Надія довічників
15.04.2017
У Верховній Раді зареєстрували законопроект, який кардинально змінює механізми умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання на більш м’яке покарання.
Законопроект “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо адаптації порядку застосування окремих інститутів кримінального права до європейських стандартів” зареєстрований під №6344.
“Практика роботи установ виконання покарань доводить, що цілі покарання стосовно частини засуджених досягаються до закінчення моменту відбуття призначеного судом строку покарання, тобто достроково. За такого стану справ подальше виконання покарання у відповідних умовах видається недоцільним, оскільки, покарання злочинця – це не самоціль, а засіб його виправлення, повернення в суспільство безпечною для оточуючих людиною”, – йдеться у пояснювальній записці до законопроекту.
Автори документу посилаються на практику Європейського суду з прав людини у справах László Magyar проти Угорщини, Vinter проти Британії, Kafkaris проти Кіпру, Léger проти Франції. У них суд дійшов висновку, якщо законодавство країни не передбачає реалістичної перспективи дострокового звільнення, то таке довічне ув’язнення не відповідає стандартам статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (“заборона катування”).
Документ передбачає зміну нечіткого радянського критерію умовно-дострокового звільнення та заміни покарання більш м’яким – так званого “виправлення”. Натомість пропонується критерій ризику повторного вчинення злочину. Передбачається, що адміністрація установи покарань звертатиметься до органів пробації у разі, якщо вважає, що засуджений становить загрозу для суспільства. Після чого уповноважений органу з питань пробації має відвідати місце несвободи і визначити рівень ризику вчинення засудженим повторного злочину. Якщо ж адміністрація установи виконання покарань про таку загрозу не повідомляє, людина має бути звільнена автоматично. Це так звана система напівавтоматичного умовно-дострокового звільнення.
Також законопроект створює шанс звільнення навіть для довічно засудженої людини.
“Для них після відбування 10 років покарання передбачена можливість змінити покарання на 15 років позбавлення волі, які рахуються з моменту заміни. При цьому ми враховуємо, що за “законом Савченко” окремим людям можуть зарахувати кілька років, які вони відбували в СІЗО”, – розповів Центру інформації про права людини представник Консультативної місії Європейського Союзу в Україні Вадим Човган, який є співавтором законопроекту.
За його словами, при оцінці ризиків орган пробації буде враховувати так звані “ретроспективні” фактори. Зокрема, йдеться про поведінку засудженого в установі виконання покарання та обставини злочину, “кримінальну історію” (судимості) людини.
“Засуджений, який вбив три чи п’ять людей, має набагато більший ризик вчинити повторний злочин, ніж той, який вбив одну людину”, – коментує експерт.
Крім того, братимуться до уваги так звані “перспективні” фактори ризику.
“Уповноважений орган з питань пробації враховуватиме, чи є в засудженого житло, освіта, чи підтримує людина зв’язки з родиною. Ув’язнений має бути зацікавлений, аби надати інформацію, де він планує працювати. Можливо, навіть надати листа від роботодавця, який підтвердить свою готовність взяти його на роботу. Також засуджений має надати план реінтеграції в суспільство та надати докази того, що у майбутньому у нього є всі шанси жити в суспільстві, не вчиняючи злочину”, – розповідає Вадим Човган.
На уточнююче запитання, як в ув’язненні можна знайти роботодавця, експерт пояснює, що це є не обов’язковим, але може бути перевагою.
“Людина може сказати, що отримала освіту в профтехучилищі при установі і хоче бути токарем. Крім того, у неї можуть бути знайомі, які готові будуть її взяти на роботу. В Україні є випадки, коли до довічного засуджені мільйонери. Вони можуть написати, що мають бізнес-план або досі є бізнес на волі, який приносить кошти”, – пояснює експерт.
Міністерство юстиції має розробити детальний порядок оцінювання ризиків.
“Органи пробації вже мають досвід оцінки ризику у справах щодо застосування ст. 75 Кримінального кодексу України, яка передбачає звільнення від покарання з іспитовим строком ще до початку відбування покарання, якщо воно не перевищує п’яти років позбавлення волі”, – каже Вадим Човган.
У разі, якщо колишній довічник повторно вчинить насильницький злочин, він вже більше ніколи не зможе бути звільнений.
Остаточно рішення про заміну довічного позбавлення волі ухвалюватимуть колегіально суд у складі трьох суддів. У разі звільнення довічника суд зобов’язаний буде встановити обов’язок періодично з’являтися до органу пробації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи.
Окрім цього, суд зможе встановити інші обов’язки, такі як не наближатись до потерпілої від злочину людини або не покидати своє помешкання протягом певного періоду часу доби чи не відвідувати певні місця на кшталт барів і ресторанів. Такі обов’язки можуть бути встановлені на п’ять років, а потім продовжені на той самий строк.
Вадим Човган переконаний: якщо депутати ухвалять закон, то і суспільство, і всі категорії засуджених нарешті отримають чіткий, зрозумілий та надійний механізм, який допоможе водночас забезпечити права людини та зменшити рецидивні злочини. При цьому він прогнозує, що тільки невелика кількість довічно засуджених отримає можливість звільнитися.
Експерт також переконаний, що законопроект №6344 створює свого роду механізм виправлення судових помилок.
“В українських в’язницях сидять незаконно засуджені, що підтверджується правозахисниками та навіть міжнародними інституціями, як-то Європейським судом. Адміністрація виконання покарань інколи навіть сама каже: “Ми впевнені, що ця людина сидить незаконно. Її справа “шита білими нитками”, але ми нічого не можемо вдіяти – наша функція виконувати рішення суду”. Тому такий механізм дозволив би додатково альтернативно виправити подібні недоліки правосуддя. Можливо, це звучить невдало з юридичної точки зору. Але, враховуючи наші реалії, чи правильно тримати таких людей за ґратами?”, – зауважує Вадим Човган.
Нагадаємо, за даними Державної пенітенціарної служби станом на 1 вересня 2016 року покарання у вигляді довічного позбавлення волі відбувають 1552 особи. Українські правозахисники переконані, що у місцях позбавлення волі знаходяться десятки незаконно засуджених. У червні минулого року вони представили у Верховній Раді виставку, яка розкриває 8 історій довічно засуджених, у яких правозахисники наголошують на судових помилках. Вони також презентували фільм “Свавільно засудженим – волю”.
