Стаття про те, як сконала стаття

28.03.2017

Усі роки незалежності в Україні притягували до відповідальності осіб, які, з точки зору владників, були винними у порушенні порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, хоча самого такого порядку, як не було, так і немає, адже відповідного закону, який би регулював мирні зібрання, досі не прийнято. За таких умов, рішення про адміністративні стягнення за статтею 185-1 КУпАП приймалися «за мотивами» сумнозвісного Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР». Але в 2016 році цей Указ нарешті було визнано неконституційним. І стаття 185-1 практично перестала діяти.

Нагадаємо, 8 вересня 2016 року Конституційний Суд України прийняв історичне рішення за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та визнав таким, що не відповідає Конституції України, Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28 липня 1988 року №9306–XI.

Таким чином було поставлено остаточну крапку у питанні про те, чи повинні організатори мирних зібрань отримувати дозвіл органів місцевої влади, чи досить лише повідомити їх про це. І напроти назви зазначеного Указу – сумнозвісного рудименту радянської системи – нарешті з’явилася позначка: «Документ v9306400-88, втратив чинність, поточна редакція – визнання неконституційним від 08.09.2016».

Отже, канув у Лету нормативний акт, яким мітинги, походи і демонстрації регулювалися ще в Радянському Союзі. На двадцять шостому році незалежності України, мирні зібрання було нарешті декомунізовано.

А до того часу, хоча в Україні й понині законодавчо не встановлено порядку організації та проведення мирних зібрань, суди продовжували розглядати справи за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (стаття 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

За офіційною інформацією, отриманою на запит від Харківського обласного осередку Асоціації УМДПЛ від Державної судової адміністрації України, у 2014 році за ст. 185-1 КУпАП, з 30 накладених судами адміністративних стягнень, було винесено 8 попереджень, 20 осіб притягнуто до штрафу та 2 – до адміністративного арешту. За порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій у 2015 році накладено 29 адміністративних стягнень. З яких, за даними ДСА, 18 попереджень та 11 штрафів.

А вже за весь 2016 рік, за результатом розгляду 11 справ, було накладено всього 1 (одне!) стягнення (попередження).

Щоправда, за даними Національної поліції, у 2016 році до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнуто 14 осіб.

Очевидно, що статистика, яка ведеться правоохоронцями та Державною судовою адміністрацією, суттєво відрізняється. Ймовірно, поліція рахує в якості «притягнутих до відповідальності» тих, стосовно кого були складені протоколи про адміністративні правопорушення (навіть якщо останні не дійшли до суду), а ДСА – осіб, щодо яких винесені судові рішення із відповідними санкціями. Останній показник, беззаперечно, виглядає більш обґрунтованим.

Показовою можна назвати постанову Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2016 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61706931) в справі про притягнення до адміністративної відповідальності особи за ст. 185-1 КУпАП:

«Згідно протоколу від 01.08.2016 року, складеного ст. інспектором Світловодського ВП ст. лейтенантом поліції ОСОБА_2 встановлено, що 31.07.2016 року об 11 годині громадянин ОСОБА_1 здійснював порушення встановленого порядку проведення зборів, а саме завчасно не повідомив органи виконавчої влади Подорожненської сільської ради…

В судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вину у вчиненому правопорушенні не визнав та пояснив, що дійсно 31.07.2016 року близько 11 години 00 хвилин він ініціював проведення зборів територіальної громади села Нагірне з метою ознайомлення їх із Законом України «Про добровільне об’єднання громад», Законом України «Про місцеве самоврядування» та Конституцією України.

Виконуючи вимоги статті 39 Конституції України він завчасно, а саме 09 годині 30 хвилин повідомив сільського голову ОСОБА_4 та депутатів…

Порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, встановлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року №9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» не може бути застосований до даних правовідносин оскільки норми цього Указу встановлюють дозвільний (реєстраційний) порядок проведення мирних зібрань та надають право органам влади і місцевого самоврядування заборонити їх проведення, у той час як норми Конституції України передбачають повідомний порядок проведення зібрань (шляхом сповіщення органів влади) та надають повноваження заборонити проведення мирного зібрання тільки суду.

Крім цього Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року №9306-XI «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 вересня 2016 року №6-рп/2016.

Отже, зазначений нормативний акт не підлягає застосуванню судами під час вирішення питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення у сфері мирних зібрань.

Спеціального закону, який регулював би суспільні відносини у сфері мирних зібрань, на час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 01.08.2016 року законодавство України не має.

Аналогічні висновки констатовані в рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема Справа «Вєренцов проти України» та Справа «Шмушкович проти України».

Частиною 1 статті 185-1 КУпАП визначена відповідальність за порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

З огляду на те, що на час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відсутнє національне законодавство, яким врегульовано порядок організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-1 КУпАП».

Вочевидь, подібними були й інші рішення судів у 10 з 11 справ, що розглядалися судами за ст. 185-1 КУпАП у 2016 році.

Отже, чинна досі стаття 185-1 КУпАП, що передбачає відповідальність за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, за відсутності самого такого порядку, у 2016 році практично сконала.

Докладніше див. у розділі 10 «Дотримання права на мирні зібрання в діяльності поліції» науково-практичного видання Асоціації УМДПЛ «Права людини в діяльності української поліції – 2016».

Юрій Чумак

Читайте: Дотримання поліцією України права на мирні зібрання