Судова реформа Зеленського: завдання з багатьма невідомими
17.10.2019
Парламент проголосував законопроект, що запустить судову реформу Володимира Зеленського. Фактично йдеться про форматування складу/повноважень Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів – двох органів, котрі відбирають суддів, притягують до відповідальності тощо. Та найголовніше – реформа наполовину скоротить склад Верховного Суду, розпочавши черговий конкурс.
Така похапцем написана реформа дає підстави припускати, що нова влада має намір отримати «свій» Верховний Суд. Для чого?
«Нам просто потрібно поміняти суддів. Не всіх, там будуть конкурси, хтось пройде, хтось ні. Але повинна зайти «молода кров», інакше в цьому виді у нас вироків нормальних не буде…», – так пояснив Володимир Зеленський причину для проведення судової реформи.
Далі як приклад президент навів історію із визначенням застави для екс-президента державної будівельної корпорації Максима Микитася. “Коли ми говоримо про довіру до суддів, подивіться на пана Микитася… Прокурори просили заставу в 300 млн грн, а відпустили його за 5 млн”, – сказав глава держави.
Правда, президент дещо переплутав. Рішення щодо застави Микитася приймав Вищий антикорупційний суд (ВАКС). Той самий, на якого зараз глава держави покладає усі надії в боротьбі з корупцією. І той самий, куди якраз прибула “нова кров”.
Та проблема не в ВАКС. Судді мають право вирішувати (в тому числі зменшувати суму застави щодо підозрюваного/обвинуваченого), зважаючи на докази, які дає прокуратура. Мабуть, для зменшення застави Микитасю були підстави.
Повернемось до судової реформи. Законопроектом, проголосованим депутатами в цілому, пропонується:
1.Скоротити склад Верховного Суду до 100 осіб, процедуру добору визначатиме Вища рада правосуддя.
2.Оновити склад Вищої кваліфкомісії суддів (ВККС) за конкурсною процедурою; ВККС формально буде підпорядкована Вищій раді правосуддя, водночас призначення членів комісії здійснюватиметься новою комісією, а саме – Конкурсною комісією, члени якої призначаються ВРП, проте не є її членами.
3.До конкурсної комісії для обрання членів ВККС входитимуть міжнародні експерти, пропоновані не лише міжнародними, але й іноземними організаціями (загалом шестеро осіб, троє з яких — відібрані Радою суддів).
4.Створити Комісію з питань доброчесності та етики при Вищій раді правосуддя (ВРП), що перевірятиме на доброчесність всіх членів та кандидатів в члени ВРП, ВККС, суддів Верховного Суду.
5.Щоб скасувати рішення Комісії з питань доброчесності та етики, ВРП має зібрати спільне засідання і проголосувати більшістю голосів. Крім того, щонайменше двоє членів комісії мають також підтримати більшість ВРП.
6.Дисциплінарні скарги або повідомлення про можливе дисциплінарне правопорушення, вчинене суддею, може подаватись анонімно.
7.Зарплати суддів, котрі не пройшли кваліфікаційне оцінювання, зрівняються з зарплатами тих, хто його пройшов, а зарплати суддів Верховного Суду зменшаться (з 75 мінімальних заробітних плат до 55).
Фактично реформа стосуватиметься лише Верховного Суду (якщо говорити про суди) і безпосередньо не зачіпатиме суди нижчих інстанцій, чимало з яких дійсно потребують «молодої крові», перезавантаження тощо.
Для короткої довідки: новий склад Верховного Суду почав працювати у грудні 2017 року. Другий добір до суду був призначений у квітні цього року. Загалом нині працює 192 суддів (200 — максимум). Конкурсний відбір у першому випадку тривав вісім місяців. У другому — менше чотирьох.
Сьогодні суд має понад 60 тисяч залишків справ, які в тому числі отримав від вищих спецсудів та Верховного Суду України (з грудня 2017 року розглянув понад 160 тисяч справ). Щодня до суду надходить близько 360 справ. Уявіть, що буде, коли суддів знову відправлять на конкурс?
По-перше, вірогідно, значна частина суддів піде у відставку. І перші – уже це зробили. Зокрема, Алла Лесько. На черзі – розгляд заяви Ірини Желтобрюх.
За інформацією LB.ua, це стало наслідком «бесід» з окремими суддями. Спитаєте: для чого? Для пошуку так би мовити компромісу. Запрошували в тому числі і керівників касаційних судів в складі Верховного Суду. Такі зустрічі дещо змінили риторику окремих із них, в тому числі щодо реформи Зеленського.
