Атестування поліції: результати та висновки
29.03.2017
Вступ
Атестування (переатестація) поліції – одна із складових реформ, яка найбільш запам’яталася пересічному українцю в 2015-2016 роках. При цьому відомим став здебільшого сам процес атестування, а не його результати, тому ефективність атестування залишається відкритим питанням для багатьох.
Оцінка атестування самою поліцією значно відрізняється від оцінок громадських активістів, які брали участь в атестуванні, а озвучений поліцією результат (у 20 % звільнених рядових поліцейських та 80 % керівного складу) не витримує жодної критики.
Сьогодні можна впевнено сказати, що атестування завершилось, хоча ми маємо певну кількість справ у судах та, навіть, апеляцій, які досі розглядаються.
Отже, враховуючи полярність оцінок та великий обсяг інформації, який необхідно опанувати для того, щоб надати власну оцінку такій складовій реформи, ми вирішили присвятити цій темі окремий розділ у виданні. Він містить інформацію про результати атестування поліції, процедуру атестування та її проблеми, позицію судів щодо атестування, динаміку змін у процесі атестування протягом року в цілому тощо.
Сподіваємось, що системний виклад вказаної інформації надасть змогу читачеві самостійно оцінити ефективність атестації та зробити висновки щодо того, чи достатньо зусиль доклала поліція для цього.
І. Атестування: цілі і завдання
Під атестацією кадрів прийнято вважати періодичне визначення ділової кваліфікації працівників, професійної їх придатності й відповідності посадам, які вони займають, націлене на поліпшення якісного складу кадрів, в першу чергу – спеціалістів та керівників різних рівнів. У випадку поліції, мова йде про перевірку кожного працівника, тобто осіб рядового та начальницького складу поліції на відповідність займаній посаді.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри.
При цьому атестування є не лише «первинним», тобто переатестацією всіх працівників колишньої міліції, яка мала місце у 2015-2016 роках, а може здійснюватися регулярно, адже вона є механізмом індивідуальної оцінки кожного поліцейського, який дозволяє підвищити ефективність роботи поліції.
Поряд із поліцейськими комісіями, дисциплінарними комісіями (в проекті) атестаційні комісії є не тільки інструментом оцінки конкретного поліцейського, а й водночас можливістю для громадськості впливати на кадрові питання в поліції. Тобто участь громадськості в атестуванні є однією із форм громадського контролю за діяльністю поліції.
Зауважимо, що практика регулярної атестації особового складу є поширеною у діяльності поліції зарубіжних країн[1], а тому зараз є важливим налагодження якісної роботи цього механізму для належного функціонування в подальшому.
Відповідно до Закону атестування поліцейських проводиться:
1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;
2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;
3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Рішення про проведення атестування в свою чергу приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами (ч. 2, 4 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію»).
Перераховані вище підстави не містять достатнього обґрунтування «тотальної переатестації», про яку йде мова, що викликало значну дискусію в експертному та науковому середовищі. Нижче ми звернемо увагу на позицію суду в цьому питанні, яка видається найбільш аргументованою.
ІІ. Нормативно-правове регулювання
Основними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проведення атестування є:
а) Закон України «Про Національну поліцію» (ст. 57);
b) Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом № 1465 МВС України від 17.11.2015 (далі – Інструкція, затв. Наказом № 1465 МВС України).
Слід зазначити, що відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України (далі – ВАСУ), сюди ж можна додати Закон України «Про професійний розвиток працівників» № 5067-VI від 05.07.2012 – положення ст. 12 якого є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників та поширюються на відносини з атестування поліцейських[2].
Атестування – механізм, який застосовується до поліцейських при наявності певних підстав за рішенням керівника поліції та керівників органів (закладів, установ) поліції.
Умовно широкомасштабний процес атестування, який мав місце у 2015-2016 роках, можна назвати «первинною» атестацію в умовах утворення нового ЦОВВ – Національної поліції України.
Однак це не означає, що процедура атестування більше не застосовуватиметься, адже механізм атестування, передбачений ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», не має обмежень у часі. Відповідно, за наявності вказаних вище підстав, будь-який поліцейський може бути підданий атестуванню в порядку, визначеному законодавством. Для цього не потрібне публічне оголошення атестування у ЗМІ, а лише вмотивоване рішення відповідного керівника.
На наш погляд, можна виокремити такі проблеми законодавчого регулювання порядку проведення атестування, які висловлювались в експертному та науковому середовищі:
а) підстави для проведення атестації та логіка процесу в цілому
Положення ч. 2 ст. 57 Закону «Про Національну поліцію», якими передбачено підстави для проведення атестування поліцейського (при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність), необхідно розуміти таким чином, що закріплений перелік підстав атестування поліцейських є вичерпним (зокрема, цю позицію підтримав ВАСУ[3]).
Інших випадків проведення атестації поліцейських Законом непередбачено. Тому будь-яку оцінку ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів поліцейських, проведену Національною поліцією на власний розсуд, без настання обставин, визначених у ч. 2 ст. 57 Закону, суди визнають безпідставною і, відповідно, протиправною.
