Порушення умов самоізоляції та застосування «Дій вдома»: судова практика

Як відомо, в Україні для контролю за самоізоляцією осіб, які повернулися з-за кордону і запобіганню поширенню COVID-19 запущено мобільний застосунок «Дій вдома».

Особам, які поверталися до України під час карантину, було надано вибір:

1.Госпіталізація до спеціалізованих обсерваторів (ізоляторів).

2.14-денна самоізоляція за місцем проживання для осіб, які погодились проходити її з використанням застосунку «Дій вдома».

Контроль дотримання самоізоляції з «Дій вдома» відбувається за допомогою регулярних повідомлень у застосунку в довільні проміжки часу протягом дня та перевірки відповідності фотографії обличчя особи еталонній фотографії, зробленій під час встановлення мобільного застосунку, та геолокації мобільного телефона в момент фотографування. У разі отримання повідомлення громадянину необхідно протягом 15 хвилин за допомогою застосунку зробити фото свого обличчя на фоні навколишнього середовища, тому варто тримати свій смартфон завжди поруч.

Якщо особа обирає самоізоляцію з «Дій вдома», вона має підтвердити це рішення під час проходження паспортного контролю — спочатку сказавши свій номер телефону та адресу місця самоізоляції, після чого показавши відповідний екран застосунку працівнику Державної прикордонної служби.

Судова практика з приводу порушення умов обсервації та самоізоляції, а також встановлення і застосування цього мобільного додатку різниться. З огляду на зміст судових рішень, суди підходять до кожного конкретного випадку індивідуально з урахуванням поведінки особи правопорушника, обставин та зовнішніх умов, за яких було вчинено порушення, якості складеного протоколу та наданих суду доказів тощо.

Так, 4 травня по справі №607/6523/20 Тернопільський міськрайонний суд наклав штраф у сумі 17 тисяч грн. на громадянку, яка 15 квітня перетнула державний кордон, відмовилась від обов`язкової госпіталізації до обсерватора (ізолятора) та залишилась вдома.

У судовому засіданні вона свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнала та пояснила, що вона перебувала за межами України в Італії, і 15.04.2020 повернулася на територію України, де її на кордоні повідомили, що вона має перебувати на самоізоляції. 18 квітня їй повідомили, що вона потребує обсервації, однак вона відмовилася від неї, оскільки в неї немає симптомів хвороби.

Суд вказав на обставини, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення; рапорті поліцейських; акті; письмових поясненнях свідків; декларації особи, яка потребує обсервації та притягнув громадянку до відповідальності.

22 травня суддя Шевченківського районного суду міста Києва розглянув адміністративний матеріал, який надійшов з Шевченківського УП ГУНП у Києві про притягнення до адміністративної відповідальності  особи, яка дала згоду на самоізоляцію з використанням електронного сервісу «Дій вдома» після перетину державного кордону. Особа була відсутня за адресою, чим порушила вимоги карантину. В судове засідання вона не з`явилася.

«Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності. У зв`язку з вищевикладеним суддя дійшов висновку, що особа своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.44-3 КпАП.

Враховуючи дані про особу порушника, його сімейний, майновий стан, характер вчиненого правопорушення та його наслідки, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, суд дійшов висновку, що особу необхідно визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КпАП, та накласти адміністративне стягнення», — постановив суд і наклав штраф у 17 тисяч грн.

Втім, притягнення до відповідальності в таких випадках — поки рідкість у судовій практиці.

«Був на городі, телефон не чув»

Додаток «Дій вдома» передбачає необхідність слідкувати за своїм смартфоном.

Так, 18 травня суддя Заставнівського районного суду Чернівецької області розглянула протокол щодо чоловіка, який не відреагував на 5 смс-повідомлень за інструкцією підтвердження виконання вимог самоізоляції через застосунок «Дій вдома», у зв`язку із тим, що останній перебував за межами місця ізоляції, а саме на городі. На думку поліції, цим він порушив п.7 вимог Постанови КМУ №211 від 11.03.2020 із доповненням від 08.04.2020 №262.

