“Рожеві окуляри” Мінюсту призведуть до заворушень у тюрьмах
13.04.2020
Коронавірус (COVID-19) крокує світом, станом на 9 квітня кількість хворих у світі перевищила 1,5 млн людей, щодня цифра збільшується практично на сто тисяч. ВООЗ оголосила пандемію у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби. Більшість країн вводять обмежувальні заходи, закривають кордони, посилюють контроль та заходи безпеки з метою забезпечення здоров’я громадян.
Однак, попри вжиті заходи вірус поширюється, потрапляє в пенітенціарні установи, що викликає масове невдоволення в’язнів. Ще у лютому засоби масової інформації повідомляли про зараження вірусом понад 200 осіб в одній з тюрем у китайській провінції Шаньдун.
В Ірані, США, Франції розпочалася кампанія щодо звільнення тисяч ув’язнених, які засуджені за нетяжкі злочини та з найбільш вразливої для захворювання категорії. Через побоювання зараження коронавірусом хвиля бунтів накривала колонії в різних країнах світу (Італії, Бразилії, Колумбії тощо).
Своєчасність та адекватність задекларованих заходів?
Слід нагадати, що в Україні саме Міністерство юстиції відповідає за пенітенціарну систему, якому також підпорядкована державна установа «Центр охорони здоров’я ДКВС України». Вона має займатись медичним обслуговування в’язнів та засуджених у пенітенціарних установах.
У публічній площині керівництвом Мін’юсту декларуються заходи протидії коронавірусу. Зокрема, повідомлялося, що з 13 березня в установах ДКВС введено заборону відвідувань, окрім адвокатів, працівників правоохоронних органів та суду, а медичними працівниками проводиться щоденний температурний скринінг персоналу та засуджених з метою виявлення простудних захворювань. Забезпечено щоденне прибирання і обробка поверхонь дезінфікуючими засобами, змінено порядок прийому посилок в установи, не приймаються посилки, що передаються без медичних масок та вдягнених рукавичок.
Також для забезпечення засобами індивідуального захисту персоналу ДКВС, засуджених та ув’язнених Мін’юстом інформувалось про заплановані поставки 98 тис. масок, 90 тис. рукавичок, 2 тис. комбінезонів та на 10 квітня – 3 тис. літрів дезінфікуючих засобів.
При цьому на початок місяця в місцях позбавлення волі всього знаходиться 52 тис. осіб, з яких 32 тис. засуджених та 20 тис. осіб, взятих під варту. Ще до 30 тис. осіб – персоналу ДКВС. Отже, планувалося поставити на місця орієнтовно 1 маску та 1 рукавичку на 1 особу, що виглядає смішно, та й саме постачання засобів індивідуального захисту потрібно було робити не у квітні, а на початку березня, а то й раніше, та й у достатній кількості.
Крім того, встановлено, що температурний скринінг є малоефективним методом запобіганню поширення коронавірусу, оскільки дозволяє виявити тільки людей із явними симптомами, але людина може бути інфікована COVID-19 і без проявів будь-яких симптомів продовжувати заражати інших людей.
Заступник Міністра юстиції України О.Висоцька, яка з середини березня відповідає за пенітенціарний напрямок, заявила: «Якщо вірус потрапить у пенітенціарну систему, хворих і осіб, які з ними контактували, будемо намагатися максимально ізолювати. Діяти збираємося за загальним для всіх протоколом МОЗ: спочатку – карантин і лікування, у разі погіршення стану – транспортування у звичайну лікарню, але під охороною». Також у міністерстві озвучили про плани ухвалення закону та амністувати близько 1000 осіб (по всій Україні).
Однак, навіть амністія та звільнення однієї тисячі осіб кардинально не вплине на ситуацію в системі. При цьому залишається відкритим питання корупційних ризиків та соціальної адаптації в’язнів у суспільстві після їхнього звільнення.
Безумовно, не сприяє прийняттю швидких та рішучих дій і постійна зміна (вже третя з початку року) заступника Міністра, відповідального за пенітенціарну систему, особливо в умовах стрімкого поширення хвороби та можливої дестабілізації ситуації в установах.
Який реальний стан справ в українських тюрмах?
Ситуація в установах ДКСВ викликає серйозне занепокоєння. Критичний стан медичного забезпечення в’язнів, відсутність медичного персоналу, обладнання, ліків, жахливі умови – це сьогодення пенітенціарної медицини.
