Розкриття умисних вбивств та автоугонів: Зрада чи перемога?

Національна поліція України, нехай і в меншій мірі ніж інші правоохоронні ограни, але, теж не цурається робити гучні заяви та рапортувати про нечувані до цього «результати роботи». І мабуть не випадково, бо і Міністр внутрішніх справ, який координує її діяльність та несе персональну відповідальність перед Президентом та Кабінетом Міністрів України за розроблення і реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби із злочинністю, також не проти скористатись таким піаром та проманіпулювати статистичними даними перед суспільством заради власного інтересу. Саме тому, в черговий раз у ЗМІ пролунала його блискавична промова про якісь фантастичні «здобутки» і «перемоги» Національної поліції, чим він дуже пишається!

Нагадаю, що Міністр доповів суспільству напередодні початку виборчих перегонів про те, що найпереконливішими аргументами досягнень Національної поліції є саме показники довіри і статистика. Дослівно: «Візьмемо найжорсткіший параметр – кількість умисних вбивств та їх розкриття, тому що тут нічого не можна приписати, труп, вибачте, не намалюєш і не зітреш. У 2017 році кількість умисних убивств скоротилася на 10% в порівнянні з попереднім роком (з 1726 до 1551), це найменший показник за останні роки. Розкриття за цим типом злочинів становить 89% (у 2016 році була 83%).

Ще один яскравий, наприклад, показник якості роботи поліції – скорочення кількості викрадень авто: 2016 рік – 12105 випадків, 2017 рік – 8824, тобто скорочення на 27%», – наголосив Арсен Аваков.

Насправді, це два із найгостріших питань в загальному масиві злочинності, які дуже вразливі для громадян, тому було б доцільно, щоб Міністр з цього приводу говорив правду. Бо, в дійсності реальні результати по боротьбі із злочинністю в нашій державі зовсім інші і не такі схвальні як того вимагає суспільство.

Перш за все, для об’єктивності хотілося б нагадати, що Національна поліція запрацювала в Україні з середини 2015 року і тому доречно Міністру порівнювати результати її роботи саме з 2009-2014 роками, а не тільки з позаминулим роком, тим більше, що цю високу посаду в уряді він займає з часу перемоги Революції гідності.

Так, за даними ГПУ, які, на мою думку, теж явно умисно скориговані і тому не викликають довіри, за правовою кваліфікацією «умисне вбивство» у 2017 було обліковано 5 145 кримінальних правопорушень проти 5 992 – у 2016 році, 8 224 – у 2015 році, 11 466 – у 2014 році, 5 861 – у 2013 році.

Заради справедливості треба відмітити, що значну частину умисних вбивств у 2014-2015 роках складають такі злочини, зафіксовані в Донецькій і Луганській областях, що пов’язано було із високою інтенсивністю бойових дій в зоні АТО. Про це свідчить і той факт, що в 2009-2010 роках їх вчинялось взагалі вдвічі менше: 2 478 і 2 356, відповідно не про покращення, а про погіршення стану розкриття умисних вбивств треба говорити, особливо, якщо врахувати, що із числа зареєстрованих у 2017 році випадків умисних вбивств лише у 1381 провадженні особам було повідомлено про підозру, що складає лише 26,8% (для порівняння: у 2016 році – у 1 403 провадженнях, у 2015 році – 1 507, у 2014 році – 1 760 та у 2013 році – 1 779).

Тобто, з кожним роком кількість виявлених підозрюваних у цій категорії злочинів зменшується, а відповідно і відсоток розкриття цих найбільш суспільно небезпечних злочинів проти особи з року в рік погіршується, а не покращується, як про це рапортує А. Аваков. А якщо рахувати відсоток розкриття цих особливо небезпечних злочинів проти особи по направлених до суду 908 обвинувальних актів у таких провадженнях в минулому році, то він становить лише 17,6%!!!

Таким чином, наведені мною статистичні дані про розкриття умисних вбивств не відповідають переможним заявам очільників МВС та Нацполіції «про досягнуті успіхи» і будь-яких підстав у них говорити про суттєве покращення розкриття цієї категорії особливо небезпечних злочинів немає! Для порівняння: у 2016 році до суду таких обвинувальних актів направлено 914, у 2015 році – 1 046, у 2014 році – 1 166, а у 2013 році – ще більше 1 293! Із цього також можна зробити зовсім невтішний висновок про те, що кількість розкритих умисних вбивств за направленими до суду обвинувальними актами теж суттєво погіршується з року в рік протягом останніх 4-х років!!!

