Стан дотримання конституційних прав громадян правоохоронними органами
29.08.2018
Думаю, що ви всі звернули увагу як активно, правда, в основному, на прес-конференціях, в численних інтерв’ю або з екранів телевізорів більшість наших нинішніх очільників правоохоронних органів, провладні і не зовсім політики, чисельні так звані «громадські активісти», які як «гриби після дощу» повиростали після Революції гідності, борються із злочинністю і особливо – корупцією. На превеликий жаль, такою «боротьбою» захопились і практично всі ЗМІ.
І разом з тим, ні названі особи, ні вище керівництво нашої держави, попри озвучувані ними постійно декларації щодо європейського вибору розвитку нашої країни, чомусь відверто і цинічно ігнорують саме європейські норми, задекларовані і в нашому Основному Законі, і в галузевих законах, і в Кримінальному процесуальному кодексі України, які полягають в тому, що, в першу чергу, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність є найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав та свобод громадян є головним обов’язком нашої держави.
Аналізуючи вже котрий рік не тільки стан злочинності і протидії їй, а і стан дотримання всіма правоохоронними органами прав і свобод громадян під час кримінального провадження, в т. ч. і за 2017 рік, можу їх результати охарактеризувати коротко для всіх зрозумілою мовою із одного вірша нашого літературного генія Тараса Шевченка: «Доборолась Україна до самого краю, бо гірше ляха свої діти її розпинають».
І поясню чому.
Навіть не дивлячись на те, що до цих пір не приведено у відповідність до нових норм Конституції України діюче законодавство в частині функцій органів прокуратури, нинішній Генпрокурор зі своїми підпорядкованими прокурорами не здійснюють належним чином нагляд за додержанням законів на досудовому розслідуванні, не забезпечують виконання ні завдань, ні загальних засад кримінального провадження, в т.ч. забезпечення права на свободу і особисту недоторканність, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, стан дотримання в ході кримінального провадження прав і свобод громадян не вивчають, не узагальнюють і не аналізують, причин цих порушень закону не встановлюють та перед суспільством з цього приводу не звітують! Фактично перетворили органи прокуратури на відомство по боротьбі із злочинністю та корупцією, хоча прокуратура такою не являється. Як результат, за ці останні 4 післяреволюційні роки склалася кризова ситуація, коли конституційні права і свободи учасників процесу та інших осіб систематично і відверто порушуються, на основні з яких я сьогодні і хочу звернути Вашу увагу.
Спочатку якомога коротко проінформую про цю ситуацію окремо по всіх правоохоронних органах.
Так, аналізуючи з цього приводу роботу слідчих органів прокуратури, включаючи і військову прокуратуру, необхідно зазначити, що в 2017 році кількість виправданих судами осіб у розслідуваних ними кримінальних справах значно збільшилась (51 особа) порівняно із попередніми роками (у 2016 році – 42, у 2015 році – 29, у 2014 році – 29, а у 2013 – взагалі 2), а із останнім дореволюційним роком – майже у 25 разів!!! Ще більш загрозливою є та обставина, що із числа виправданих осіб в 2017 році – 14 громадян незаконно трималися під вартою, в той час як у 2014 та 2016 роках їх було всього по 2 особи, а у 2015 році взагалі тільки 1 особа, тобто кількість осіб, які утримувалися незаконно під вартою, в 2017 році збільшилась більше чим у 7 разів!!! І це при тому, що ці статдані про порушення прав громадян будуть і далі погіршуватись, бо спостерігається досить дивна ситуація, коли з кожним роком в слідчих прокуратури не зменшуються залишки кримінальних проваджень на кінець року, як повинно було бути у зв’язку з втратою ними з 20.11.2017 року повноважень на проведення досудового розслідування, а навпаки зростають: в 2017 році – 9 229, у 2016 році – 5 409, у 2015 році – 5 082, у 2014 році – 4 478, а у 2013 році – лише 2 035, тобто в дореволюційний рік таких справ було в 4 рази менше!!!