Як зазначив суд, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано:

«доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 є особою, яка підлягає самоізоляції за адресою АДРЕСА_1 ;

доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 дав згоду на самоізоляцію з використанням електронного сервісу «Дій вдома» Єдиного державного веб-порталу електронних послуг;

доказів, які б підтверджували про направлення СМС повідомлень зазначеній особі – ОСОБА_1 із зазначенням дати та часу;

доказів щодо відсутності ОСОБА_1 за межами самоізоляції 08.05.2020 о 16:48 год».

Суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Протокол було повернуто  поліції для належного оформлення.

Відмова від встановлення додатку

Додаток «Дій вдома» підходить для смартфонів. Втім, що робити у випадку відсутності смартфону?

20 травня Глухівський міскрайоннийсуд Сумської області розглянув протокол про адміністративне правопорушення від 25.04.2020 щодо чоловіка, який здійснив перетин державного кордону України на КПП «Бачівськ» та порушив п. 4 ч. 5 постанови КМУ від №211, а саме відмовився від обов`язкової госпіталізації до обсерватора, розташованого в Конотопському районі, с. Заводське, та відмовився від встановлення у смартфоні додатку «Дій вдома».

Чоловік в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що коли перетинав кордон України, на КПП йому запропонували пройти обсервацію або самоізоляцію вдома. Він погодився на самоізоляцію. Додав, що йому не пояснювали ані місцезнаходження та умови обсервації, ані її вартість. Щодо додатку «Дія вдома», то показував поліцейським свій телефонний апарат, який за технічними характеристиками виключає можливість встановлювати які-небудь додатки.

Суд зауважив, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу Russia» заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Також суд згадав постанову Пленуму Верховного Суду України (п. 24) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.05 р., який визнав правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Також у п. 12 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 за №11 вказано, що норми КпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 цього Кодексу вмотивованою постановою суду для належного оформлення.

Відповідний протокол було повернуто на доопрацювання.

В іншій подібній ситуації, де особа відмовилася встановити додаток «Дій вдома», суд постановив закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

«Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року, тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4. 1)», — вказав суд.

Чи входить до переліку осіб, що потребує самоізоляції.

4 травня Комсомольський міський суд Полтавської області розглянув протокол за статтею 44-3 КпАП про адміністративне правопорушення, складений на початку квітня щодо чоловіка, не вжив заходів режиму самоізоляції. Так, за даними поліції він залишив межі квартири, був без засобів індивідуального захисту та курив тютюнові вироби на загальному коридорі під`їзду та контактував з іншими мешканцями під`їзду, чим порушив вимогу КМУ від 11.03.2020 №211.

В судовому засіданні чоловік винним себе не визнав та пояснив, що 26 березня він повернувся до України з Угорщини, про що повідомив сімейного лікаря, після чого перебував на самоізоляції. Дійсно, він вийшов з квартири, яка розташована на дев`ятому поверсі, піднявся на техповерх, де палив цигарку. При цьому нікого з сусідів не було і він не з ким не спілкувався. Повертаючись до квартири, на відстані 6-7 метрів від нього він побачив сусіда, проте розмови з ним не підтримував. Згодом приїхали працівники поліції, якими було складено протокол.

Суд звернув увагу на наступне.

Стаття 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Вказана норма права є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретну норму нормативно-правового акту, яким встановлюється відповідні правила та якої не дотрималася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Проте, у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення немає жодних відомостей про те, який саме режим карантину порушив чоловік, якою нормою правового акту ці правила встановлено та не вказано місце такого порушення.

Водночас суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Порядком проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб, затвердженим Постановою КМУ №211 від 11.03.2020, визначено перелік осіб, які потребують самоізоляції, серед яких, зокрема, особи, що дали згоду на самоізоляцію з використанням електронного сервісу «Дій вдома» Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі – система) до перетину державного кордону або контрольних пунктів в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї.