Більше того, хотілося б нагадати шановному пану Міністру, що на кінець 2017 року слідчими Нацполіції також не було прийнято рішення у 4 092 кримінальних правопорушеннях про умисні вбивства (що становить 79,5%), тобто переважна більшість цих найбільш небезпечних кримінальних правопорушень проти особи залишились не розкритими, а відповідно і не розслідуваними в повному об’ємі, а як результат – вбивці залишились не встановленими та не покараними, а тому – і готовими до вчинення нових ще більш жорстокіших злочинів!

Говорячи саме про «очевидні умисні вбивства», тобто про ті, які були вчинені в присутності інших осіб, або злочинця було затримано на місці події, то тут, вибачте, багато розуму не треба мати, щоб зібрати докази його винуватості в цьому, після чого повідомити йому про підозру, а потім цей злочин розкритим. Проте, враховуючи, що у 2017 році було обліковано 1 633 факти очевидних умисних вбивств (у 2016 році – 1 824, у 2015 році – 3226 (із них – 1418 у Донецькій області), у 2014 році – 4920 (із них – 2 377 у Донецькій області, 482 – у Луганській та 417 в м. Києві) і у 2013 році – 2 042), можна зробити однозначний висновок про те, що зменшення кількості очевидних умисних вбивств в 2017 році сталося далеко не завдяки ефективній роботі Нацполіції, як про це наголошує Міністр внутрішніх справ, а саме завдяки зменшенню інтенсивності бойових дій на Сході України! Тим більше, А. Аваков чомусь не повідомив і про те, що окрім облікованих в 2017 році умисних вбивств в провадженні слідчих поліції знаходились і 11 069 нерозкритих таких же кримінальних правопорушень минулих років, з яких у 2017 році лише у 76-х особам повідомлено про підозру, що складає відсоток розкриття таких злочинів минулих років аж 0,68%! Про які тоді ефективність та досягнення можна вести розмову і як при таких низьких показниках можна «пишатись» своєю роботою?

Окрім цього, навіть якщо і визначати відсоток розкриття умисних вбивств, виходячи лише з числа в облікованих у 2017 році очевидних вбивств (що є категорично неправильним), у яких про підозру було повідомлено у 1413 таких випадках, то і в такому разі він складає 86,5%. А якщо врахувати, що даної кількості проваджень даної категорії до суду направлено лише 1041 обвинувальних актів та клопотань про закриття таких проваджень за п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, то і в такому разі цей показник розкриття складає лише 63,7%.

Тобто, ще раз наголошую, що навіть якщо і так рахувати результативність поліції по розкриттю умисних вбивств лише по кількості вчинених очевидних злочинів, то цей показник аж ніяк не може складати 89%, про що так жваво говорив Міністр, зважте тільки на те, що він, як і Генеральний прокурор, також без відповідної не тільки юридичної освіти, а тим більше – і без будь-якого досвіду в сфері правоохоронної діяльності! А якщо ж сумувати до цієї цифри і відсоток розкриття умисних вбивств минулих років, що також є немаловажливим фактом та визначає об’єктивність таких статистичних показників, то з загальної кількості кримінальних правопорушень даної категорії – 12 702 (11 069 + 1 633), які перебували протягом року в провадженні слідчих поліції, лише у 1 489 (1413 + 76) було повідомлено про підозру, або у 11,7%, а до суду направлено обвинувальних актів ще менше – 1 475, то цей показник складає лише ганебні 11,6%!

Варто також роз’яснити Міністру і зміст та реальну статистику розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами, результати досудового розслідування яких за минулий рік чомусь так потішили А. Авакова.

