Реформа прокуратури: туманне майбутнє
26.10.2019
Реформа прокуратури стартувала де-факто. 23-24 жовтня розпочався перший етап – тестування працівників Генеральної прокуратури на знання законодавства.
За підсумками першого дня, до наступного етапу допущені трохи більше 700 осіб із тисячі.
На перший погляд, запропонована президентом (відповідний законопроект – його авторства) процедура конкурсу виглядає як спроба «очистити» систему. Втім, умови перевірки та прогалини в ухвалених змінах до законодавства можуть свідчити про намір «зачистити» кадри. Навіть тих (а можливо, в першу чергу, тих), хто мав би залишитись в системі.
«За півтора місяця – 10 підозр колишнім народним депутатам, екс-посадовцям, мені здається, що це той результат, на який треба було б зважити при оцінці роботи прокуратури, яка не користувалася і не користується поки що, на жаль, суспільною довірою і в якій поки що, на жаль, присутні чинники, які характеризують її неефективність і, дуже часто, корумпованість», – так аргументував необхідність реформи Генпрокурор Руслан Рябошапка перед депутатами профільного комітету парламенту 18 жовтня.
А вже за кілька днів розпочалося тестування прокурорів. Першопрохідцями стали працівники Генпрокуратури.
Про дату, як і про 6044 питання для підготовки, вони дізналися за тиждень до екзамену. Фактично така процедура прописана в нових законодавчих змінах. Хоча і відобразилася на роботі прокуратури.
Так, лише у Верховному Суді через переатестацію прокурорів 13 із 32 справ, запланованих на 24 жовтня, були зняті з розгляду. Самі прокурори розповідають, що з моменту ухвалення змін щодо реформи, робота по суті зупинилася.
Кількість працівників прокуратури в результаті реформи планують зменшити з 15 до 10 тисяч осіб.
У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради до відповідного законопроекту йдеться про те, що навантаження на одного прокурора досягає: у місцевих прокуратурах Києва – до 600 проваджень на рік, у Броварській місцевій прокуратурі – понад 450 проваджень на рік, у місцевих прокуратурах Львова – понад 350 проваджень на рік. А тому їх скорочення призведе до збільшення навантаження.
І як би критично не ставитись до роботи прокуратури, скорочення безумовно вплине на її ефективність.
Тестування прокурорів було заплановано наступним чином: чотири групи прокурорів, загальною чисельністю тисяча осіб, змінювались кожні дві з половиною години. Графік був розписаний на весь день. Наступного дня екзамен повинні пройти 88 прокурорів Генпрокуратури. У регіонах конкурс має відбутися уже з нового року.
Особливе запрошення
«Запрошення» на тестування отримали не всі прокурори. Лише ті, хто написав заяву (ще й визначеного зразка) про фактичну згоду на звільнення у випадку нескладення тестів (набрати треба не менше 70 зі 100 балів).
«Зокрема, підтверджую, що я усвідомлюю та погоджуюся, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком (проходження атестації, – LB.ua), а також за умови настання однієї з підстав, передбачених пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» (неподання заяви, неуспішне проходження атестації, відсутність вакантних посад та ін. – LB.ua) Закону, мене буде звільнено з посади прокурора», – йдеться у зразку заяви.
Той, хто її писав, погоджувався також із тим, що під час наступного після тестування етапу – співбесіди – кадрова комісія може враховувати «інформацію, отриману від фізичних та юридичних осіб (в тому числі анонімно), яка не підлягає додатковому офіційному підтвердженню». Така фраза у відповідній заяві також повинна бути.
Це перший момент, який свідчить про те, що реформа прокуратури порушує чинне законодавство і навіть Конституцію (можливо, це колись констатує Конституційний Суд).
По-перше, законодавчі нововведення звужують права працівників прокуратури, а це заборонено як Конституцією, так і європейськими стандартами. По-друге, врахування анонімних скарг на прокурорів може призвести до зловживання, оскільки противників працівників прокуратури, мабуть, знайдеться чимало, а от чи вистачить членам комісії часу (і, можливо, бажання), щоб перевірити достовірність таких скарг, – питання відкрите.
