Індекс свободи в інтернеті
01.10.2021
У світі 11-й рік поспіль на тлі безпрецедентних нападів урядів десятків країн на свободу вираження поглядів погіршується глобальний стан свободи інтернету.
Чим сильніші цифрові репресії та чим більша кількість країн, у яких вони запроваджуються, тим менше в користувачів упевненості в тому, що державні ініціативи щодо регулювання інтернету призведуть до посилення захисту їхніх прав.
Про це йдеться в рейтингу “Свобода в мережі 2021” від міжнародної правозахисної організації Freedom House, яка щороку оцінює рівень свободи інтернету в країнах світу .
Битва між урядами та бізнесом за інтернет: головна жертва – права користувачів
Головною жертвою в битві за правила інтернету між державними урядами та технологічними компаніями стали права користувачів, зазначають автори звіту. Кількість держав, які стверджують свою владу над технічними фірмами, часто змушуючи підприємства дотримуватись онлайн-цензури та нагляду, з кожним роком зростає.
За останній рік глобальні норми різко змінилися у бік посилення втручання урядів в цифрову сферу. З 70 держав, які досліджувалися у звіті, 48 здійснювали юридичні або адміністративні дії стосовно технологічних компаній.
Деякі з них були законними спробами стримати зловживання даними або припинити маніпуляції, але водночас з’явилося багато нових законів, що накладають надмірно широку цензуру та вимоги щодо збору даних для приватного сектора.
Діяльність користувачів в інтернеті зараз повсюдно все більше модерується та контролюється компаніями за допомогою процесів, які не мають гарантій, передбачених демократичним управлінням, таких як прозорість, судовий нагляд та громадська відповідальність.
Спроби національного регулювання частково пояснюють неможливістю усунути шкоду в інтернеті за допомогою саморегуляції.
Провідну роль у формуванні перших норм інтернету, що стосуються свободи слова та вільних ринків, відіграли США. Але їхній підхід до технологічної індустрії створив можливості для авторитарних маніпуляцій, незаконного використання даних, поширення правопорушень.
За відсутності спільного глобального бачення для вільного та відкритого інтернету, уряди ухвалюють власні підходи до контролю за цифровою сферою. Політики у багатьох країнах посилаються на потребу перехопити важелі контролю над місцевим інтернетом у іноземних держав, транснаціональних корпорацій, а іноді – й у громадянського суспільства.
На тлі такого бачення у світі спостерігається рекордна кількість репресій, спрямованих на обмеження свободи вираження поглядів у мережі.
У 56 країнах чиновники арештовували або засуджували людей за їхні онлайн-виступи. Щонайменше у 20 країнах призупиняли доступ до інтернету, 21 держава заблокувала доступ до соціальних мереж, медіаплатформ. Найчастіше це траплялося в часи політичних потрясінь, таких як протести та вибори.
Фізичних нападів через свою діяльність в інтернеті зазнали користувачі 41 країни. Це є ще одним рекордним показником для свободи в мережі. Так, члени студентського крила урядущої партії Бангладешу напали на студента юридичного факультету університету Дакки в серпні 2020 року, щоб помститися за нібито “антиурядову діяльність” в соцмережах. Внаслідок нападу студента госпіталізували в критичному стані.
В Азербайджані в січні 2021 року поліцейські виманили користувача інтернету з будинку, заявивши, що представляють муніципальний центр зайнятості, а потім побили, затримали та змусили вибачитися за публікації у фейсбуку, де він критикував посадових осіб місцевого самоврядування.
У Мексиці засновника та редактора інформаційного сайту PM Noticias Пабло Морругареса Паррагірре вбили невстановлені озброєні особи в серпні 2020 року після його заяви у відео на фейсбуку, що за вбивство місцевого таксиста відповідальна місцева банда.
Залучення приватного сектора до зловживань з боку держави
Нещодавні спалахи регуляторних заходів в країнах, що аналізував Freedom House, можна поділити на три категорії, що стосуються:
-контенту в інтернеті;
-особистих даних;
-поведінки на ринку.
Нові заходи в кожній з них можуть загрожувати інтересам користувачів.