Окрім того, у 2017 році слідчими прокуратури було затримано 1 068 осіб без дозволу суду, що теж значно більше ніж у попередні роки (у 2016 році – 1 015 осіб, в 2015 році – 1 010 осіб, а в порівнянні з 2013-2014 роками взагалі більше ніж удвічі, відповідно, 454 і 484 осіб)! З цього числа затриманих в подальшому було звільнено з-під варти 573 особи (або 53,6%), тобто більше половини затриманих! Переважна більшість таких осіб була звільнена через відмову суду в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – 284 особи, частину – 110 осіб було звільнено безпосередньо прокурором (слідчим) без ініціювання застосування такого запобіжного заходу, а 2 особи – за не підтвердженням підозри у вчиненні правопорушення. Хоча і в ці цифри, особливо в останню – я не вірю, але, в мене немає відповідних повноважень, щоб це перевірити.
Ще гіршими з цього приводу являються статдані діяльності слідчих Національної поліції України.
Так, кількість виправданих судами осіб по справах слідчих поліції в 2017 році становила 356, що знаходиться приблизно на одному рівні із 2014-2016 рами: 332, 362, 396, але, у порівнянні із дореволюційним 2013 роком ця цифра зросла більше ніж втричі (106)!
Треба також мати на увазі, що з цього числа незаконно притягнутих громадян до кримінальної відповідальності в 2017 році 64 особи незаконно утримувались під вартою, що теж більше чим у всі попередні роки (у 2016 році – 63, у 2015 році – 42, у 2014 році – 37, а по зрівнянню із 2013 роком, знову ж таки, майже втричі – 20).
Окрім того, у 2017 році слідчими НПУ без дозволу слідчого судді було затримано 12 549 осіб, що теж значно більше ніж у попередні роки (у 2016 році – 9 565 осіб, в 2015 році – 11 699 осіб). З числа затриманих в подальшому було звільнено з-під варти 4 360 особи, або 34,7%, що, знову ж таки значно більше (майже вдвічі) ніж у минулі роки (у 2016 році – 2 665, у 2015 році – 2 803, у 2014 році – 2 714, у 2013 році – 2 579)! Знову ж таки, найбільша кількість осіб звільнена з-під варти у зв’язку з відмовою суду в обранні цього виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – 2 566, 239 осіб було звільнено слідчими і прокурорами без ініціювання застосування такого запобіжного заходу та за не підтвердженням підозри у вчиненні ними злочину, що теж значно перевищило кількість таких осіб в минулих роках.
Таким чином, кожного третього громадянина працівники і слідчі Нацполіції в 2017 році затримували необґрунтовано, а отже – були порушені їх права на свободу та особисту недоторканність.
Не набагато кращі статистичні дані в частині дотримання конституційних прав і свобод громадян і в роботі слідчих Служби безпеки України.
Зокрема, кількість виправданих в 2017 році судами осіб, за справами слідчих СБУ, також була значно більшою ніж у попередні роки – 12 (у 2016 році – 9, у 2013-2015 роках – по 4).
Окрім того, у 2017 році слідчими СБУ без дозволу суду було затримано 312 осіб, що менше, чим у 2014 і 2015 роках (685 і 656 особи), але, значно більше чим у 2013 і навіть 2016 роках, відповідно, – 187 і 283 особи. З їх числа в подальшому було звільнено з-під варти 71 особу, тобто майже кожен четвертий. До речі, з цього числа: 23 особи звільнено- через відмову суду в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (до речі у 2013 році – лише 8), 16 осіб – безпосередньо слідчим (прокурором) без ініціювання та застосування цього запобіжного заходу та 3 особи – у зв’язку із скасуванням апеляційним судом постанов суду першої інстанції про обрання такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Тобто, як мінімум 42 (23+16+3) особи були затримані слідчими СБУ незаконно!
Вкрай незадовільною в цій частині є і робота слідчих підрозділів Державної фіскальної служби України за 2017 рік , але детально обговорювати результати їх роботи немає смислу, бо на сьогоднішній день статус цих органів взагалі невизначений, адже, згідно поправок до Податкового кодексу, податкова міліція ще з 1 січня 2017 року втратила свої повноваження.
