Що у СV твоєму, претенденте?
22.12.2016
Основний показник того, чи може людина працювати суддею, — це її відчуття справедливості. Зрозуміло, що оцінити людину на наявність такого чинника досить складно, оскільки моральні цінності — суб’єктивне поняття. Однак, поки суддями будуть просто грамотні юристи без моралі, культури, вродженої інтелігентності, свідомої поваги до інших, їх життя, почуттів, чи зможемо ми отримати те, що називається правосуддям? Та й чи насправді в епоху розвинутих IT-технологій рівень знань є більш об’єктивним показником, ніж морально-етична ментальність?
Квазітест на педантичність
В останні тижні цього року правнича спільнота із зацікавленістю стежить за довготривалою подією — конкурсом на посади суддів Верховного Суду. Як свідчать перші результати, приймаючи рішення щодо допуску до участі в конкурсі осіб, які подали документи, Вища кваліфікаційна комісія суддів продемонструвала жорсткість і принциповість.
Так, виявивши нестачу документів (як-от відсутність медичної довідки, військового квитка, однієї із заяв, визначених Положенням про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, тощо), ВККС відмовила в допуску до участі в конкурсі, не надаючи претендентам додаткового строку для виправлення недоліків.
Воно й не дивно, адже особа, яка претендує на таку високу посаду, повинна мати принаймні такі якості, як дисциплінованість і педантичність, а неякісна підготовка своїх же документів може певним чином свідчити про можливості такої особи щодо підготовки документів і в судових справах. При цьому, оскільки йдеться про посади в найвищому судовому органі країни, навіть найменші огріхи таких служителів Феміди відчуватимуть на собі не лише сторони в конкретній судовій справі. Недбалість може позначитися на судовій практиці в цілому.
Отже, фактично формування пакета документів претендентами стало першим негласним квазітестом на виявлення ділових якостей таких осіб.
Вирішуючи питання про їх допуск до участі в конкурсі, комісія обмежилася тільки виявленням відповідності вимогам, які висуваються до кандидатів (щодо віку, освіти, стажу роботи у визначених сферах) та повноти й комплектності наданих документів.
Тож із 1436 осіб, які зареєструвалися (за відрахунком повторів — 1363), станом на 9.12.2016, за інформацією ВККС, фактично подали документи лише 846 претендентів. При цьому, як засвідчила практика, орієнтовно 20% з них не проходять допуску, а отже, конкурс на посаду судді ВС, найпевніше, становитиме близько 6 чоловік на місце. Погодьтесь, це досить невисокий показник, навіть порівняно з конкурсами на посади суддів першої інстанції чи серед вступників до деяких вузів країни.
Формальність спецперевірки
Наступний етап конкурсу — проходження спеціальної перевірки, яка, по суті, зводиться до виявлення відповідності наданих документів відомостям щодо освіти, звань, притягнення до юридичної відповідальності, правдивості декларації та довідки щодо стану здоров’я. Прикметно, що фактично йдеться про перевірку інформації, зазначеної в анкеті, яка є однією з основних складових пакета документів кандидата та своєрідним розширеним резюме (СV) — викладом життєпису, трудового та творчого шляху, набутих професійних навичок тощо.
Проте, як убачається з розд.V Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС від 2.11.2016 №141/зп-16, спеціальна перевірка обмежується лише виявленням відповідності наданих кандидатом офіційних даних і документів. Водночас, за змістом положень закону «Про судоустрій і статус суддів», відбір включає перевірку особистих морально-психологічних якостей кандидатів. Це, вочевидь, під поняття «спеціальної перевірки» не підпадає.
Разом з тим, як убачається з чинного законодавства та судової практики, наприклад постанови ВC від 22.11.2016 №21-2549а16, перевірка особистих морально-психологічних якостей кандидата є невід’ємною складовою порядку призначення на посаду судді, а наявність обгрунтованих сумнівів щодо них — підставою для відмови у призначенні.
Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006, схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27.07.2006 №2006/23, визначають, що довіра суспільства до судової системи, а також до її авторитету включає в себе питання моралі та чесності судових органів. А в рекомендаціях №R(94)12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» (ухвалених Комітетом міністрів Ради Європи 13.10.94) проголошено, що кар’єра судді повинна базуватись у тому числі на врахуванні їхніх чеснот.
У національному законодавстві вимога про перевірку моральних якостей кандидата на посаду судді з’явилася ще в законі «Про судоустрій України» від 7.02.2002 №3018-ІІІ (ст.94), а в подальшому також мала місце й в однойменному законі від 7.07.2010 №2453-VI (ст.69). Утім, на практиці така перевірка була найчастіше формальною та полягала здебільшого в дослідженні характеристики кандидата, що надавалася з останнього місця роботи.
У чинному законі «Про судоустрій і статус суддів» ідею відповідності кандидата високим моральним стандартам розвинуто та передбачено можливість проведення спеціальних тестувань (стст.73, 85). Крім того, навіть окремо передбачено дисциплінарну відповідальність за допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя в питаннях моралі (п.3 ч.1 ст.106, п.1 ч.9 ст.109). Визначено й відповідальність судді за прояв неповаги «до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу».
При цьому не зовсім зрозуміла логіка законодавця: чи означає таке визначення, що суддя має ставитися з повагою тільки до учасників судового процесу? Чи, може, все ж таки він має в цілому бути прикладом для наслідування та дотримуватися високих морально-етичних принципів поведінки й поза межами судового засідання, як передбачено
Кодексом суддівської етики?
Докази моральності: до чи після?
Одначе повернемося до питання проходження конкурсу претендентами на посади у ВС. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді не виділяє перевірку морально-психологічних якостей кандидатів як окрему частину, очевидно, включаючи цю процедуру в етап під назвою «кваліфікаційне оцінювання».
Орієнтовний графік проведення конкурсу на посади суддів ВС, розміщений на офіційному сайті ВККС, свідчить про те, що перевірка особистих морально-психологічних якостей та тестування загальних здібностей кандидатів відбуватимуться після проходження першого етапу (полягатиме в анонімному письмовому тестуванні й виконанні практичного завдання) та допуску до наступного, тобто є одним із складових другого етапу кваліфікаційного оцінювання.
У преамбулі Кодексу суддівської етики (затвердженого ХІ з’їздом суддів), якого матиме додержуватися кандидат у разі успішного проходження випробування (а якщо вже займає посаду судді, то й до цього часу), передбачено, що «здійснення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна… висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді». Такі особи «зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку з чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці».
Та чи означає це, що особа, яка лише претендує на посаду судді ВС, уже має відповідати високим стандартам етичної поведінки? Чи муситиме вона їх демонструвати лише після призначення, а при проходженні відбору перевіряється не сам факт наявності високих моральних якостей, а тільки здатність дотримуватись етичних норм?
Нагадаю, що претендувати на посаду судді ВС можуть судді, науковці та адвокати, котрі мають визначений законом досвід роботи за фахом. Отже, щодо претендентів з числа суддів Кодекс суддівської етики вже діє. Однак адвокати й науковці у своїй діяльності керуються подібними, але іншими документами.
Так, Етичним кодексом ученого України, який схвалено постановою загальних зборів Національної академії наук України від 15.04.2009 №2, окреслено питання морально-етичної поведінки вченого та визначено, що наукові співробітники й викладачі мають бути взірцем моральності.
Правила адвокатської етики, затверджені установчим з’їздом адвокатів 17.11.2012, також вимагають від тих, кого вони стосуються, слідування високим етичним стандартам поведінки.
Отже, всі кандидати на посади суддів ВС мають довести наявність високих морально-психологічні якостей та відповідність своєї поведінки стандартам, визначеним у вказаних документах.
А «свідки» хто?
Перевірка таких якостей може бути проведена шляхом не лише проходження вже згаданого тестування, а й, наприклад, вивчення досьє кандидата, скарг на нього та публікацій про нього, активності в соціальних мережах, інтернет-форумах тощо. Обговорення отриманих даних може мати місце, зокрема, під час співбесіди.