Заявами про погодження зі звільненням нове керівництво прокуратури, ймовірно, має намір уникнути шквалу судових позовів щодо проведення цієї атестації (уже дві скарги «прийшли» до Окружного адмінсуду Києва). Мовляв, слідчі і прокурори самі дали згоду на звільнення.
Та навіть за умови підписання подібних заяв причини для оскарження процедури конкурсу, мабуть, знайдуться. І прокурори масово поновлюватимуться на посадах (як у випадку з люстрацією). Ба більше, відшкодовуватимуть грошову компенсацію, що за кілька років сягатиме кілька десятків, якщо не сотень гривень.
Варто зауважити, що процедура атестації стосується здебільшого прокурорів, і в окремих випадках – слідчих Генпрокуратури. Останні могли писати заяву і, відповідно, проходити конкурс, якщо мають бажання потрапити на посаду прокурорів в Офіс Генпрокурора. В іншому випадку – ні.
Справа в тому, що 20 листопада закінчується термін повноважень слідчих прокуратури. А тому їх звільнятимуть (чи вони самі звільнятимуться за цією підставою).
Добровільно подібні заяви відмовилися писати понад 200 працівників Генпрокуратури. Здебільшого, керівники департаментів, управлінь, відділів. І 20-30 із них уже звільнені.
Ще дехто написав її у довільній формі (чим також порушив вимоги цієї процедури). Один із них – начальник управління спецрозслідувань ГПУ Сергій Горбатюк. Його, відповідно, і не внесли в списки на тестування. І 23 жовтня звільнили.
«Я говорив з Рябошапкою і Каськом… – прокоментував LB.ua ситуацію Горбатюк напередодні звільнення. – Пропонував, зокрема Рябошапці, прописати в порядку проведення атестації іншу процедуру. Тобто спочатку провести співбесіди з прокурорами, проаналізувати їхню роботу, кількість скарг, закритих проваджень тощо. І таким чином визначити, кого треба відправити на тестування, кого на визначення рівня інтелекту і таке інше. В такому випадку прокурори були би зосереджені на роботі, а не на тестуванні, як зараз. Але вони (Рябошапка і Касько, – LB.ua) не слухали».
Щодо посади в Державному бюро розслідувань, куди нібито Горбатюка мали перевести, за словами Каська, той зазначив, що повідомив керівництву про бажання залишатися в системі прокуратури.
В свою чергу, заступник Рябошапки Віктор Чумак у коментарі «Судово-юридичній газеті» заявив, що кілька разів просив Горбатюка погодитися на умови атестації.
Для проведення атестації Руслан Рябошапка створив дві кадрові комісії на чолі зі своїми заступниками – Віктором Чумаком та Віталієм Каськом. За яким принципом Генпрокурор визначав склад цих комісії, – невідомо. Хоч саме вони оцінюватимуть професійний рівень прокурорів Генпрокуратури.
Крім того, в законі, так поспіхом ухваленому парламентом для реформи прокуратури, йдеться про «кадрові комісії Офісу Генпрокурора». Хоча такої структури наразі немає. Вона запрацює лише 1 січня наступного року. Це – другий момент, що вказує на порушення законодавства.
Опечатки, неточності і «службовий кінь»
Тестові запитання для атестації, оприлюднені на сайті Генпрокуратури з відповідями, – не нові. Їх використовували під час конкурсів до Спеціальної антикорупційної прокуратури, Державного бюро розслідувань та Національного бюро України.
Хоча у поспіху, видно, навіть не встигли їх оновити, виправити описки чи некоректні формулювання. Один з прикладів запитання:
«Після розгляду адміністративної справи вилучені ордени, медалі нагрудні знаки до почесного звання СРСР, почесного звання Української РСР, Почесної Грамоти і Грамоти Президії Верховної Ради Української РСР, почесні звання України, відзнаки Президента України, нагородна зброя підлягають поверненню їх законному володільцеві, а якщо він невідомий, згідно з нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення надсилаються до:»
Відповідь: «Адміністрації Президента України» (сьогодні це вже Офіс Президента).
