Розслідування воєнних злочинів в Україні
26.09.2023
Українським правоохоронцям бракує навичок для розслідування воєнних злочинів – такий висновок роблять юристи Української гельсінської спілки з прав людини. Про це йдеться у дослідженні, для якого вони анонімно опитали представників правоохоронних органів.
Дослідження «Міжнародні злочини в Україні» стосується судової практики розслідування та притягнення до відповідальності за шістьма статтями Кримінального кодексу, які відповідають міжнародним злочинам агресії, геноциду, а також злочинам проти людяності.
Аналітики анонімно опитали 147 поліцейських, 108 представників прокуратури, 207 потерпілих від воєнних злочинів і 20 адвокатів, які представляють таких людей. Служба безпеки України відповіла на офіційний запит УГСПЛ, проте її представники не брали участь в опитуванні.
«Воєнний злочин»: стаття, якої немає
В українському законодавстві немає таких понять, як «воєнний злочин» або «злочин проти людяності».
Воєнні злочини – порушення законів та звичаїв війни – належать до сфери виключно міжнародного кримінального права. Загальний перелік воєнних злочинів закріплений у Статуті Міжнародного кримінального суду (Римський статут), який Україна не ратифікувала.
Попри відсутність законодавчого визначення воєнних злочинів, деякі з тих правопорушень, що передбачені ККУ, є саме воєнними, а не військовими, злочинами, а саме:
-мародерство (стаття 432 ККУ).
-насильство над населенням у районі воєнних дій (стаття 433 ККУ);
-погане поводження з військовополоненими (стаття 434 ККУ);
-незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними (стаття 435 ККУ);
Правозахисники проаналізували провадження за шістьма статтями, які за змістом відповідають міжнародним злочинам – «воєнний злочин» або «злочин проти людяності».
Аналіз охоплює період із лютого 2014 року, коли почалася російська агресія проти України, по квітень 2023 року.
Служба безпеки України не надала точні цифри, натомість повідомила, що загалом розслідує понад 106 тисяч кримінальних проваджень за різними статтями. А саме:
-пропаганда війни – понад 40 проваджень
-виправдовування, визнання правомірною, глорифікація або заперечення збройної агресії Росії – понад 1 350 проваджень
-планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни – більше ніж 100 проваджень
-порушення законів та звичаїв війни – понад 35 тисяч справ (у тому числі щодо примусової депортації)
-екоцид – понад 20 проваджень
-геноцид – «майже» 30 проваджень
За понад 9 років війни слідчі СБУ повідомили про підозру понад 11 тисячам людей, з них 1 186 – громадяни Росії.
Офіс генерального прокурора повідомив, скільки кримінальних проваджень за різними статтями зареєстрували прокурори з 2014-го по 2023 рік.
Як зазначають правозахисники, до 2022 року, до початку повномасштабного вторгнення, більшість злочинів, пов’язаних з порушенням міжнародного гуманітарного права, кваліфікувалися як загальні кримінальні правопорушення.
Крім того, правозахисники проаналізували Єдиний реєстр судових рішень і знайшли загалом 585 вироків за ними. Більшість із них – 514 – були винесені за статтею 436-2 (виправдання російської агресії):
-Пропаганда війни – 26
-Виправдовування агресії – 514
-Агресивна війна – 11
-Порушення законів і звичаїв війни – 31
-Екоцид – 0
-Геноцид – 3
При цьому стаття ККУ 436-2 з’явилася лише в 2022 році. Дослідники вказують на один виправдальний вирок у провадженні за статтею «ведення агресивної війни».
Брак навчання і ресурсів
Коли йдеться про розслідування воєнних злочинів, немає інших цілком схожих випадків, подібних до України, каже експерт з кримінальної юстиції Центру політико-правових реформ Євген Крапивін.
«Релевантного міжнародного досвіду як такого немає. Україна дійсно перебуває в унікальній ситуації, насамперед тому що вона повністю зберегла свою національну систему правосуддя», – сказав він.
Він вказує на те, що Україна працює над притягненням до відповідальності винних у міжнародних злочинах ще до завершення війни, залучаючи власних прокурорів, слідчих і суддів:
«Таких моделей в історії, можна навіть сказати, не зустрічалося».
Анонімне опитування поліцейських
За звітом, Національна поліція не відповіла на запит правозахисників. Водночас в анонімному опитуванні поліцейські скаржилися на низку складнощів у розслідуваннях таких злочинів.
Серед них:
-велике навантаження
-брак знань щодо специфіки розслідування таких злочинів
-брак ресурсів
-відсутність механізму розслідування воєнних злочинів
-відсутність доступу до місця злочину
-«некомпетентні завдання»
-недоліки КПК, які заважають розслідуванням воєнних злочинів
-«нерозуміння керівництва на рівні держави, що і як треба робити»
-відсутність доступу до інформації, яку мають вищі органи
Також 67% опитаних поліцейських вважають, що існує потреба у покращенні взаємодії правоохоронних органів при розслідуванні міжнародних злочинів в Україні.
