П’яні за кермом — покарати не можна звільнити

Відповідно до ст. 38 КУпАП, стягнення за керування у стані сп’яніння може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Тобто якщо водія виявили п’яним за кермом 1 вересня, то останній день, коли його можна покарати – 1 грудня. Вже 2 грудня суд має закрити провадження та звільнити водія від відповідальності, навіть якщо його вина повністю підтверджена.

Саме застосування цього правила є найпоширенішим способом ухилення від покарання. У 2019 році так було закрито 17,3 тис. справ, у 2018 році – 19,8 тис., у 2017 році – 19,6 тис.

Тобто судді достатньо розглянути справу після закінчення 3 місяців з моменту правопорушення, щоб водій гарантовано уник покарання. Це дуже просто організувати

та не вимагає від судді жодних зусиль. Звісно, що не завжди йдеться про навмисне затягування суддями строків. У багатьох випадках є об’єктивні обставини, коли своєчасний розгляд справи був неможливий. Затягує і поліція, яка може передати протоколи до суду з великими затримками. Однак є і значна кількість випадків, коли пропуск цих строків відбувається усвідомлено або з халатності суддів. Особливо це помітно, коли строк спливав за 1-3 дні до фінального засідання суду.

Сприяє цій ситуації і об’єктивно існуюче наразі навантаження, коли один суддя розглядає велику кількість справ. Це дає можливість стверджувати, що причиною затягування є саме велике навантаження, а не навмисні дії суддів. Хоча така ситуація дозволяє дуже легко замаскувати недобросовісні дії судді під цю завантаженість.

Зустрічаються і випадки, коли у судах право розгляду цих справ без переконливих обґрунтувань надається лише окремим суддям. З одного боку це дає їм можливість контролювати потік цих справ, а з другого штучно створювати перезавантаженість.

Для прикладу, у Октябрському районному суді м.Полтави справи за ст. 130 КУпАП розглядались лише двома суддями: головою суду Олександром Струковим та його заступницею Ганною Андрієнко. Така ж ситуація була у Києво-Святошинському суді Київської області, де повноваження на розгляд цих справ теж мали лише два судді з однаковими прізвищами та ініціалами Лисенко В.В: голова суду та суддя

Для затягування найчастіше використовуються такі прийоми:

-призначення засідання із значними інтервалами, або ж одразу після закінчення строку;

-неявка водія. Доволі часто без пояснення причин, але більш підготовлені правопорушники повідомляли про перебування на лікуванні, у відрядженні чи інші формально поважні причини;

-необхідність залучення адвоката та ознайомлення з матеріалами справи;

-неможливість участі представника правопорушника через зайнятість у інших процесах, хворобу чи інші начебто поважні причини;

-виклик свідків, які дуже часто не з’являються.

Відзначимо, що у дуже багатьох випадках судді не обтяжують себе мотивацією причин тривалого розгляду справи та просто констатують факт його пропуску та необхідності закрити провадження.

Також ми виявили випадки, коли перенесення засідань на підставі клопотань правопорушника відбувалось «автоматично», без проведення засідання та з’ясування поважності причин його неявки. Водію було достатньо подати заяву до засідання і судді навіть не проводили заплановані засідання.

Мабуть, найвідомішим прикладом судді, який масово затягував справ щодо нетверезих водіїв є колишній голова Октябрського районного суду м.Полтави Олександр Струков. Лише за останніх три роки від закрив провадження щодо понад 210 водіїв, яких спіймали за п’яним водінням. Цікаво, що для затягування таких справ Струков використовував такі екзотичні способи, як абсолютне безпідставне відправлення справи у суд іншої області. Коли справа поверталась, строки вже закінчувались (див, рішення у справі № 554/5049/17).

Відповідно до даних судового реєстру заступниця Струкова Ганна Андрієнко за два роки (2017-2019) звільнила від відповідальності 49 водіїв, затриманих у стані сп’яніння. При цьому в окремих випадках виявилось, що вона закрила провадження за закінченням строку ще до його закінчення. Таке відбулось у справах № 554/6287/17 та № 552/5352/17.

Наприклад, 15 листопада 2017 суддя Андрієнко ухвалила постанову у справі № 552/5352/17, якою закрила провадження у справі за закінченням строку. Однак, відповідно до протоколу, водія виявили п’яним за кермом 16 серпня 2017, а отже строк закінчувався лише 16 листопада 2017.