Рішення про проведення атестування всіх поліцейських (незалежно від особистих результатів служби) не може прийматись керівництвом поліції, тобто законність так званої «первинної атестації» багатьма ставиться під сумнів.
Показовою в цій ситуації є думка Дмитра Абрамчука, адвоката і колишнього міліціонера: «Поголовна атестація всіх співробітників поліції є незаконною. Якщо співробітник не претендує на найвищу посаду; якщо не вирішується питання про переведення його на нижчу посаду; якщо за результатами службової перевірки не стоїть питання про його звільнення у зв’язку зі службовою невідповідністю, цей співробітник не підлягає переатестації. Ні Закон України “Про Національну поліцію”, ні наказ МВС № 1465 не передбачають тотальну переатестацію. Більшість співробітників, які, на думку “активістів” (членів атестаційних комісій), підлягають звільненню, звернуться до судів і будуть відновлені»[4].
При цьому рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв’язку з положенням ч. 2 ст. 57 Закону, необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім’я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
Адже саме керівники всіх рівнів зобов’язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об’єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються (Інструкція, затв. Наказом № 1465 МВС України).
Виключно за таких умов може йти мова про обґрунтованість підстав для проведення атестування поліцейського – саме ця норма дозволяє масово відновлюватись звільненим поліцейським у адміністративних судах;
б) строк проведення атестування
Похідною проблемою є строк, у який необхідно було провести атестування колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати у Національній поліції за відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ч. 9 Розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, упродовж трьох місяців з дня опублікування (06.08.2015р.[5]) Закону України «Про Національну поліцію» можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
При цьому посади, що пропонуються таким працівникам міліції, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Таким чином, мова йде про те, що атестування у тому форматі, якому воно відбулось (автоматичне атестування всіх працівників міліції, які виявили бажання служити в поліції), могло бути здійснено у період між опублікуванням Закону «Про Національну поліцію» (06.08.2015 р.) та набуттям його чинності (07.11.2015 р.);
в) відсутність чітко сформульованих умов, за яких може бути ухвалене рішення про звільнення поліцейського за результатами атестування
Критерії, які повинні враховуватися при прийнятті рішення комісією, передбачено п. 16 Розділу IV Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України: показники службової діяльності, наявність заохочень, показники службової діяльності тощо. При цьому поширеною є практика вказання судом в мотивувальній частині свого рішення на упередженість рішень комісії щодо звільнення із займаної посади, адже по всім параметрам, окрім співбесіди поліцейський характеризувався позитивно (детальніше див. частину щодо судової практики цього розділу).
Однак мова йде про оцінку керівництвом поліції свого підлеглого, яка в більшості випадків була позитивною, оскільки сам керівник підлягає атестуванню і він зацікавлений у тому, щоб його підлеглі позитивно відгукувалися про нього. Тобто така оцінка часто є ангажованою, а отже й не може розглядатися на одному рівні з результатами співбесіди.
Таким чином, внаслідок ухвалення Інструкції, затв. Наказом № 1465, виникла ситуація, коли будь-яке рішення (висновок) комісії є необґрунтованим, а звільнення з органів Національної поліції може бути успішно оскаржено до адміністративного суду. Проблема полягає у якості цього нормативно-правового акту, який був справедливо підданий критиці з боку експертного та наукового середовища. Ці проблеми були зрозумілими самій поліції, представники якої неодноразово заявляли, що їм «підсунули» Інструкцію, яка була розроблена до них, і вони «нічого не можуть вдіяти». Однак зрозуміло, що врахувавши помилки, яких вони припустились, можна було запропонувати нову Інструкцію або внести зміни до чинної, яка б забезпечила належне атестування поліцейських.
До фактичних (організаційних) проблем слід віднести такі:
– наявність певних категорій поліцейських, які не підлягають атестації: обслуговуючий персонал, працівники технічного забезпечення. По факту на цих посадах могли перебувати поліцейські, які виконують посадові обов’язки інших поліцейських, які підлягають атестації (наприклад, член групи швидкого реагування, який перебував на посаді водія та не підлягав атестації – один з учасників резонансних подій в Кривому озері[6] тощо);
— відсутність належної фіксації засідання атестаційної комісії, насамперед аудіозапису та фіксації мотивації членів комісії, які ухвалили рішення. У вирішенні цієї проблеми відбувався певний прогрес, наприклад уніфікація процедури протоколювання та обліку протоколів засідань комісії, а також запровадження відеофіксації (але тільки в останній місяць атестування);
— наявність інституту заочного атестування для певних категорій осіб через брак часу та ресурсів, що нівелює ідею співбесіди та всебічної оцінки поліцейського, який підлягає атестуванню. Вивчення атестаційного листа, складеного керівником, у якому зазначаються показники службової діяльності, особисті характеристики тощо, не дає достатньої можливості всебічно оцінити особу, що атестується;
— хоча рішення атестаційних комісій є обов’язковими до виконання керівниками, яким надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, на практиці рішення комісій виконуються неналежним чином. За оцінкою декількох голів атестаційних комісій, щодо близько 40 % атестованих було прийняте рішення про звільнення з поліції. Такі дані ставлять під сумнів належність виконання рішень комісій. Про «рекомендаційний» характер рішень комісій також свідчать деякі публічні заяви керівництва НПУ і МВС та заяви громадських організацій (насамперед, ГО «Автомайдан»[7]).
