Чи стане «невійськова» прокуратура знову військовою?
26.03.2018
У 2014-2015 роках українські Збройні Сили виявились погано оснащеними, недостатньо навченими. Лише за рахунок надзвичайного патріотизму, бойового духу і мужності, безпосередньої матеріальної та кадрової підтримки усього народу, через волонтерів і добровольців, армія вистояли і зупинили агресора. Тому питання скорішого відновлення боєздатності війська та притягнення винних в розвалі військової структури були і є чи не найважливішими.
Головний військовий прокурор Анатолій Матіос у 2014-2015 роках багато розповідав, як негідники-посадовці Міністерства оборони та інших військових формувань розкрадали і розбазарювали військове майно, нехтували виконанням своїх службових обов’язків, руйнували Збройні Сили України. Він роздав багато обіцянок, що очолювана ним відновлена військова прокуратура притягне до законної відповідальності військових посадових осіб, не дивлячись на посади і військові звання, аж до колишніх керівників МО з самого отримання Україною незалежності.
І суспільство повірило енергійному керівнику, який без остраху карбував ганьбою відомих осіб.
Суспільство очікувало від відновленої військової прокуратури результативних розслідувань розкрадань військового майна, службових злочинів військових посадових осіб, сподівалось, що робота військової прокуратури стане важливим чинником в укріпленні військової дисципліни та правопорядку у військах.
Військова прокуратура відпрацювала повних три роки. Термін достатній і для становлення самої військової прокуратури, і для виконання наданих раніше її керівником обіцянок. Давайте проаналізуємо, яким чином військова прокуратура протягом 2014-2017 років виконувала своє головне призначення – боротьбу із військовими злочинами у військових формуваннях. Чи вдалося їй разом з командуванням військових формувань вплинути на стан правопорядку і подолати злочинність у військах, яка з початком бойових дій зросла просто лавиноподібно. Чи виконані надані раніше обіцянки притягнути до відповідальності посадових осіб, винних в ослабленні обороноздатності держави.
Перша спроба такого аналізу у 2016 році виявила багато проблем, особливо в частині готовності відновленої військової прокуратури розслідувати службові злочини та розкрадання військового майна.
Але тоді виявлені недоліки могли бути обумовлені помилками росту, адже сам керівник, набране ним керівництво Головної військової прокуратури і багато рядових працівників взялися за незнайому для них справу. Залишались надії, що керівники військової прокуратури, для яких військова сфера тоді була «terra incognita», зрозуміють, чому і як треба вчитися самім і чому потрібно навчати підлеглих, куди спрямувати їх зусилля. Тоді були щирі сподівання, що військова прокуратура подолає труднощі росту, стане на ноги і буде важливим чинником укріплення військової дисципліни та правопорядку у військових формуваннях.
Давайте звернемось до самого об’єктивного показника – статистичних результатів роботи. Відразу слід зауважити, що аналізу піддано роботу військової прокуратури виключно по військових злочинах, яка виокремлена у офіційних статистичних звітах ГПУ. Військова прокуратура частку своїх зусиль спрямовувала на розслідування правопорушень, які за законом не відносяться до її підслідності. Але ця робота розчинена в узагальненій статистичній звітності ГПУ і з неї неможливо вирахувати, скільки кримінальних проваджень не військової підслідності було зареєстровано і закінчено військовими прокуратурами.
Потрібна для цього інформація перший час оприлюднювалась військовою прокуратурою у яскравих публічних звітах. Проте, після критики, що військова прокуратура замість роботи у військах, виконує чужу роботу, та й ще часто відносно цивільних осіб, що не мають жодного зв’язку з військовою сферою, керівники військової прокуратури останнім часом припинили оприлюднювати інформацію про результати своєї роботи, з якої можна було би вирахувати, скільки військовими прокурорами було виконано чужої, не властивої для військової прокуратури, роботи.