До відома, у 2017 році було обліковано 9 018 таких кримінальних правопорушень (у 2016 році – 12 205, у 2015 році – 11 463, у 2014 році – 12 644 (з них 4 908 тільки у Донецькій та Луганській областях), в той час як у 2013 році – 6 794, а 2009 і 2010 роках ще набагато менше – 5 184 і 4 278, відповідно). Зауважу, що найбільше угонів автомобілів відбувалось у Дніпропетровській, Одеській, Київській областях та м. Києві, де, в першу чергу, ще у 2015 році приступили до роботи так розхвалені нові патрульні поліцейські, найбільша кількість яких також зосереджена саме в цих регіонах. Для відому, сумарна кількість угонів у цих областях у 2017 році складала 4 424, у 2016 році – 5 780, 2015 році – 4 971, в той час як у попередніх роках значно менше: у 2014 році – 3 726, а у 2013 році – 2 297 (майже вдвічі).

Окрім того, по кримінальним провадженням за фактами незаконного заволодіння транспортним засобом в минулому році підозру було вручено лише у 2 663 таких правопорушеннях (або, 29,5%), що також значно менше ніж у попередні роки (у 2016 році – 2 832, у 2015 році – 3 130, у 2014 – 3 367 та у 2013 році – 3 277), а якщо визначати відсоток розкриття по направлених до суду обвинувальних актах по цьому виду злочинів, то він складає ще менше – 2 262, або всього 25,1% (для порівняння: у 2016 році – 2 832, у 2015 році – 2 699, у 2014 році – 2 816, а у 2013 році – 2 960). Окрім того, треба також звернути увагу Міністра на той факт, що на кінець 2017 року слідчими Нацполіції не прийнято кінцевих рішень у 6 563 таких кримінальних правопорушеннях, що становить 72,8% від усіх злочинів цієї категорії, що майже вдвічі більше ніж у 2013 році (3 651)!!! Про яке ж покращення в розкритті такої категорії злочинів можна говорити?!

З приводу довіри населення до Національної поліції хотів би промовчати, бо не являюсь фахівцем в сфері соціологічних досліджень, але, не можу, бо як громадянин України, не вірю цим «підрахункам» і навіть уявлення не маю, хто ж ці 40% моїх співвітчизників, які ще довіряють в такій кількості новообраним (з вулиці, без будь-якої підготовки, в т. ч .і юридичної, без будь-якої серйозної мотивації) непрофесійним поліцейським, які створюють лише видимість своєї роботи (про це я вже неодноразово говорив, до речі, і не тільки я) .

Ще раз підкреслюю: реальних результатів у боротьбі із злочинністю немає. І тому я не дивуюся, що кількість нерозкритих умисних вбивств, угонів автомобілів зростає, бо, наприклад, навіть найбільш цинічні та зухвалі умисні вбивства, вчинені протягом останніх років, в т. ч. і «серед білого дня», в центрі столиці України, з застосуванням вогнепальної зброї або вибухівки, продовжують залишатись нерозкритими.

Не можу також погодитись із тими «досягненнями», які вкотре пролунали на останньому брифінгу керівників ГПУ, СБУ та Нацполіції з приводу проведеної, начебто, блискавичної операції по попередженню умисного вбивства Аркадія Бабченка. Окрім того, я не погоджуюся саме з розкриттям умисного вбивства депутата Держдуми РФ Вороненкова, бо вбивцю виявив і застрелив його охоронець, а розтиражовані в ЗМІ повідомлення про винесення підозр ще 2-м чи 3-м особам не є беззаперечним фактом розкриття цього дійсно зухвалого злочину в центрі Києва.

Далі. Ще невідомо чим закінчиться розгляд у суді справи за фактом убивства О. Бузини, бо доказова база у ньому дуже непереконлива і тому мабуть суд винесення свого рішення затягує. До речі, і сам зміст цієї прес-конференції носив характер такого собі піар-шоу, підкріпленого політичними звинуваченнями на адресу опонентів влади, а не для висвітлення конкретних дій правоохоронців і мотивів інсценування цього особливо тяжкого злочину. І тому не дивно, що така постановка цього дійства викликала більше негативного резонансу, ніж обґрунтованого переконання суспільства і сього світу у професійності дій наших правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю.

Тому і висновків із цієї ситуації мабуть ніхто для себе не зробив. На жаль. Все це в цілому в черговий раз підтверджує невтішний висновок про відсутність скоординованої системи правоохоронних органів в нашій державі у боротьбі із злочинністю, в т. ч. і злочинами проти особи.