Багато урядів запровадили проблемні правила щодо видалення мови користувачів з інтернет-платформ. Деякі з них покликані придушувати критику уряду, а не захищати користувачів від шкідливих матеріалів. Інші знижують стандарти належних процедур, усуваючи необхідність ухвали суду або забороняючи використання штучного інтелекту (ШІ) для видалення вмісту. Це може призвести до значної побічної шкоди для політичних, соціальних та релігійних проявів.
Лише в окремих випадках такі закони вимагають від компаній вести звітність про прозорість та надавати виробникам контенту можливість оскарження. Тобто користувачі все частіше залишаються сам на сам у боротьбі з нечіткими правилами модерації компаній, намагаючись захистити свої права в інтернеті.
Кількість законів, що зростає, полегшує державний нагляд, підриваючи шифрування та зобов’язуючи платформи зберігати дані користувачів на серверах у межах країни. Це робить дані особливо вразливими в умовах слабких стандартів верховенства права. Навіть закони, які закріплюють права користувачів на контроль над своїми даними, часто містять невиразні винятки щодо національної безпеки, тоді як інші накладають обтяжні ліцензійні вимоги як на місцеві, так і на іноземні компанії.
Галузеві регулятори у всьому світі виявили спільну ревність у боротьбі з комерційною практикою зловживань та монополізації. Великі технологічні фірми отримали штрафи за нездатність захистити дані та використання своєї ринкової сили для просування власних продуктів. Однак авторитарні режими, такі як у Китаї та Росії, вживали жорстких заходів, не звертаючи уваги на належний процес чи верховенство права, що відображає бажання надалі підпорядковувати приватний сектор політичним інтересам держави.
Рейтинг свободи інтернету: лідери та аутсайдери
Цього року середовище для прав людини в інтернеті погіршилося у 30 країнах, тоді як поліпшилося лише у 18 країнах. Найбільший спад відбувся в М’янмі, далі йдуть Білорусь та Уганда. Найбільшого поліпшення зазнали Еквадор і Гамбія.
Ісландія третій рік поспіль очолює рейтинг, створивши найкраще середовище для інтернет-свобод. За нею йде Естонія. Жителі обох країн користуються високим рівнем доступу, невеликими обмеженнями щодо контенту та надійним захистом прав людини в інтернеті. На третьому місці Коста-Рика – одна з перших країн, яка визнала доступ до інтернету основним правом людини, та Канада.
Найгірші умови для свободи інтернету вже сьомий рік поспіль демонструє Китай. Нове законодавство країни передбачає кримінальну відповідальність за вислови, які ображають військовослужбовців збройних сил, “героїв” та “мучеників”. Влада запровадила драконівські тюремні терміни за інтернет-інакомислення. Місцеві користувачі також продовжували стикатися з юридичними наслідками через повсякденні справи, такі як обмін новинами, розмова про свої релігійні переконання або спілкування з членами сім’ї за кордоном.
Контент, пов’язаний з COVID-19, залишався однією з найбільш цензурованих тем у Китаї 2021 року. Державні ЗМІ, офіційні акаунти в соцмережах та інші суб’єкти з підозрою на урядову приналежність заполонили інформаційний простір неправдивими твердженнями про небезпеку вакцин у США тощо. Інтернет-регулятор запровадив нові правила для обмеження незалежних облікових записів соціальних медіа, які публікують поточні події, що призвело до видалення багатьох облікових записів.
Слідом за Китаєм з найгіршими показниками йдуть, згідно з рейтингом Freedom House, Іран і Куба.
Найкращий показник серед країн пострадянського простору – у Грузії, яка обійшла Японію, Італію та США.
США займає 12 місце в рейтингу, отримавши 75 балів. Країна наразі потрапляє в категорію вільних, свобода інтернету тут знижується п’ятий рік поспіль. Поширення неправдивого та змовницького контенту щодо виборів у листопаді 2020 року похитнуло основи американської політичної системи. Завершилося це тим, що 6 січня 2021 року президент Дональд Трамп підбурював натовп до невизнання результатів виборів. Деактивація внаслідок цього його акаунтів викликала нову дискусію про відповідальність політиків за заклики до насильства.