Тобто, на мою думку, слідчі ДФС фактично діють сьогодні поза правовим полем, а тому в майбутньому всі докази, які вони збирають у даних кримінальних справах, можуть бути визнані судами недопустимими з усіма витікаючими негативними наслідками.
У рамках дослідження стану дотримання конституційних прав і свобод громадян за 2017 рік я також намагався проаналізувати і роботу детективів НАБУ та прокурорів САП, особливо враховуючи, що з моменту їх створення протягом 3-х років вони з цього приводу ніким не перевірялися і ні перед ким не звітували. Проте, антикорупційна прокуратура мені повідомила, що вона не може надати відомості про результати нагляду їх прокурорами за додержанням НАБУ законів, оскільки такі дані, начебто, відносяться до службової інформації, яка не підлягає оголошенню (хоча я особисто глибоко сумніваюся, що в них і така інформація взагалі є). У свою чергу, НАБУ відповіло, що чинними нормативно-правовими актами взагалі не передбачено ведення Антикорупційним бюро статистичної звітності щодо кількості затриманих та звільнених громадян із ІТТ та з-під варти, кількості незаконно притягнутих осіб до кримінальної відповідальності, кількості заявлених детективами та відхилених судом клопотань про взяття осіб під варту, про проведення обшуків, арешту майна, тимчасового доступу до речей і документів і т. д.
Більше того, НАБУ мені повідомило, що звітність про роботу їх детективів вони розпочали складати лише, Ви тільки вдумайтесь, з 01.01.2018 року! Жах!
Таким чином, підсумовуючи вище викладену інформацію по усіх правоохоронних органах, приходжу до невтішного висновку, що протягом 2017 року, згідно навіть з статистичними даними Генеральної прокуратури, судами було виправдано, як мінімум, 431 особу, з яких мінімум як 81 особа трималася під вартою! За відсутністю події та складу злочину, а також достатності доказів вини у вчиненні злочину закрито 761 673 кримінальних проваджень! Фактично незаконно на стадії досудового розслідування слідчими названих органів були затримані без дозволу суду як мінімум 5 012 осіб, які були в подальшому звільнені з-під варти.
Більше того, у слідчих СБУ, ГПУ, НПУ і ДФС незакінченими (не розслідуваними) на кінець звітного періоду залишились, вдумайтесь тільки, 1 046 120 кримінальних проваджень, з яких лише у 6 843 випадках (0,65%) особам повідомлено про підозру!
Тому, на моє глибоке переконання, саме про це треба звітувати перед суспільством нинішньому керівнику ГПУ, а не про його сумнівні особисті «досягнення», про які іде мова у так званій «соціальній рекламі» від імені Генпрокурора або в його особистому телеролику, чи про обіцяний його заступником в майбутньому такий собі майже «Нюрнберзький процес» по справі «податкових площадок» часів міністра Клименко, яка, також, допускаю, щоб не сказати більшого, розслідувалась з грубими порушеннями прав і свобод громадян.
Більше того, суспільство повинне знати, що сьогодні, в результаті відсутності прокурорського нагляду за додержанням законів на досудовому розслідуванні громадянам масово, в порушення вимог КПК, вручають повідомлення про підозру, які не грунтуються на доведених фактах і обставинах, винуватість підозрюваних не підтверджується належними і допустимими доказами, здебільшого самі підозри і обвинувальні акти побудовані на припущеннях, домислах та фантазіях слідчих і прокурорів. Взяти хоча б розповсюджену нині практику звинувачень «всіх підряд» у створенні та активній участі в діяльності злочинних організацій, що довести без тривалих і головне – професійно підготовлених оперативно-розшукових заходів чи НСРД неможливо. До цього ж, сьогодні громадяни масово затримуються без дозволу слідчих суддів та без наявності передбачених законом підстав і не на місці злочину, і не відразу після його вчинення, як того вимагає ст. 208 КПК.