Зокрема, правове обґрунтування знаходимо у науковій публікації: оскільки Закон України “Про Національну поліцію” не встановлює того, що рішення атестаційної комісії породжує в керівника обов’язок введення його в дію, то він може не погодитись з висновком атестаційної комісії. Таке дискреційне право (право вибору) може бути обмежене лише шляхом внесення змін до цього Закону. Отже, положення п. 28 Розділу IV Інструкції відповідно до якого керівники органів поліції, яким надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов’язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу як припис підзаконного нормативно-правового акта звужує права керівника поліції, які встановленні законом[8];
— процедура атестування зазнавала певних організаційних змін (від атестування всіх до створення «кущів» атестації керівників тощо), що затягувало сам процес атестування та створювало певну службову невизначеність для самих поліцейських. Такі зміни мають бути публічними та передбачуваними, зокрема для тих, хто проходить атестування.
IІІ. Процес атестування: механізми та зміни
Відповідно до планів, оголошених Національною поліцією, атестування мало бути проведено у період дії[9] Концепції «100 днів якості Національної поліції України»[10], тобто протягом трьох місяців після набуття чинності Закону «Про Національну поліцію» – «перехідного періоду для адаптації всіх підрозділів і працівників Національної поліції до нового стандарту якості та оцінки результатів своєї роботи». На жаль, більшість вказаних у Концепції планів так і не було виконано – ні протягом 100 днів, ні протягом року[11].
Процес (процедура) атестування зазнала певних змін під час реалізації, однак ключові помилки не були визнані поліцією, а значних кроків до їх виправлення зроблено не було. Насамперед, мова йде про внесення змін до Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України або ухвалення нового підзаконного нормативно-правового акту.
Далі ми зосередимось на основних елементах процедури атестування – матеріальній базі, формуванню комісій, тестування кандидатів тощо.
Рекрутинговий центр
Для відбору претендентів на службу в поліцію у м. Києві було створено Центр рекрутингу (Рекрутинговий центр) – самостійна структура, яка не входить до складу Національної поліції. Рекрутинговий центр мав укомплектовувався професійними кадрами, які визначав проект міжнародної технічної допомоги ICITAP[12]. Завданням Центру є технічна допомога у відборі та атестуванні співробітників Національної поліції.
Більшим обсягом інформації про Центр ми, на жаль, не володіємо. На наш погляд, доречно аби поліція публічно звітувалась про його роботу, оскільки діяльність Центру як матеріальної бази для атестування має бути зрозумілою та відкритою для суспільства.
Формування комісій
Відповідно до п. 4 Розділу ІІ Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України, до атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.
Таким чином, комісії формують як з числа поліцейських, так і громадськості.
Загалом, це основна відмінність атестації від всіх попередніх процесів кадрових змін в органах внутрішніх справ, які завжди відбувались без участі громадськості. Однак на практиці ми побачили зловживання такими повноваженнями, про що мова піде нижче. Зрозуміло, що це не привід відмовлятися від існуючої системи, а тільки вдосконалювати її, враховуючи помилки, зокрема створювати запобіжники від зловживань з боку ангажованих осіб, політичних сил тощо.
Пропозиції щодо кандидатів приймалися від громадських, правозахисних організацій, міжнародних проектів технічної допомоги та засобів масової інформації, а оголошення про набір розміщувались на офіційних веб-сайтах МВС та НПУ. Також слід зазначити, що відповідні організації надавали рекомендаційні листи щодо кожного із кандидатів. Згодом долучитися до атестаційної комісії отримали змогу фізичні особи, які не представляють жодну організацію чи ЗМІ.
При виборі організацій-партнерів зверталась увага на такі характеристики: репутація організації та її лідерів; впізнаваність організації в громаді; спектр та масштаб реалізованих програм чи проектів; діяльність за останні 3 роки; досвід роботи в сфері захисту прав людини; поміркованість та політична незаангажованість. Щодо представників громадськості, то при відборі мали враховуватися такі характеристики: мотивація до участі у роботі атестаційних комісій; авторитет у громадському середовищі; бажання зробити свій внесок у процес реформування правоохоронних органів України; знання в галузі правоохоронної діяльності / юриспруденції; досвід проведення співбесід тощо.
На практиці ж ситуація була неоднорідною: якщо в м. Києві до комісій входили переважно правозахисники, журналісти, адвокати, діяльність яких є публічною та питань про їх незаінтересованість майже не виникало, то в обласних центрах відчувалися проблеми із «кишеньковими активістами», тобто підконтрольним певним політичним силам або особам, близьким до влади, громадськими організаціями, які утворювали більшість у складі атестаційних комісій. Відповідно, результати їхньої роботи значно відрізнялися від комісій у м. Києві. Саме тому у травні було прийнято рішення про проведення атестування керівного складу у м. Києві, незалежно від територіального органу, в якому працюють такі особи[13].
Про це детальніше у частині, присвяченій результатам атестації.
