Рецепт для розгляду адміністративних справ у судах
26.04.2017
Як ми нещодавно писали, найбільше патрульній поліції заважають:✓ застаріле законодавство;
✓ неефективне правозастосування судами.
Для того щоб з’ясувати, що про це думають суди, ми провели насичену і конструктивну розмову з суддями районних судів м. Києва та Апеляційного суду м. Києва.
Пропонуємо до уваги головні зауваги та пропозиції суддів, які на їхню думку покращать ефективність розгляду адміністративних справ.
Пропозиції щодо формування матеріалів справи:
– до кожної справи, яку поліція направляє в суд (за виключенням справ щодо ДТП), а особливо у справах щодо керування в стані сп’яніння, потрібно одразу долучати відеозапис із нагрудного відео-реєстратора;
– додавати інформацію про наявність/відсутність порушень вчинених особою до цього (за весь період за який є така інформація) для формування позиції суду щодо особи порушника;
– якщо справа стосується керування в стані сп’яніння, то також необхідно долучати копію постанови, яка було підставою для зупинки;
– долучати детальний рапорт поліцейського з описом ситуації, особливо у тих справах де підставою зупинки було усне повідомлення не через гарячу лінію 102;
– необхідно надавати суду інформацію про місце (місця) реєстрації (проживання), які є у базах даних поліції та іншої контактної інформації (телефон).
Як ці рекомендації вплинуть на розгляд справи:
– відео, в ідеалі, повинно містити запис руху транспортного засобу, перебування за кермом особи щодо якої складено протокол та проходження огляду на стан сп’яніння;
– якщо відео буде долучено до справи, то суд зможе безпосередньо дослідити докази справи і з більшою вірогідністю постановити правильне рішення;
– копія постанови про порушення, що було підставою зупинки та детальний рапорт упереджує можливе зловживання порушником своїми правами під час розгляду;
– інформація про інші порушення, вчинені особою формують думку суду про особу порушника;
– додаткова інформація про місце проживання особи та інші засоби зв’язку з особою забезпечують вимогу належного повідомлення особи про час та місце розгляду і як наслідок надають можливість суду розглядати справу у відсутності особу.
Пропозиції щодо складення адміністративних протоколів:
– поліцейські повинні завжди визначати причинно-наслідковий зв’язок, особливо у справах щодо ДТП;
– якщо все ж поліцією оформлено протоколи на обох учасників ДТП, то вони повинні обов’язково направлятись в один суд із проханням розгляду в рамках однієї справи;
– якщо в протоколі зазначені свідки, необхідно обов’язково долучати їхні письмові пояснення;
– всі пояснення свідків повинні бути написані власноручно, заготовлені бланки із текстом пояснень можуть викликати сумнів і бути підставою для того щоб суд викликав таких свідків в засідання;
– якщо особа погодилась пройти огляд на стан сп’яніння на місці, доцільно щоб у акті огляду така особа зазначила, що з оглядом погоджується;
– огляд на стан сп’яніння на місці порушення має проходити максимально швидко без зайвих дискусій.
Як ці рекомендації мають вплинути на розгляд справи:
– суд не має встановлювати вину і збирати додаткові докази для цього, завдання суду розглянути подані матеріали, які мають бути цілком достатніми для встановлення вини;
– якщо в протоколі є дані про осіб, що підтверджують ті чи інші обставини, то відсутність власноручних пояснень зумовлює необхідність виклику таких осіб для підтвердження тих чи інших обставин.
Пропозиції на перспективу:
– встановити відео-реєстратори в кожен поліцейський автомобіль;
– збільшити кількість спеціальних технічних пристроїв для визначення стану сп’яніння;
– збільшити кількість медичних установ, які визначають стан сп’яніння;
– збільшити строк зберігання відео-записів у поліції.
На думку суддів:
– автомобільні відео-реєстратори зможуть фіксувати момент руху, в тому числі і нетверезих водії;
– час очікування технічних засобів на визначення стану сп’яніння є тривалим, збільшення кількості драгерів це може покращити;
– в м. Києві лише одна спеціалізована медична установа, яка забезпечує медичний огляд на стан сп’яніння, що значно ускладнює дотримання процесуальних строків та затягує саму процедуру огляду.
Невирішувані в рамках законодавства проблеми:
– відсутність права на апеляцію у органу (посадової особи), який склав адміністративний протокол;
– короткий строк накладення адміністративного стягнення;
– скорочені строки розгляду справ у сфері громадської безпеки;
– короткий, для окремих категорій справ строк адміністративного затримання;
– неможливість встановлення наркотичного сп’яніння на місці правопорушення;
– неврегульованість поняття “водій” в частині особи, яка вже позбавлена права керування транспортним засобом та питання правильності повторного накладення такого виду стягнення (додатково до строку на який особу вже позбавлено, поглинаючи цей строк чи в інший спосіб);
– неможливість повідомлення про розгляд справи іншим способом окрім поштової повістки (смс, електронна пошта, телефон);
– неможливість призупинення строків накладення стягнення/розгляду справи, до прикладу при проведенні експертизи;
– відсутність будь-якої відповідальності за дачу неправдивих пояснень/показань свідків у цьому процесі.
Основні висновки:
– чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення потребує кардинальних змін;
– точкові зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення також суттєво покращить ситуацію із розглядом справ у судах;
– навіть у рамках чинного законодавства можна підвищити ефективність розгляду справ судами;
– основна порада для того щоб підвищити ефективність роботи поліції та судів: “поліція, особливо патрульна, повинна активно контактувати з суддями та судами з метою узгодження спільних позицій”.
Тарас Гук
