Трибунал для корупціонерів: дві версії одного суду
13.02.2017
Справи щодо топ-корупції, які веде НАБУ, регулярно гальмуються в судах. Дієвість нових антикорупційних органів впирається в останню ланку – судову систему. Цю ситуацію мала б змінити поява антикорупційного суду, яка прописана в законі «Про судоустрій і статус суддів», але значних зрушень досі не було. На початку лютого група депутатів зрештою зареєструвала законопроект про створення антикорупційного суду. Але від самого початку його не підтримав президент. Натомість у його адміністрації почали працювали над альтернативною концепцією, поки не публічно. Для чого існують дві різні версії проекту та яким він має бути суд, аби швидко та неупереджено розглядати справи корумпованих високопосадовців – розбиралися журналісти програми «Схеми», спільного проекту Радіо Свобода та і каналу «UA:Перший».
У червні 2016 року президент України Петро Порошенко, виступаючи перед перед парламентом під час розгляду змін до Конституції, сказав, що більш важливої реформи, ніж судова, немає, і визнав кругову поруку та корупцію в судах. «Створена Національна агенція запобігання корупції. Створена Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Але все це марно – марно, тому що за гучними арештами, за гучними затриманнями корупціонерів, у яких мільйони доларів витягуються з кишень мічених СБУ купюр, потім судді за «тридцять серебреників» відпускають на волю», – заявив тоді він.
Очікування та реальність
За місяць після виступу Петро Порошенко підписав закон «Про судоустрій і статус суддів», що передбачає і створення Вищого антикорупційного суду. Фактично – про це лише один рядок, без визначення термінів та способів: «Вищий антикорупційний суд утворюється та проведення конкурсу на посади суддів у цьому суді має бути оголошено протягом дванадцяти місяців з дня набрання чинності законом, який визначає спеціальні вимоги до суддів цього суду».
Тоді група депутатів та активістів-антикорупціонерів почала роботу над власним проектом закону про суд, який мав би швидко та неупереджено розглядати справи саме топ-корупції. Проте поки законопроект, ухвалення якого мало б істотно підвищити ефективність роботи вже існуючих антикорупційних органів, схоже, не отримає підтримки самого ініціатора судової реформи – президента.
«Законопроект був готовий ще минулого року. Ми насправді як порядні парламентарі запропонували президенту України стати його автором. На жаль, він не прийняв таку пропозицію. Тепер організовуємося самі. Насправді, кожен підпис супроводжується спротивом. Президент не хотів і не хоче незалежних судів. Наше завдання, щоби захотів хоча б один», – зазначає один з авторів законопроекту, голова комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції Єгор Соболєв.
Голова парламентського комітету з протидії корупції Єгор Соболєв
1 лютого депутати все ж таки зареєстрували законопроект, підписавши його самі. Автори пропонують створити незалежну та навіть уособлену установу – Вищий антикорупційний суд та Антикорупційну апеляційну палату.
Голови цих судів, обрані незалежною, більш суворою, ніж зазвичай, конкурсною комісією, мають отримати право самостійно формувати свій апарат, а їхня робота фінансуватиметься окремою статтею бюджету.
Вимоги до суддів антикорупційного суду
Як мають відбирати нових, «зразкових», суддів у новий, справді антикорупційний суд? Про це – одна з ключових тез законопроекту. Громадські експерти, які долучилися до його розробки, переконані, що суддів до нового суду повинна обирати окремо створена конкурсна комісія, яка матиме вирішальний голос під час визначення переможців і до якої можна буде залучити міжнародних експертів.
Таким чином до складу комісії могли б увійти, наприклад, Мері Батлер, яка допомагала обирати керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, чи Джованні Кесслер, який допомагав відбирати голову Національного антикорупційного бюро.
Проте, як кажуть експерти, в оточенні президента Порошенка, мають інше бачення того, яким має бути закон, та, схоже, пішли іншим шляхом.
«Фактично розходження іде стосовно одного пункту – участь міжнародних експертів, які б підвищили довіру до конкурсу і суду. Чому важлива міжнародна довіра? Наприклад, нещодавно ДФІ (Державна фіскальна інспекція, нині Державна аудиторська служба України – ред.) повідомила про те, що в Україні заарештовано величезні об’єми коштів Януковича і компаній, але понад 1,5 мільярда з них – за кордоном. Рішення антикорупційних судів першої інстанції будуть для того, щоб добиватися рішень щодо повернення цих коштів в Україну. Як здобувати міжнародну довіру – долучити цих міжнародників до процедури відбору суддів», – пояснює виконавчий директор «Transparency International Україна» Ярослав Юрчишин.