Тестування поліцейського
Атестування поліції складається з трьох ключових компонентів:
1) тест GST (general skills test – тест на логічні, вербальні здібності, здатність обробляти інформацію і робити висновки, аналізувати дані);
2) тест професійних навичок (диференційований в залежності від підрозділу, в якому працює поліцейський);
3) співбесіда за участю представників громадськості.
З метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості, атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування (п. 10 Розділу IV Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України).
Обидва тести складаються поліцейськими із використанням комп’ютерної техніки – з елементами персонального шифрування і системою контролю від втручання.
Загальна кількість балів, які може набрати поліцейський за кожним із тестів, становить по 60 балів за тест. При цьому мінімумом є 25 для кожного тесту («прохідний бал»), який в обов’язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення щодо конкретного поліцейського.
Концепція, оголошена Національною поліцією, передбачає співбесіду як центральний етап атестування, до якого не допускаються ті, хто подолав мінімальний бар’єр балів[14].
При цьому право на апеляцію мають поліцейські, які набрали загалом за професійний тест та тест на загальні здібності й навички 60 балів і більше.
Отже, поза процедурою оскарження залишаються особи, які з тих чи інших причин не набрали мінімальну кількість балів, що також було об’єктом критики. Мова йде про такі причини, як технічний збій обладнання, на якому здійснюється тестування; погане самопочуття поліцейського, який здає тести (наприклад, поширеною є ситуація, коли молодший склад поліції складав тест після добового чергування та відповідного часу дороги до Києва), тощо.
Співбесіда із поліцейським
Співбесіда із поліцейським є центральним етапом атестування, оскільки лише під час безпосереднього спілкування члени комісії можуть оцінити такі важливі для працівника поліції компетенції, як мотивація, готовність прийняти зміни та чесність і ступінь довіри.
Комісія отримує такі документи на кожного поліцейського, який проходить атестування: послужний лист; виписку із особової справи, копію декларації про доходи, характеристику з останнього місця служби; результати тестів (на загальну ерудицію та професійні знання – ч. 10 Розділу IV Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України); результати психологічного тесту midot (тест показує схильність до порушення законодавства, розтрати майна, хабарництва) та дані про конкретного кандидата в електронній базі (за наявності), яка наповнюється будь-ким, хто має інформацію про неправомірну поведінку поліцейського тощо (повідомляється шляхом заповнення форми за посиланням в Інтернеті)[15].
Перед початком засідання атестаційна комісія отримує список поліцейських, котрі проходять атестацію в цей день. Поліцейські автоматично розподіляються по різним атестаційним комісіям, що утворює механізм, який виключає ситуацію, коли членам Комісії буде наперед (більше ніж за день) відоме ім’я людини, яка проходить у них атестацію. Якщо у члена комісії є конфлікт інтересів або наявні обставини, що викликають сумнів у його безсторонності, то він повинен бути відведений (відвід або самовідвід) (ч. 4 Розділу ІІІ Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України).
Кандидату ставляться типові запитання (не обов’язково тільки типові, однак такі, що необхідні для оцінки поліцейського), завдяки яким необхідно поставити оцінку по трьом смисловим блокам: 1) чесність; 2) мотивація 3) орієнтація на зміни (готовність до змін). З них формується остаточна оцінка, яка має чотири варіанти, відповідно до якої кандидат:
а) займаній посаді відповідає (залишити);
б) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду (підвищити);
в) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність (понизити);
г) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (ч. 9 Розділу IV Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України).
Усі оцінки заносяться до протоколу секретарем атестаційної комісії та підписуються кожним її членом. Через деякий час (але не більше 5 днів), поліцейський, який атестувався, ознайомлюється з висновком атестування (ч. 25 Розділу IV Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України).
Якщо комісія має сумніви і не може прийняти рішення, то вона може скористатися можливістю запропонувати поліцейському пройти тестування на поліграфі, однак тільки за його згодою (ч. 13 Розділу IV Інструкції). Як правило, поліцейські погоджуються на таку пропозицію і відомі лише поодинокі випадки відмови. Відповідно, саме формулювання «відправити на поліграф», яке часто можна зустріти у ЗМІ є невірним, хоча фактично відмова від проходження поліграфу прирівнюється до нечесності поліцейського, а отже й тягне за собою негативний результат атестування.
Завершальний етап, що вже не стосується напряму роботи Комісії, – призначення або звільнення поліцейського (видання відповідного наказу), має відбутися протягом 15 днів з дня підписання атестаційного листа з висновками (п. 28 Розділу IV Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України).
У випадку, якщо поліцейський не погоджується з висновком Комісії, він має право на апеляцію. Апеляційна заява подається протягом п’яти робочих днів з дня ознайомлення з результатами (або їх оприлюднення) до Апеляційної комісії (п. 5 Розділу VI Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України).
ІV. Результат атестування
Загальний результат атестування – 7.7 % колишніх міліціонерів звільнено (68 135 осіб підлягало атестації, з них – 5 256 звільнено).
Тобто 92.3 % старих кадрів продовжують працювати в поліції на тих чи інших посадах (див. рис. 1; рис. 2).