Разом з тим п.23 розд.1 «Загальні відомості» анкети претендента, яка є 4-им додатком до положення, пропонує «навести перелік не більше 5 осіб, які можуть надати кандидату рекомендацію».
Цікаво, що перед цим пунктом розміщено питання, пов’язані зі з’ясуванням потягу людини до алкоголю, наркотиків та азартних ігор, з наявністю причин, що можуть завадити претенденту бути стриманим і розсудливим.
Одразу за розділом про осіб, які можуть надати кандидатові рекомендацію, стоїть питання про спеціальні навики, які, на думку здобувача, стануть йому в пригоді в суддівській роботі. І в такій послідовності є певна логіка.
Анкета надання підтверджуючих документів не вимагає, а відповідь грунтується виключно на сумлінності претендента. Можливо, творці анкети таким чином намагалися залучити «свідків», від яких можна отримати підтвердження зазначених в анкеті відомостей, а також додаткові дані, що характеризують особу, котра виявила бажання носити червону мантію.
Утім, думаймо розсудливо. Якби ви претендували на дуже бажану посаду, то якого б свідка насамперед почали шукати на захист своєї кандидатури? Звичайно, такого, котрий має авторитет, повагу, загальну відомість і визнання в тій галузі діяльності, до якої ви так прагнете долучитися.
Та чи справді мастодонти права можуть охарактеризувати кандидата до ВС? Адже якщо вони є близькими знайомими, друзями, то буде задіяний суб’єктивний фактор. Якщо ж вони малознайомі, не працювали разом, не стикалися в побуті, то надані відомості (якщо про них узагалі поцікавляться), швидше за все, матимуть досить сумнівний характер.
Більш практичне значення відповідні відомості мали б, якби як того, хто їх рекомендує, поряд з керівником чи загальновизнаним, відомим науковцем, фахівцем, експертом кандидати вказали свого колегу або співробітника (рівного або нижчого за статусом), сусідку, першу вчительку, колишнього члена подружжя.
Недарма ж кажуть, що людина найбільше виявляє себе навіть не у відносинах із тими, від кого залежить, а в стосунках із тими, хто залежить від неї. Хто, як не вони, розкажуть і про етику поведінки кандидата, і про його моральні та ділові якості, оцінити які лише на основі паперів украй важко, точніше — майже неможливо.
Однак погодьтеся, що без наявності дійсно високих моральних якостей глибокі знання та значний досвід роботи особи на високих посадах фактично зводяться нанівець.
Хто, як не колега або персонал закладу, де працює особа (навіть прибиральниця або, наприклад, охоронець), краще знає, чи є претендент у повсякденному житті чемним і вихованим? Товариші по роботі могли б повідомити, чи вчасно кандидат у члени ВС ходить на роботу, чи затримується після неї, чи не підводить інших (тобто чи є він дисциплінованим, наполегливим, працьовитим, адже саме такими якостями, дуже ймовірно, здобувачі себе прикрасять у графі анкети про свої навики). Не виключено, що претендент напише, що живе лише роботою, а в дійсності виявиться: це типовий сибарит, весільний генерал, в якого всі завдання виконують наймані особи, а він лише репрезентує результати (і то добре, коли вдало).
Вочевидь, за всіх погрішностей у даних така інформація буде більш об’єктивною, ніж отримана з інших джерел, та врешті доповнить її чи спростує.
Звичайно ж, комісія з огляду на навантаження та стислі строки навряд чи буде займатися розпитуваннями, хоча й має таку компетенцію в силу ч.2 ст. 93 чинного закону про судоустрій. Тому таку роль могла би взяти на себе громадська рада доброчесності, яка, за своїми функціями, власне й має сприяти ВККС у встановленні відповідності кандидата на посаду судді критеріям етики. Однак те, чи вважатиме цей орган для себе можливим проведення таких процедур, покаже подальший перебіг конкурсу.
Леся Зуєвич