Пунктами 9-11 вказаного Порядку визначено, що лікуючий лікар вносить до системи інформацію про хворих, які перебувають на самоізоляції з легким перебігом COVID-19, а також формує первинний перелік контактних осіб із слів хворих. Працівники державних установ МОЗ епідеміологічного профілю в процесі проведення епідеміологічного розслідування верифікують первинний перелік контактних осіб та доповнюють інформацію про осіб, які потребують самоізоляції, з урахуванням розвитку COVID-19, встановлюють зобов`язання щодо самоізоляції таких осіб. Особи, які потребують самоізоляції, зобов`язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають.

У разі призначення зобов`язання щодо самоізоляції особа зазначає місце своєї самоізоляції та інформацію про засоби зв`язку (номер телефону), короткі відомості про стан здоров`я та хронічні захворювання на час самоізоляції (за згодою особи); повідомляється, що за надання неправдивих відомостей про місце своєї самоізоляції, інформації про засоби зв`язку, недотримання режиму самоізоляції особу буде притягнуто до адміністративної відповідальності, а у випадку порушення режиму самоізоляції, що призвело до тяжких наслідків, в тому числі смерті третіх осіб, до кримінальної відповідальності.

До відповідних інформаційних систем (зокрема до мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг) вноситься інформація про прізвище, ім`я, по батькові особи, дату її народження, місце самоізоляції та засоби зв`язку (номер телефону), чи особа проживає сама, чи є можливість піклування про неї іншими особами в період самоізоляції. За згодою особи також вносяться короткі відомості про хронічні захворювання та стан здоров`я на час самоізоляції. Особи, які потребують самоізоляції, можуть внести самостійно інформацію до мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг за умови наявності технічної можливості.

Особи, які потребують самоізоляції, зобов`язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають.

Водночас матеріали додані до протоколу, не містять взагалі жодних відомостей про те, що чоловік входить до переліку осіб, що потребує самоізоляції. Також відсутні відомості про те, хто призначив йому зобов`язання щодо самоізоляції, строк такої самоізоляції, повідомлення про відповідальність за порушення режиму самоізоляції та надання неправдивих даних, відомості з Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

Також суд вказує, що згідно із рапортом працівника поліції, 02.04.2020 об 11 год. 30 хв. зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що в даний час «сусід, який повернувся з-за кордону не дотримується правил самоізоляції, а саме перебуває в місцях скупчення людей, проте часом вчинення правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення вказано 09 год.

Згідно із приєднаною до матеріалів справи копією зобов`язання про самоізоляцію датованого 23.03.2020, чоловік взяв на себе зобов`язання пройти самоізоляцію в обсязі не менше 14 днів, тобто утримуватись від контакту з іншими особами для зменшення ризику інфікування.

Проте суду не надано жодного належного та допустимого доказу того, що чоловік умисно порушив правила карантину (самоізоляції), перебував у місцях скупчення людей без засобів захисту чи контактував з іншими особами тощо.

При цьому у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному щодо нього, не зазначено, де саме і з ким саме контактував останній.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст.44-3 КпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ст.247, п.1, п.3 ст. 284 КпАП у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

В іншій справі від 13 травня цей же суд також виніс рішення закрити провадження.

Так, справа стосувалася чоловіка, який 15 квітня, перетнувши кордон між Польщею та Україною на п/п «Яготин» Волинської області, за даними поліції, не залишився на обсервацію (ізоляцію), тим самим порушивши постанову КМУ від 11.03.2020 п.5.

В судовому засіданні він винним себе не визнав та пояснив, що працює за трудовим договором у Польщі водієм седельного тягача з 11.08.2018 по 10.08.2021. 15.04.2020 він перетнув кордон на власному автомобілі, при цьому пройти обсервацію йому на пропускному пункті не пропонували, тому він прибувши до м.Горішні Плавні Полтавської області повідомив про повернення свого дільничного лікаря та знаходився на самоізоляції з 16.04.2020 по 29.04.2020.