Сама ж поліція оперує двома цифрами: 1) 14 % осіб, які не пройшли атестацію (5 257 – не пройшли, а також сюди додаються 4 766 осіб, які були понижені на посаді); 2) 26 % керівників вищої ланки звільнено – які амортизують враження, однак дають зрозуміти, що саме старі міліцейські кадри є новою поліцією.
Ми не говоримо про загальний склад поліції (наприклад, ротація в патрульній службі передбачала набір людей, які вперше приймались на службу в поліцію) – поліція дійсно поповнюється новими кадрами, однак при цьому питома вага старих кадрів передбачає збереження неформальних корпоративних практик роботи поліції, які давно вже стали нормою для самих міліціонерів-поліцейських.
Також звертаємо увагу на такі цифри:
а) Апарат НПУ – 5 055 підлягало атестації, з яких 590 осіб звільнено (11,7 %) – хоча сама чисельність працівників Апарату має бути поставлена під сумнів. На наш погляд, необхідно почати не з атестування цього підрозділу, а з діагностики проблем, реорганізації та антикорупційної експертизи роботи Апарату в цілому;
б) Департамент протидії наркозлочинності (колишній ОБНОН станом на сьогодні ліквідований, а функції передаються в управління з протидії наркозлочинності, які створюються у кожному обласному управлінні Нацполіції) – 418 підлягало атестації, з яких 68 осіб звільнено (16,2 %);
c) Департамент захисту економіки (колишній УБЕЗ) – 2 053 підлягало атестації, з яких 313 осіб звільнено (15,3 %).
Оцінювати результати атестації цих департаментів, а також кримінального блоку в цілому, складно, адже системні проблеми, які наявні у цих підрозділах, існують багато десятків років і реформуються вкрай неохоче. Кадрові зміни (яких, на жаль, не відбулось) суттєво не змінять ситуацію, а інституційні практики роботи ефективніше корегувати шляхом оновлення кадрового складу одночасно з організаційними та законодавчими змінами.
Рис. 1.
Рис. 2.
Говорячи про публікацію результатів атестування в цілому варто зазначити, що офіційно ці дані були оприлюднені лише після завершення атестування, хоча й були частково відомі після отримання відповідей на запити про доступ до публічної інформації тощо. Однак зважаючи на суспільний інтерес, на наш погляд, необхідно було публічно оголошувати офіційні результати по кожній області, а також проміжні по країні загалом[16], щоб суспільство розуміло, в якому напрямку рухається атестування.
Зокрема, це дозволило б кожному побачити динаміку по областям, яка значно змінювалось в бік позитивної оцінки поліцейських. Рис. 3 наочно відображає цю динаміку, яка зумовлена наявністю ангажованої громадськості та представників МВС в складі комісій, а також загальною лініцією самої поліції залишати працювати «кращих серед гірших», оскільки вони не можуть забезпечити належні умови праці, які дозволили б набрати людей на службу ззовні. Якщо в перших областях, де проходило атестування, кількість звільнених складала 11-18 % відсотків від загальної кількості, то в подальшому цей показник ледь сягав 5 % відсотків, що говорить про штучний характер таких результатів.
Рис. 3: Динаміка звільнень службовців атестаційними комісіями (Слідство.Інфо[17])
Підсумовуючи, зазначимо, що результат атестування є низьким та не відповідає його цілям та завданням – оцінці ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідальності посадам, а також перспектив їх службової кар’єри. Або переважна більшість (понад 90 %) старих міліціонерів, рівень довіри до яких був вкрай низьким, є професійними та доброчесними, або сам механізм проведення атестації передбачав можливості для необ’єктивної оцінки всіх перерахованих вище якостей.
У першому випадку постає питання – для чого тоді «тотальна переатестація», якщо проблема не у міліцейських кадрах? Другий випадок говорить про неефективне використання коштів платників податків та міжнародної технічної допомоги, які були вкладені у атестування поліції – для чого відбувалось залученнях бізнес-структур до Центру рекрутингу та потуги поліції, спрямовані на піар цього процесу? Не говориться вже про сили громадськості, яка в тій чи іншій мірі брала участь у роботі комісій з початку і до кінця.
V.Позиція судів
На наш погляд, окрему увагу слід звернути на судову практику щодо оскарження рішень атестаційних комісій про звільнення з лав поліції, адже саме судова система наряду із колишніми міліціонерами була звинувачена у «знищенні реформи поліції»[18].
Дійсно, ми спостерігали задоволення більшості позовів звільнених за результатами атестації поліцейських на користь позивача в силу тих системних проблем, які ми згадували раніше. Насамперед, мова йде про питання права (законності атестації в цілому) та питання організації процесу атестування, вирішення яких на користь позивача дозволяло масово задовольняти такі позови. При цьому слід пам’ятати, що суд не вирішує питання по суті (оцінка поліцейського), тобто він не може підміняти собою атестаційну комісію, а отже питання мають ставитися не до нього, а до тих, хто організував низькоякісний процес атестації – тобто Національної поліції.
29 вересня 2016 року на Пленумі ВАСУ було прийнято постанову № 11 «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації»[19], яка містить аналіз судової практики щодо згаданих нами справ.
