Чи впливають статки прокурорів на їхні розумові здібності?
23.06.2020
Атестаційні тести в рамках реформи прокуратури краще склали прокурори, що мають менші статки. Серед заможних прокурорів таких одиниці.
Крім того, прокурори, які мали так звані “ризик-фактори” – чи то велику кількість нерухомості, чи то велику кількість авто чи заощаджень – навіть не подавалися на проходження атестації.
Такі дані дослідження, яке зробили експерти Фонду Інновацій та Розвитку, на основі даних проходження атестації та аналізу декларацій про майно і доходи прокурорів регіональних прокуратур.
Одним з опосередкованих індикаторів недоброчесності є високий розмір активів. Якщо порівняти суми активів прокурорів обласних прокуратур, які пройшли І етап атестації (тестування), з сумами активів прокурорів, які або не пройшли тестування, або просто не взяли в ньому участь, можна побачити, що в середньому атестаційні тести склали прокурори з меншими статками.
Значна частина прокурорів, які мають великі статки, або не склали іспити, або на них просто не з’явилися.
Так, у декларації за 2019 рік з 2631 прокурора, які склали тести (учасники основного та додаткового тестування), 183 особи задекларували активів на суму понад 1 млн. грн. Тобто 6,96 % прокурорів, які склали тести, – мільйонери. При цьому з 1435 прокурорів, які не змогли скласти іспит, відсоток мільйонерів значно вищий – 10,10% (145 мільйонерів). Однак найбільший відсоток мільйонерів серед тих працівників обласних прокуратур, які просто не з’явилися на тестування, – 15,26% (47 мільйонерів з 308 прокурорів).
Ось – найбільш показовий приклад, ТОП-10 регіональних прокурорів за статками. Так, серед 10 найбільш заможних прокурорів, лише двоє (Олександр Задорожний та Назар Гриців), які займають 8 та 9 місця за статками, успішно склали іспити. Чотири з десяти прокурорів не змогли скласти іспит, ще чотири навіть не подавались на іспит.
Серед прокурорів, які пройшли атестацію, найбільш розповсюдженими індикаторами ймовірної недоброчесності є невідповідність стилю життя отриманій заробітній платі (люксові авто, дороговартісна нерухомість, значні суми коштів готівкою та на банківських рахунках).
Наприклад, прокурор Ігор Грабець у своїй декларації за 2017 рік вказав придбання квартири ціною понад мільйон гривень (покупець квартири – його дружина, яка працює суддею), при цьому кількість готівкових коштів у декларації подружжя лише зросла, хоча сукупний дохід родини за цей же рік був нижчим, ніж 800 тисяч гривень.
А прокурорка Людмила Вітер змогла придбати автомобіль за 210 тисяч гривень у 2017 році, заробивши за цей рік всього лише трохи більше, ніж 80 тисяч на двох зі своїм чоловіком. При цьому, за це й же рік подружжя Лариси Василівни ще й відклало 2000 USD готівкових коштів.
Досить часто невідповідність стилю життя супроводжується несвоєчасним поданням декларацій (або неподанням) про зміну майнового стану, як у випадку прокурора Дмитра Суходубова, який вперше вніс в декларацію квартиру площею 156,5 кв. м. своєї дружини лише в 2016 році, хоча право власності на неї було набуте ще у 2009.
Перевіркою соціальних мереж та інформації із відкритих джерел встановлено, що деякі з прокурорів, можливо, порушують вимоги щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Так, прокурор Андрій Сопрук Андрій Анатолійович будучи прокурором, можливо, є керівником у фермерському господарстві. Після публікації даної інформації відповідні сторінки у соціальних мережах були видалені із публічного доступу. Однак скріни з даною інформацією, як і рукописи, не горять.
Окрім того, серед прокурорів, що пройшли перші два етапи атестації, є такі, що не зазначають у деклараціях відомості про об’єкти нерухомості в яких проживають. Загалом таких осіб 30.
Наприклад, прокурорка прокуратури Аліса Владимирець у своїй щорічній декларації зазначає два транспортних засоби марки Lexus (2006 року випуску) та Mercedes-Benz (2012 року випуску), але об’єкти нерухомості відсутні.
Також виявилось, що деякі прокурори декларують об’єкти незавершеного будівництва, але насправді на їхньому місці розташовані будинки, в яких вони і проживають.
Наприклад, прокурорка Людмила Сирохман володіє земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва загальною площею 220 кв.м., інших об’єктів нерухомості прокурор не декларує. Водночас згідно з інформацією, яку Фонд Інновацій та Розвитку отримав від місцевої громадськості, ця прокурорка разом із сім’єю проживає у даному будинку з 2017 року, а вартість будинку становить близько 200 тис. доларів США.
Крім цього, виявилося, що багато прокурорів отримували за останні роки дорогі подарунки. Лише в 2019 році, двоє прокурорів Денис Олійник та Іван Семинякін задекларували отримання подарунків на суми понад 2 мільйони гривень.
Також перевіркою відповідності стилю життя до сімейних доходів прокурорів, встановлено, що прокурори безоплатно користуються майном родичів.
Так, прокурор Станіслав Муратов користується трьома транспортними засобами, земельними ділянками, будинком, що належить тещі (пенсіонерці) прокурора. Або, наприклад, прокурор Максим Вихор безоплатно користується квартирою приблизною вартістю 3 млн грн, що розташована в одному із житлових комплексів Одеси. Квартира, за інформацією від громадськості, належить родичці прокурора, яка працює перукарем.
Після автоматизованого аналізу усіх декларацій прокурорів, які взяли участь у тестуванні (основному та додатковому), виявлено, що загалом прокурори регіональних прокуратур лише за 2019 рік:
-володіють та користуються близько 1696 га землі,
-володіють та користуються близько 2634 транспортними засобами,
-отримали 43 681 621 грн подарунків.
-задекларували активів на суму 823,6 млн. грн
-задекларували зобов’язань на суму 225 372 306 грн.
Які можна зробити висновки з отриманих даних?
По-перше, бідні прокурори складають іспити набагато краще, ніж їхні більш заможні колеги.
По-друге, із соціальних мереж зник навіть той мінімум інформації, який прокурори і члени їхніх родин могли собі дозволити завантажити раніше. А це означає, що всевидяче око громадськості працює, і прокурори починають побоюватись контролю за способом їхнього життя з боку громадських активістів, журналістів-розслідувачів тощо.
По-третє, багато прокурорів, що мають велику кількість рухомого чи нерухомого майна або заощаджень, навіть не подавали заяви на проходження атестації. І це вже, на мою думку, беззаперечний успіх реформи прокуратури, оскільки вони, очевидно, ще на початках зрозуміли, що пояснити свої великі статки буде неможливо, а “домовитись” з членами кадрових комісій, половина складу яких представлена громадськістю, нереально.
І найголовніше – нині багато суперечок з приводу реформи прокуратури. Я можу говорити про неї лише на основі відкритих даних і цифр. А вони кажуть про те, що поки реформа рухається у правильному напрямі.
Людмила Євсєєнко