Протести у М’янмі. Джерело: Theint Mon Soe/SOPA Images/LightRocket via Getty Images
Свобода інтернету в М’янмі впала на 14 пунктів після того, як військові відмовилися прийняти результати загальних виборів у листопаді 2020 року та здійснили переворот у лютому 2021 року. Інтернет-зв’язок переривався щоночі відтоді й до квітня, мобільні послуги були повністю припинені, починаючи з березня. Надавалися лише фіксовані послуги лінійного та бездротового широкосмугового доступу, доступні користувачам протягом дня. Після того як противники перевороту консолідувалися в мережі та вийшли на вулиці, хунта заблокувала соціальні медіа, позбавила ліцензій незалежні інтернет-видання, змусила постачальників послуг передати особисті дані та захопила контроль над телекомунікаційною інфраструктурою. Протестувальники та звичайні користувачі зазнавали фізичних нападів та насильницьких зникнень через свою діяльність у мережі. Тож М’янма отримала 17 балів і є третьою з кінця рейтингу, випередивши лише Китай та Іран.
У Білорусі президентські вибори у серпні 2020 року, результати яких не визнані більшістю країн, призвели до зниження свободи інтернету на 7 пунктів, 2021 року Білорусь отримала 31 бал. Після того як чинний президент Олександр Лукашенко заявив про свою перемогу, громадяни вийшли на мирний протест, а білоруські силовики розпочали жорстокі розправи, щоб придушити демонстрації. Уряд неодноразово обмежував доступ до інтернету, затримував та застосовував силу проти активістів мережі, а також посилював нагляд у соцмережах. Ця репресивна кампанія тривала й 2021 року.
Свобода інтернету в Уганді впала на 7 пунктів після загальних виборів у січні 2021 року, які відбулися з порушеннями. Протягом виборчого періоду мережа урядових акаунтів у соцмережах заповнювала середовище маніпуляційною інформацією, тоді як інтернет-журналісти, що висвітлювали кампанію кандидата від опозиції Роберта Кягуланьї, більш відомого як Бобі Вайн, стикалися з утисками та фізичним насильством. За кілька днів до відкриття виборчих дільниць уряд президента Йовері Мусевені вимкнув інтернет і заблокував доступ до основних платформ соціальних медіа та засобів обходу. До літа 2021-го фейсбук залишався частково недоступним для місцевих користувачів. Тож Уганда отримала 49 балів, але залишилася частково вільною за рівнем інтернет-свободи.
Україна в рейтингу свободи: ситуація незначно покращилася
Україна у цьогорічному рейтингу незначно покращила свою позицію, отримавши 62 бали (минулого року було 61) та залишившись частково вільною. Тож ділить 26 місце в рейтингу з такими країнами як Ангола та Еквадор. Покращення рейтингу України відбулося, зокрема, через відсутність навмисних перебоїв у доступі до всесвітньої мережі.
Проте закони України про електронні комунікації і про розвідку дозволили уряду обмежувати доступ до інтернету під час проведення антитерористичних операцій, надзвичайного чи воєнного станів, посилювати операції державного нагляду і довільно перехоплювати приватні комунікації, тим самим наносячи удар по захисту персональних даних.
Також негативною тенденцією у вітчизняному онлайн-середовищі залишається цензура. Президент Володимир Зеленський ухвалив ряд нових обмежувальних заходів щодо низки інтернет-ЗМІ та платформ, оминаючи судовий розгляд. Журналісти в Україні продовжують стикатися із тиском та переслідуваннями. Абсолютна більшість цих правопорушень належним чином не розслідуються.
Поширення шпигунського програмного забезпечення
Влада щонайменше 45 країн з 70, вказаних у дослідженні, підозрюється у доступі до складного шпигунського програмного забезпечення або технології вилучення даних, що надається таємними компаніями, такими як NSO Group, Cellebrite, Circles та FinFisher.
Обмежене регулювання продажу та купівлі цих інструментів у поєднанні з їхнім повсюдним поширенням та низькою вартістю на практиці спричинило кризу прав людини.
Так, Citizen Lab та Amnesty International розкрили дві кампанії із залученням шпигунських програм, спрямовані проти індійського активіста Ананда Телтумбде. Згодом його заарештували (у квітні 2020 року), і справа багато в чому спирається на інформацію, отриману з його електронних пристроїв. У липні 2021 року марокканський журналіст Омар Раді, який неодноразово піддавався атакам шпигунського програмного забезпечення Pegasus групи NSO, був засуджений до шести років позбавлення волі за звинуваченнями у сексуальних домаганнях. Правозахисні групи, включаючи Freedom House, розкритикували це як політично мотивовані дії. Ліванська журналістка Гада Уейс зазнала жінконенависницьких утисків через особисту фотографію, яка, очевидно, була вкрадена з її телефону за допомогою програми-шпигуна.