Загалом вона є нищівною по відношенню до поліції, яка не змогла забезпечити належний процес атестування, результати якого не потрібно було б оскаржувати в суді та масово ухвалювати вироки на користь звільнених поліцейських.
По-перше, зазначимо, що судова практика остаточно вирішує питання обов’язковості рішення (висновку) атестаційної комісії. Аналіз положення п. 28 Розділу IV Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України засвідчує, що рішення (висновок) атестаційної комісії про те, що поліцейський не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є безумовною підставою для звільнення такого поліцейського.
По-друге, зазначимо, що положення ч. 2 ст. 57 Закону «Про Національну поліцію України» необхідно розуміти таким чином, що закріплений у ній перелік підстав атестування поліцейських, є вичерпним. Положення ч. 4 ст. 57 Закону про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв’язку з положенням ч. 2 ст. 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім’я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
По-третє, важливим є питання необґрунтованості рішення (висновку) комісії, якому в свою чергу присвячена більша частина узагальнення судової практики.
Зважаючи на п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд у наведеній категорії справ має право і зобов’язаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.
При цьому, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами, Європейський суд з прав людини виробив позицію[20], за якою, за загальним правилом, національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об’єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Ні Закон, ні Інструкція не наділяють членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в поліції виключно на підставі власного, суб’єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ’єктивних, необґрунтованих і, як наслідок, неправомірних рішень. Будь-який орган державної влади зобов’язаний Конституцією України діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Неухильне виконання цієї норми Основного Закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини[21].
У свою чергу, оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати всі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття[22];
Необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, слід вважати рішення (висновок) атестаційної комісії у разі, коли:
а) відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, які у рішенні (висновку) атестаційної комісії вважаються встановленими. Зокрема, не надано відомостей, отриманих під час співбесіди з поліцейським, та відомостей із відкритих джерел, на які атестаційна комісія посилається як на докази низького рівня мотивації поліцейського щодо подальшої роботи, низького професійного рівня/потенціалу поліцейського, незнання ним законодавчої бази;
б) рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених п. 16 розділу ІV Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред’являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді. Нагадаємо, що відповідно до цієї норми атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:
1) повноту виконання функціональних обов’язків (посадових інструкцій);
2) показники службової діяльності;
3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;
4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;
5) наявність заохочень;
6) наявність дисциплінарних стягнень;
7) результати тестування;
8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Показовою є позиція Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі № П/811/119/16, який підтримав висновок Кіровоградського окружного адміністративного суду про скасування рішення атестаційної комісії у зв’язку з тим, що викладені в ньому обставини (незрозуміла мотивація поліцейського щодо подальшої роботи, низький професійний рівень/потенціал, незнання законодавчої бази), не підтверджені належними та допустимими доказами[23]. Так само у справі № 825/556/16 Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необґрунтованість рішення (висновку) атестаційної комісії, зокрема, на тій підставі, що відповідач не навів доказів на підтвердження наявності такої обставини, як низький рівень мотивації позивача для подальшої служби в поліції[24].
Огляд судової практики засвідчує, що атестаційні комісії ґрунтували свої рішення передусім на підставі відомостей, отриманих під час співбесіди з поліцейськими, та відомостей із відкритих джерел. Проте на судові процеси щодо цих рішень такі відомості, як основні докази у справі, атестаційними комісіями не подавались. Відсутність таких доказів була підставою для визнавання судами рішень атестаційних комісій необґрунтованими. Зокрема, висновки судів про необґрунтованість рішень атестаційних комісій засновувалися на тому, що відповідачами не були надані переліки питань, які були поставлені позивачам на співбесіді, відповіді на ці питання, а також відомості з відкритих джерел, посилання на які містилися у протоколах засідань атестаційної комісії[25].
При цьому викликає подив позиція ВАСУ, відповідно до якої «відсутність висновків атестаційної комісії щодо всіх із зазначених обставин (п. 16 розділу ІV Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України – прим. моя, Є.К.) є підставою для визнання рішення (висновку) атестаційної комісії необґрунтованим».
в) негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що дається атестаційною комісією з повним ігноруванням викладеної в атестаційному листі позитивної характеристики стосовно атестованого за кожною з наведених обставин, не може вважатися обґрунтованою. Так, у справі № 826/2010/16 Київський апеляційний адміністративний суд визнав необґрунтованим рішення (висновок) атестаційної комісії з негативною оцінкою ділових та особистих якостей позивача, зазначивши при цьому, що така оцінка не відповідала позитивній характеристиці цих якостей позивача, наведеній в атестаційному листі; при цьому атестаційною комісією характеристика, наведена в атестаційному листі, не була спростована належними та допустимими доказами[26].
