Не знайшов юриста? Спитай у громадського радника!
24.05.2018
З точки зору прав людини, поняття “доступ до правосуддя” означає можливість окремих громадян та громади в цілому знати про свої права, вміти їх реалізувати та захищати, використовуючи правові засоби.
Базові елементи доступу до правосуддя – правопросвітництво та безоплатна правова допомога – в Україні забезпечуються державою, адже в нас діє загальнонаціональний правопросвітницький проект “Я МАЮ ПРАВО!” та функціонують державні установи системи безоплатної правової допомоги.
Загальнонаціональне дослідження показало, що сьогодні для вирішення проблем люди частіше звертаються за порадою до родичів, друзів та знайомих, ніж до професійних юристів.
Однак родичі, друзі та знайомі зазвичай не мають професійних знань, отже проблема вирішується (якщо вирішується) переважно в альтернативні способи. Ці способи поступаються правовим інструментам.
Інша проблема – це доступ до правосуддя людей, які проживають у віддалених та сільських населених пунктах. Згідно з дослідженнями урядових та неурядових міжнародних організацій та дослідницьких інститутів, там виникають питання правового характеру, однак людей, які надавали б правову інформацію та правові консультації, фактично немає.
Усе це створює “прогалину” в доступі до правосуддя для жителів громад, яку можна вирішити через звичну для українців громадянську активність, наприклад, у форматі громадських радників.
Хто такі громадські радники та в чому суть їхньої діяльності?
Інститут громадських радників (або “параюристів”, від англійського “paralegal”) виник внаслідок допомогти тим громадянам, які не мали змоги звернутися до професійних юристів через фінансовий та географічний бар’єри.
Громадські радники – звичайні члени громад, які мають авторитет і певні знання щодо правових механізмів. Громадські радники не є власне юристами і не мають юридичної освіти, але мають деякі якості:
– базові знання про право та правову систему;
– є членами громади або входять до організацій, які працюють з громадами;
– мають навички та базові знання про альтернативні способи вирішення спорів (медіація, переговори та інші);
– здатні передавати ідеї та інформацію громаді, використовуючи інтерактивні методи;
– можуть мати робочі стосунки з місцевої владою та організаціями, які надають послуги;
– мають навички, які дозволяють організувати громаду, що може бути використано для посилення її здатності самостійно вирішувати в майбутньому власні системні проблеми.
Громадські радники безпосередньо взаємодіють із населенням – здійснюють “первинну” юридичну консультацію громадян, які не мають змоги звернутися за отриманням правової допомоги до професійних юристів.
Громадські радники відповідають за:
– визначення правової проблеми;
– інформування осіб про можливі правові заходи для вирішення проблеми;
– подальше направлення до професійних юристів.
Інститут громадських радників у світі
Існує декілька видів громадських радників – помічники професійних юристів та правові консультанти в громадах.
Вперше громадські радники з’явилися у високорозвинених країнах (США, Велика Британія), де вони виступають помічниками професійних юристів. Параюристи є помічниками професійних юристів також у Нідерландах та Польщі.
У низці країн громадські радники є правовими консультантами в громадах.
Так, у Південній Африці та Філіппінах місія громадських радників полягає в інформуванні громадян про права, способи їх захисту, врахування потреб громад у рамках “доброго урядування” (процес взаємодії влади з громадянами, інститутами громадянського суспільства, бізнесом у процесі ухвалення й реалізації рішень).
У деяких з цих країн програми громадських радників орієнтують свою діяльність на окремі групи населення. Наприклад, у Бангладеші програма громадських радників спеціалізується на альтернативних способах вирішення спорів, а в Малаві – на допомозі ув’язненим.
Громадські радники в Україні
Ініціатива громадських радників активно впроваджується в Україні Міжнародним фондом “Відродження” спільно з Координаційним центром з надання правової допомоги, Мережею правового розвитку та іншими провайдерами правової допомоги.
Так, для зацікавлених осіб, які проходять попередній відбір, проводять навчальні курси з основ прав людини, адвокації та комунікації, практик ефективного діалогу тощо. За результатами навчання учасники отримують свідоцтво.
