Що заважає запуску Державного бюро розслідувань?

18.07.2018

 

У студії Громадського радіо — експерт Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в правоохоронних органах Євген Крапивін.

Що таке ДБР? Чому цей орган такий важливий для українців?

ДБР — це Державне бюро розслідувань, новий правоохоронний орган. Він створений з нуля і, по суті, перебере на себе ті слідчі повноваження, які були в прокуратури. У нас система розслідування завжди була побудована так, що прокуратура розслідувала злочини своїх же правоохоронців, суддів, чиновників певних рівнів.

Це переважно службові злочини: перевищення влади, службові підроблення, катування, незаконні затримання, фальсифікація доказів. Довгий час міжнародні інституції, насамперед Рада Європи, критикували слідчу функцію прокуратури.

Коли ухвалювалася Конституція, у прикінцевих перехідних положеннях прямо написано, що прокуратура втратить повноваження з розслідування, як тільки буде створено новий незалежний орган. Минуло 20 років, і нарешті ми його створили. Проблема в тому, що у всій цій системі ювенальної юстиції є слідчий, який збирає докази, є прокурор, який оцінює їх законність, і є суддя, який потім розглядає і виносить вирок.

Прокуратура виконує функцію процесуального керівництва, а у нас виходить, що в прокуратурі водночас були і слідчі, і прокурори. Виходило, що в сусідніх кабінетах могли сидіти людина, яка збирає докази, і людина, яка оцінює їх законність. Зрозуміло, що вони між собою колеги, це дуже знижує якість контролю і зводить його нанівець.

Люди, які стикалися з незаконними затриманнями, катуваннями прекрасно знають, що прокуратура максимум може зареєструвати провадження, майже нічого не доходить до суду. Якщо відкрити статистику, то у нас з року в рік (з 2013 року протягом 5 років) стабільно розслідуються приблизно 100 справ, які вчиняються всіма правоохоронними органами (катування, незаконні затримання, порушення права на захист, перевищення влади). До суду доходить десь 30. Реальних вироків в кращому випадку половина.

Дивимося дані Міністерства охорони здоров’я за 2107 рік. У нас є люди, які прийшли до лікаря з тілесними ушкодженнями і прямо заявили, що їх побили в поліції. У нас зазвичай лікарі залякані самими поліцейськими і не пишуть це в медичну документацію, тим паче якщо швидка приїжджає під відділення поліції. Дві тисячі людей добилися того, щоб в медичній документації було зазначено, що це катування в поліції.

ДБР розслідує злочини поліцейських, прокурорів, суддів, представників НАБУ, військові злочини

Усі ці речі призводили до безкарності правоохоронців. Бюро розслідувань було створено якраз з метою того, щоб оці злочини нарешті розслідувалися. У них є слідчі, оперативні підрозділи, а прокуратура окремо, окремо департамент процесуального керівництва. Рада додала до цієї концепції злочини суддів і злочини проти порядку несення військової служби. Все, чим зараз займається Військова прокуратура разом з паном Анатолієм Матіосом, має бути ліквідовано і повністю перейти в Державне бюро розслідувань. Чи буде це так? Ми не знаємо, тому що ДБР запрацює першого вересня.

У військової прокуратури буде два роки, щоб дорозслідувати старі справи. Водночас пан Матіос зараз просуває через парламент Державне бюро військової юстиції — ще один правоохоронний орган, який дублює функції ДБР, частково забирає функції ЗСУ — служби правопорядку. ДБР розслідує злочини поліцейських, прокурорів, суддів, представників НАБУ, військові злочини.

Чим ДБР відрізняється від НАБУ?

ДБР — це не новий антикорупційний орган, хоча він теж буде розслідувати корупційні правопорушення. Справа у тому, що у нас по суті є три органи, які займаються боротьбою з корупцією. Передусім це НАБУ, яке всі знають, але НАБУ — це про топ-корупцію, яку вчиняють якісь топ-чиновники (прем’єр-міністр, голови відомств, державні службовці категорії А або сума збитку корупційного правопорушення складає 850 тисяч гривень за нинішніми мірками). Якщо сума збитку менша і посада нижча, це середньоланкова корупція, її, як і найнижчу корупцію, розслідує Національна поліція.