г) набрання поліцейським за результатами тестування кількості балів, меншої за мінімально необхідний рівень, чи негативні результати тестування на поліграфі атестаційна комісія оцінювала без зважання на решту доказів. Тобто на думку суду, посилання виключно на один із доказів є помилковим підходом до оцінювання доказів – результати тестування не мають вирішального значення та мають оцінюватися разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування[27]. Те саме стосується негативних результатів тестування на поліграфі;
ґ) дані з мережі Інтернет щодо поліцейського були взяті атестаційною комісією до уваги, незважаючи на те, що їх достовірність не встановлена та не підтверджена відповідними доказами та висновками компетентних органів. З цього приводу показовою є позиція Київського апеляційного адміністративного суду, який вказав, що дані з мережі Інтернет щодо позивача не можуть слугувати доказом негативної поведінки позивача під час проходження служби, наявності у нього майна, яке здобуде незаконним шляхом, оскільки такі дані не перевірені і їх достовірність не встановлена та не підтверджена відповідними доказами та висновками компетентних органів[28] (!).
Також видається доречним вказати на ситуацію щодо позову Профспілки атестованих працівників ОВС України, в якому вона прохала визнати неправомірним та скасувати Наказ МВС України № 1465 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських» від 17.11.2015 року. Ця справа тривалий час розглядалася у письмовому провадженні у Окружному адміністративному суді м. Києва. Результатом стала повна відмова у задоволенні позовних вимог[29], яке було розцінене Головою Національної поліції як «перемога»[30] та вказано на безперечність законності атестації.
Однак варто розуміти, що визначальною для визнання законності Інструкції, затв. Наказом № 1465 МВС України щодо порядку проведення атестації стала формальна недотичність зазначеної профспілки до нової поліції – «з матеріалів справи також вбачається, що за результатами опрацювання Статуту Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ, останній не відповідав критеріям репрезентативності, встановлених ст. 6 Закону України “Про соціальний діалог”, та не уповноважена представляти інтереси поліцейських під час проведення колективних переговорів з укладення Галузевої угоди з Національною поліцією України». При цьому «під час розгляду справи Позивачем не надано доказів порушення прав членів Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України під час видання оскаржуваного наказу» – зазначено у рішенні.
VI. Висновки
Отже, зі старими 92,3 % міліціонерами, що продовжили службу в поліції, складно побудувати дійсно нову поліцію, а з такою політичною «рішучістю», яку сьогодні має НПУ та МВС – неможливо. Це засвідчив досвід атестування, зокрема.
Атестування поліції мало надати вакансії для нових людей, які прагнули бути новою поліцією, вперше заступаючи на службу до неї, та які мали бути відібрані за конкурсом поліцейськими комісіями. Однак цього не сталось, і набір до поліції не такий великий, як це передбачалось.
Для тих, хто пильно стежив за процесом атестування поліції, низький результат, який було оприлюднено, не став несподіванкою. Основна проблема, а саме – загальна неефективність порядку проведення атестації – стала зрозумілою ще в лютому 2016 року та була піддана критиці з боку експертів, науковців та самих членів атестаційних комісій. Тоді стало зрозуміло, що якщо це не виправити, то на поліцію чекає, по-перше, низький результат самої атестації, а по-друге – значна кількість позовів до адміністративних судів, що будуть масово задовольнятися на користь позивача.
На жаль, поліція не відреагувала на критику та до кінця всього процесу атестації не визнала тих помилок, яких припустились. А головне – не внесла суттєві зміни в процедуру проведення атестації, а отже, й саботувала всю атестацію старих міліціонерів. Натомість – поліція звинуватила інших (суди) в сприянні «реваншу міліцейської системи» (Х. Деканоїдзе) або попередників у МВС, які розробляли Інструкцію про порядок проведення атестації, відповідно до якої вони були вимушені працювати.
Євген Крапивін, юрист, експерт групи “Поліція під контролем”
————————————————————————————————————————-
[1] Див.: Оцінка ефективності роботи поліції в Україні: від «палиць» до нової системи (на прикладі органів досуд. розслідування). Науково- практичне видання / Крапивін Є. О. – Київ: Софія-А, 2016. — С. 78-94.
[2] Постанова Пленуму «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 № 11 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт ВАСУ. [Режим доступу]: http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_11_29-09-2016.
[3] Див.: Постанова Пленуму «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 № 11 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт ВАСУ. [Режим доступу]: http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_11_29-09-2016.
[4] Переатестувати не можна помилувати? [Електронний ресурс] / Веб-сайт міжфракційне депутатське об’єднання «На захист порушених конституційних прав громадян та проти політичних репресій» «Заборонено забороняти» 06.04.2016. [Режим доступу]: http://forbiddentoforbid.org.ua/uk/pereatestuvati-ne-mozhna-pomiluvati/
[5] Перша публікація документу: Голос України від 06.08.2015 — / № 141-142 /.
[6] Євгенія Закревська. Криве Озеро. Що «не так» з миколаївською поліцією [Електронний ресурс] / Українська правда, 30.09.2016. [Режим доступу]: http://www.pravda.com.ua/articles/2016/08/30/7119011/
[7] Крах процесу атестації поліції: хто винен та причини виникнення [Електронний ресурс] / Веб-сайт громадської організації «Всеукраїнське Об’єднання “Автомайдан”», 06.06.2016. [Режим доступу]: http://www.automaidan.org.ua/06062016.html
[8] Лелет С.М. Проблеми адміністративно-правового регулювання проведення атестування та проходження служби в Національній поліції України / Наука і правоохорона, 2016, №2(32). – С. 77.