По-друге, накопичиться значна кількість нерозглянених справ. Навряд чи хтось радітиме тому, що його скаргу суд не розглядатиме місяцями, а то й роками. Тож про яке підвищення довіри до судової влади варто говорити?
Так, можливо, найближчим часом будуть внесені зміни до процесуальних кодексів і до касаційних судів надходитиме менша кількість скарг. Але поки цього не станеться, число справ зростатиме щодня.
Чому Верховний Суд? Чим єдиний суд, який фактично став позитивним результатом судової реформи часів Порошенка, так завадив новій команді? Завадив так, що відповідний законопроект «зайшов» в парламент у перший день нового скликання?
Жодного пояснень в супровідних текстах законопроекту немає. А від команди президента звучить загальна критика, мовляв, в західних країнах суддів Верховного Суду значно менше. А також закидають українським суддям ВС, що ті беруть участь у конференціях, зустрічах і марафонах.
«Коли ми порівнюємо деякі речі, пов’язані з оплатою вищому суддівському корпусу і його завантаженістю, і можемо бачити деяких суддів, які просто не вилазять з конференцій, зустрічей і марафонів, які по всьому світу проводяться. Коли ми співвідносимо це з їх заробітною платою і тієї основною функцією, яка на них покладена — у народу України виникає певний когнітивний дисонанс. Мені здається, що тут ми повинні провести діалог», – сказав Руслан Стефанчук під час погоджувальної ради.
Представники «Слуги народу» посилаються на те, що законопроект щодо судової реформи пройшов дискусію в професійних колах. Такі дискусії дійсно були. Але жодні висновки в тексті законопроекту до другого читання зроблені не були.
Можна припустити, що дехто з представників команди Зеленського має особисті рахунки з тими, хто був причетний до попередньої судової реформи. Та навряд чи це стало основною причиною для проведення нової реформи.
Головною метою реформи, ймовірно, є отримання контролю над Верховним Судом. Оскільки саме до його компетенції належить розгляд справ, що стосуються виборів (ВС є судом першої і апеляційної інстанції, де оскаржують рішення Центральної виборчої комісії щодо виборів). В тому числі, і тих, що можливо відбудуться в окупованому Донбасі. І аби отримувати «потрібні» рішення, не достатньо «свого» складу ЦВК.
«Цінність» Верховного Суду полягає також у тому, що на його розгляді перебувають справи щодо «Приватбанку». В тому числі, одну розглядає Велика палата Верховного Суду. Від її рішення залежить, чи повернеться на новий розгляд ця скарга.
Решта справ щодо «Привату», котрі розглядаються в судах нижчих інстанцій, можуть також дійти до Верховного Суду. Чи не вигідно тут мати «своїх» суддів? Здатних домовлятися?..
Мабуть саме тому нова команда так поспішає з імплементацією своєї судової реформи. Не слухаючи ні професійної дискусії, ні закликів міжнародних експертів (усі, до слова, її розкритикували).
І не чекаючи висновку Венеціанської комісії, куди проект закону вже надійшов від моніторингової комісії Парламентської асамблеї Ради Європи. Ймовірно, варто очікувати рішення не раніше грудня.
Свої зауваження щодо законопроекту Зеленського подала і Вища рада правосуддя, і Пленум Верховного Суду (хоч зазвичай судді досить стримані в своїх оцінках).
Найбільш гучні заяви публічно робила голова Верховного Суду Валентина Данішевська. Але її системно ігнорувала як команда президента, так і він сам. Навіть не зустрівшись з нею, попри неодноразові в тому числі її публічні заклики.
У день початку розгляду проекту закону, 15 жовтня, Данішевську таки пустили на засідання парламенту, правда, виділили одну хвилину на виступ. Перед самим голосування (16 жовтня) їй також дали хвилину. Однак, ані її звернення до депутатів, ані апеляція до критики міжнародних експертів не були почуті.
І «вишенька» на торті – усі рішення щодо будь-яких конкурсних процедур ВККС і ВРП далі оскаржуватимуться в славнозвісному Окружному адміністративному суді Києва (ОАСК). Тому самому, що «засвітився» так званими «плівками Вовка», і що ухвалює «найекзотичніші» рішення.
Більше того, зрівнявши зарплати, судді ОАСК (та й інші) зможуть і далі уникати кваліфоцінювання, яке більшість із них так і не пройшла.
А поки, звісно, «головна проблема» для нової влади – Верховний Суд.
Вікторія Матола