Або незрозуміле/незавершене питання:
«Які правові наслідки визнання особи, яка злочин, обмежено осудною?»
Відповідь: «Така особа підлягає кримінальній відповідальності, а стан обмеженої осудності враховується судом».
Ще одне таке ж питання:
«Передбаченого ч.1 ст.313 Кримінального кодексу України «Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням», є:»
Відповідь: «Загальним».
Або, наприклад, з некоректною відповіддю:
«Працівники Національного антикорупційного бюро України НЕ мають права:»
Відповідь: «Займатися викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою зі спорту».
Подібної заборони для працівників НАБУ немає в профільному законі.
І ще одне: «Яке з названих покарань відповідно до Кримінального кодексу України є додатковим?»
Відповідь: «Потерпілим».
Одне з найцікавіших запитань: «З якою метою застосовується службовий кінь?» (працівниками Нацполіції)
Відповідь: «Для затримання особи».
Разом з тим, варто розуміти, що прокурори Генеральної прокуратури виконують різні функції. І не стикаються щодня з усім законодавством, на основі якого сформульовані тести.
Рівень інтелекту і підсумкова співбесіда
Тих прокурорів, які пройдуть в другий тур, відправлять на ще одне тестування – так званих загальних здібностей (іншими словами, IQ). І тут є інтрига. Наразі не визначений прохідний бал щодо цього тесту. У затвердженому Рябошапкою порядку проходження атестації йдеться, що він має видати з цього приводу окремий наказ. Але вже після (!) складання самого іспиту. А це – очевидний інструмент для маніпуляції його результатами.
Далі за «сценарієм» повинна бути співбесіда. Однак, Генпрокурор передбачив ще практичне завдання тих, хто пройде тест на IQ.
Йдеться про те, що перелік варіантів і зразок практичного завдання повинен бути оприлюднений на сайті ГПУ «в день першого оприлюднення графіка проведення співбесід». І в той же день – після написання практичного – може бути (але не обов’язково) проведена співбесіда.
Для спілкування з учасником атестації комісія «вправі» отримувати інформацію про нього в НАБУ, ДБР, інших органах державної влади, і (головне!) від будь-кого анонімно. Хоча це суперечить Закону «Про звернення громадян», де йдеться, зокрема, що подібні звернення (без даних про скаржника) не підлягають розгляду.
Крім того, кадрова комісія може ставити питання прокурору в тому числі щодо його доброчесності (ймовірно, йдеться про аналіз його декларацій).
Співбесіда прокурора складається з таких етапів:
1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;
2) обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.
Хто перевірятиме практичне завдання і чи виставлятиметься за нього бал? Ще одне запитання без відповіді.
Голосування за успішне чи неуспішне проходження атестації члени кадрової комісії проводять відкрито. Разом з тим, не конкретизується, який розподіл голосів повинен бути для остаточного рішення.
Більш того, по суті лише голосування членів комісії визначатиме переможців. Адже загальний бал за підсумками всіх етапів атестації виставлятися не буде. А отже, невизначені чіткі критерії, за якими когось звільнять з ГПУ, а когось залишать.
Заміна кадрів вплине і на процес розгляду справ в судах, особливо тих, що слухаються уже тривалий час. В тому числі, майданівських. Навряд чи це призведе до нового їх розгляду справ, хоча Кримінально-процесуальним кодексом і не передбачено такої причини як звільнення прокурора в результаті переатестації для зміни процесуального керівника у кримінальному провадженні.
Зазвичай, якщо за справу береться новий прокурор, суд має визначити певний час, щоб він ознайомився з матеріалами. Якщо термін буде обмежений, йому доведеться вникати у суть документів на ходу. І це навряд чи якісно позначиться на процесі.
І ще одне. За таких умов конкурсу, очевидно, значна частина працівників Генпрокуратури (можливо, і регіональних управлінь) не пройде реформу. Тож найближчим часом системі загрожує кадровий голод. Ким заповнять вакантні посади, зважаючи на серйозну відповідальність та й не дуже високі зарплати працівників прокуратури, – ще одне (і точно не останнє) питання до ідеологів реформи.
Вікторія Матола
