Прогалини в законі провокують українських поліцейських на приховані затримання

19.07.2017

Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України містить прогалини, які дозволяють правоохоронцям приховувати незаконні затримання та водночас нівелюють можливість арешту підозрюваного через деякий час після правопорушення.

Про це ідеться у висновках аналітичного звіту Ради Європи “Оцінка ефективності функціонування інституту службових осіб, відповідальних за перебування затриманих як механізму попередження неналежного поводження в діяльності поліції”, повідомляє “Закон і Бізнес”.

Як зазначено у документі, на сьогодні правоохоронні органи не мають законодавчих підстав для затримання в порядку статті 208 КПК, або ж затримання на підставі дозволу суду осіб, що підозрюються у вчиненні злочинів, за які не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Більше того, існують труднощі в реалізації механізму затримання особи на підставі відповідної ухвали суду.

Так, зокрема, обмеженням в отриманні дозволу суду на затримання підозрюваної особи з метою її приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу є відсутність у неї статусу “підозрюваного”. Відповідно, якщо особа не має такого статусу, то суд не має права навіть розглядати таке клопотання, адже статус “підозрюваний” має лише особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276–279 КПК, повідомлено про підозру, або затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або ж особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження.

Таким чином, згідно з вимогами КПК, в разі встановлення особи правопорушника через певний час після вчинення злочину й виникнення необхідності її затримання, правоохоронці мають спочатку повідомити цю особу про підозру, й лише після цього звертатися до суду за дозволом на затримання.

“Цілком зрозуміло, що на практиці виконати цю вимогу закону в окремих випадках дуже складно, адже таке повідомлення само по собі може створити ризик втечі фактично підозрюваної особи. Відсутність офіційних роз’яснень понять “щойно” та “безпосередньо” в контексті визначення терміну, з настанням якого правоохоронець позбавляється права затримати підозрювану особу без відповідної ухвали суду, призводить до свавільного трактування цих понять на практиці”, — говориться у висновку.

Згідно документу, іншою проблемою, що також сприяє існуванню практики незаконних та прихованих затримань, є відсутність належної організації роботи чергових суддів у вихідні та святкові дні.

“Фактична неможливість викликати суддю у вихідний чи святковий день для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу призводить до того, що правоохоронці вимушені відпускати підозрюваних у скоєнні тяжких злочинів, або ж вносити недостовірні дані щодо фактичного часу затримання або приховано утримувати затриманих”, — констатують у РЄ.

Саме тому на думку експертів, Україна потребує внесення цілої низки змін до кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативно-правових актів, що регламентують порядок здійснення затримання осіб за підозрою у вчиненні злочину, а також організаційних змін, спрямованих на належне забезпечення роботи цих осіб, усунення дублювання та перетину їхніх функцій з іншими посадовими особами в частині забезпечення прав та свобод затриманих осіб.

Джерело