Про суддівський спротив антикорупційним змінам
16.03.2017
9 березня стало для прогресивно налаштованої та позитивно зарядженої частини українського суспільства таким собі днем, коли сподівання на те, що Україна нарешті таки зможе вибратися із того корупційного багна, у якому вона грузне вже не один десяток років – неначе облили холодним душем.
Цього разу палкі антикорупційні сподівання остудила Вища рада правосуддя, затвердивши для Верховної Ради консультативний висновок про те, що законопроект про створення в нашій країні антикорупційних судів є неконституційним, а його ухвалення парламентом – недоцільним.
Мова йде про законопроект №6011, ініційований нардепами Єгором Соболєвим, Оксаною Сироїд, Іваном Крульком, Мустафою Найємом, Сергієм Лещенком та Світланою Заліщук.
Головним аргументом вищезазначеного органу при прийнятті такого важливого для майбутнього цілої країни рішення є те, що нібито запропоновані законопроектом до створення антикорупційні суди не вписуються у судову систему, що на сьогодні існує в Україні.
Сперечатися з таким висновком, і говорити про те, наскільки важливим для України є створення антикорупційних судів, звичайно ж, можна.
Проте в даному матеріалі зосередимо увагу на двох інших не менш важливих аспектах:
– Що взагалі за “фрукт” такий – Вища рада правосуддя?
– Які наслідки може мати прийняте цим органом рішення щодо законопроекту №6011?
АСПЕКТ 1
Аби повноцінно робити для себе певні висновки щодо можливих мотивів прийняття ВРП останнього одіозного рішення, потрібно, перш за все, чітко розібратися в тому, що це взагалі за орган такий – Вища рада правосуддя.
Отже, трішки історії та посилань на законодавство: Вища рада правосуддя була створена у нашій країні в рамках конституційної реформи у вересні 2016 року з набуттям чинності закону “Про внесення змін до Конституції (щодо правосуддя)”та нової редакції закону “Про судоустрій і статус суддів”.
На законодавчому рівні юридичний статус новоствореного органу було закріплено у кінці минулого року прийняттям президентського законопроекту “Про Вищу раду правосуддя“.
Згідно з останнім, ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Поміж іншого, даний закон визначає і повноваження цього органу щодо надання обов’язкових до розгляду консультативних висновків щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, узагальнення пропозицій судів, органів та установ системи правосуддя стосовно законодавства щодо їх статусу та функціонування, судоустрою і статусу суддів – пункт 15 частини 1 третьої статті закону.
Таким чином, робимо перший висновок:
Вища рада правосуддя таки мала своє “консультативне слово” у питанні щодо створення антикорупційних судів.
А ось щодо змісту такого висновку, зовсім інше питання.
Звичайно ж, можна говорити про незалежні фахові оцінки, конституційний обов’язок і всяке таке. Але я б хотів розповісти про інше – звернути увагу на склад даного органу.
Для цього навіть не потрібно вдаватися до персонального аналізу. Достатньо звернутися до першого пункту 5-ї статті вищезгаданого закону: “Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох – обирає з’їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох – призначає президент, двох – обирає ВР, двох – обирає з’їзд адвокатів України, двох – обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох – обирає з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ”.
Таким чином маємо другий висновок:
Рішення Вищої ради правосуддя – це у великій мірі рішення, яке приймається представниками судової влади “старої закалки”.
А як відомо, судова влада – найбільш корумпована у загальні владній системі.
АСПЕКТ 2
Які ж наслідки для впровадження антикорупційної реформи може мати висновок ВРП стосовно законопроекту №6011?
Звичайно ж, цей висновок є обов’язковим для розгляду нардепами під час голосування за законопроект.
Проте він носить всього-на-всього консультативний характер.
Отже, сподіватися на позитивне рішення парламентарів все таки можна. Це найоптимістичніший варіант розвитку подій.
Що буде у випадку негативного рішення? Тут також є два варіанти:
1) Законопроект буде оперативно доопрацьовано, і антикорупційні суди все ж таки будуть створені;
2) Створення антикорупційних судів буде дуже затягнутим у часі, що матиме вельми неприємні наслідки для України.
В контексті другого варіанта варто згадати одну з останніх заяв голови представництва Європейського Союзу в Україні Х’юга Мінгареллі, який зазначив, що уповільнення боротьби з корупцією/затягування зі створенням антикорупційних судів є неприпустимим. “Очевидно, якщо боротьба з корупцією уповільниться, це вплине на наші відносини. Ми будемо менш активними у наших відносинах з Україною. І вони не будуть такими сильними без рішучої боротьби з корупцією. До того ж, це також матиме вплив на бажання наших підприємств інвестувати в Україну”.
Такий розвиток подій не на користь України.
Тому з нетерпінням очікуватимемо на голосування у парламенті та сподіватимемось на реалізацію більш позитивних сценаріїв.
Олег Петровець