Що зараз перешкоджає тому, щоб 1 вересня ДБР розпочало повноцінну роботу?

Зараз у нас є закон про ДБР, керівництво ДБР. Як у Києві, так і в 7 територіальних органах тривають конкурси на посади. По суті зараз є 17 людей: 3 керівника та 14 людей, які через переведення потрапили в цей орган з інших правоохоронних органів, переважно з прокуратури. Штат ДБР має бути 1500 людей. Для порівняння штат НАБУ 700, штат податкової міліції 4 тисячі, поліція — 140 тисяч (по факту 120 тисяч), прокуратура — приблизно 12 тисяч, СБУ — 30 тисяч.

Очільником ДБР Романом Трубою задекларовано план, що 1 вересня вони почнуть брати кримінальні провадження. Старі органи матимуть тільки 2 роки, щоб дорозслідувати. Справи Майдану, враховуючи, що їх вчиняли чиновники, представники «Беркуту», також є підслідністю ДБР, але пан Горбатюк ще матиме 2 роки.

На заваді роботі ДБР стають дві проблеми — кадрова та проблема повноважень.

Коли ДБР запрацює, він не зможе працювати на повну ногу саме тому, що у нього обмежені повноваження. У нього не буде оперативних працівників, тому що їх зараз немає в законі, конкурс оголосити не можна. Якби їх набрати, у них немає повноважень з оперативно-розшукової діяльності. Коли ухвалювали закон про ДБР просто забули внести зміни в закон про оперативно-розшукову діяльність, давши їм таку функцію. Слідчі можуть використовувати інші інститути, передбачені КПК, але це не охоплює оперативної ситуації, агентурної роботи. Проблему з оперативниками парламент хоче вирішити.

Є законопроект, направлений на друге читання. На жаль, його в четвер не проголосували, тому перенесли на осінь. Є проблема з прослуховуванням. Ніхто з депутатів не хоче посягати на священне право, яке зараз є в СБУ і поліції. Є більш дрібні речі.

Якщо працівник ДБР вчинить дисциплінарне правопорушення (буде психологічно тиснути на підозрюваного, посилатиме когось матом, втратить докази чи зіпсує майно), він по суті не несе відповідальності, бо у нас немає механізму накладання дисциплінарного стягнення. Законопроект, який не проголосували, вирішує цю проблему, але не до кінця: він пропонує механізм накладення стягнення, але не вводить підстави. На заваді роботі ДБР стають дві проблеми — кадрова та проблема повноважень Кадровий блок дуже складний. Є три комісії — зовнішня і дві внутрішні. Зовнішня складається з політиків за квотою Верховної Ради, Адміністрації президента, Кабміну. Ця комісія півтора року обирала Трубу. Тепер вона має обрати ще 167 керівних посад, з них лише на 27 оголошено конкурс, а 140 не оголошено.

ДБР запрацює без керівників середньої ланки. Орган зможе працювати, але директор територіального органу буде завалений підписами, які треба ставити під дорученнями своїх підлеглих, адмініструвати роботу, яку мають робити інші люди, це дуже сильно бюрократизує процес, що це буде сприяти ефективності. Внутрішні комісії обирають рядових працівників.

Комісії складаються з представників ДБР, правоохоронних органів, громадськості. Коли створювали НАБУ, говорили: «Для чого нам Спеціалізована антикорупційна прокуратура?» Але так система не може працювати. Хтось має оцінювати, наскільки належні докази збирає слідчий. Це не можна перекласти на суд. Для цього в НАБУ в складі Генеральної прокуратури була створено САП з окремими правилами.

У випадку ДБР ніхто не став довго думати. Просто створили окремий департамент і пару управлінь, не передбачили ніяких окремих правил. В законі про прокуратуру є така дуже цікава система: якщо людина хоче стати прокурором, вона проходить через конкурс, який проводить  кваліфікаційна дисциплінарна комісія. Якщо людина вже працює і хоче перевестися в інший департамент, то в підрозділ вищого рівня можна перейти, взявши участь у конкурсі. Луценко створив цей департамент і одразу набрав людей зі своїх кадрів. Коли людина переходить з Генеральної прокуратури до Генеральної прокуратури, конкурс не обов’язковий. Варіант, що можна буде в ручному режимі гальмувати справи ДБР, зараз абсолютно реальний.

Джерело