У цьому контексті слід зазначити, що впродовж 8 років жодним Урядом України не визначено та не затверджено Порядку надання ув’язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув’язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров’я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз, як це передбачено ст. 11 Закону України «Про попереднє ув’язнення».
У зв’язку з відсутністю цього порядку на місцях постійно виникають проблеми при взаємодії між закладами охорони здоров’я (медичними частинами) ДКВС та державними чи комунальними закладами охорони здоров’я, при залученні їх медичного персоналу та необхідності госпіталізації ув’язнених осіб.
Крім того, в умовах переповнених приміщень із грибком та пліснявою, ускладненим доступом в’язнів до свіжого повітря, відсутність у необхідній кількості засобів індивідуального захисту (масок, рукавичок) може призвести до стрімкого і неконтрольованого поширення коронавірусу.
Як засвідчив візит Уповноваженого ВРУ з прав людини до Київського СІЗО, реальний стан справ є далеким від задекларованого Мін’юстом.
Зокрема, в установі порушуються правила карантину, не проводиться дезінфекція приміщень, на постах і в санітарних вузлах відсутні засоби для дезінфекції рук.
Навіть хворі, що перебували в медичній частині, не забезпечені засобами індивідуального захисту, оскільки вони відсутні в достатній
кількості, а саме приміщення – не відповідає санітарно-гігієнічним нормам та не готове для перебування там хворих. На всю установу є лише три безконтактні термометри, в корпусі для утримання неповнолітніх дворики і спортивний інвентар не дезінфікують, у зв’язку з чим більшість ув’язнених відмовляється від щоденних прогулянок на свіжому повітрі.
Київський СІЗО є найбільше в Україні. На початку березня тут перебувало 2,5 тис. осіб. Якщо в цю установу потрапляє вірус, то за лічені дні ним будуть охоплені сотні, а може й тисячу осіб, якщо спалах не буде невідкладно виявлений та локалізований.
Більшість в’язнів мають знижений імунітет та хронічні захворювання, що суттєво підвищує їх вразливість до цієї хвороби. Це з великою ймовірністю сприятиме ускладненому характеру її проходження з можливими негативними летальними наслідками та суттєвого збільшення через хворобу рівня смертності серед в’язнів, у тому числі через неможливість їх своєчасної госпіталізації в заклади охорони здоров’я МОЗ.
Безумовно, жоден заклад охорони здоров’я міста Києва (про інші регіони взагалі краще не згадувати) та навіть всі разом, в яких обладнані «спеціальні палати» для госпіталізації в’язнів, не зможуть прийняти сотні хворих ув’язнених, особливо в період пікового навантаження на систему цивільного населення.
У зв’язку з цим, слід згадати, що ще на початку березня за повідомленнями Deutsche Welle, BBC світ дізнався про масові заворушення в італійських тюрмах, які розпочалися на півночі країні в Модені. Спробу втечі зробили близько 50 осіб, троє з них загинуло, кілька отримали важкі поранення. Заворушення також були зафіксовані в тюрмах Салерно, Неаполі, Фрозіноне, Верчеллі, Алессандрії. В пенітенціарних установах Мілана та Риму засуджені підпалили матраци та спробували незаконно проникнути в лазарети, а з тюрми в Фоджі засудженим вдалося втекти. Тобто за два дні заворушеннями було охоплено понад 25 тюрем в Італії по всій території країни.
На жаль, нині Україна впритул наблизилася до повторення італійського сценарію в українських тюрмах, коли побоювання в’язнів масово захворіти на COVID-19 можуть посилюватися провокаціями з боку інших в’язнів.
А слабкий рівень контролю з боку адміністрації в більшості установах, бездіяльність та неготовність персоналу до адекватної
відповіді, його некомплект може лише посилити негативні настрої серед в’язнів та сприяти спалаху бунту. В соціальних мережах вже навіть публікується переписка в’язнів на цю тему.
Навіть одиничний випадок може дуже швидко перерости в стихійне лихо. Якщо ж масові заворушення одночасно спалахнуть у трьох десятках установ різних регіонах держави, як це відбулося в Італії, то ситуація може повністю вийти з-під контролю. Правоохоронні органи до неї не будуть готові, що вже загрожуватиме національній безпеці.
