Верховний суд нагадав: поліція має не тільки “служити і захищати”, а й допомагати
05.09.2019
Фабула судового акта
Цілком імовірно, що подібна ситуація може трапитись з ким завгодно. Як видно з матеріалів цієї справи, зокрема, з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, – позивач «здійснив завідомо неправдивий виклик до поліції». Після здійснення виклику на номер «102», за місцем перебування позивача, яке він повідомив оператору, прибули працівники патрульної поліції. Дослідженим в суді відеозаписом нагрудної камери патрульного, зафіксовано, що патрульні поліцейські, не представившись, не повідомивши про проведення зйомки на боді-камеру, запитали про причини виклику, а позивач повідомив, що він замерз, і пояснення може надати після того, як зігріється. Після вказаних обставин, патрульним було зазначено, що відносно позивача буде складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, і при її оголошенні роз`яснено права.
Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 грн. Вважаючи вказану постанову незаконною, він і звернувся до суду із позовом до міського Управління патрульної поліції за захистом свого порушеного права.
Суд апеляційної інстанції, скасувавши негативне для позивача рішення суду першої інстанції, зокрема, наголосив, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.
Втім, за повідомленням позивача про те, що він замерз та потребує допомоги, відповідачем не здійснено перевірку та не встановлено обставин і не вжито заходів. Відповідач не перевірив обставини, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102», не пересвідчився про стан здоров`я позивача, але притягнув його до адміністративної відповідальності.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхилив касаційну скаргу відповідача і решення апеляційного суду залишив без змін, звернувши увагу на наступні приписи та обставини:
– диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення – виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності;
– суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу; правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби;
– відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії «102», не пересвідчившись про стан здоров`я позивача, тобто не вивчивши фактичні обставини справи, а також, як встановлено судом, порушивши процедуру, притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Отже, оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому правильно була скасована судом апеляційної інстанції.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Поліцейського роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Вареник Юрія Володимирович, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову серії АА №097507, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, відповідачем протиправно винесено постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 16 червня 2017 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області вирішив:
3.1. у задоволенні позову – відмовити.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення мав здійснюватися виключно за місцезнаходженням органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення, а не на місці його вчинення – є безпідставними.
Крім того, рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем доведено правомірність свого рішення.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 17 жовтня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
5.1. апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року по справі № 524/832/17 – скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Поліцейського роти № 2 Управління патрульної поліції в м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Вареник Юрія Володимировича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити.
Скасувати постанову від 20 січня 2017 року серії АА №097507 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.
6. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Апеляційний суд зазначив, що відповідачем, всупереч положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст. ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Окрім того, суд апеляційної інстанції наголосив, що відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.
Проте, за повідомленням позивача про те, що він замерз та потребує допомоги, відповідачем не здійснено перевірку та не встановлено обставин, не вжито заходів.
Відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії « 102», не пересвідчившись про стан здоров`я позивача, тобто не вивчивши фактичні обставини справи, а також, як встановлено судом, порушивши процедуру, притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст. ст. 268, 280 КУпАП, у зв`язку з чим прийшов до висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що і було підставою для її скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У листопаді 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції, яка 15 лютого 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.
11. У касаційній скарзі відповідач просить:
11.1. скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року;
11.2. постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2017 року залишити в силі.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
12.1. Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому таке рішення є незаконним.
Скаржник зазначає, що позивач дійсно вчинив правопорушення відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 183 КУпАП.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції надана об`єктивна оцінка дій відповідача та дій позивача, в повному обсязі досліджені письмові та усні пояснення сторін, що призвело до правильного вирішення справи.
Крім того, суд першої інстанції дійшов до вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.
Враховуючи викладене Управління вважає, що судом апеляційної інстанцій при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення невірного рішення.
13. Позивач надіслав до суду заяву, в якій, просив розглядати справу за його відсутністю та зазначив, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови серії АА №097507 від 20 січня 2017 року о 04 год. 50 хв. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик до поліції.
15. Судом апеляційної інстанції встановлено, що після здійснення виклику на номер « 102», за місцем перебування позивача, яке він повідомив оператору прибули працівники патрульної поліції.
15.1. Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що за результатами дослідження аудиозапису телефонної розмови по спецлінії « 102» ГУНП в Полтавській області, ним встановлено, що з номеру телефону НОМЕР_1 ОСОБА_1 повідомив про вчинення правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на запитання оператора, чи викликає він поліцію, особа, що здійснив дзвінок повідомив, що йому потрібна допомога, у зв`язку з тим, що він замерз.
16. Позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 грн., про що винесена відповідачем постанова у справі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2017 року.
17. Вважаючи вказану постанову незаконною, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду. позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18. Конституція України
Частина 2 статті 19 Конституції України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
19. Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
При накладенні стягнення за скоєне адміністративне правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб у вигляді накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За змістом ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, – знайомитися з матеріалами справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
За приписами ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол (у випадку його складання) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно із ч. 1 ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Стаття 280 КУпАП. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
20. Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII).
Згідно ст. 31 Закону № 580-VIII полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я.
21. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
Пункт 1, 2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.
1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
23. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
25. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
26. Дослідженим у судовому засіданні суду апеляційної інстанції відеозаписом нагрудної камери патрульного, яка працювала у період часу, коли було виявлено адміністративне правопорушення зафіксовано, що патрульні поліцейські, не представившись, не повідомивши про проведення зйомки на боді-камеру, запитали про причини виклику, позивач повідомив, що він замерз, пояснення може надати після того, як зігріється.
Після вказаних обставин, патрульним зазначено, що відносно позивача буде складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, після цього при її оголошенні роз`яснено права.
27. Таким чином, за повідомленням позивача про те, що він замерз та потребує допомоги, відповідачем не здійснено перевірку та не встановлено обставин, не вжито ніяких заходів.
Враховуючи також, що диспозиція ст. 183 КУпАП передбачає об`єктивну сторону правопорушення – виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Однак, відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивача зателефонувати до лінії « 102», не пересвідчившись про стан здоров`я позивача, тобто не вивчивши фактичні обставини справи, а також, як встановлено судом, порушивши процедуру, притягнув позивача до адміністративної відповідальності.
28. Крім того, Суд апеляційної інстанції правильно дійшов до висновку, що із дослідженого аудиозапису слідує відсутність повідомлення особою, що телефонувала про вчинення правопорушення та навіть про виклик поліції взагалі. Так, на запитання оператора, чи викликає він поліцію, особа, що здійснила дзвінок повідомила, що йому потрібна допомога, у зв`язку з тим, що він замерз.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому правильно була скасована судом апеляційної інстанції.
29. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, –
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції
– залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя – доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова
