Нова стара Поліція охорони

 В 2015 році вперше почали говорити про  схеми ухиляння від переатестації при повному потуранні керівництва Нацполіції та МВС. Виявилось, що чисельні атестаційні комісії не будуть тестувати службовців Поліції охорони. Саме тоді в Поліцію охорону почали переводитися багато прудких поліціянтів, і багато з них були співробітниками ДАІ. Всіх кого хотіли вберегти на постах – також відправляли в Поліцію охорони.

Тоді багато про це говорили відкрито і самі члени атестаційних комісій і журналісти. Але «криголам реформи» йшов своїм ходом під голосний супровід піарників Авакова. Офіційне пояснення від МВС було: «Це госпрозрахункова організація, і буде атестувати себе сама». Склад, принципи формування та принципи функціонування комісії з їх атестації (і чи були вони взагалі) – так і залишились таємницею для необранних.

Отак «реформована» Поліція охорони розпочала свою діяльність,  змінивши лише вивіски та символіку на службових авітвках.

Далі почалася черга скандалів та надзвичайних подій навколо її роботи.

1. У грудні 2015 – січні 2016 року Поліцію охорони публічно звинувачують у ЗМІ у прямій участі в конфлікті щодо рейдерського захоплення «Житомирських ласощів»

2. В грудні 2016 року трапляється трагедія у Княжичах, із заплутаними версіями від Нацполіції та ГПУ. Від «дружнього вогню», як висловився Геращенко – 5 трупів співробітників поліції. У ГПУ версій тоді було  дві: пограбування вчинили грабіжники, а потім і самі співробітники Поліції охорони, що доводить наявність у їх автівках елітного алкоголю. Друга версія – халатність співробітників поліції. Те що так нікого й не покарали   – це вже друга історія і питання до керівництва МВС та ГПУ. Але ключова проблема, яку оголила ця трагедія – між Поліцією охорони та іншими підрозділами поліції  не існує єдиної взаємодії та координації. Лише після цієї трагедії, керівництво МВС спромоглося видати Наказ, яким нарешті затвердило порядок взаємодії поліції охорони і спецпідрозділів Національної поліції.

3. У серпні поточного року на хабарі розміром 100 тисяч гривень «погорів» Начальник поліції охорони   Сергій Будник. При обшуку у його помешканні вилучено  16 злитків золота, 44 тис доларів та 11,5 тис евро. Далі – Будник виходить з СІЗО під заставу 128 тисяч гривень. А у жовтні 2017 року Апеляційний суд Києва його поновлює на посаді через те, що сторона обвинувачення не довела фактичну наявність ризиків, що Будник може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом здійснення незаконного впливу на свідків, знищення або підробки документів.

4. У вересні також поточного 2017 року Служба безпеки України спільно з Генпрокуратурою викриває на хабарі керівників Департаменту поліції охорони Національної поліції, який тривалий час збирав данину талонами на бензин з восьми регіональних підрозділів.

Критична маса почала явно переповнювати інформаційний простір навколо даного підрозділу. Треба віддати належне, на це керівництво МВС реагує миттєво. Тільки не так як треба.. НА критику, на структурний колапс, на скандали – вони реагують як пропагандисти. Кричать голосно якусь єресь, головне створюють такий собі «білий шум» для суспільства. Заплутують суспільство. Нехай воно думає, що все під контролем і МВС щось там, але робить.

Так зреагували і на череду скандалів навколо поліції охорони. Під час представлення нового керівника, замість Будника,  Голова Нацполіції Князєв робить заяву: «Поліція охорони стане частиною патрульної поліції. І відтепер буде входити в систему превенції». Ці фрази, для будь-якого фахівця є безглуздими за своєю суттю. Тому що завдання превенції та реагування на правопорушення – розповсюджується й так,згідно закону, на всі підрозділи системи Нацполіції та МВС.

А ось інші фрази керівника Нацполіції – вже цікавіші. Але в них ніхто так і не захотів розібратися. А дарма.  Він заявляє: «Поліція охорони  в першу чергу буде реагувати на повідомлення людей, які надходять на 102.».

Начебто банальна фраза. Але ж ні. Це намагання дуже невитончено, але маніпулювати і суспільною думкою і позицією західних спонсорів України. Досвід всіх розвинутих західних країн, в тому числі кран ЄС та США  показує, що поліція АПРІОРІ не може надавати НЕ рівні для всіх послуги з охорони життя та здоров’я громадян, забезпечення безпеки. А зараз (в особі Поліції охорони) за додаткову оплату  вона надає послуги в більшому об’ємі для  громадян. Окрім цього, за рахунок наявності владних повноважень, зокрема щодо застосування вогнепальної зброї, НЕ МОЖНА робити з підрозділу поліції  монополіста на ринку охоронних послуг, тому що на практиці це призводить до неформальної економічної діяльності та корупції в різних її формах.

Саме  це, пред’являли в обличчя  наших  «реформаторів» західні партнери, які давали гроші на реформу Нацполіції. Але їх зауваження були проігноровані. Натомість, слід нагадати, що особисто міністр Аваков у 2015 році публічно оголошує свою позицію про те, що він не збирається прибирати поліцію охорони, а навпаки, кардинально посилює її монополізм, прикриваючись розгулом бандитизму та начебто хаосом в приватних охоронних структурах. Ось його пряма цитата: «Охорону зі зброєю буде нести тільки одна державна служба – Державна служба охорони МВС. Всі інші охоронні компанії, будуть залучатися до охорони або без зброї, або у співпраці з МВС. Іншого варіанту не буде».

Чого ж так нервує вся верхівка МВС, коли мова заходить про цей підрозділ? Тому що ДСО, а потім поліція охорони була, є, і нажаль буде, поки є нинішнє керівництво, «куркою, яка несе золоті яйця». По дуже приблизним даним, річний оборот ДСО, а нині Поліції охорони складає 10 млрд гривень. Як не намагаються журналісти, наприклад, дізнатися офіційні дані по обороту – їх ігнорують і Нацполіція і МВС.

Закриті також  для загалу відомості про прайси на послуги Поліції охорони , декларації про доходи керівництва Поліції охорони.

Бізнес-схема роботи ДСО та нинішнього його правонаступника  полягає  у наступному:

1. Монополія у використанні вогнепальної зброї  при охороні об’єктів.

2. За рішенням Кабінету міністрів державні та комунальні підприємства, установи та організації мають укладати договори на охорону виключно з поліцейськими структурами.

3. В схемі ДСО завжди  працювала і продовжує це робити спеціальна Охоронно-страхова компанія, про прозорість фінансових результатів якої ніхто навіть не чув.

Зрозуміло, що починаючи з 1997 року, окремі керівники ДСО при різних міністрах ВС України неодноразово здійснювали спроби приватизації цілком успішного з комерційної точки зору підрозділу. Нинішні «реформатори» , нажаль стали, не виключенням.

Українському суспільству треба чітко розуміти, що відбувається із системою поліції. А краще сказати – за відсутності такої системи.

«Не довіряйте нам. Особливо не довіряйте словам. Судіть нас по справах і строго», – рекомендувала колись українцям перший заступник міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе. Чи не прийшов час дослухатися до порад «реформаторки»?