Чи планує змінитися Нацполіція після Кагарлика?

Почнімо здалеку. Катування в Кагарлику, які були застосовані до свідка такого дрібного злочину, як крадіжка, — поширене явище. Зґвалтування — ні, тож його не змогла “перетравити” сама система й повідомила про нього Державне бюро розслідувань. Саме в цій частині з часів Врадіївки дійсно щось змінилося, хоча в невеликих містах люди настільки залякані поліцейським свавіллям і не вірять у правові механізми захисту, що залишається тільки здогадуватися, скільки людей просто промовчали, а дехто й взагалі вважає це нормальними методами роботи правоохоронців. Отже, кагарлицька історія типова в частині катувань і нетипова в частині злочину проти статевої свободи.

Проте катування — це наслідок відсутності реформи кримінального блоку поліції (слідчих та оперативних підрозділів). І справа навіть не в проваленій атестації, а в тому, що система розслідування злочинів дуже тяжко змінюється з радянських часів. Вона досі орієнтована на зізнання особи як основний доказ вчинення злочину, відповідно, має обвинувальний ухил, а поліцейські та прокурори досі оцінюються за динамікою показників розкриття/направлення обвинувальних актів до суду. У частині загальнокримінальних злочинів (крадіжки, грабежі, тілесні ушкодження, наркозлочини тощо) це величезна “фабрика” кримінальних проваджень, до якої подекуди потрапляють невинуваті люди. Або винуваті у вчиненні злочину, проте під час розслідування вони стають жертвами катувань, тобто їхня людська гідність принижується. Чи несуть поліцейські відповідальність за катування? Ні, про це свідчить статистика: в Україні не більше 10-30 обвинувальних вироків за катування та перевищення службових повноважень із застосуванням сили щорічно, причому частина з них або дуже м’яка, або взагалі з умовним терміном.

Чи можна змінити таку систему за півроку? Ні. Навіть за п’ять років не можна, особливо коли ти Міністерство внутрішніх справ, яке відповідальне за державну політику у цій сфері, але намагаєшся не чіпати кримінальну поліцію, бо набагато простіше розказувати про реформи патрульних поліцейських. Адже людям зрозуміліше, чим вони займаються, люди бачать їхню роботу врешті-решт. Проте коли мова йде про порушення прав людини, усі одразу згадують про слідчих та оперативників і з подивом дізнаються, що реформа там не відбулася.

Отже, повернімося до Кагарлика. Винні будуть притягнені до кримінальної відповідальності, принаймні Державне бюро розслідувань та Офіс Генерального прокурора працюють над цим. Повторюсь, навіть для системи, яка не бачить катувань, зґвалтування є кричущим порушенням усталених практик. Чи буде відправлений у відставку міністр Аваков? Це вже вторинне питання. Як міністр, який відповідає за державну політику, він давно мав не пережити одну з ротацій Уряду в цій країні, проте це залишимо політикам та активістам, вони набагато вдаліше оперують простими рецептами змін на кшталт звільнення однієї людини.

4 червня відбулася координаційна нарада в Офісі Генерального прокурора щодо стану протидії катуванням в органах правопорядку. Були присутні представники МВС, ДБР, Нацполу та інших органів і міжнародних організацій. Було озвучено, що протидія порушенням прав людини — пріоритет діяльності органів правопорядку та прокуратури на 2020 рік. Але це не новина, оскільки пріоритети затвердили ще за попереднього Генерального прокурора. Новиною не є також той факт, що в Офісі Генпрокурора створений спеціалізований департамент, який забезпечує нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування в провадженнях щодо катувань та інших порушень прав людини правоохоронцями (іншими словами, процкерить провадження ДБР, якому підслідні ці злочини).

Новина в тому, що саме департамент надав конкретні пропозиції, яким чином можна зменшити ризики “наступних кагарликів”, тобто знизити ризик застосування катувань поліцейськими по всій країні. А саме:

-поширення системи електронного обліку затриманих осіб Custody Records на всі спеціальні установи (ізолятори тимчасового тримання) та територіальні підрозділи Національної поліції, а також вивчення питання щодо впровадження аналогічного обліку в територіальних підрозділах СБУ та установах попереднього ув’язнення;

-впровадження єдиних форм та порядку фіксації тілесних ушкоджень, заподіяних працівниками органів правопорядку, у медичних закладах, а також розробка Порядку повідомлення про такі випадки до ДБР;

-створення у підрозділах органів досудового розслідування спеціальних кімнат для проведення допитів з можливістю їх відеофіксаціі та багато іншого.

Тепер по черзі:

1. Система електронного обліку затриманих осіб Custody Records — сучасний досвід мінімізації ризику катувань, який походить з Великої Британії. Він полягає у використанні:

а) інтерактивного відеоспостереження (з прямим доступом до камер в Управлінні дотримання прав людини в Києві);

b) електронної системи реєстрації всіх дій стосовно затриманої особи (замість незліченних паперових журналів, які легко фальсифікуються);

c) роботи інспектора з прав людини, посада якого перебуває поза впливом слідчих та оперативних підрозділів;

d) зонуванні відділення поліції таким чином, що цивільні особи без процесуального статусу затриманого не можуть опинитися у службових кабінетах чи тим паче господарських приміщеннях, де, за статистикою, найчастіше відбуваються катування.

Завдання custody records, з одного боку, захистити людину від неналежного поводження, з іншого — захистити самих поліцейських від безпідставних звинувачень на свою адресу. Нерідко, до речі, з боку свого керівництва, яке може влаштовувати “братську могилу” за найменший інцидент у відділенні поліції.

Окрім того, custody records уже працює в режимі пілотного проекту не перший рік в ізоляторах тимчасового тримання, а також згадана у Стратегії розвитку МВС до 2020 року, хоча “виконання” цього документа державної політики складно назвати виконанням. Детально можна прочитати про все це в аналітичному звіті про роботу цієї системи в Україні.

Це не панацея від катувань, бо завжди можна займатись “ефективними” з погляду правоохоронців методами розслідування десь в автомобілі, підвалі, лісопарку чи деінде. Просто це складніше. Складніше також приховати сліди і вберегтися від невимушених свідків. Урешті, для тієї категорії людей, які вважають, що кілька ударів від поліцейського під час допиту це нормально (повірте, це доволі велика група людей, які від держави нічого хорошого не очікують), буде зрозуміло, що «щось тут не те відбувається».

2. Під впровадженням єдиних форм та порядку фіксації тілесних ушкоджень, заподіяних працівниками органів правопорядку у медичних закладах, розуміється уніфікація медичної документації, яка надалі використовується в матеріалах кримінального провадження. Сьогодні це складна проблема для судово-медичних експертів зафіксувати сліди катувань, коли минув місяць, два і більше, адже не всі жертви катувань одразу звертаються до лікарні, і провести результативну експертизу вже вкрай складно.

Також нарешті буде змінено порядок повідомлення про такі випадки до Державного бюро розслідувань, адже досі чинна інструкція, за якою лікар, до якого звернулася особа з ознаками катувань, має повідомити про це… найближче відділення поліції, правильно. А звідти людина часто і прийшла за медичною допомогою. Можна було б повідомляти одразу Державне бюро розслідувань, до підслідності якого віднесено катування, проте досі таких змін не сталося.

Такі починання вже були з боку Державного бюро розслідувань у 2018-2019 роках, однак не завершилися жодним результатом. Ідея ж проста: лікарі мають напряму повідомляти про катування до ДБР, без жодних проміжних ланок у вигляді поліції, яка потім передає цю інформацію внутрішній безпеці, та своєю чергою доповідає керівництву, і лише потім це все передається до ДБР. Часто цього просто не відбувається, бо катування кваліфікуються як дисциплінарний проступок і завершуються службовим розслідуванням.

3. Урешті, з погляду матеріального забезпечення видається складним створення у підрозділах органів досудового розслідування спеціальних кімнат для проведення допитів з можливістю їх відеофіксації. З одного боку, це міжнародний стандарт, з іншого — в Україні дуже багато відділень поліції, які розташовані в старих будівлях і не мають можливості на переобладнання. А в бюджеті, як завжди, немає коштів, хоча суми, які виділяються на МВС, невпинно зростають останніми роками. Тож допитують, що підозрюваних, що свідків, що потерпілих, досі у службових кабінетах. Нерідко в тому ж кабінеті працюють інші люди, недбало “валяються” речові докази, зберігаються господарські інструменти тощо. Раніше класичною була наявність кийків та протигазів у кабінетах оперативників, ви розумієте для чого, просто демонстрація сили.

Тож ось вам план-мінімум від Офісу Генерального прокурора. Такі заходи мають бути впроваджені до 15 грудня цього року, але добре, якщо будуть впроваджені взагалі Це не стільки ініціатива МВС, скільки Офісу Генерального прокурора та вже згаданого департаменту. Саме так має виглядати ОГП — координатор усіх кримінальних розслідувань органів правопорядку. ДБР з катуваннями — не виняток. Тож не дивно, що рушієм цього процесу є прокурори. Дивно, що МВС знадобилося так багато часу для того, щоб запропонувати суспільству комплексні кроки для зменшення рівня катувань у своїх стінах, хоча, справедливіше сказати, погодитися на порядок денний Офісу Генпрокурора.

Урешті, без системних змін у самому процесі розслідування викорінити катування не вийде, адже злочини, зокрема катування, будуть існувати в будь-якому суспільстві. Але в тому, що їх рівень можна мінімізувати, а механізми правового захисту жертв катувань зробити ефективними — наука не сумнівається.

 Євген Крапивін, експерт Центру політико-правових реформ

Джерело