Які першочергові кроки слід зробити, щоб уникнути італійського сценарію в українських тюрмах?
СЛІД НЕГАЙНО:
1.За участі керівниківправоохоронних органів (МЮ, ГПУ, МВС, СБУ) провести нараду, на якій розробити спільні і узгоджені дії та заходи щодо припинення можливих масових заворушень в’язнів, їх втеч та бунтів в установах ДКВС, особливо на випадок одночасного їх виникнення в різних місцях.
2.Забезпечитив достатній кількості весь персонал установ ДКВС та в’язнів засобами індивідуального захисту (масками, рукавичками), дезінфікуючими засобами тощо, а медичний персонал також експрес-тестами та костюмами (комплектами засобів) противірусного захисту.
3. Забезпечити проведення інформаційно-роз’яснювальноїроботи серед в’язнів, надати компенсаторні механізми обмеження їхніх прав та розширити їм можливість зв’язку із зовнішнім світом телефоном та в режимі відеозв’язку через мережу Інтернет (WhatsApp, Viber тощо), а також виключити випадки вивезення в’язнів за межі установ, окрім випадків надання невідкладної медичної допомоги, а участь в’язнів у судових засіданнях забезпечувати лише в режимі відеоконференції. За необхідності внести зміни до законодавства.
4.Провести тестування експрес-тестами всього персоналу ДКВС.В установах, де підтвердяться випадки коронавірусу, забезпечити тестування в’язнів. Це дасть можливість «виявити та помітити» хворобу, локалізувати та ліквідувати її спалах у пенітенціарній системі. Розпочати цей процес слід з установ, які знаходяться в регіонах, де підтверджено найбільше випадків інфікування на COVID-19, зокрема в Києві, Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській, Київській, Вінницькій, Черкаській областях.
5.Забезпечитидоставку/розвозку персоналу установ та медичних працівників службовим транспортом за заздалегідь підготовленим маршрутам з метою мінімізації їх інфікування із зовні. Збільшити розміри їхніх заробітних плат.
6. Укожній установі забезпечити підготовку окремих приміщень для можливої ізоляції в’язнів. Спільно з підрозділами охорони здоров’я облдержадміністрацій визначити лікувальні заклади, в яких можливо додатково обладнати спеціальні палати для госпіталізації таких хворих у невідкладних випадках.
7.Уразі виявлення COVID-19 забезпечити ізоляцію в’язнів в окремі приміщення-ізолятори та забезпечити надання їм належної медичної допомоги з урахуванням рекомендацій ВООЗ, а в невідкладних випадках – забезпечити госпіталізацію в’язнів до закладів охорони здоров’я з дотриманням заходів безпеки.
Але головне питання, де ж взяти кошти?
Необхідно невідкладно припинити всі закупівлі для ДКВС, окрім критично необхідних (продуктів харчування, лікарських засобів тощо) та в передбаченому законом порядку здійснити перерозподіл бюджетних коштів, спрямувавши їх на заходи щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусу в установах.
Наприклад, Генеральна дирекція ДКВС, яка є державною установою Мін’юсту, у кінці березня продовжує оголошувати тендери та проводити закупівлю товарів, робіт і послуг, які не є критично необхідними в умовах пандемії. Так, пропонується витратити 11,5 млн грн на виготовлення літнього головного убору та інших окремих предметів речового майна й на придбання виробів домашнього текстилю (ковдри напіввовняні), а 23,8 млн грн – на реконструкцію очисних споруд Голопристанської ВК № 7. Можливо, ці речі й потрібні, але в умовах світової пандемії та реальної загрози, слід насамперед турбуватися про забезпечення здоров’я і безпеки персоналу ДКВС та осіб, які знаходяться в місцях позбавлення волі.
Але, як і що зробить Мін’юст та, чи зніме «рожеві окуляри», час покаже. Головне, щоб не було запізно!
P.S. До речі, нещодавно Міністр юстиції виклав скриншоти своєї переписки в соціальній мережі. Відповідаючи на запитання журналістки, він зазначив, що «немає коронавірусу у СІЗО, ну а точніше якщо і є, то невиявлений і непомітний». Єдине, незрозуміло, хто чи що заважає Мін’юсту «виявити та помітити» хворобу та побачити італійський сценарій?
Сергій Колесник, експерт UIF