Працівник поліції, який склав протокол, в судовому засіданні пояснив, що з Волинської області надійшло повідомлення із вказівкою про складення стосовно осіб, які перетнули кордон протоколів про адміністративні правопорушення на підставі Постанови КМУ №262. При цьому чоловік повідомив, що умови перетину кордону йому не роз`яснювались і після прибуття до м.Горішні Плавні, він знаходився на самоізоляції.

Суд, знов таки, зазначив, що у протоколі немає жодних відомостей про те, який саме режим карантину порушив чоловік, якою нормою правового акту ці правила встановлено та не вказано місце такого порушення.

Крім того, у п. 5 Постанови КМУ № 211 від 11.03.2020, на яку посилається поліція у протоколі, встановлено, що обов`язковій госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів), які визначаються обласними, Київською міською державними адміністраціями, підлягають, зокрема особи, які здійснюють перетин державного кордону (крім осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою). Обов`язкова госпіталізація таких осіб до обсерваторів (ізоляторів) проводиться у порядку, визначеному цією постановою.

Однак матеріали додані до протоколу, не містять взагалі жодних відомостей про те, що чоловік входить до переліку осіб, що потребує самоізоляції. Також відсутні відомості про те хто призначив йому зобов`язання щодо самоізоляції, строк такої самоізоляції, повідомлення про відповідальність за порушення режиму самоізоляції та надання неправдивих даних, відомості з Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

Неналежні умови в лікарнях

В деяких випадках суди обмежуються усним зауваженням, з огляду на обставин, в яких опинилися особи.

Зокрема, з постанови Новобузького районного суду Миколаївської області випливає, що житловий будинок, в якому особа мала проходити самоізоляцію, знаходився в непридатному для проживання стані, оскільки за час перебування за кордоном цей будинок був відрізаний від мереж електропостачання, що унеможливлювало приготування їжі та взагалі створювало неможливим умови проживання в ньому.

Судячи з обставин деяких справ, особи, які покинули місце обсервації, вказували на жахливі умови в лікарнях, де їх мали ізолювати.

Так, з цілого ряду судових рішень випливає факт поганих умов в Данилівській сільській амбулаторії («не було опалення та було дуже холодно, лише 8 градусів тепла, були відсутні елементарні санітарні умови, не було їжі, та подальше перебування в зазначених умовах могло зашкодити здоров`ю»).

З рішень Попаснянського районного суду Луганської області видно, що особи посилаються на погані умови у Попаснянській центральній районній лікарні.

«На митному контролі України роз`яснили, що треба підписати бланк у зв`язку з карантином. Пояснили, що після підписання бланку осіб, які перетнули кордон, відвезуть до м. Біловодськ Луганської області, де проведуть тест на коронавірус. У разі негативного результату відразу відпустять додому на самоізоляцію. Умови для самоізоляції вдома у нього наявні. Це відбувалось приблизно о 2-00 ночі, він був втомлений. Текст бланку, який потім виявився добровільною згодою на обсервацію, не читав, однак, з огляду на роз`яснення, підписав. Після цього, його та ще декількох людей привезли у Попаснянську ЦРЛ та пояснили, що вони підлягають обов`язковій обсервації і тест проводити не будуть. Відділення лікарні, куди його помістили, не відповідає вимогам до обсерваторів. Окрім того, було дуже холодно, бо відсутнє опалення, відсутня гаряча вода, душ, змішувачі води, унітаз, розетки. Харчуванням не забезпечували. Вирішив, що в таких умовах піддає небезпеці своє здоров`я, тому повернувся додому, де з 16.04.2020 по 30.04.2020 включно перебував на самоізоляції, спілкуючись кожного дня із сімейним лікарем та дільничним інспектором поліції. Після самоізоляції пройшов тест на коронавірус, результат негативний.