Найбільший суспільний запит, як вже згадувалось, був у сфері боротьби із розкраданнями військового майна та службовими злочинами. Ці очікування були розпалені ще і резонансними заявами та обіцянками Головного військового прокурора А. Матіоса.
На жаль, аналіз результатів розслідування розкрадань військового майна показав, що ці обіцянки виконані не були. Ефективність роботи військових прокурорів по розкриттю і розслідуванню розкрадань військового майна, забезпеченню невідворотності покарання винних за це, розчаровує. При досить високому рівні зареєстрованих випадків розкрадань, відсоток направлених до суду обвинувальних актів по цих злочинах стрімко зменшувався протягом останніх 2-х років. Направлення до суду обвинувальних актів лише по 16 % від зареєстрованих розкрадань – це не те, що низький, а просто провальний результат.
Привертає увагу дивна динаміка зареєстрованих злочинів. Після усім зрозумілого сплеску у 2014 році, коли почались активні бойові дії, кількість зареєстрованих злочинів протягом 2015-2016 років різко зменшилась. Різке зменшення на 39-40 % є досить значним і повинно мати логічне пояснення.
На першій погляд напрошується пояснення, що зменшувалась інтенсивність бойових дій, більш активно стала боротись з розкраданнями військова прокуратура, організованість, військова дисципліна і правопорядок у військах посилились. Проте, різкий стрибок кількості цих злочинів у 2017 році на 48 %, майже до рівня 2014 року, ставить під сумнів подібне пояснення.
Порядку у військах у 2017 році стало явно більше, так як закінчились активні бойові дії, припинились хвилі мобілізації, під час яких до війська надійшло багато не самих кращих та дисциплінованих кадрів, демобілізована більша частина цього баласту, який потрапив до війська у 2014-2015 роках, бойові частини укомплектувались переважно контрактниками, значно покращився контроль та облік військового майна. Подібні об’єктивні обставини мали би призвести до продовження позитивної динаміки злочинності.
Ще гірше ситуація по найбільш складних, але одночасно і найбільш актуальних військових службових злочинах – недбалому ставленню до служби і бездіяльності влади. Кількість зареєстрованих злочинів з року в рік зростає, а ефективність досудового розслідування цієї категорії злочинів була і є просто провальною. Ситуація з 2015 року практично не змінилась. 5 – 12 % направлених до суду обвинувальних актів – це просто ганебні цифри, які говорять про фактичну бездіяльність військової прокуратури у боротьбі з цим видом військових злочинів.
Ще два роки тому висловлювалось застереження, що працівники військової прокуратури мали дуже низький фаховий і професійний рівень, а тому були здатні розслідувати тільки простіші, очевидні військові злочини, вчинені переважно рядовим складом. Провальні результати роботи військових прокуратур по розслідуванню більш складних службових злочинів, що вчиняються переважно офіцерським складом, потребували вжиття невідкладних заходів щодо підвищення фахової підготовки слідчого апарату.
Наведені цифри статистики підтверджують, що фаховий рівень слідчого апарату військових прокуратур у розслідуванні розкрадань військового майна та службових злочинів за три роки, що минули з її відновлення, не став кращим. Вони виявились нездатними виконати не тільки резонансні обіцянки суспільству від керівників військової прокуратури щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у багаторічному руйнуванні українського війська в минулому, але й провалили боротьбу з тими менш резонансними та значними розкраданнями та зловживаннями, які виявлялись протягом цих 3-х років.
Військова сфера для керівництва військової прокуратури, схоже, як була, так і залишилась «terra incognita». Новонабрані у 2014-2015 роках працівники військової прокуратури, як і усе її керівництво, не знали військового законодавства, не володіли тактикою і методикою розслідування військових злочинів. Проте, рівень їх професійної підготовки для розслідування розкрадань і службових злочинів за ці роки кращім не став.
Звернемось до статистики щодо динаміки зареєстрованих кримінальних правопорушень по військових злочинах по роках. Для порівняння наведені цифри за передвоєнний 2013 рік.