Коли це виявилось, Андрієнко винесла постанову від 20.11.2017, якою внесла зміни у попередню постанову. Начебто насправді засідання у справі було 20, а не 15 листопада, і у постанові описка. Однак відповідно до даних системи засідання було саме 15.11.2017, а дані про засідання 20.11.2017 взагалі відсутні. Тобто найімовірніше суддя для виправдання своїх дій по незаконному закриттю провадженню фактично підробила постанову про виправлення описки.

Ще один відомий суддя, завдяки якому нетверезі водії уникали покарання – Максим Тітов. Під час конкурсу до Верховного Суду Громадська рада доброчесності виявила понад 2 десятки випадків сумнівного затягування Тітовим справ за 130 КУпАП. Однак це не завадило йому перемогти у конкурсі та увійти до складу нового Верховного Суду. До речі, батько цього судді був членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка і визначила його переможцем конкурсу.

ЦІКАВИЙ ФАКТ

Доволі часто судді затягують з розглядом цих справ лише на декілька днів. Але є й рекордсмени, які тягнуть рік і більше. Наприклад, справа № 757/659/18-п лежала у судді Печерського суду м.Києва Смик 817 днів, справа № 757/671/18-п – 811 днів, № 757/1413/18-п – 787 днів. Зрозуміло, що усі вони закриті за закінченням строку. Загалом суддя Смик закрила за спливом строків понад 400 справ щодо нетверезих водіїв. Схожа статистика і у іншого судді Печерського суду – Білоцерківця.

Як показує статистика, значна частина справ закінчується закриттям провадження у зв’язку із відсутністю складу правопорушення. Тобто суд вирішив, що водій невинний через відсутність чи недостатність доказів або порушення процедури документування правопорушення.

У 2019 суди таким чимно визнали невинними 16,3 тис. водіїв, у 2018 році – 15,5 тис., у 2017 – 14,6 тис.

Доволі часто такі рішення дійсно зумовлені грубими порушеннями з боку поліцейських, які документували правопорушення. Однак істотна кількість рішень судів викликають обґрунтовані сумніви у об’єктивності судді при закритті проваджень.

Для прикладу, широкого розголосу та резонансу набула інформація про складання протоколу за керування автомобілем у стані сп’яніння стосовно судді Шостого апеляційного адміністративного суду Костянтина Бабенка. За даними поліції, він не зупинився на вимогу поліції, втікав від патрульних та перебував у стані сп’яніння. Його справу розглядала суддя Печерського районного суду м.Києва Смик.

До суду водій не з’явився, але надав пояснення, що за кермом автомобіля він не був. Постановою від 16.01.2020 у справі № 757/64681/19-п суддя закрила провадження у справі на тій підставі, що матеріали поліції не доводять, що Бабенко був за кермом автомобіля. Справа розглянута за одне засідання, без участі поліцейських, які складали протокол та у строки, які не характерні для судді Смик. Окрім того, журналістам, які планували бути присутніми на засіданні повідомили, що засідання не буде.

Коли з вини пяних водіїв трапляються ДТП буває так, що на місце ДТП поліцейські прибувають пізніше, ніж друзі водіїв. Так, у справі № 462/84/19 поліцейські склали протокол на водія, який за словами потерпілих від ДТП перебував за кермом. Це виявився керівник податкової Буського району Львівської області і він стверджував, що за кермом був його знайомий, який за твердженнями потерпілих прибув на місце вже після ДТП. Суддя Залізничного районного суду м.Львова Палюх відкинула показання свідків та постановою від 27.03.2019 закрила провадження через недоведеність, що за кермом був саме податківець.

У справі № 3/456/53/2017 протокол було складено щодо судді Стрийського районного суду Львівської області Юрія Андрейківа. Поліцейські зафіксували його у стані сп’яніння за кермом його автомобіля, коли він зупинився на світлофорі. Однак він стверджував, що не керував автомобілем, а просто спав у ньому. Суддя Миколаївського районного суду Львівської області Карбовнік закрив провадження щодо судді саме через недоведеність факту керування ним автомобілем.