У грудні 2017 року навчання завершили 22 громадські радники першої хвилінабору.
До переліку населених пунктів, де перші параюристи провадять свою діяльність, входять 22 громади з різних регіонів України (Львівщини, Закарпаття, Волині, Буковини, Вінниччини, Одещини, Сумщини, Полтавщини, Харківщини, Дніпропетровщини, Донеччини та Запоріжжя).
Оцінювати діяльність перших параюристів ще зарано, однак у 22 громадах уже надаються “первинні” юридичні консультації, а в одній із громад параюрист проводить семінари, виїзні прийоми та навіть уроки в школах.
З 17 по 20 травня 2018 року в Одесі на базі правового клубу “PRAVOKATOR” пройшов перший модуль ІІ навчального курсу для громадських радників. До другої хвилі набору потенційних громадських радників увійшли представники Херсонської, Одеської, Миколаївської та Запорізької областей.
Кандидати в громадські радники представляють різні вікові групи (молодого та середнього віку) та професії (від шкільних вчителів до географів та державних службовців).
Основними мотивами навчання в кандидатів є допомога людям, коли вони її потребують, вирішення гострих проблем власних громад та саморозвиток. Наступний набір громадських радників організатори планують провести в східних областях восени 2018 року.
Потенційні труднощі
Діяльність громадських радників є безоплатною, це є, по суті, “правове волонтерство”. Серед населення досі побутує помилкова, на наш погляд, думка, що правова допомога, яка надається безоплатно, не може бути якісною.
Громадські радники не мають офіційного статусу в Україні, що може також заважати “серйозному” сприйняттю, зокрема з боку органів влади, та викликати недовіру населення.
Крім того, терміни “громадський радник”, “параюрист” поки не надто відомі громадянам, вони не розуміють їхнього значення і сенсу роботи громадських радників.
Доступ до правосуддя і корисність громадських радників
Одним із завдань Міністерства юстиції є формування політики у сфері доступу до правосуддя. Це може бути мережування провайдерів правової допомоги та посилення правової спроможності об’єднаних територіальних громад.
Крім того, необхідно поширювати альтернативні способи (наприклад, електронний суд чи боти) доступу до, у тому числі, альтернативних способів вирішення спорів (медіація чи боти).
Складовою “первинної” юридичної консультації громадських радників є, у разі необхідності, спрямування громадян до фахових юристів за отриманням професійної консультації.
Це може сприяти мережуванню провайдерів правової допомоги – створенню умов, за яких громадяни знають про існування провайдерів правової допомоги та звертаються до них.
Також діяльність громадських радників дозволить їм першими визначити правові проблеми, які турбують жителів громади.
Що більше громадських радників буде провадити свою діяльність, то більше громад ми зможемо почути.
Це допоможе Міністерству дізнатися, у яких сферах права громади є найменш обізнаними, і дозволить формувати державну політику у сфері доступу до правосуддя із врахуванням відповідних потреб.
Що далі?
Далі потрібно більше громадських радників, у більшій кількості громад, і таких, що є більш спроможними надавати допомогу громадам.
Важливо також, що діяльність громадських радників сприяє наближенню правосуддя до людей у всіх сенсах. Ми готові підтримати ініціативи щодо збільшення кількості громадських радників, забезпечення якості їхніх консультацій, а також популяризації самого інституту.
Маємо сподівання, що діяльність громадських радників буде сприяти розширенню доступу до правосуддя в Україні, а відтак більше громадян дізнаються про свої права, звернуться за отриманням правової допомоги та отримають змогу використати правові засоби для вирішення своїх проблем, більше громад стануть юридично спроможними.
Додатково звертаю увагу, що кожен може спробувати свої сили і стати громадським радником, це реальний спосіб допомогти громадам.
Владислав Власюк, генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Мін’юсту
Сергій Гавриленко, державний експерт експертної групи доступу до правосуддя Директорату
Спеціально для УП