Не можу сьогодні оминути і інших гострих проблем.
Так, за статистичними даними судової адміністрації України, протягом 2017 року до судів першої інстанції слідчими і прокурорами було подано 40 251 клопотання про обрання підозрюваним запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, кількість яких з року в рік зростає (у 2016 році – 36 812, у 2015 році – 34 083, у 2014 році – 22 849, а по зрівнянню, наприклад, з останнім дореволюційним 2013 роком – 21 612 майже в два рази).
Із розглянутих майже 38 тисяч (37 925) клопотань у майже 19 тисячах (18 846) випадків судами прийнято рішення про їх задоволення, тобто фактично в половині поданих, що також у декілька разів більше ніж, наприклад, у 2014- 2015 роках.
Не дивлячись на обіцянки нинішнього уряду врегулювати проблему масових обшуків, в першу чергу в суб’єктів підприємництва, протягом минулого року до судів надійшло також значно більше клопотань про проведення обшуків ніж у попередні роки –118 884 (у 2016 році – 94 746, у 2015 році – 75 162 , у 2014 році – 67 013, у 2013 році – 64 227), що вдвічі більше ніж до Революції гідності. При цьому, судами задоволено 96 331 клопотання, тобто майже 80% із загальної кількості поданих, що теж значно більше ніж у всі попередні роки.
Окрім того, саме в результаті відсутності належного прокурорського нагляду суспільству невідомо, а скільки із числа, так званих, «маски-шоу» правоохоронцями було проведено безрезультатних обшуків, тобто, коли наведені слідчими і прокурорами в клопотаннях підстави не знайшли свого підтвердження.
Про негативні та навіть загрозливі нинішні тенденції в частині фактичного наступу на права і свободи громадян свідчить і судова практика накладення арештів на майно (до речі, не тільки підозрюваних та обвинувачених, а і осіб, процесуальне становище яких на той час не було визначено, або навіть взагалі сторонніх осіб), кількість клопотань слідчих і прокурорів про що з року в рік також постійно зростає!
Так, у 2017 році до судів першої інстанції слідчими та прокурорами було направлено 65 026 клопотань про надання дозволів на арешт майна, ви тільки вдумайтесь, що в три і навіть в п’ять разів більше ніж у попередні роки (у 2016 році – 38 077, у 2015 році – 24 412 , у 2014 році – 16 310, у 2013 році – 15 511) . Суди також в цьому плані, вибачте, «відзначились», бо задовольнили 52 108 таких клопотань, що відповідно теж значно більше, в т. ч. і в кілька разів, ніж у минулі роки (у 2016 році – 29 556 , у 2015 році – 19 069, у 2014 році – 12 588, у 2013 році – 12 347).
Про який тоді судовий контроль за додержанням прав і свобод громадян можна говорити, коли сьогодні будь-хто може опинитися в такій ситуації,коли до Вас прийдуть із обшуком чи для накладення арешту на Ваше майно!
Такі мої невтішні і категоричні висновки підтверджує і той факт, що протягом 2017 року до судів надійшли 17 317 клопотань про скасування арештів майна, що майже у 2-15 разів (!) більше ніж у попередні роки, при чому саме в минулому році найбільш суттєво (у 2016 році – 9 936, у 2015 році – 5 328, у 2014 році – 2 413, у 2013 році – 1 636) і з яких більше половини – 8 147 судами були задоволені!!! Тобто, самі судді пізніше визнали, що попередньо накладені арешти майна громадян були незаконними!
Ще однією з резонансних проблем, пов’язаних із порушенням конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, є нинішня практика застосування правоохоронними органами негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД).
Тільки вдумайтесь, згідно статистичних даних, щорічно судді надають більше 100 тисяч дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які пов’язані із втручанням в особисте життя громадян! Так, зокрема, тільки у 2017 році судді винесли 152 185 таких ухвал (!) і це при тому, що з року в рік їх кількість лише збільшується, а саме в минулому році – найбільш суттєво (у 2013 році – 108 243, у 2014 році – 98 163, у 2015 році – 117 232 ухвали, а у 2016 році –119 456).