ЦІКАВИЙ ФАКТ

Окрім заперечення факту керування автомобілем трапляються ще менш правдоподібні виправдання. Так, у справі № 127/26735/16-п медичний огляд довів стан наркотичного сп’яніння водія. Однак він категорично заперечував вживання наркотиків та пояснював свій стан тим, що з’їв булочку з маком. Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ковбаса став на бік водія та виправдав його.

Кодекс України про адміністративні правопорушення прийнятий ще у 1984 році. Багато його норм застаріли і у ньому є багато відвертих анахронізмів, які використовуються для прийняття сумнівних рішень.

Відповідно до ст. 21 КУпАП правопорушник звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Норма не передбачає будь-яких винятків щодо видів правопорушень, але вимагає від суду довести, що характер вчиненого правопорушення та особа правопорушника свідчать про доцільність застосувати до порушника захід громадського впливу.

Керування у стані сп’яніння за своїм характером несе істотні ризики для оточуючих та є виключно навмисним порушенням. Тому за ці порушення передбачене серйозне покарання та позбавлення права керування автомобілем для убезпечення навколишніх від дій таких водіїв. Здоровий глузд підказує, що у таких випадках застосування заходів громадського впливу не може бути доцільним та не є справедливим покаранням, яке сприятиме виправленню правопорушника. Якраз навпаки, це створює враження безкарності та стимулює до вчинення нових порушень.

Разом з тим щороку значна частина водіїв уникає покарання саме завдяки застосуванню цього механізму з радянських часів, лише у 2019 році таких водіїв було 1 412.

У окремих випадках передача порушника трудовому колективу є очевидною несправедливістю та явно не відповідає ні характеру порушення, ні особі правопорушника. Так, значний резонанс у суспільстві викликав інцидент з депутаткою Київради Людмили Костенко, яку у квітні 2020 зупинили полісмени з явними ознаками сп’яніння.

Протокол щодо Костенко розглядала суддя Солом’янського районного суду м.Києва Горбатовська та Постановою від 10.07.2020 у справі №760/10252/20 провадження закрила та передала матеріали розгляд трудового колективу ТОВ «СП «ПІТА-ХЛІБ». При цьому Костенко не визнала, що була у стані сп’яніння, хоча ознаки такого було видно неозброєним оком та зафіксовані на відео. Окрім того у рішенні суду немає переконливих аргументів щодо доцільності застосування до депутатки саме заходів громадського впливу.

Окрім того, при аналізі судових рішень про закриття проваджень з передачею порушника трудовому колективу, ми виявили очевидні маніпуляції та ігнорування важливих обставин, які характеризували особу порушника.

Суддя Деснянського районного суду м.Києва Бабко ухвалила постанову від 23.06.20 у справі № 754/5035/20 про передачу трудовому колективу матеріалів щодо правопорушника, який 09 квітня 2020 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп’яніння. Належного мотивування такого рішення немає. Однак з реєстру судових рішень відомо, що за 20 днів до ухвалення цієї постанови ця ж суддя розглядала іншу справу № 754/4374/20 щодо того ж водія, на якого 30 березня 2020 склали протокол про кермування автомобілем у стані наркотичного сп’яніння. П’ятого червня 2020 суддя ухвалила постанову, якою провадження закрила через те, що водій начебто не відмовився пройти медичне обстеження. Насправді з постанови випливає, що обстеження було неможливо пройти через недостатність біоматеріалу для обстеження та відмови водія вжити заходів та здачі додаткового аналізу. На наше переконання ця обставина мала бути взята до уваги при оцінці особи порушника.

В окремих випадках судді вживають активних дій для допомоги водіям уникнути покарань, що має ознаки грубих порушень і втручання у автоматизовану систему.

Для прикладу 07.05.2020 на розгляд Самбірського міськрайонного суду Львівської області надійшло три протоколи щодо однієї особи:

-за ст.124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) — справа № 452/1253/20;

-ст. 122-4 КУпАП (залишення місця ДТП) — справа № 452/1252/20;

-ст. 130 КУпАП (керування у стані сп’яніння) — справа № 452/1255/20

За даними поліції водій у стані сп’яніння скоїв наїзд на огорожу та зник з місця ДТП.

Усі три протоколи розподілено на суддю Пташинського. При цьому, на сайті відсутні звіти про автоматизований розподіл справи № 452/1253/20 та № 452/1255/20. Це свідчить про ймовірне втручання у автоматизовану систему.

