Оцінка для поліції
03.05.2017
На розгляді в Уряді перебуває проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення оцінки рівня довіри населення до Національної поліції». Група Реформа органів правопорядку Реанімаційного Пакету Реформ розглянула проект цього документу і вбачає низку серйозних проблем, які потребують вирішення.
Зокрема:
1) Метод дослідження. Відповідно до п. 5 проекту Порядку оцінка проводиться шляхом репрезентативного опитування громадян, тобто використовуючи кількісний метод дослідження в соціології. Водночас, можливість проведення тематичних фокус-груп з представниками громадських організацій, що співпрацюють з поліцією або глибинних інтерв’ю виключається, оскільки такі методи є якісними.
Загалом соціологічне дослідження має поєднувати як кількісні, так і якісні методи. Таким чином, проект Порядку не може обмежувати незалежні соціологічні служби лише таким кількісним методом дослідження як репрезентативне опитування.
Окремо зауважимо, що відповідно до п. 7 проекту Порядку до об’єктів оцінки відносяться процеси, що відбуваються в системі Національної поліції, доступ до дослідження яких мають лише особи з певним рівнем доступу, яким не наділені незалежні соціологічні служби.
З метою врахування особливостей проведення соціологічних досліджень, уточнення відповідної термінології проекту акту було б доцільно обговорити з представниками соціологічних служб.
2) Можливість впливу поліції на об’єктивність дослідження. Оцінка рівня довіри населення до поліції відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України “Про Національну поліцію” проводиться незалежними соціологічними службами в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Водночас проектом повноваження щодо визначення механізмів організації та проведення оцінки рівня довіри населення до поліції делегуються Національній поліції та незалежній соціологічній службі, адже відповідно до п. 4 проекту Порядку Національна поліція узгоджує з визначеною незалежною соціологічною службою план заходів щодо проведення оцінки та відповідно до компетенції забезпечує його виконання.
При цьому неузгодження поліцією та соціологічною службою плану заходів щодо проведення оцінки може призвести до зловживань з боку поліції. В свою чергу незрозуміло, яку компетенцію надано поліції на забезпечення виконання такого плану заходів, що також може обернутися залежністю соціологічної служби від поліції, що ставить під сумнів об’єктивність результатів її дослідження.
На наш погляд, у правові відносини із соціологічними службами повинен вступати не орган виконавчої влади (поліція), рівень довіри населення до якого буде оцінюватися, а міністерство, в сфері відання якого знаходиться відповідний орган (МВС), або інше міністерство.
3) Неузгодженість з іншими нормативно-правовими актами. Окремі положення проекту Порядку не узгоджуються з положеннями Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 3 листопада 2010 р. № 996 в частині вивчення громадської думки. А саме – п. 4 проекту Порядку не відповідає п. 23 Порядку проведення консультацій з громадськістю, в частині дій, що мають бути здійснені органом виконавчої влади у процесі вивчення громадської думки.
4) Оприлюднення результатів дослідження. Необхідно узгодити положення пп. 5 п. 11 проекту Порядку щодо оприлюднення результатів дослідження із Законом України “Про доступ до публічної інформації” та п. 23 і 24 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 3 листопада 2010 р. № 996.
При цьому має оприлюднюватись не тільки підсумковий документ щодо результатів аналізу соціологічної інформації про рівень довіри населення до Національної поліції, а й методика дослідження та аналізу інформації.
Окрім зазначеного вище, важливо внести до проекту Порядку такі зміни:
1) визначити порядок затвердження методології оцінки;
2) передбачити розробку та затвердження єдиної методології, якою мають послуговуватися незалежні соціологічні служби з метою надання можливості відстежувати динаміку змін шляхом порівняння різних досліджень протягом певного часового періоду;
3) забезпечити гарантії незаангажованості дослідження (наприклад, не оцінювання більш як двічі підряд однією соціологічною службою, участь громадськості у відборі соціологічної служби тощо);
4) встановити обов’язковість врахування Національною поліцією результатів дослідження щодо кадрових та інших питань, та обов’язок звітування про це перед громадськістю.
Окремо варто зауважити, що проект Порядку потребує проведення консультацій з представниками незалежних соціологічних служб, а також громадського обговорення.
Враховуючи вищевикладене, експерти групи Реформа органів правопорядку РПР закликають Уряд не приймати документ у такому вигляді, натомість суттєвого його доопрацювати після консультацій з представниками громадськості.
Заява робочої групи з реформи органів правопорядку на сайті РПР.
