“Усі – на боротьбу за реформування НАЗК!”
12.04.2017
10 квітня під час засідання Погоджувальної ради спікер парламенту Андрій Парубій заявив, що вже найближчим часом уряд планує внести до Верховної Ради законопроект щодо регулювання повноважень НАЗК. Разом з тим раніше міністр юстиції презентував згаданий законопроект, і на прес-конференції навіть пообіцяв передати його до парламенту того ж таки 10 квітня.
А у самій законодавчій обителі, як виявилось, вже зареєстровано декілька ініціатив від небайдужих до долі одного з новостворених українських антикорупційних органів.
Я бачимо, охочих реформувати НАЗК наразі хоч греблю гати. То що ж пропонують?
З чого все почалося
У період розпалу другої хвилі е-декларування розгорівся чималий скандал, пов’язаний зі збоями системи єдиного реєстру електронних декларацій, через що чиновники готові були практично цілодобово “пітніти” над заповненням е-декларацій, щоб хоч якось виконати вимоги антикорупційного законодавства.
Цей факт викликав чимале обурення як в урядових та парламентських колах, так і серед українського суспільства. Адже через таку недолугість вся вистраждана антикорупційна реформа в Україні опинилася під загрозою краху.
Політичної жорсткості у реакції Кабміну було не позичати. Так, під час засідання уряду між його очільником Володимиром Гройсманом та керівницею НАЗК Наталією Корчак спалахнула чимала суперечка, в результаті якої прем’єр наполегливо запропонував, аби керівництво НАЗК пішло у відставку.
Проте, Наталія Корчак відповіла категоричною відмовою, почавши взаємно поливати брудом своїх заступників.
І хоча річні результати роботи НАЗК можна сміливо назвати вельми скромними (не зважаючи на ті колосальні кошти, які держава витрачає на функціонування НАЗК), – але законного механізму кадрових пертурбацій в агентстві просто не існує.
Адже на сьогоднішній день відповідно до статті 5 закону “Про запобігання корупції”, голову та членів НАЗК можливо звільнити тільки з наступних причин:
1) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;
2) досягнення шістдесяти п’яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я відповідно до висновку медичної комісії, що створюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я;
4) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмеження його цивільної дієздатності, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;
5) набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо нього;
6) припинення ним громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України;
7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням, відставки;
8) відмови від прийняття присяги державного службовця;
9) смерті;
10) набрання законної сили рішенням суду, яким встановлено систематичне порушення вимог цього Закону, якщо відповідні порушення не містять ознак злочину.
Таким чином Міністерство юстиції, яке вже не раз рятувало НАЗК, зголосилося повторити подібне і цього разу, прописавши законодавство, яке б зробило керівництво антикорупційного органу відповідальнішим, а його роботу результативнішою.
Які зміни пропонують стосовно НАЗК
Як виявилося, через неефективну роботу антикорупційного агентства переймаються не тільки в урядовці, а й парламентарі.
Так, окрім анонсованого Мін’юстом законопроекту, у стінах ВР вже зареєстровано дві депутатські ініціативи стосовно реформування НАЗК.
1. 3 квітня зареєстрований проект закону №6278“Про внесення змін до Закону України “Про запобігання корупції” щодо підстав дострокового припинення повноважень члена Національного агентства з питань запобігання корупції“.
Документом пропонується доповнити пункт 10 статті 5 закону “Про запобігання корупції” твердженням, що підставою для звільнення голови або членів НАЗК є наявність висновку комісії з проведення незалежної оцінки (аудиту) діяльності цього органу.
Для цього пропонується створити комісію з зовнішнього контролю у складі 5-х членів (за принципом НАБУ) – від президента, уряду та парламенту обрати до цієї комісії по одному члену, від Громадської ради при НАЗК ще двох членів.
2. 6 квітня зареєстрований під №6294 проект закону “Про внесення змін до Закону України “Про запобігання корупції” (щодо вдосконалення вимог контролю за діяльністю Національного агентства з питань запобігання корупції)“.
Законопроектом пропонується встановити, що НАЗК є підзвітним Верховній Раді. Крім того, закріплюється як одна з підстав припинення повноважень голови агентства визнання парламентом діяльності НАЗК неефективною, або виконання повноважень голови НАЗК – неналежним, за результатами заслуховування національної доповіді, щорічного звіту про діяльність або звіту про діяльність на вимогу профільного комітету ВР.
Таке рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від конституційного складу ВР.
Також передбачається, що голова НАЗК особисто не менше одного разу на рік звітує, а також один раз на рік доповідає перед Верховною Радою на пленарному засіданні про діяльність НАЗК та про реалізацію засад антикорупційної політики шляхом надання відповідних звітів та представлення доповіді.
3. Так званий законопроект Мін’юсту хоч і презентували, проте наразі у парламенті він не зареєстрований, і відповідно – офіційний текст поки що відсутній.
Проте, з презентації видно, що проектом документа пропонуватиметься ввести одноосібне керівництво та персональну відповідальність керівника НАЗК, який буде мати повноваження, необхідні для оперативної роботи – формування кадрової політики, прийняття рішення щодо державних закупівель, забезпечення безперебійної роботи системи електронного декларування, запровадження і запуск системи перевірок державних службовців тощо.
Члени НАЗК обиратимуться конкурсною комісією і затверджуватимуться Кабміном, який нестиме політичну відповідальність за формування НАЗК.
Також законопроектом вводиться зовнішній аудит НАЗК за прикладом інших новостворених органів. Крім того, в Мін’юсті пропонують дещо втамувати апетити працівників НАЗК, обмеживши розміри грошових премій.
Таким чином, маємо 3 законодавчі ініціативи і діючий склад НАЗК, який не погоджується з твердженням про неефективність своєї роботи, а також досить серйозну проблему, яка полягає в дуже повільній реалізації антикорупційної реформи/перевірок е-декларацій та притягнення корупціонерів до відповідальності.
Разом з цим, порадив би ставитися до заяв представників різних органів влади про необхідність законодавчих змін в частині підзвітності й підконтрольності НАЗК, а також питань зовнішнього аудиту – достатньо обережно.
Безумовно, такі зміни потрібні, інакше зрушити з місця буде вкрай важко. Проте, згадаймо історію з призначенням аудиторів НАБУ.
Немає жодної гарантії, що у випадку законодавчих змін з НАЗК ця історія не повториться.
Адже слід пам’ятати найголовніше – хто такі корупціонери, і де вони переважно концентруються.
Олег Петровець