Постановою від 22.05.2020 суддя об’єднав у одну справу № 452/1253/20 протоколи за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, однак залишив окремою справу за ст. 130 КУпАП. Хоча логічно було б об’єднати усі три справи.

У підсумку суддя в один день 22 травня 2020 розглянув усі три протоколи. Постановою у справі № 452/1253/20 за ст.ст. 122-4 та 124 КУпАП суддя застосував до правопорушника штраф. Іншою постановою у справі про керування автомобілем у стані сп’яніння суд визнав водія винним, але закрив провадження та передав матеріали на розгляд трудового колективу фізичної особи-підприємця. Очевидно окремий розгляд цих справ відбувся з метою створити враження, що стан сп’яніння не спричинив наслідків у вигляді ДТП та не створював небезпеки для інших, що не відповідає дійсності.

При розгляді інших двох справ (№ 452/3870/19 за ст. 124 КУпАП та № 452/3871/19 за ст. 130 КУпАП) щодо одного водія цей суддя застосував схожий підхід. З постанов випливає, що водій перебуваючи у стані сп’яніння допустив зіткнення з іншим автомобілем, який в’їхав у огорожу. Суддя не об’єднував ці справи, а розглянув їх окремо в один день – 24 грудня 2019. Постановою у справі за ст. 124 КУпАП водія визнано винним у правопорушенні та застосовано штраф. При цьому у постанові вказано, що порушник не працює.

Іншою постановою водія визнано винним за керування у стані сп’яніння, однак провадження закрито у зв’язку із передачею матеріалів на розгляд трудовому колективу ФОП «ОСОБА_1». Цього разу суддя вказав, що порушник працює водієм ФОП «Особа 1».

І це не єдині очевидні порушення при застосуванні цієї схеми. Виявляється, що звернення трудового колективу про передачу п’яниці на поруки взагалі можуть бути «липовими». Є навіть факти кримінальних проваджень, які це підтверджують. Так, судді Самбірського міськрайонного суду передали на поруки трудовому колективу ПФ «Білаки» близько десяти водіїв, яких спіймано у стані сп’яніння. Однак журналістам керівник цього підприємства підтвердив лише одне таке звернення. Усі інші є підробкою і він вважає, що до цього причетні саме працівники суду. За цим фактом зареєстроване кримінальне провадження, однак результатів наразі немає.

ЦІКАВИЙ ФАКТ

У вересні .2020 суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Закревський у справі № 484/1827/20 звільнив від покарання та передав на поруки трудовому колективу завідуючу аптеки. Її обстеження на стан сп’яніння показало 2,46 проміле, що є аналогом понад 300 гр. горілки. Але водійка заперечувала, що вживала спиртне та стверджувала, що випила ліки: «пустирник, валеріанку та настоянку глоду«. Цікаво скільки цих ліків треба випити, щоб досягнути такого стану спяніння?

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи характер правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП та їх суспільну небезпеку, очевидно, що їх не можна назвати малозначними. Такий висновок зафіксовано і у багатьох рішеннях суду. Для прикладу, у постанові Вінницького апеляційного суду від 20.07.2020 у справі № 127/9133/20.

Однак доволі значна частина справ щодо водіїв, визнаних винними у керуванні транспортом у стані сп’яніння закривається саме за малозначністю порушення, навіть після того, як законодавець вирішив криміналізувати такі проступки.

У 2019 році за малозначністю звільнено від покарання 531 водія, у 2018 році – 569, у 2017 році – 695.

З аналізу рішень, якими провадження закрито за малозначністю випливає, що судді рідко належно мотивують свої рішення, що ще більше ставить під сумнів законність таких звільнень від покарання.

Часто обставини вчинення правопорушення та пояснення порушників викликають значні сумніви. Суддя Деснянського районного суду м. Києва Вінтоняк постановою від 03.08.2020 у справі № 754/8327/20 звільнив від відповідальності водія, якого зупинили з ознаками сп’яніння о 22:45 хв.

Він заперечив перебування у стані сп’яніння та стверджував, що перегрівся на сонці та вжив ліки від гіпертонії. Однак у суді підтверджень, що він дійсно міг перебувати під впливом лікарських препаратів, не надав. Крім того, згідно відеозапису нагрудної камери інспектора патрульної поліції водій не повідомляв про дані обставини. Тому суд відкинув ці пояснення, як неправдиві. Незважаючи на підтвердження факту правопорушення, недостовірні показання та відсутність щирого каяття, суд вирішив обмежитись усним зауваженням.