Окрім того, суспільство повинне знати і про те, що маса таких НСРД правоохоронцями проводиться взагалі без будь-якого дозволу суду та законних на те підстав, інформація про що регулярно «просочується» в ЗМІ, в т. ч. і з достовірних джерел або із наданням достатньо вагомих доказів. Візьміть хоча б оприлюднену тим же Ю. Луценком інформацію про незаконне проведення детективами НАБУ прослуховувань сотень посадових осіб правоохоронних і державних органів влади.
І ще хотілося б звернути увагу на одну обставину, яка провокує порушення прав і свобод людини, бо немає невідворотності покарання тих правоохоронців, які умисно і свідомо їх порушують. Ні для кого сьогодні вже не секрет, що частина суддів в умовах проведення так званої «судової реформи» з різних причин свідомо затягують розгляд обвинувальних актів, боячись виносити виправдувальні вироки, щоб в результаті цього не попасти в розряд «неблагонадійних».
У підтвердження саме такого висновку свідчать і статистичні дані про залишок нерозглянутих обвинувальних актів у судах на кінець кожного звітного періоду, який, до речі, з року в рік лише зростає.
Так, якщо на кінець 2013 року залишок нерозглянутих судами обвинувальних актів становив 27 008 і на кінець 2014 року – 25 747, то вже на кінець 2015 року їх кількість суттєво збільшилась – 32 033, на кінець 2016 року ще більше – 44 420, а ось на кінець минулого року залишок нерозглянутих справ ще більше зріс і вже складав 64 774, що в 2,5 рази більше ніж у дореволюційному 2013 році!!!
І це при тому, що з кожним роком, починаючи з 2014, щорічно зменшується кількість направлених прокурорами обвинувальних актів до суду: в 2013 році – 156 878, в 2014 році – 128 901, в 2015 році -123 220, в 2016 році – 113 137, а у 2017 році – 128 385. Ця негативна тенденція відбувається, в першу чергу, по тій причині, що до цих пір продовжується так звана «судова реформа», яка призвела до того, що у місцевих судах на теперішній час залишилося 2776 суддів, в той час як їх має бути 4404, у апеляційних судах – 802 судді із 1 589 необхідних! Про яке правосуддя і дотримання прав і свобод громадян тоді можна говорити при таких навантаженнях на суддів?! А якщо до цих обставин доповнити і додаткові контрольні функції, які були покладені на суддів під час реалізації так званої «судової реформи», то повірте, що розгляд клопотань слідчих і прокурорів на стадії досудового розслідування сьогодні поставлений на «конвеєр», тобто на їх механічне погодження без будь-якої перевірки наявності законних підстав. Але, ще більш загрозливим є те, що цією ситуацією в судах користуються і наші нинішні очільники прокуратури і інших правоохоронних органів, направляючи свідомо, з метою власного піару, до суду обвинувальні акти, у яких не зібрано достатньо доказів або які зібрані з порушенням діючого законодавства, що неминуче потягне за собою винесення судами виправдувальних вироків, але, це буде, на їх думку, в дуже далекому майбутньому!
І насамкінець. Ще раз хочу наголосити, що однією із головних причин нинішнього масового порушення прав і свобод громадян на стадії досудового розслідування є відсутність належного прокурорського нагляду за додержанням законів на стадії досудового розслідування, перш за все, з боку прокурорів – процесуальних керівників, які, як правило, найменш досвідчені, але, наділені саме такими повноваженнями. В той же час, вищестоящі прокурори, які, в подавляючій більшості, повинні бути більш досвідченими в професійному плані, нинішнім законодавством фактично позбавлені повноважень по здійсненню нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування. Більше того, відсутність у процесуального керівника та, тим більше, у вищестоящого прокурора повноважень вносити документи реагування на виявлені ними порушення законів, в т. ч. і прав та свобод громадян, та ініціювати притягнення винних службових і посадових осіб до дисциплінарної відповідальності і призвело до того, що викладені вище порушення прав і свобод громадян нікому сьогодні зупинити, чи тим більше – відновити!