Через брак такої координації, наприклад, колишні полонені, які зазнали катувань, або потерпілі від сексуального насильства мають по кілька разів розповідати про свій досвід представникам різних органів.
«В цьому опитуванні було з’ясовано, що понад половина слідчих Національної поліції зовсім не займається досудовим розслідуванням міжнародних злочинів. Це такий цікавий факт», – зазначила юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Наталя Войнова.
За підсумками спілкування із поліцейськими аналітики з’ясували, що лише 12% з опитаних пройшли спеціальне навчання щодо особливостей розслідування міжнародних злочинів. При цьому 35% поліцейських визнали, що мають потребу в додаткових знаннях для таких розслідувань.
Водночас 58,3% прокурорів проходили навчання. На цю різницю на питання Радіо Свобода звернула увагу інша юристка Центру стратегічних справ Анна Козьменко.
«Пам’ятаю таку відповідь від прокурора, здається, з Офісу генерального прокурора, де він у коментарях скаржився, що вже аж надто багато цих тренінгів і вони його відволікають від реальної роботи. При цьому представники прокуратури скаржилися, що слідчі неякісно роблять свою роботу, бо їм бракує знань», – каже вона.
Відтак Козьменко вказує на потребу в централізованому навчанні для всіх ланок правоохоронних органів.
Попри вищий рівень підготовки, прокурори також скаржаться на ті ж проблеми, що й представники Нацполіції, а також на знищення доказів обстрілів в ході ремонтів та складнощі з доступом до доказів та свідків на окупованих територіях.
Лише 5% опитаних прокурорів повідомили, що використовують в роботі досвід інших країн: Великої Британії, Грузії, а також рішення міжнародних трибуналів.
Більшість потерпілих незадоволена ходом розслідування
Хиби підготовки, вочевидь, позначається на ефективності розслідувань. Зокрема, Козьменко вказала на те, що з 21 кримінального провадження, яке аналітики обрали для дослідження, у половині фактично не відбувається досудове розслідування.
-45% опитуваних адвокатів вважають розслідування недостатньо повними та своєчасними, 45% мали складнощі з відповідями
-50% адвокатів негативно оцінюють якість розслідувань, 45% – важко відповісти
-87,9% опитаних потерпілих вважають неефективними розслідування своїх справ
За словами Козьменко, в деяких справах орган досудового розслідування змінювався двічі й більше разів протягом року. Це погано позначається на якості слідчих дій, оскільки матеріали можуть мандрувати між різними інстанціями, які запитують їх для ознайомлення.
Крім того, на самому початку повномасштабного вторгнення, навесні 2022 року, мали місце помилки на кшталт втрати важливих речових доказів, які неможливо відновити, непроведення експертиз та першочерговий слідчих дій, непроведення розтину вбитих цивільних.
«Вочевидь, це негативно вплине на сам подальший хід розслідування. І останній мінус: те, що матеріали зберігалися в хаотичному порядку… В одній папці документи з різних кримінальних проваджень. Наприклад, мені надали папку, в цій папці один епізод по кримінальному провадженню і протокол огляду інших трупів, які були виявлені в інших містах. Деякі матеріали й докази взагалі були відсутні, і слідчі не могли пояснити, де ці матеріали є», – згадує юристка.
Рекомендації
За підсумками дослідження УГСПЛ сформулювали 12 рекомендацій для органів влади. Серед них:
-визначення «чіткої і передбачуваної» політики щодо переслідування за міжнародні злочини
-ратифікація Римського статуту
-краща координація різних органів досудового розслідування, оцифрування матеріалів розслідування
-затвердження алгоритму розслідування міжнародних злочинів і навчання слідчих
-застосовувати особливий порядок in absentia під час досудового розслідування і в ході судового розгляду «лише у виключних випадках і за наявності потужної доказової бази»
Деякі зміни на краще вже відбулися, зазначають юристи. Наприклад, у червні запрацював Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків, задачею якого є допомога учасникам кримінального процесу. Правозахисники сподіваються, що це покращить комунікацію між органами досудового розслідування та потерпілими.
«Були затверджені методика розслідування воєнних злочинів, зокрема, що стосується катування та незаконного ув’язнення. І в серпні нарешті були нарешті внесені зміни до КПК щодо скасування строків досудового розслідування для воєнних злочинів. Але це питання залишається актуальним стосовно підбурювання до геноциду і злочину екоциду», – додає Козьменко.
Правоохоронні органи наразі не коментували дослідження публічно.
