свого часу полегшенням для водіїв стало зникнення з українських доріг такого негативного явища як ДАІ. Проте зараз часто можна побачити, як співробітники поліції повертаються до тих самих методів і знову перетворюються у ДАІвців: чатують то за поворотом, то за кущем. Також варто згадати і про те, що в Україні принаймні частково подолали вимагання поліцією на дорогах хабарів від водіїв. А от чи перестали їх брати, це питання відкрите, адже ми бачимо, як періодичне співробітників поліції таки на хабарах ловлять.
Якщо говорити про роботу слідчих, вона взагалі була завалена, тому що і надалі продовжуються замовні кримінальні провадження, потерпілі не можуть знайти правди та захистити свої інтереси. А слідчим натомість цікаві ті кримінальні провадження, де можна підзаробити. Та й самі співробітники поліції дуже рідко працюють за ідею.
Хоча, як позитив реформи можна було би навести у приклад патрульну поліцію. А слідчі практично залишились ті ж самі або набрали невідомо кого.
Що має змінити у системі роботи поліції її новий очільник?
Борис Малишев:
Суспільний запит на подальше реформування поліції залишався – це головне. Зокрема щодо кримінального блоку. Бо де-факто реформа Деканоідзе-Князева зупинилася на тому, що створили патрульну поліцію і просто перейменували міліцію в поліцію. А всі інші зміни мали просто косметичний характер.
До речі, на розгляд Кабміну подавали декілька років тому розроблену концепцію подальшої стратегії реформ органів поліції, але її так і не ухвалили. І думаю, основною причиною була просто недостатня наполегливість у керівників поліції і очільника МВС. Та й у той час, коли Князев був на відповідній посаді, навіть плану реформування поліції не було.
І навіть те, що прямо передбачене законом – наприклад, створення системи оцінювання соцопитувань щодо рівня задоволення діями місцевої поліції серед населення і на підставі цього ухвалені кадрові рішення – навіть цього не зробили. Та й сам закон про Нацполіцію треба змінити.
Євген Крапивін:
Найважливіше завдання, яке варто було б втілити у життя Нацполіції – це реформа кримінального блоку, яка так і висить у повітрі, адже з 2016 року так нічого і не змінилося у роботі слідчо-оперативних підрозділів. Слідчі та оперативники з міліції успішно пройшли переатестацію і далі працюють у своїх структурах. А українці зараз найбільше скаржиться саме на неефективність розслідування злочинів чи незаконні практики щодо затримування людей або й їх катування чи вимагання грошей за розслідування певних справ тощо. Це й до сьогодні було пріоритетом у зв’язку з ростом злочинності до 2017 року, але оскільки цю проблему не вирішували, то вона так з року в рік і тягнулася як пріоритетна і не вирішена.
Але варто зауважити, що масштабні реформи – це не повноваження голови Нацполіції, адже всі питання стратегічного характеру, зокрема реорганізація, зміна структури, визначення певних стратегій – за це все відповідає міністр внутрішніх справ Аваков. Плюс є затверджена Кабміном стратегія розвитку міністерства до 2020 року, до якої входить план відповідний заходів, і, за ідеєю, її мають продовжувати виконувати (по кожному напрямку все чітко розписано).
Те, про що каже Клименко, і так написано у цій стратегії МВС-2020, і тут варто акцентувати на тому, що справді прогресивних заходів на жодному з цих напрямків не пропонують.
Сергій Войченко:
Що мало би бути одним із першочергових завдань, якщо ми говоримо про зміни у поліції, – боротьба з вуличною злочинністю. Бо справді сьогодні українець не почувається захищеним. Тим більше зараз небезпеку підсилює ще й незаконний обіг зброї та відсутність де-факто профілактичної роботи.