Ще раз наголошую: нинішніми псевдореформами система правоохоронних органів не просто розвалена, її сьогодні не існує в Україні взагалі, а передбачена Конституцією України функція прокуратури по «нагляду за негласними та іншими слідчими (розшуковими) діями органів правопорядку» настільки обмежена, що прокурори, окрім хіба що їх нинішнього очільника, який лише використовує свою високу посаду для власного піару, перетворились на простих статистів, а судовий контроль – на механічне погодження майже всіх без виключення клопотань слідчих і прокурорів. Не видно, вибачте, і парламентського контролю за діяльністю правоохоронних органів. В зв’язку з цим, повідомляю, що я працюю над розробленням Концепції вдосконалення діяльності правоохоронних органів, після закінчення якої презентую цей «продукт» для обговорення в суспільстві, а потім уже передам новій владі на розгляд новому Президенту України.
Дещо із того, що я збираюсь пропонувати, повідомлю і Вам.
Як би це комусь і не подобалось, але, я вважаю, що потрібно негайно скасувати принцип квотного призначення керівників всіх правоохоронних органів і відділити правоохоронців від політики, встановити особисту відповідальність, керівників цих відомств за результати їх роботи, в т.ч. і за дотримання прав і свобод громадня, скасувати явно недолугі норми Закону «Про прокуратуру», завдяки яким на посаду Генпрокурора була призначена випадкова людина без необхідної освіти, а головне – без будь-якого достатнього досвіду прокурорської діяльності, яка спромоглася за такий період повністю зруйнувати прокуратуру, яку відновити в майбутньому буде майже неможливо, після цього очистити, в першу чергу, органи прокуратури, особливо центральний апарат ГПУ та прокуратури областей, від випадкових, непрофесійних людей, набраних Ю. Луценко, вибачте, «з вулиці», після усунення останнього з посади реанімувати повноваження Генерального прокурора та прокурорів областей по здійсненню нагляду за додержанням всіма правоохоронними органами, в т. ч. і НАБУ, вимог законів по боротьбі із злочинністю та координації їх діяльності на цьому напрямку, повернути Генпрокурору виключні повноваження вирішувати спори між всіма правоохоронними органами (в т.ч. і НАБУ) щодо підслідності будь-яких злочинів, негайно підпорядкувати новому Генпрокурору Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру і її керівника та повернути очільнику ГПУ та керівникам регіональних прокуратур наглядові повноваження (хоча б такі): про витребовування будь-якої справи із будь-якого правоохоронного органу та перевірки її на предмет дотримання вимог закону в т.ч. прав і свобод громадян; дачі по будь-якій справі, яка була ними перевірена, при наявності підстав, письмових вказівок, обов’язкових для виконання органами досудового розслідування; а також вжиття передбачених законом необхідних заходів впливу з метою усунення допущених у кримінальних провадженнях порушень закону органами досудового розслідування (в т. ч. і НАБУ) і т.д.
Паралельно з цим, необхідно внести необхідні і нагальні зміни до діючого КПК, практичне застосування якого протягом 5 років довело неефективність передбаченої в ньому процедури проведення досудового розслідування, зокрема: зменшити кількість процесуальних дій, які слідчим необхідно узгоджувати із прокурорами і тим більше – слідчими суддями, особливо усунувши зайві узгодження в тих випадках, коли такі слідчі дії не пов’язані із посяганням на конституційні права і свободи громадян, зменшити суттєво контрольні функції слідчих суддів, переклавши частину з них на вищестоящих прокурорів і тим самим – звільнивши суди від невластивої їм функції фактично підтримання державного обвинувачення, та надати їм реальну можливість оперативно і в розумні терміни здійснювати правосуддя.
І це лише основні моменти, які я хотів донести до Вас. Детальніше про це читайте у повному аналізі дотримання конституційних прав і свобод громадян, який я опублікую на днях.
