Верховна Рада прийняла законопроект про множинне громадянство за основу
17.12.2024
Верховна Рада 17 грудня прийняла в першому читанні законопроект 11469 про множинне громадянство, який вніс Президент Володимир Зеленський. 
Нагадаємо, цим законопроектом визначаються випадки допустимості множинності громадянства (підданства) і запроваджується новий принцип – «визначення правового режиму одночасної належності громадянина України до громадянства (підданства) двох або більше держав».
Виключається така підстава для втрати громадянства України, як «добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття». Натомість пропонується встановити іншу підставу для втрати громадянства України: «добровільне набуття громадянином України громадянства держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, або громадянства (підданства) держави, не включеної до переліку держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття».
Визначаються окремі категорії іноземців, які є громадянами (підданими) держави, включеної до переліку держав, громадяни (піддані) яких набуватимуть громадянство України у спрощеному порядку, і які для набуття громадянства України замість подання зобов’язання припинити іноземне громадянство матимуть право подавати декларацію про визнання себе лише громадянином України, яка засвідчує, що в разі набуття громадянства України у правових відносинах з Україною він визнає себе лише громадянином України. Кабміну доручається розробити та внести у 2-місячний строк на розгляд Верховної Ради законопроект щодо переліку держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку.
Тобто, наразі такий перелік, від якого буде залежати як втрата громадянства, так і спрощений порядок набуття, не визначений.
Також пропонується дати нове визначення поняттю «безперервне проживання на території України».
Так, за чинною нині редакцією статті 1 Закону «Про громадянство України» дається наступне визначення поняттю «безперервне проживання на території України» – проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
Президент пропонує дати наступне визначення цьому поняттю: «Безперервне проживання на території України – постійне проживання на території України особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, на лікування, що підтверджується відповідним документом підприємства, установи, організації, закладу освіти, закладу охорони здоров’я».
Як зазначили у ГНЕУ ВР, в нинішніх умовах наявність в особи множинного громадянства потенційно може створювати істотні проблеми у вирішенні питань щодо проходження такими особами військової служби; оподаткування; забезпечення дипломатичного захисту таких осіб; лояльності таких осіб по відношенню до держав їх громадянства; зниження обороноздатності держави, зокрема, шляхом ухилення осіб, що мають подвійне/множинне громадянство, від проходження військової служби та від кримінального чи іншого судочинства тощо.
Також може виникнути також проблема справедливого врегулювання питань реалізації конституційного припису про те, що «Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами» в контексті, наприклад, пенсійного, соціального забезпечення, надання освітніх, медичних послуг особам з множинним громадянством, які перебуватимуть за кордоном, не сплачуватимуть податки і збори, тобто, фактично, не виконуватимуть свої обов’язки перед Україною.
«Окремо варто зауважити, що в умовах глобалізації та посилення міграційних процесів, незаконного втручання недружніх країн в електоральні процеси, гібридної війни щодо України надання іноземним громадянам, які одночасно мають громадянство України, виборчих прав може становити загрозу національній безпеці України» – зауважили у ГНЕУ ВР.
Крім того, законопроектом пропонується внести суттєві зміни до статті 19 закону про громадянство України в частині підстав для втрати українського громадянства.
Відповідно до законопроекту підставами для втрати громадянства України будуть:
1) добровільне набуття громадянином України громадянства держави, визнаної Верховною Радою України державою–агресором або державою–окупантом, або громадянства (підданства) держави, не включеної до переліку держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття. Як вже було зазначено, такий окремий перелік країн ще не визначено.
Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства (підданства) іншої держави повинен був звернутися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство (підданство) якої набуто, крім випадку, передбаченого ч. 6 статті 5 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а також у випадку набуття громадянином України, якого незаконно депортовано з тимчасово окупованої території України, громадянства держави, визнаної Верховною Радою державою–агресором або державою–окупантом, крім випадку припинення такою особою громадянства України в порядку, встановленому цим Законом.
Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства випадки множинності громадянства, конкретно – одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав; набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновлювачів унаслідок усиновлення її іноземцями; автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства унаслідок одруження з іноземцем; автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства унаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;
2) використання повнолітнім громадянином України, який має громадянство (підданство) іноземної держави, на території України паспортного документа іноземця, наслідком якого є створення загроз національній безпеці та/або національним інтересам України;
3) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей, підроблених документів, приховування особою будь–якого суттєвого факту, за наявності якого стосовно особи не могло бути прийнято рішення про прийняття до громадянства України, обману або невиконання зобов’язання, взятого особою в зобов’язанні припинити іноземне громадянство, або в декларації про відмову від іноземного громадянства та визнання себе лише громадянином України, або невиконання зобов’язання про складання іспитів з основ Конституції України, історії України та на рівень володіння державною мовою;
4) встановлення факту проходження особою військової служби за контрактом у державі, визнаній Верховною Радою України державою–агресором або державою–окупантом;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно осіб, засуджених в Україні за вчинення злочину проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, публічні заклики до вчинення терористичного акту, створення терористичної групи чи терористичної організації, за фінансування тероризму, створення злочинної організації, керівництво такою організацією або її структурними частинами, створення злочинної спільноти, встановлення або поширення злочинного впливу, сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності;
6) участь у збройній агресії проти України у складі збройних формувань держави, визнаної Верховною Радою України державою–агресором або державою–окупантом, або яка перебуває у збройному конфлікті (війні) з Україною чи сприяла (сприяє) вчиненню збройної агресії проти України.
Положення пунктів 1, 2, 4 – 6 не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.
Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, є дата видання відповідного указу Президента України.
Отже, однією із підстав втрати громадянства України пропонується зазначити «добровільне набуття громадянином України громадянства (підданства) держави, не включеної до переліку держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття».
Як зазначає ГНЕУ ВР, за такого підходу створиться ситуація, коли іноземці, які набуватимуть громадянство України у спрощеному порядку, за вітчизняним законодавством матимуть право на законних підставах мати подвійне/множинне громадянство і користуватися всіма правами і свободами громадянина України, в той час як громадяни України, які набуватимуть громадянство інших держав, що не включені до переліку зазначених держав, підлягатимуть санкціям у вигляді втрати громадянства України.