Ще один приклад: cуддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Колочко постановою від 09.09.2020 у справі № 212/6420/20 звільнив від покарання студента, який на день свого народження у стані сп’яніння вирішив покататись на автомобілі. При цьому він навіть не мав водійського посвідчення, оскільки не отримував його.

В окремих випадках необ’єктивність судді є очевидною. Так, суддя Бродівського районного суду Львівської області Бунда ухвалила постанову у справі № 439/1666/14-п, якою звільнила від відповідальності за нетверезе водіння водія за малозначністю. Як виявилось, цей водій є зведеним братом судді.

Мабуть найекзотичніший спосіб ухилення від покарання за нетверезе водіння. Зі статистики покарань за ці проступки бачимо, що щороку декілька десятків водіїв несуть відповідальність у вигляді громадських робіт. У 2019 році – 21 особа, у 2018 році – 34, у 2017 – 42. При цьому санкція статті 130 КУпАП не передбачає такого покарання.

Такі випадки трапляються, коли водія одночасно притягують до відповідальності за статтями, які передбачають покарання у вигляді громадських робіт чи арешту, зокрема ст. 185 КУпАП (злісна непокора працівникам поліції), ст. 173 (дрібне хуліганство) чи ст. 173-2 (насильство у сім’ї).

Окремі судді вирішують, що у разі визнання винною особи за двома статтями до неї можна застосовувати лише тяжчу санкцію, якою вважають громадські роботи. Тому при спільному розгляді таких справ до водія, який керував у стані сп’яніння замість позбавлення прав керування мінімум на 1 рік та значного штрафу застосовують громадські роботи, які по факту є менш тяжким покаранням. При цьому в окремих випадках об’єднання цих справ виглядає сумнівним та штучним.

Для прикладу, суддя Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області Гаєвий постановою від 15.12.2017 у справі № 184/1866/17 об’єднав дві справи за фактом керування автомобілем у стані сп’яніння та сварки з дружиною (ст. 173-2 КУпАП), яка відбулась через місяць після цього. Суддя визнав особу винною у двох порушеннях та застосував до водія покарання у вигляді громадських робіт.

При цьому спершу справа про насильство у сім’ї № 184/2098/17 була розподілена на іншого суддю 14.12.2017 та перерозподілена на суддю Гаєвого 18.12.2017, тобто через 3 дні після ухвалення постанови. Це ставить під сумнів як об’єднання цих справ, так і передачу останньої судді Гаєвому.

Схожа ситуація виникла при розгляді справи № 181/1015/19. Суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Юр`єв розглядав справу за ст. 130 КУпАП. Засідання у цій справі було призначене на 14 серпня 2019. Однак 12 серпня до суду надійшов протокол щодо цієї ж особи за ст. 173 КУпАП (нецензурна лайка на вулиці), який був розподілений на цього ж суддю.

З невідомих причин суддя цього ж дня, тобто 12 серпня 2019, об’єднав дві справи і не став чекати дати призначеного засідання, а цього ж дня ухвалив постанову про визнання порушника винним у двох порушеннях та застосування до нього покарання у вигляді громадських робіт. З цього випливає, що друга постанова була у дуже сумнівний спосіб використана для штучного «поглинання» покарання за керування у стані сп’яніння.

Застосування описаних вище схем часто є наскільки очевидним та протиправним, що такі дії суддів містять ознаки злочину чи дисциплінарного проступку, за які суддів може бути покарано аж до звільнення з посади та позбавлення волі.

Проте кримінальна відповідальність за винесення завідомо неправосудного рішення (ст. 375 ККУ) визнана неконституційною. Тому наразі судді можуть нести відповідальність хіба за отримання неправомірної вигоди, незаконне втручання у роботу автоматизованої системи документообігу суду та втручання у роботу інших суддів (якщо рішення були винесені під незаконним впливом). Але на практиці такі справи є одиничними.

До дисциплінарної відповідальності суддів притягує Вища рада правосуддя. Аналіз практики ВРП показує, що вже є ряд рішень про притягнення суддів до відповідальності за незаконні дії під час розгляду справ за ст. 130 КУпАП.