З урахуванням обставин справи суд постановляє звільнити  ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КпАП та оголосити йому усне зауваження», — йдеться в рішенні суду.

З рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 травня випливають проблеми у Львівському регіональному фтизіопульмонологічному клінічному лікувальному діагностичному центрі.

25 травня Роменський міськрайонний суд Сумської області у своїй постанові вказав на відсутність місць в Каланчацькій ЦРЛ.

«На кордоні їй повідомили, що протягом 14 днів вона повинна перебувати в обсервації, про що вона підписала відповідні письмові зобов`язання. У зв`язку із цим, її та ще декількох осіб, відвезли до приміщення лікарні. Медпрацівник, яка вийшла їх зустрічати повідомила їм, що в них не має стільки місць щоб їх розмістити, а тому їх всіх помістять в одну палату. Також повідомили, що якщо хтось не хоче, то може відмовитись і їхати на самоізоляцію. Враховуючи те, що умов для обсервації у лікарні не було, то вона вирішила, що кращим буде їй самоізолюватись вдома. Режиму самоізоляції вона дотримувалась більше 14 днів, не порушувала його, у зв`язку з чим просила долучити до матеріалів справи відповідні довідки. Вину не визнала та просила звільнити її від адміністративної відповідальності», – зазначено в рішенні суду.

«Враховуючи пояснення ОСОБА_1 , приходжу до висновку, що остання порушила правила карантину людей, а саме пп.17 п.2 постанови КМУ №211 від 11.03.2020, самовільно залишивши місце обсервації. Однак, враховуючи те, що залишення нею місця обсервації сталося у зв`язку з відсутністю належних умов утримання, та беручи до уваги, що ОСОБА_1 з 13.04.2020 по 27.04.2020 року перебувала на самоізоляції під контролем органів поліції за місцем проживання, умови самоізоляції не порушувала, не хворіла та ознак захворювання не має, вбачається, що вчинене правопорушення сталося під впливом обставин, не потягло негативних наслідків та не завдало великої суспільної шкоди», — зазначив суд та обмежився усним зауваженням.

Апеляційний перегляд

Також в Реєстрі судових рішень містяться результати апеляційного перегляду.

Так, 5 травня Чернігівський апеляційний суд розглянув (справа №744/399/20) апеляційну скаргу особи, що притягується до адміністративної відповідальності  на постанову Семенівського районного суду Чернігівської області від 9 квітня 2020 року щодо накладення штрафу 17 тис. грн.

«Висновок суду про винуватість особи у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, за обставин, наведених в постанові суду, є обґрунтованим та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

– відомостями інформативної згоди особи на проведення протиепідемічних та/або профілактичних заходів від 02 квітня 2020 року, якою було визначено режим карантину (самоізоляції) та відповідальність за порушення таких правил;

– даними, що містяться у довідці Семенівського районного  лабораторного відділення, про те, що ОСОБА_1 перетнув кордон 03 квітня 2020 року і згідно Постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року  №211 та 02 квітня 2020 року №255, та має перебувати упродовж 14 днів у самоізоляції;

– інформацією, яка міститься в рапорті начальника СРПП №1 Семенівського ВП Новгород-Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області Хромця Ю.І. від 07 квітня 2020 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 самовільно покинув місце самоізоляції, в зв`язку з чим був виявлений працівниками поліції.

Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції проаналізувавши вищевказані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, прийшов до вірного висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення.

Разом з цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 23,33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, яке було вчинено хоча і в межах населеного пункту, однак у малолюдному місці, а також враховуючи особу ОСОБА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, ступінь вини, його вік та майновий стан, відсутність обставин, які обтяжують відповідальності, апеляційний суд приходить до висновку, що на підставі ст. 22 КУпАП ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

На думку суду апеляційної інстанції, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети — виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі», — зазначив апеляційний суд.

Наталья Мамченко