Виконавчий директор «Transparency International Україна» Ярослав Юрчишин
Виходячи з цього, схоже, що саме процедура добору може стати наріжним каменем під час ухвалення законопроекту в сесійній залі.
Альтернативна концепція від ОБСЄ та Банкової?
У розпорядженні редакції програми «Схеми» опинився документ під назвою «Концепція закону про Вищий антикорупційний суд» «під грифом» ОБСЄ. Цю концепцію ОБСЄ презентували на закритій зустрічі міжнародних експертів та дипломатів у січні. Як вдалося з’ясувати, вона розроблена у тому числі одним із експертів Ради з питань судової реформи при президенті. Її автор не приховує, що побажання Банкової в документі були враховані.
«Вона не була представлена офіційно, тому що була, в першу чергу, створена для донорської спільноти. Формально це відбувалося в рамках співпраці з Радою з питань судової реформи – органу при президенті, який, власне, і відповідає за розробку законопроекту. Я як член ради взяв на себе ініціативу почати роботу над цим проектом. Оскільки ми розуміємо, що це питання має бути винесене на розгляд цієї ради, то, щоб бути готовими до обговорення, в ході розробки законопроекту були поставлені питання, які бажано мати (з точки зору Ради при президенті – ред.) в цій Концепції», – заявив національний радник з юридичних питань, керівник відділу верховенства права координатора проектів ОБСЄ в Україні Олександр Водянніков.
«Схеми» намагалися підтвердити статус документу в Адміністрації президента, однак заступник голови АП Олексій Філатов, який займається саме судовим напрямом, та його прес-секретар на прохання журналістів про коментар не відповіли.
При цьому автори Концепції не приховують, що їхній проект пропонує довірити обрання нових антикорупційних суддів «старим кадрам» – Вищій кваліфікаційній комісії суддів та Вищій раді правосуддя. Мовляв, залучати міжнародних експертів було б «позитивно», але технічно це організувати складно.
«Самий простий варіант організації комісії – це ВККС, але посилити її міжнародними елементами. Якщо створювати окрему комісію, то одразу виникає питання, хто забезпечуватиме її діяльність. ВККС зі своїми ресурсами зараз не встигає, а пропонується окрема комісія з дев’яти осіб та без персоналу, яка буде робити те ж саме, що ВККС з 300 людьми персоналу», – пояснює Олександр Водянніков суть процедури, запропонованої у концепції ОБСЄ.
Тут проводить засідання Вища кваліфікаційна комісія суддів
Раніше журналісти програми «Схеми» неодноразово показували, як працює Вища кваліфікаційна комісія, сформована після Майдану. Вона вже мала змогу себе проявити, коли проводила масову переатестацію суддів, що були призначені указами Януковича, а також суддів апеляційних судів Києва та області. Тоді переатестацію змогли пройти судді-мільйонери з незрозумілим походженням статків, судді-латифундисти та ті, щодо яких НАБУ надавало інформацію про можливі корупційні ризики.
Навіщо паралельно розробляти два проекти? Стара, вже «напрацьована» процедура добору суддів повністю виключає можливість контролю міжнародної спільноти, оскільки для них просто не передбачена така можливість. Окрім того, зацікавлені у збереженні старої системи високопосадовці отримають додатковий час на це. Особливо враховуючи те, що в законі «Про судоустрій» термін, за який треба створити новий антикорупційний суд, не визначений. Наразі справи НАБУ розглядають звичайні суди, корумпованість яких констатує і сам глава держави. Чи не є таке затягування з ухваленням закону способом хоча б тимчасово зберегти контроль над судами?
Між урядом та активістами
Про те, чи потрібні в конкурсній комісії для відбору суддів міжнародні експерти, які стали каменем спотикання двох проектів, «Схеми» запитали і в міністра юстиції України Павла Петренка. Саме його називають одним з ідеологів судової реформи і саме він у грудні заявляв, що закон про антикорупційний суд Україна ухвалить вже у 2017 році. Проте ідеолог з уряду більше надій покладає на громадськість.
«Якщо буде добра воля у міжнародних експертів долучитися до цього процесу і нам допомогти, щоб ми отримали якісний склад суду, – питань немає. Говорити про якийсь нагляд чи контроль, я б так не говорив. Ми маємо свою незалежність, свій суверенітет, ми маємо достатню кількість професійних людей, які прийдуть на конкурс, щоб хтось наглядав за нами. Кращого нагляду, ніж громадський контроль, не може бути, тому заява «За нами повинні наглядати іноземці, щоб ми гарно провели конкурси» – ні, це неправильно», – вважає Павло Петренко.