Пандемія COVID-19 як прикриття для утисків свободи інтернету
Уряди продовжували посилатися на пандемію COVID-19, щоб виправдати придушення критики на свою адресу та цензуру несприятливих для себе новин.
У березні 2021 року уряд Камбоджі криміналізував “навмисне перешкоджання” здійсненню заходів щодо COVID-19, загрожуючи покаранням у вигляді позбавлення волі на строк до п’яти років та великими штрафами. Згодом кілька осіб, включаючи члена забороненої в країні опозиційної партії, були заарештовані за публікації в соцмережах, які критикували вакцину, створену китайською державною компанією.
Додатки для смартфонів для відстеження контактів, управління вакцинами та дотримання карантину також продовжували впроваджуватись з невеликою кількістю гарантій від зловживань.
У січні 2021 року уряд Сінгапуру підтвердив, що дані, зібрані з програми TraceTogether, отримали правоохоронні органи. Це викликало суспільний резонанс і призвело до законодавчих змін, що надають доступ до даних лише для розслідування певних злочинів.
Генеральний інспектор з розвідки та безпеки Австралії повідомив у листопаді 2020 року, що розвідувальні органи випадково зібрали дані з додатка COVIDafe.
Разом із тим невелика кількість урядів скасувала надзвичайні ситуації, пов’язані з пандемією, які необґрунтовано обмежили свободу вираження поглядів, тоді як інші припинили надто широкі програми обміну даними.
Зокрема, в червні 2020 року муніципальний уряд Аргентини скасував розпорядження, яке штрафувало користувачів за поширення неправдивої інформації про COVID-19 після того, як закон був застосований проти журналістів.
Після поновлення своїх надзвичайних повноважень щодо COVID-19 у вересні 2020 року уряд Філіппін відмовився від попередніх положень, які криміналізували виступи в інтернеті.
Уряд Вірменії припинив збір метаданих, включно із даними про місцезнаходження та телефонні записи, від телекомунікаційних компаній для начебто відстеження контактів; апаратні пристрої, які зберігали інформацію, були знищені.
Неправильні антицензурні закони
Рішення кількох великих інтернет-платформ про деактивацію облікових записів Трампа у січні 2021 року викликало численні недобросовісні спроби регулювання, особливо в країнах, де лідери популістів покладалися на силу соціальних медіа, щоб домінувати у публічному дискурсі.
Вже через кілька тижнів після заборони акаунтів Трампа російський парламент оголосив про плани прийняття закону, який передбачає накладання штрафів на компанії за “незаконне блокування користувачів”. Президент Володимир Путін підписав у грудні закон, який дозволяє владі блокувати платформи, які обмежують контент російських державних новин. У ньому наводяться випадки, коли твіттер, фейсбук та ютуб “цензурували” державні мережі RT, РІА “Новости” та Крим 24. Фейсбук і твіттер раніше вводили ярлики для державних медіа груп, ідентифікуючи RT та РІА “Новости” як тісно пов’язані з або під безпосереднім редакційним контролем російського уряду.
Також президент Мексики Андрес Мануель Лопес Обрадор назвав соцмережі “глобальними інститутами цензури” після заборони Трампа, запропонувавши як альтернативу створення нового державного сервісу.
У вересні 2021 року президент Бразилії Жаїр Болсонаро підписав нові правила, згідно з якими компанії соціальних медіа тепер можуть обмежувати облікові записи та вміст користувачів лише за дуже вузьких обставин, наприклад, якщо матеріал стосується оголеного тіла чи насильства, або якщо він діє за рішенням суду. Указ президента фактично обмежує можливості компаній дотримуватись власних умов надання послуг, стримуючи дезінформацію про здоров’я чи брехню, яка породжує сумніви щодо виборчого процесу, – обидва з яких активно розповсюджував сам Болсонаро, говориться у звіті.
