Судова реформа: сім завдань на 2017 рік

28 січня минулого року ми з колегами з Реанімаційного пакету реформ закликали парламент ухвалити зміни до Конституції в частині правосуддя разом із пакетом необхідних імплементаційних законів, надавши конкретні пропозиції до змісту цих законів. 

Минув рік, і можна констатувати: більшість наших вимог реалізовано. 

Проте 2017-й буде переломним для трансформації цієї надзвичайно важливої для громадян і держави системи, адже тепер починається процес імплементації конституційних змін у частині правосуддя. Вкрай важливо закріпити досягнення 2016 р., тому громадськість ставить перед собою 7 нових амбітних цілей.

Новий Верховний суд

Згідно із законом “Про судоустрій і статус суддів”, до кінця березня нинішнього року має бути призначено принаймні 65 суддів нового Верховного суду. Вперше на посаду судді найвищої судової установи претендують не лише судді, а й науковці-правники та адвокати.

У конкурсі, який проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів, беруть участь 653 претенденти. Кандидатів також “скрінить” Громадська рада доброчесності, сформована авторитетними громадськими організаціями. Експертам вдалося домогтися збільшення ваги Громадської ради при оцінці недоброчесності кандидатів. Тепер для відхилення висновків ради потрібні голоси двох третин складу Вищої кваліфікаційної комісії (11 з 16).

На новий Верховний суд покладаються великі сподівання. Він не лише має замінити три вищих спеціалізованих суди та діючий Верховний суд, а й виконанням касаційних повноважень задати високі стандарти правосуддя для всієї судової системи. Кінцеве рішення у справі можна буде отримати швидше, оскільки третя інстанція буде остаточною (сьогодні ми маємо чотири інстанції).

Важливо не змарнувати ідею нового Верховного суду, “підкинувши” йому десятки тисяч справ, які зараз нагромадилися у вищих судах. Саме такий механізм передбачає закон. Але під навалом справ новий Верховний суд може не вижити.

Тому потрібні зміни до закону: у новий Верховний суд повинні надходити лише нові касаційні скарги. Справи з вищих спеціалізованих судів мають бути або ними ж розглянуті до ліквідації цих судів, або, як вимушений, але небажаний крок, — передані апеляційним судам.

Кваліфікаційне оцінювання

Згідно з конституційними змінами, всі діючі судді мають пройти кваліфікаційне оцінювання — перевірку компетентності, доброчесності та дотримання етичних стандартів. Непроходження оцінювання — підстава для звільнення судді. Зважаючи на велику кількість суддів, цей процес затягнеться на декілька років.

Важливо, щоб у 2017 р. таке оцінювання пройшли судді, яких раніше призначили на п’ять років, та судді апеляційних судів. Також є можливість запустити процес реорганізації апеляційних судів і сформувати нові апеляційні суди за конкурсом, участь у якому зможуть узяти не лише судді. Потрібно розпочати формування резерву кандидатів на посаду суддів для місцевих судів, — попередній резерв, створений ще за часів Януковича, себе вичерпав.

У процедурі оцінювання суддів і кандидатів на посаду судді також братиме участь Громадська рада доброчесності. Необхідно, щоб нова норма Конституції про обов’язок судді доводити законність походження свого майна, за порушення якого він має бути звільнений, довела свою життєздатність на практиці.

Запровадження антикорупційних судів

Закон “Про судоустрій і статус суддів” передбачив створення Вищого антикорупційного суду, але відклав його запровадження до прийняття окремого закону. Без прийняття такого закону і запуску антикорупційних судів ефективність діяльності Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути зведена нанівець. Діючі суди просто зволікають із розглядом переданих їм справ щодо високопосадової корупції і зливають інформацію про обшуки та негласні слідчі дії, зриваючи операції з викриття злочинців.

Крім Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції, має бути створений спеціальний підрозділ у Верховному суді для апеляційного перегляду, а згодом, можливо, доведеться створити кілька регіональних антикорупційних судів.

Закон має встановити особливу процедуру добору суддів цих судів, у якій би вирішальний голос мали не політичні органи, а міжнародні організації та представники громадськості. Судді антикорупційних судів мають бути не лише професіоналами, а й нетерпимими до будь-яких проявів корупції. Крім того, важливо передбачити додаткові гарантії захисту і особистої безпеки таких суддів та їхніх родичів.

У разі прийняття закону у першій половині 2017 р. є шанс, що антикорупційні суди зможуть розпочати свою діяльність із 2018 р. Але політичної волі до прийняття якісного закону поки що не видно. Ймовірно, влада пробуватиме протягнути такий варіант закону, який би дозволяв підібрати лояльних суддів. Вочевидь, громадськість буде відстоювати створення справді незалежних антикорупційних судів.

Електронний суд

Елементи електронного суду вже запроваджені в судочинстві: онлайн сплата судового збору, отримання інформації про етапи проходження справи в суді, можливість одержання від суду повідомлень і копій рішень електронною поштою, смс-інформування, доступ до текстів судових рішень через єдиний державний реєстр судових рішень, онлайн трансляція окремих судових засідань і проведення відео-конференцій між судами, а також зі слідчими ізоляторами.

Але цього мало. Судочинство стане набагато доступнішим, якщо комунікацію з судом можна буде повністю перевести в електронну форму — для тих користувачів, кому ця форма зручніша, ніж листування поштою і особистий похід до суду. Хмарні технології мають дати можливість допуску користувачам до матеріалів справ із допомогою Інтернету. У разі оскарження судових рішень талмуди судових справ не доведеться перевозити в суди вищої інстанції.