Так, рішенням третьої Дисциплінарної палати ВРП від 22.07.2020 № 2218/3дп/15-20 притягнуто суддю Центрального районного суду міста Миколаєва Гречану до дисциплінарної відповідальності за порушення строків розгляду такої категорії справ.

Є і практика ВРП про покарання судді за невмотивовані закриття проваджень щодо нетверезих водіїв. Рішенням другої дисциплінарної палати ВРП від 14.09.2020 № 2607/2дп/15-20 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження притягнуто судді Заводського районного суду міста Миколаєва Кузьменка. На думку ВРП, цей суддя необгрунтовано відкидав докази, що містяться в матеріалах адміністративних справ та виправдовував водіїв на підставі медичних довідок, які начебто підтверджували відсутність сп’яніння у водіїв. При цьому суд проігнорував, що водіїв притягували до відповідальності за відмову пройти обстеження на стан сп’яніння.

За неналежну вмотивованість рішень про закриття проваджень щодо водіїв притягнуто до відповідальності і суддю Ленінського районного суду міста Миколаєва Кирильчука на підставі рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19.08.2020 № 2421/3дп/15-20.

Проте ВРП застосовує до суддів найм’якші покарання за ці порушення – попередження, що дає сигнал про відсутність серйозного наміру боротись з такими явищами. Більше того, ВРП створила практику, яка свідчить про покривання суддів, які допомагають водіям уникати покарання.

Так, у січні 2020 ВРП відкрила провадження щодо ексголови Октябрського районного суду Полтави Струкова, який закрив за строками понад 210 справ. Однак замість покарання відправила його у відставку. Також ВРП відмовилась бодай відкрити справу щодо судді Верховного Суду Максима Тітова на підставі даних щодо затягування розгляду справ за ст. 130 КУпАП, що зафіксовано у негативному висновку ГРД щодо нього.

Останнім часом за нашими скаргами ВРП відкрила цілий ряд дисциплінарних проваджень за затягування при розгляді справ за ст. 130 КУпАП щодо суддів:

-Андрієнко Г.В (ухвала від 20.07.2020 № 2197/2дп/15-20);

-Карбовніка І.М (ухвала від 16.09.2020 № 2634/3дп/15-20);

-Гаєвої Л.В. (ухвала від 26.08.2020 у справі № 2469/3дп/15-20);

-Ченцової С.М. (ухвала від 01.07.2020 № 2017/2дп/15-20).

Це дає можливість ВРП виробити єдину та сталу практику у цих справах та дати потужний сигнал суддям, що необґрунтоване затягування з розглядом таких справ може мати наслідком реальне покарання. Проте враховуючи попередню практику ВРП очікування більш ніж песимістичні, які вже справджуються. Зокрема, ухвалою від 13.07.2020 № 2107/2дп/15-20 відкрито дисциплінарне провадження щодо судді Октябрського суду м.Полтави Шевської. Однак 05 жовтня 2020 дисциплінарна палата закрила провадження у справі.

Натомість Громадська рада доброчесності системно виявляє факти невмотивованих затягувань з розгляду справ за ст. 130 КУпАП та має доволі сталу практику визнання таких дій недоброчесними. На даний момент затверджено понад 50 висновків про невідповідність суддів критеріям доброчесності на підставі таких фактів. Також є висновки щодо суддів, які застосовують інші описані схеми. Це звернуло увагу на існуючу проблему, однак остаточні рішення за виявленими фактами приймає Вища кваліфікаційна комісія суддів та Вища рада правосуддя. Наразі відсутні рішення про визнання таких суддів такими, що не відповідають займаній посаді.

Вже тривалий час у судах застосовують одразу декілька схем, що дозволяють величезній кількості водіїв, які сідають пяними за кермо уникати відповідальності. Цьому сприяє як недосконалість законодавства так і позиція Вищої ради правосуддя, яка або ігнорує, або покриває, або застосовує мінімальні покарання до суддів. Останнім часом на ці схеми системно реагує Громадська рада доброчесності, однак її повноважень явно недостатньо для подолання цих явищ.

Кардинально змінити ситуацію може лише зміна законодавства, зокрема у частині строків розгляду таких справ, унеможливлення закриття таких справ за малозначністю та у застосуванням до порушника заходів громадського впливу. Важливо також змінити практику ВРП щодо реального покарання суддів, які застосовують описані схеми.

Джерело