Захист даних користувачів
Деякі нові закони про захист даних встановили значні обмеження та нагляд за тим, як приватні компанії отримують доступ, зберігають та використовують особисту інформацію, не надаючи державі більше можливостей контролювати своїх громадян.
В Еквадорі у травні 2021 року, майже через два роки після масового витоку даних понад 20 мільйонів людей, уряд прийняв новий закон про захист даних – один із найкращих в Латинській Америці. Документ регулює транскордонні передачі та вимагає від компаній надавати користувачам можливість доступу, зміни та видалення їхньої інформації.
Кілька урядів за період дослідження також розслідували або штрафували компанії за зловживання даними. У грудні 2020 року французьке агентство із захисту даних оштрафувало Google на 100 млн євро (120 млн доларів) та Amazon на 35 млн євро (41,9 млн доларів) за порушення французького закону про захист даних країни. Італійська служба захисту даних оштрафувала телекомунікаційного провайдера Wind 17 млн євро (20,3 млн доларів) за незаконну обробку даних та провайдера Iliad 800 000 євро (958 000 доларів США) за порушення GDPR у липні 2020 року.
Жителі індійського Нью-Делі протестують проти розповсюдження вірусного програмного обладнання Pegasus. Джерело: Ajay Aggarwal/Hindustan Times via Getty Images
Рекомендації експертів для захисту глобальної свободи інтернету
Щоб захистити глобальну свободу в інтернеті, експерти радять урядам держав:
-підвищити рівень кібернетичної дипломатії та координацію глобальної технологічної політики – демократії повинні сприяти діалогу між національними регуляторами та посилити участь у міжнародних органах із встановлення стандартів;
-визначити пріоритет відстоювання та розширення свободи інтернету як найважливішої форми демократії – уряди мають надалі надавати ресурси тренінгам із цифрової безпеки та цифрової активності та безкоштовне програмне забезпечення у межах програми допомоги демократії;
-урядам також слід посилити підтримку технологій, які дозволяють людям у закритих умовах обійти державну цензуру, захистити себе від нагляду та подолати тимчасові обмеження на підключення.
Компаніям дослідники рекомендували забезпечити справедливу та прозору модерацію контенту, яка поважає користувачів. Для цього компаніям слід:
-надати пріоритет вільному висловленню та доступу користувачів до інформації, особливо для журналістів;
-чітко і повністю пояснити у керівних принципах та умовах надання послуг, які висловлювання неприпустимі, які цілі такого обмеження, і як компанія оцінює контент;
-за необхідності – розгляд таких альтернатив видаленню контенту, як маркування, перевірка фактів, додавання контексту, просування більш авторитетних джерел та впровадження дизайнерських змін, які надають користувачам більший контроль над споживанням інформації;
-переконатися, що запити урядів щодо видалення контенту відповідають міжнародним стандартам у галузі прав людини, використовувати всі доступні канали для протидії проблемним запитам;
-публікувати докладні звіти про прозорість щодо видалення контенту як для ініційованих урядами, так і для тих, що здійснюються самими компаніями;
-забезпечити ефективну та своєчасну можливість оскарження користувачів, які вважають, що їхні права були необґрунтовано обмежені;
-не дозволяти автоматизованим системам позначати та видаляти контент без розгляду цього питання людиною;
-розширити можливості команд модератора контенту, збільшивши їхнє географічне та мовне різноманіття, щоб гарантувати, що поміркованість не вплине непропорційно на маргіналізовані громади.
“Свобода в мережі” – це щорічне дослідження прав людини в цифровій сфері. Проєкт оцінює свободу інтернету в 70 країнах світу, що становить 88% світових користувачів. 11-й звіт у своїй серії висвітлює події, що відбулися в період з червня 2020 року до травня 2021-го.
Дослідження робили більше ніж 80 аналітиків та радників. Для нього використовувалася стандартна методологія для визначення оцінки свободи інтернету кожної країни за 100-бальною шкалою, з 21 окремим показником, що стосуються перешкод доступу, обмежень щодо вмісту та порушень прав користувачів.
Видання 2021 року включає шість нових країн: Коста-Рику, Гану, Ірак, Нікарагуа, Сербію та Тайвань.
Веб-сайт Freedom on the Net містить докладні звіти та дані про умови кожної країни.