Крім того, ефективним може виявитися механізм електронного судового наказу, що допоможе закумулювати близько 20% усіх цивільних і комерційних справ в одному-двох судах на всю Україну, які зможуть досить легко впоратися з таким навантаженням завдяки простому алгоритму: якщо належним чином повідомлений боржник не заперечив грошових вимог стягувача, суд генерує судовий наказ на стягнення цих сум. Досвід функціонування такого суду в Польщі та в деяких інших країнах довів його ефективність.

Електронний суд не лише економитиме значні фінансові та людські ресурси, а й дозволить пришвидшити вирішення справи для сторін і зменшити навантаження на суди. Деякі технічні можливості для електронного суду вже створено, але для їх повноцінного запуску потрібні зміни до процесуального законодавства, зорієнтованого на паперове спілкування та присутність безпосередньо в суді. Є сподівання, що ці зміни буде внесено вже в нинішньому році.

Перегляд вироків щодо свавільно засуджених

За повідомленнями правозахисників, десятки людей, засуджених до довічного позбавлення волі, відбувають покарання за чужі злочини. Європейський суд з прав людини у десятках справ констатував порушення прав людини у зв’язку із засудженням на підставі сфабрикованих доказів або вибитих під тортурами зізнань. Українські суди всіх рівнів залишалися глухими до таких аргументів захисту. Та, на жаль, не всі свавільно засуджені зверталися до Європейського суду: хтось не мав адвоката, хтось зневірився, з інших причин.

Як свідчить практика, кількість випадків виправдання особи в Україні вже багато років не перевищує 1% вироків. За виправдувальні вироки карали і суддів, і прокурорів.

В Україні немає механізму перегляду вироків стосовно таких осіб, якщо їх ухвалено давно. Чимало таких людей померло або загинуло, не дочекавшись права на перегляд своєї справи. Поки що такого права, на жаль, закон не передбачає. Але парламент ухвалив у першому читанні законопроект 2033а “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення окремим категоріям засуджених осіб права на правосудний вирок)”, який дає шанс на перегляд справи. На жаль, торік парламент не спромігся його розглянути у другому читанні. Десь працювало прокурорське і суддівське лобі, десь — сумніви в ефективності перегляду в умовах діючої судової системи, яка не готова визнавати свої помилки.

Але у 2017 р. ці сумніви можна розвіяти, якщо процес відбуватиметься під контролем нового Верховного суду. Тож шанс на ухвалення закону зростає. Важливо, щоб парламент не упустив цей шанс і дав засудженим, які відбувають покарання за чужі злочини, право на відновлення справедливості.

Суд присяжних

В умовах загальної недовіри до влади загалом і судів зокрема ефективним інструментом для відновлення цієї довіри може стати більше залучення громадськості. У судовому процесі є інститут присяжних. Сьогодні він працює лише в кримінальних справах, але в урізаному вигляді: за природою, це той самий суд з участю народних засідателів, який був і раніше, — два судді і три народних засідателі, що вирішують і питання факту, і питання права. Класична ж модель суду присяжних передбачає журі присяжних, яке на підставі доказів сторін захисту і обвинувачення вирішує питання винуватості особи, та суддю, який на основі вердикту присяжних виправдовує особу або засуджує і призначає покарання.

Вочевидь, назріла необхідність запровадження саме такої моделі суду присяжних. Крім того, потрібно розширити сферу його застосування, а не обмежуватися лише справами, в яких особі загрожує довічне позбавлення волі. Звісно, такий крок потребуватиме збільшення видатків на суди. І цього року зробити це буде неможливо. Але створити законодавчу основу для поступового запровадження суду присяжних у 2017-му цілком можливо.

А ось запровадити інститут присяжних для вирішення комерційних спорів уже в нинішньому році не перешкоджає ніщо. Тим більше згадка про це є в законі “Про судоустрій і статус суддів”. Ідеться про трохи іншу модель. Коли у спорах з великою ціною позову до їх вирішення залучатимуть авторитетних правників, яких добиратимуть самі сторони з осіб, делегованих бізнес-спільнотою. Звісно, сторони мають нести і видатки на залучення таких присяжних-арбітрів. Ця модель може вбити корупцію в господарських судах і створити умови для довіри інвесторів до української системи правосуддя. Для її реалізації потрібно внести зміни до процесуального закону.

Запуск інституту приватних виконавців

На жаль, авторитетові судової влади шкодить і поганий рівень виконання судових рішень. Держава є монополістом у зазначеній сфері. Для цього діє держава виконавча служба. Але на 4,5 тис. державних виконавців на рік припадають мільйони виконавчих проваджень, що створює великі можливості для корупції. Без додаткового стимулювання державного виконавця він може й пальцем не поворухнути. Для дисциплінарного органу завжди є виправдання — надмірне навантаження.

З 5 жовтня минулого року набрали чинності два закони, спрямовані на забезпечення виконання судових рішень. Один із них передбачив запровадження, поряд із державними виконавцями, інституту приватних виконавців. Виконання судових рішень приватні виконавці здійснюватимуть за тими ж самими процедурними правилами, що й державні виконавці. Тепер стягувач матиме право вибору: звертатися до державної виконавчої служби — чи до приватного виконавця. В умовах конкуренції якість виконання має зрости, а умови для корупції — зменшитися.

Очікується, що перші приватні виконавці після проходження конкурсних процедур відбору розпочнуть роботу уже в першому кварталі 2017 р. Звісно, не варто сподіватися, що нинішнього року кількість приватних виконавців буде достатньою для створення належної конкуренції державній виконавчій службі. Але з часом частка державної виконавчої служби у цій сфері має стати значно меншою або й узагалі зникнути.

Чи стане судова реформа успішною, а правосуддя — справедливим та ефективним, ми дізнаємося вже нинішнього року. Шанси на успіх є, так само, як і серйозні ризики.