При цьому багатьох фахівців, які працювали в органах правопорядку до так званої реформи, звільнили. А насправді багато кримінальних правопорушень розкривають завдяки агентурній роботі, а ця агентура напрацьовується роками. А зараз дільничні – це переважно початківці, які у своєму районі навіть не знають населення. Старих оперативників звільнили, а нові ще не мають достатнього досвіду роботи та агентури, яка б їм повідомляла, хто міг вчинити той чи інший злочин.
Також постійно тривають розмови про те, що співробітники поліції перевантажені роботою, а насправді часто стається так, що вони не мають бажання працювати або перевантажувати себе різноманітними питаннями.
Та найголовніше: якщо новий очільник Нацполіції зможе повернути їй людське обличчя, коли поліція сприйматиме громадянина, який прийшов зі скаргою або зі зверненням як людину, якій потрібно допомогти, а не як людину, від якої швидше потрібно відкараскатися, це вже буде добре. Також, коли слідчі не використовуватимуть обшуки для того, аби навилучати у бізнесменів якомога більше паперів або заблокувати роботу підприємства і потім сидіти і вимагати гроші за повернення певних цінностей. Я вже не кажу про ті всі скандали, у які потрапляли співробітники поліції: того забили до смерті, з тим ще щось зробили. Наші ЗМІ протягом останнього часу просто рясніли заголовками: «В Ужгородському відділі поліції могли жорстоко катувати двох чоловіків»; «У Чернівцях поліцейський жорстоко побив водія»; «Скандально відомий луцький патрульний жорстоко побив водія авто»; «У Вінницькій області поліцейський змусив присідати ув’язненого»; «Поліцейський побив людину в Одеській області»; «Патрульні побили чоловіка в дільниці під Дніпром». І це далеко не повний перелік усього того, чим протягом останнього часу «відзначилася» наша поліція.
Клименко працюватиме по-новому чи у дусі свого попередника Князева?
Євген Крапивін:
Теперішній очільник Нацполіції при Князеві був заступником з кадрів, тобто він не вирішував якісь стратегічно важливі питання, а займався більше штабною роботою. Та й навіть якщо у нього як очільника Нацполіції є якісь ідеї щодо реформування відомства, то він змушений з ними йти до міністра Авакова, аби той ініціював їх перед Кабміном чи ВРУ.
Сергій Войченко:
Зараз реформу треба продовжувати якісно по всіх параметрах. Ми ж чули також багато заяв співробітників поліції, які прийшли з гарними ідеями та бажанням працювати, але звільнялися згодом із таким демаршем, розповідаючи про те, що нічого не змінилося. Бо можна змінити нижню ланку, але верхівка ж незмінна. І цей весь негатив, який створює своїми діями поліція, зрозуміло, що авторитету їй не додає. А ми ж пам’ятаємо, який кредит довіри був у поліції під час запуску реформи, та його, на жаль, просто розбазарили. І зараз ми знову стикнулися з тим, що поліція втратила довіру народу і її треба повертати. І новий очільник поліції мав би багато зробити для цього, щоб поліцейські, як мінімум, не були черговими героями мемів про розбиті службові авто, куплені за наші з вами гроші. Також не варто забувати про вирішення такої проблеми як те, що співробітник, поліції, коли приходить на роботу, не думає, як працювати, а думає, як би заробити. Бо рівень довіри до поліції в українців зараз дуже низький.
До того ж у нас немає співпраці між правоохоронними органами: прокуратура живе своїй життям, поліція своїм, СБУ взагалі окремих життям – і це велика проблема.
Натомість Клименко працював у кадровій службі у поліції і не має досвіду оперативної роботи, ні практичного досвіду роботи в органах поліції, тому очевидно опиратиметься на старі кадри і продовжуватиме лінію Князева.
Борис Малишев:
Мінусом вже є є те, що закон не передбачає конкурсну процедуру призначення на посаду керівника Нацполіції. Тому призначення Клименка керівником Національної поліції – людини зі «старої» системи, з попередньої команди і без будь-якого відбору – це вже не надто оптимістичний початок. Залишається тепер пильно стежити за його діями на цій посаді.
Марія Волошин
