Порядок примусового годування у в’язницях, на гауптвахті та СІЗО
01.05.2023
Уряд визначився із Порядком примусового годування та умов тримання засуджених та осіб, взятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі. Відповідний документ Кабмін затвердив 25 квітня постановою 385.
Після його прийняття у Міністерства охорони здоров’я буде 3 місяці, щоб розробити і затвердити галузеві стандарти щодо процедури проведення примусового годування, а також процедури визначення лікарем видів такого годування.
Порядок визначає засади застосування до осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах ДКВС, осіб, засуджених до арешту, які тримаються на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, та осіб, взятих під варту, які тримаються в слідчих ізоляторах ДКВС, на гауптвахті Військової служби правопорядку у ЗСУ, ізоляторах тимчасового тримання Національної поліції, спеціально відведених місцях для тимчасового тримання СБУ і заявили про відмову від прийняття їжі, заходів примусового годування, а також умови тримання таких осіб.
Так, начальник установи протягом доби з моменту встановлення факту відмови особи від прийняття їжі повинен:
1) особисто провести з особою, яка відмовляється від прийняття їжі, бесіду та розглянути наявні письмові пояснення, скарги, пропозиції, заяви такої особи;
2) за результатами скласти акт про відмову від прийняття їжі за формою, у якому зазначаються конкретна причина такого вчинку, стислий виклад обставин, що передували відмові від прийняття їжі, вжиті заходи щодо задоволення законних вимог такої особи або причини неможливості їх задоволення.
До акта про відмову від прийняття їжі додаються пояснення, скарги, пропозиції, заяви такої особи, що пов’язані з відмовою від прийняття їжі;
3) письмово повідомити керівнику закладу охорони здоров’я, що забезпечує медичне обслуговування осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, або осіб, взятих під варту, які тримаються в установах, а у випадку відсутності такого закладу — керівнику іншого закладу охорони здоров’я державної чи комунальної форм власності;
4) письмово повідомити прокурору, який здійснює на відповідній території нагляд за додержанням вимог законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу досудового розслідування, суду, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (справа), а також прокурору, який здійснює нагляд за додержанням вимог законів під час проведення досудового розслідування, захиснику;
5) письмово повідомити членам сім’ї (за наявності) особи, яка відмовляється від прийняття їжі, крім випадків, якщо таке повідомлення заборонила зазначена особа, про що вона у письмовій формі повідомляє начальнику установи;
6) у разі відмови від прийняття їжі неповнолітньою особою — додатково письмово повідомити законному представнику та відповідним службам у справах дітей незалежно від бажання неповнолітнього.
Повідомлення, визначені підпунктами 3—6 цього пункту, надсилаються в паперовій формі та з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою). Копії документів, що підтверджують факт надсилання зазначених повідомлень, а також акта про відмову від прийняття їжі долучаються до особової справи особи, яка відмовляється від прийняття їжі.
Особа, яка відмовляється від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту повинна перебувати під постійним наглядом лікаря.
Після отримання інформації про встановлення факту відмови особи від прийняття їжі керівник закладу охорони здоров’я одразу призначає їй лікаря.
Під час проведення первинного та щоденного оглядів особи, яка відмовляється від прийняття їжі, лікар, який здійснює нагляд за такою особою, оцінює стан її здоров’я та за наявності медичних показань приймає рішення щодо необхідності переміщення такої особи до окремої палати закладу охорони здоров’я.
У разі коли в особи, яка відмовляється від прийняття їжі, є ознаки інфекційного захворювання, така особа переміщується до інфекційного ізолятора або окремої палати закладу охорони здоров’я для надання необхідної медичної допомоги, збору матеріалів, необхідних для діагностики захворювання, нагляду і спостереження за нею. Особа, хвора на заразну форму туберкульозу, розподіляється з урахуванням результатів її мікробіологічних досліджень.
За відсутності медичних показань особа, яка відмовляється від прийняття їжі, залишається в камері (жилому приміщенні), де тримається на загальних підставах.
Звільнення особи, яка відмовляється від прийняття їжі, від праці або виконання нею інших обов’язків, установлених згідно з умовами режиму тримання в установах, можливе лише на підставі медичних показань.
У разі відсутності зазначених показань на таку особу поширюються передбачені законодавством заходи дисциплінарного впливу в повному обсязі.