Міністр юстиції Павло Петренко вважає, що контролю Громадської ради доброчесності над ВККС буде достатньо
Тобто, бачення міністра – урядового ідеолога судової реформи, схоже, більше вкладається у поки неофіційну концепцію ОБСЄ, розроблену разом із Банковою. При цьому в законопроекті антикорупціонерів та депутатів передбачено, що міжнародні експерти повинні залучатися до конкурсної комісію з добору нових суддів саме за квотою міністра юстиції.
До президента
Вочевидь, створення антикорупційного суду в Україні – нагальна потреба сьогодення. Ще восени Україна пообіцяла Міжнародному валютному фонду ухвалити закон та створити такий суд, який би посилив боротьбу з корупцією. Щоправда, в тексті Меморандуму не визначені чіткі терміни.
Тим часом в неофіційних бесідах експерти говорять, що у новому, ще не оприлюдненому Меморандумі з МВФ, антикорупційні суди вже з’являються як одна з умов отримання наступного траншу.
На цій необхідності у публічних виступах наголошували і єврокомісари, тож очевидно, що міжнародна спільнота добре розуміє українську ситуацію та важливість створення окремого незалежного суду у справах топ-корупції.
Про цю необхідність вголос говорять і в Україні. Всіляко привертають увагу українців і влади не тільки громадські активісти, а й лідери громадської думки. Відкритий лист до президента підписали лідери Української православної церкви (Київського патріархату) Філарет та Української греко-католицької церкви Святослав, актриса Ада Роговцева, музикант Святослав Вакарчук та письменник Сергій Жадан.
«До мене звернувся Слава Вакарчук з цією ідеєю. На його думку, якщо буде лист від громадських діячів, від церковних діячів, від людей не з політики, то є більше шансів, що це викличе резонанс, що на таку ініціативу відреагує влада», – так, за словами письменника Сергія Жадана, намагалися привернути увагу до питання.
У грудні лідер «Океану Ельзи» особисто відніс листа президенту. Глава держави на це пообіцяв ще зустріч у подальшому, проте про поточну роботу над концепцією закону, яку проводить Рада при президенті, не розповів.
Досвід інших країн
Створення антикорупційного суду – потреба країн з високим рівнем корупції. Загалом у світі є близько 20 держав, які відокремили судовий розгляд корупційних справ від всіх інших.
В яких країнах створено антикорупційний суд (за інформацією Anti-Corruption resourse centre)
Але чому практика створення антикорупційних судів не поширена у всьому світі?
«В інших європейських країнах такого досвіду немає, оскільки там судова система працює більш-менш нормально, – пояснює Роман Куйбіда, експерт судової групи платформи «Реанімаційний пакет реформ». – Чи будуть готові належним чином розглядати ці справи діючі суди – тут велике питання. Очевидно зараз, що вони не готові, тому що зволікають навіть з розглядом тих справ, які були передані антикорупційним бюро».
Експерт судової групи «Реанімаційного пакету реформ» Роман Куйбіда
Недовіру українські суди викликають не тільки в обізнаних експертів, а й у населення. У жовтні соціологи представили дані опитувань: населення довіряє судам настільки, наскільки й російським ЗМІ. І це два найгірші показники.
Остання ланка
Тож саме за цих умов Україна мала б отримати нових та політично незалежних суддів, які б могли забезпечити швидкий та якісний розгляд тяжких корупційних злочинів, що належать до підслідності НАБУ, а також Державного бюро розслідувань, яке має запрацювати вже цього року. Здається логічним, що таких суддів могла б відібрати незалежна спеціальна комісія, у тому числі за участю міжнародних експертів.
Проте в оточенні президента більше покладаються на «старі кадри». Ті, які вже встигли викликати до себе запитання журналістів та міжнародників. Бо, ймовірно, саме це заважає їм не втрачати час та долучитися до роботи над вже зареєстрованим законопроектом, який у цілому не суперечить концепції ОБСЄ. Бо за час зволікання суспільство може остаточно розчаруватися в судовій реформі, а високопосадовці – знайти спосіб зберегти бажаний контроль в цій галузі.
Саме для того, аби позбавити високопосадовців тотального контролю, в Україні вже створені й Національне антикорупційне бюро, й Спеціалізована антикорупційна прокуратура, й Агентство із запобігання корупції. Бракує лише останньої інстанції – антикорупційних судів, рішенням яких довіряли б всі – і громадяни, і політики, і міжнародні партнери. Саме вони могли б оперативно вирішити проблему так званого «перехідного періоду» – допоки судова система не оновиться повністю і коло кругової поруки не буде розірване першими обвинувальними вироками керівникам держпідприємств, народним депутатам та суддям. А згодом, у разі успіху всієї реформи, коли б кожен суд став «антикорупційним» – від районних судів першої інстанції до нового Верховного суду, – створені антикорупційні суди могли б стати непотрібними та ліквідуватися.