Зростання кількості зареєстрованих військових злочинів у 2014-2015 роках, коли проводились активні бойові дії, різко була збільшена чисельність Збройних Сил за рахунок мобілізації, є цілком логічним і зрозумілим. Проте, різке зменшення у 2016 році кількості зареєстрованих військових злочинів на 41 % і збільшення їх на 69 % у наступному 2017 році є нонсенсом.
Як і раніше, основною часткою зареєстрованих військових злочинів є ухилення від військової служби. Тому цікавою є динаміка цього виду військових злочинів. Тут так само привертає увагу спочатку різке зменшення більше, ніж вдвічі, кількості зареєстрованих злочинів у 2016 році, а потім таке саме різке їх зростання в 1,5 рази в наступному 2017 році.
Високий рівень ухилень від військової служби у 2014-2015 роках логічно пояснюється тим, що у ці роки до війська було мобілізовано 210 тисяч осіб, багато з яких повтікали, так як саме у ці роки були активні бойові дії. З 2016 року поповнення війська відбувалось вже за рахунок залучення контрактників, а основне джерело «уклонистів» – мобілізовані, вже до війська практично не надходили. Навпаки, йшла масова демобілізація тих, що потрапили до війська у 2014-2015 роках.
За цих умов суттєве зменшення кількості «уклонистів» у 2016 році на 52 %, ніби то, має об’єктивне підґрунтя. Але усю цю логіку ламає різке і несподіване зростання на 54 % кількості зареєстрованих ухилень від військової служби у 2017 році! Звідки взялись ці «уклоністи», якщо мобілізацій з 2016 року вже не було, до війська надходять лише контрактники і юнаки, призвані на строкову службу у плановому порядку? Пригадаємо, що таке саме різке падіння кількості зареєстрований злочинів зі стрибком наступного їх росту мало місце по розкраданнях військового майна. Тому це не може бути випадковістю, а є закономірністю, яка має свої причини.
Різке падіння у 2016 році кількості зареєстрованих військових злочинів як загалом, так і по найбільш розповсюдженим їх видам, а потім різке їх збільшення при відсутності явних об’єктивних причин у військових формуваннях має єдине пояснення – провальна робота військової прокуратури по виявленню, реєстрації і розслідуванню ухилень від військової служби, розкрадань військового майна та інших військових злочинів у 2016 році.
Це підтверджує і те, які склади військових злочинів переважають у направлених до суду обвинувальних актах. Виявляється, що на протязі 2016-2017 років від 80 до 85 % від усіх обвинувальних актів по військових злочинах стосувались лише одного виду злочину – ухилень від військової служби. Частка інших видів військових злочинів, які доведені до суду, рік від року стає все менше. Військова прокуратура серед військових злочинів у ці роки займалась переважно розслідуванням ухилень від військової служби.
Це є найпростіші в розслідуванні, очевидні, елементарні військові злочини, які не потребують ні значного часу, ні слідчої майстерності. Достатньо лише зібрати необхідні документи, які надаються командуванням військових частин, здійснити кілька простих слідчих дій і справа готова до суду. До 2012 року, коли командири військових частин мали права органу дізнання, такі кримінальні провадження фактично готувались навіть не слідчими, а офіцерами-дізнавачами без юридичної освіти.
Фактичному призупиненню роботи військової прокуратури по реєстрації і розслідуванню військових злочинів у 2016 році, про що говорить стрімке падіння цифр статистики, тривалому провалу в розслідуванні службових злочинів і розкрадань військового майна, є просте пояснення.
Саме у 2016 році було розпочато конкурс з обрання керівника Державного бюро розслідувань і основним претендентом на цю посаду вважався А. Матіос.