[9] «Перші кардинальні зміни ми побачимо через 100 днів», – Хатія Деканоїдзе [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Національної поліції України, 20.11.2015. [Режим доступу]: https://www.npu.gov.ua/uk/publish/article/1719850
[10] Концепція «100 днів якості Національної поліції України» [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Національної поліції України. [Режим доступу]: https://www.npu.gov.ua/uk/publish/article/1714126
[11] Див.: Євген Крапивін. Концепція «100 днів якості Національної поліції»: невиконані обіцянки? [Електронний ресурс] / Веб-сайт Експертної групи «Поліція під контролем», 29.12.2016. [Режим доступу]: http://police-experts.info/2016/12/29/kontseptsiya-100-dniv-yakosti-natsionalnoji-politsiji/
[12] International Criminal Investigative Training Assistance Program (ICITAP)
[13] Розпочинається атестація керівного складу поліції п’яти областей [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт МВС України, 10.05.2016. [Режим доступу] : http://mvs.gov.ua/ua/news/1222_Rozpochinatsya_atestaciya_kerivnogo_skladu_policii_pyati_oblastey_FOTO.htm
[14] За результатами атестації звільнять понад третину колишніх міліціонерів Києва і області – Арсен Аваков [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Національної поліції України, 27.11.2015. [Режим доступу]: https://www.npu.gov.ua/uk/publish/article/1730096
[15] До речі, ще однією організаційною (фактичною) проблемою є ненадання відомостей, що потрапляють у цю базу, членам комісії, оскільки доступ до неї мають лише працівники Центру рекрутингу. Причиною такого ненадання може бути як брак часу чи технічні збої або віднесення інформації до малозначущої, так і навмисне приховування відомостей, які негативно характеризують особу.
[16] Про затягування оголошення результатів та шкоду, яку наносить поліція суспільству своїм мовчанням свідчить, зокрема, електронна петиція № 41/000399-16еп до КМУ від 06.09.2016 «Опублікувати результати всіх проведених атестувань поліцейських поіменно. Внести зміни до Інструкції про порядок атестування, вказавши, що публікуватися мають результати всіх проведених атестувань» (https://petition.kmu.gov.ua/kmu/Petition/View/399).
[17] «Моя стара поліція». Матеріал Дмитра Бондаря для «Слідства. Інфо» [Електронний ресурс] / Канал «Громадське Телебачення» на YouTube, 07.12.2016. [Режим доступу]: https://www.youtube.com/watch?v=6D9Ky-K8lus
[18] «Я відчуваю реванш міліції, реванш тих співробітників, які не пройшли переатестацію. Майже всі вони звернулися до суду. Конвеєром відбуваються закриті засідання, і я дуже боюся, що стара суддівська система зробить усе, щоб знищити реформу поліції» (Х. Деканоїдзе). Див.: Глава Нацполіції заявляє про «реванш старої міліцейської системи» [Електронний ресурс] / Радіо Свобода, 07.04.2016. [Режим доступу]: http://www.radiosvoboda.org/a/news/27660340.html.
[19] Постанова Пленуму «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016 № 11 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт ВАСУ. [Режим доступу]: http://www.vasu.gov.ua/plenum/post_plenum/postanova_plenumu_11_29-09-2016.
[20] Див.: п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUŽSTEVNÍ ZÁLOŽNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Об’єднаного Королівства» (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі «ISKCON та 8 інших проти Об’єднаного Королівства» (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії» (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).
[21] Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2016 року у справі № 815/1657/16, ЄДРСР – 58923692 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58923692.
[22] Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у справі № 810/809/16, ЄДРСР – 58812388 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58812388.
[23] Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № П/811/119/16, ЄДРСР – 58430004 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58430004.
[24] Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року у справі № 825/556/16, ЄДРСР – 58861675 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58861675.
[25] Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі № П/811/180/16, ЄДРСР – 57781380 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57781380; Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2016 року у справі № 825/556/16, ЄДРСР – 58861675 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58861675; Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у справі № 810/581/16, ЄДРСР – 58812362 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58812362; Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у справі № 810/809/16, ЄДРСР – 58812388 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58812388.
[26] Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2016 року у справі № 826/2010/16, ЄДРСР – 58040914 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58040914. Аналогічна позиція – Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у справі № 810/581/16, ЄДРСР – 58812362 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58812362.
[27] Щодо результатів тестування див.: Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2016 року у справі № 810/581/16, ЄДРСР – 58812362 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58812362; щодо результатів поліграфу див.: Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 у справі № 821/274/16, ЄДРСР – 59017414 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59017414.
[28] Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року у справі № 826/2008/16, ЄДРСР – 59163551 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/59163551.
[29] Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року у справі № 826/27744/15, ЄДРСР – 61680370 / [Режим доступу]: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/61680370.
[30] Хатія Деканоїдзе. Допис у соціальній мережі Facebook від 30.09.2016 [Електронний ресурс] / [Режим доступу]: https://www.facebook.com/khatia.dekanoidze.7/posts/1765470687056115.
Читайте: Науково-практичне видання Асоціації УМДПЛ «Права людини в діяльності української поліції – 2016».