У передбачений розкладом дня час особі, яка відмовляється від прийняття їжі, доставляються сніданок, обід та вечеря за установленими нормами харчування. У випадку відмови від прийняття їжі через дві години їжа забирається, про що робиться відмітка в картці обліку прийняття їжі, що долучається до її медичної документації.
У разі наявності загрози значного погіршення стану здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, та очевидної загрози її життю лікар закладу охорони здоров’я готує висновок, за формою, що підтверджується відповідними медичними документами, які містять результати лабораторних, інструментальних та інших необхідних досліджень.
Під час підготовки висновку лікар, зважаючи на стан здоров’я особи, яка відмовляється від прийняття їжі, визначає вид примусового годування з урахуванням поточного та прогнозованого стану здоров’я такої особи відповідно до видів примусового годування, визначених законом. Лікар несе персональну відповідальність за правильність та своєчасність визначення виду примусового годування.
У разі коли неможливо надати у повному обсязі необхідну медичну допомогу особі, стосовно якої лікарем складено висновок, в умовах закладу охорони здоров’я, здійснюється виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги може прийняти рішення про необхідність госпіталізації особи, яка відмовилася від прийняття їжі.
Начальник установи організовує та забезпечує своєчасний виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також цілодобову охорону особи, яка відмовляється від прийняття їжі, в закладі охорони здоров’я.
У разі прийняття бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги рішення про необхідність госпіталізації така особа невідкладно перевозиться зазначеною бригадою до найближчого до установи закладу охорони здоров’я відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Особа, яка відмовляється від прийняття їжі, тримається (перебуває) в зазначеному закладі охорони здоров’я з дотриманням умов, які дають змогу забезпечити ізоляцію такої особи, її належну охорону та безпеку інших громадян.
Після складення висновку начальник відповідної установи у той самий день надсилає у паперовій формі прокурору матеріали, якими обґрунтовується необхідність примусового годування, у тому числі висновок, акт про відмову з копіями документів, що додаються до нього, а також копію направлення на госпіталізацію (за наявності).
З метою забезпечення оперативної передачі матеріали можуть бути передані з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою).
Клопотання про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, подається прокурором та розглядається слідчим суддею, судом в порядку, передбаченому статтями 2061 і 539 КПК.
У разі прийняття слідчим суддею, судом рішення про примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, начальник установи невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо такого рішення. Копії повідомлення та рішення слідчого судді, суду про примусове годування або про відмову від такого годування, долучаються до особової справи особи, яка відмовляється від прийняття їжі.
Примусове годування здійснюється з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Примусове годування особи, яка відмовляється від прийняття їжі, проводиться виключно у присутності лікаря, який здійснює нагляд за такою особою, та має на меті гуманне ставлення до особи, яка відмовляється від прийняття їжі, дотримання її прав, зокрема на повагу до честі і гідності, та не допускає будь-якого приниження чи тортур такої особи.
Закупівля препаратів для проведення ентерального харчування особам, які відмовляються від прийняття їжі, здійснюється за рахунок коштів установ, в яких тримаються такі особи.
Примусове годування припиняється у разі:
1) коли за висновком лікаря закладу охорони здоров’я, у якому перебуває особа, до якої застосовувалося примусове годування, стан здоров’я такої особи стабілізувався і подальша відмова від прийняття їжі більше не становитиме загрози її життю;
2) коли особа, до якої застосовувалося примусове годування, заявила про своє бажання добровільно вживати їжу, про що вона у письмовій формі повідомила лікарю, який здійснює за нею нагляд;
3) скасування в установленому порядку рішення про примусове годування чи закінчення строку дії такого рішення.
Лікар, який здійснює нагляд за зазначеною особою, невідкладно, але не пізніше ніж протягом 24 годин з моменту припинення примусового годування, повідомляє про це начальнику відповідної установи.
Начальник установи одразу після отримання інформації про припинення примусового годування письмово (в паперовій формі) та з використанням технічних засобів електронних комунікацій (електронною поштою) повідомляє про це прокурору, який здійснює на відповідній території нагляд, органу досудового розслідування, суду, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (справа), а також прокурору, який здійснює нагляд за додержанням вимог законів під час проведення досудового розслідування. Копії документів, що підтверджують факт надсилання зазначеного повідомлення, долучаються до особової справи особи, яка відмовляється від прийняття їжі.
Перевезення (конвоювання) особи із закладу охорони здоров’я, у якому вона перебуває, до відповідної установи здійснюється в установленому законодавством порядку на підставі виписки лікаря, форма якої встановлюється МОЗ.
Наталя Мамченко