АНАТОЛІЙ МАТІОС: ГОЛОВА ДБР — ЦЕ ЩЕ НЕ ВЕРШИНА, А В ПРЕЗИДЕНТИ НЕ ЗБИРАЮСЬ
Для створення йому іміджу великого організатора боротьби із корупцією і злочинністю робота підпорядкованої йому військової прокуратури була круто повернута на шалений і повсякденний піар його особи, його заслуг в показовій боротьбі з корупцією. Для цього був потрібний швидкий і яскравий ефект.
Всупереч логіки, зусилля військових прокурорів були спрямовані не на військову сферу, а на вишукування дрібної корупції у глибокому тилу і серед цивільних осіб, де це ганебне явище більш розповсюджене, ніж у військах, а тому піаритись там значно простіше. Проблеми і болючі питання військових формувань були забуті, усі зусилля було кинуто виключно на участь військових прокурорів у піар-компанії їх керівника, яка відбувалась за кошти платників податків і на шкоду правопорядку у військах та обороноздатності держави. Військова прокуратура фактично перетворилась у “НЕВІЙСЬКОВУ” прокуратуру.
Про це свідчать і статистичні результати 2016 року, коли більше половини зусиль військових прокурорів було спрямовано на розслідування не військових злочинів, а правопорушень чужої підслідності. 52 % обвинувальних актів, направлених у 2016 році до суду, стосувались не військових злочинів, а переважно дрібних хабарників: фіскалів, митників, поліцейських, працівників пенітенціарної системи, органів місцевого самоврядування та інших цивільних осіб, які не мали жодного відношення до військових формувань. Головним критерієм стала можливість зробити гарні фотографії з розкладками вилучених купюр для піару.
КРІМ ПОДАТКІВЦІВ ВІЙСЬКОВА ПРОКУРАТУРА «ТРЯСЕ» КИЇВСЬКУ МИТНИЦЮ (ФОТО)
Із військових злочинів розслідувались лише самі прості, елементарні злочини: ухилення від військової служби, злочини проти порядку підпорядкування, втрати військового майна і порушення правил поводження зі зброєю, боєприпасами, які не потребують слідчої майстерності, а лише звичайної нескладної роботи по оформленню документальних доказів. Військовою прокуратурою розслідувались лише злочини, які за об’єктивною стороною є винятково військовими злочинами і не мають споріднених або трохи подібних складів серед загальнокримінальних злочинів, а тому їх розслідування не вдавалось скинути на поліцію.
Для розвантаження підпорядкованих військових прокурорів від розслідування військових злочинів, щоб вони мали більше часу на активну і тривалу піар-кампанію, керівництво військової прокуратури запровадило деякі ноу-хау, які побудовані на дуже вільному тлумаченні чинного законодавства, а інколи і його нахабному перекрученні.
Одним з таких «винаходів» є практика кваліфікувати явно військові за об’єктивною і суб’єктивною сторонами злочини за спорідненими загальнокримінальними статтями Кримінального кодексу України і на цій штучно створеній підставі доручати їх розслідування поліції. Мотивація подібних злочинів особливостями військових правовідносин, любий їх зв’язок з військовою службою просто ігнорувались.
Під цю категорію підпали численні факти загибелі військовослужбовців при сумнівних обставинах.
Багато з них мали явні ознаки вбивств у військовому середовищі, проте, простими рухами рук військових прокурорів, які підписували постанови про визначення їх підслідності за поліцією, вони перетворювались на «самогубства» або загибель через власну необережність. Більш детально можна ознайомитись з подібними фактами за цим посиланням.
САМОГУБСТВА ЧИ ВБИВСТВА? РОЗСЛІДУВАННЯ НЕБОЙОВИХ ВТРАТ В АТО
Нестатутні видавали за звичайне хуліганство або злочини проти особи. Навіть вбивство одним військовослужбовцем іншого на ґрунті нестатутних взаємовідносин примудрялись кваліфікувати, як звичайне вбивство з побутових мотивів і доручати розслідування поліції.
Розслідування обставин розстрілу військовослужбовцем на ґрунті нестатутних взаємовідносин двох співслужбовців під час навчань військова прокуратура так само без коливань доручила поліції, зробивши вигляд, що це звичайне побутове вбивство.
Подібних прикладів можна навести безліч. В той же час військові прокурори залюбки виконували і виконують зараз роботу поліції по затриманню дрібних цивільних хабарників. Це розслідувати значно легше, ніж вбивства. Та й для піару значно вигідніше.
І це ще не все. Не баченим до цього ноу-хау є розслідування потужними групами слідчих військової прокуратури кримінальних проваджень, жодним чином не пов’язаних з військовою сферою, але цікавих особисто керівникам військової прокуратури. Наприклад, відносно цивільних зернотрейдерів-експортерів зерна з України, уся провина яких є в тому, що вони створювали конкуренцію бізнесу дружини Головного військового прокурора.
ДЕРЖАВНИЙ АГРОРЕКЕТ: ВСІ ЗНАЮТЬ, АЛЕ МОВЧАТЬ
Або військові прокурори з незрозумілих причин старанно і завзято взялися розслідувати кримінальне провадження відносно фірм – постачальників систем і препаратів для гемодіалізу. Це зовсім не входить у сферу військової юрисдикції, але чомусь стало цікаво керівництву військової прокуратури.
І цей перелік можна продовжувати. Військові прокурори з 2016 року займались розслідуванням яких завгодно кримінальних проваджень крім тих, якими вони мали би займатись насправді – актуальних військових злочинів. Ось так цілий правоохоронний орган, призначений для боротьби із злочинністю у військах, по суті протягом 2016-2017 років був відірваний від виконання своєї основної функції задля забезпечення своєму керівнику інформаційної піар-компанії в процесі конкурсу на обрання керівника Державного бюро розслідувань. Статистичні дані по реєстрації і результатах розслідування військових злочинів підтверджують це. Проблеми правопорядку у військах, підтримання обороноздатності війська? Так це ж проблеми для командування, для держави, для суспільства, а не для керівництва військової прокуратури.
Бліц-криг 2016 року у завоюванні посади не вдався і статистичні результати 2017 року свідчать, що військова прокуратура поволі повертається до проблем війська. Проте, цей процес затягнувся і військові прокурори настільки звикли «знімати вершки» на цивільних дрібних хабарниках, що ніяк не можуть переключитись на військові проблеми повністю.
Візьмемо військову прокуратуру сил АТО, яка є найближчою до військових формувань і мала би першою показати приклад безпосередньої роботи у військах.
З листопада 2017 року, коли вже стало відомо, що директором Державного бюро розслідувань призначено іншу особу, на сторінці прокуратури оприлюднено 15 повідомлень про затримання злочинців на місці вчинення злочину. З них всього 1/3 є інформацією про виявлення злочинців у військовій сфері. 2/3 цих повідомлень – це інформація про затримання військовими прокурорами разом з іншими правоохоронцями цивільних осіб: державного виконавця, інспектора пожежної охорони, наркоторговців, фіскала, аудитора, посадових осіб Держпродспоживслужби, органів місцевого самоврядування. Добрались навіть до директора обласного психоневрологічного інтернату.
А суто військових проблем в зоні АТО, або як її зараз називають, зоні операції Об’єднаних сил, багато. Достатньо згадати розкрадання мільйонів гривень під час будівництва захисних фортифікаційних споруд поблизу лінії зіткнення. При призначенні військового прокурора сил АТО генеральний прокурор визначив, що викриття цього злочину і притягнення винних до кримінальної відповідальності є головним його завданням. Схоже, це завдання забуте і провалене.
Щоправда, останнім часом повідомлень про затримання військових посадових осіб або посадовців за правопорушення у військовій сфері стає все більше. Одне з останніх:
Відтак, хочеться вірити, що “невійськова” прокуратура врешті-решт знову стане військовою.
