Право на доступ до публічної інформації в діяльності поліції України

11.03.2017

Сьогодні ми спостерігаємо як в українському суспільстві з’являється все більше вимог щодо необхідності змінити інформаційну політику Національної поліції України, яка передусім буде враховувати три стандарти: прозорість, підзвітність та участь громадськості. А також необхідність вибудовувати абсолютно нову культуру спілкування й забезпечити реальні механізми взаємодії та комунікації між населенням та органами правопорядку.

Відкрита і прозора діяльність правоохоронних органів є одним з головних пріоритетів євроінтеграційних прагнень України. Стрімким є намір побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство. Адже без забезпечення високого рівня відкритості та взаємодії з громадянським суспільством неможливо повернути довіру до інституту правопорядку.

Отже, належний доступ до інформації, комунікація та взаємодія — три важливі складові відкритості і прозорості правоохоронної системи.

В Україні право кожного на інформацію закріплене в ст. 34 Конституції України, де проголошено: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір». Також серед інших положень — право вільного доступу до всіх офіційних документів, що перебувають у розпорядників інформації, — визначено у Законі України «Про доступ до публічної інформації» (далі — Закон).

Цей Закон прийнято у 2011 році, який і дотепер асоціюється з нормативним актом, який не просто визначає обов’язки розпорядників інформації щодо забезпечення права людини на доступ до публічної інформації, а став своєрідним символом у вирішенні проблем удосконалення інформаційної відкритості української влади. Протягом п’яти років відбувається боротьба за прозорість, підзвітність та повагу чиновників до права суспільства знати, що відбувається в державному управлінні.

Здійснення цього права може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.[1]

З огляду на це, очевидно, що в основі вирішення всього комплексу питань відкритості влади повинен лежати законодавчо закріплений баланс інформаційних інтересів держави та суспільства. Для правоохоронних органів, станом на сьогодні, пошук цього балансу був, є і буде актуальним завданням, оскільки досить довгий час головною філософією управління була “таємність”.

Саме тому Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (надалі — Асоціація УМДПЛ) в квітні 2015 року започаткувала Всеукраїнську програму «Відкритість правоохоронної системи», яка передбачає розробку комплексного підходу до підвищення рівня відкритості органів правопорядку та побудову нової системи взаємовідносин між правоохоронцями і громадськістю.

Головне завдання громадянського суспільства — сприяти у будівництві правової демократичної України і важливо, щоб для цього усі консолідували свої зусилля.

Згадаймо мудрий заповіт М. Ганді: «Якщо бажаєш, щоб світ змінився — сам стань цією зміною!»

Основні положення, які визначають міжнародні стандарти права на доступ до інформації

У багатьох країнах світу законодавство про відкритість з’явилося раніше, ніж в Україні, і практика застосування значно відрізняється. Звичайно, що питання стоїть не тільки в положеннях, які закріплені в нормативних актах, серед іншого, важливе значення відіграє розуміння з боку службовців, наскільки необхідне для розвитку держави відкрите, прозоре управління, де неухильно дотримуються прав людини і осоновоположних свобод.

Серед основних документів, які визначають міжнародні стандарти права на доступ до інформації, є:

• Європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з ч. 1 ст. 10 Європейської Конвенції, «кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів».
• Загальна декларація прав людини 1948 року закріплює «свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів». Ст. 19 Декларації гарантує не тільки право одержувати і поширювати інформацію, а й право «шукати» їі.
• Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР, № 2148- VIII від 19.10.1973).
• Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція, ратифікована Законом № 832-XIV від 06.07.1999).
• Йоганесбурзькі принципи. Національна безпека, свобода висловлювань і доступ до інформації.
• Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (81) 19 «Про доступ до інформації, що перебуває у розпорядженні державних органів» (прийнята Комітетом Міністрів 25 листопада 1981 року на 340-й зустрічі заступників міністрів).
• Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (2003) 13 щодо надання інформації через засоби масової інформації стосовно кримінального судочинства (прийнята Комітетом Міністрів 10 липня 2003 року на 848 засіданні заступників міністрів).
• Інші.

Серед основних документів, які визначають національні стандарти права на доступ до інформації в Україні, є:

• Конституція України (витяг) Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя»;
• Закон України “Про інформацію” (нова редакція);
• Закон України “Про доступ до публічної інформації”;
• Закон України No 1170 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про інформацію” та Закону України “Про доступ до публічної інформації”;
• Закон України “Про відкритість використання публічних коштів”;
• Закон України “Про доступ до судових рішень”;
• Закон України “Про державну таємницю”;
• Закон України “Про звернення громадян”;
• Ст. 212-3 КУпАП (порушення права на інформацію та права на звернення)”;
• Інші.
• Громадський контроль щодо забезпечення права на доступ до публічної інформації
• З огляду на те, що вищезазначений перелік міжнародних та національних нормативно-правових актів, що визначають основоположне право людини на інформацію, є не повним, проте кількість цих положень дає можливість зробити висновок, що держава на належному рівні законодавчо закріпила обов’язок органів державної влади, місцевого самоврядування до прозорого й відкритого управління. Проте, на жаль, за результатами аналізу щодо забезпечення права людини на інформацію, зокрема у діяльності Національної поліції України, констатуємо випадки невиконання норм законодавства.
• Так, систематичний громадський контроль є превентивним засобом зловживань у діяльності правоохоронних органів та інших порушень прав людини, зокрема інформаційних. Практика показує, що відчуваючи постійний тиск з боку громадськості, правоохоронна система стає прозорішою, оскільки важчим є приховувати ту діяльність, яка здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства.

Асоціація УМДПЛ протягом 2016 року здійснювала моніторинг щодо дотримання інформаційних прав людини в діяльності правоохоронних органів. Зокрема, в період з грудня 2015 по березень 2016 було здійснено три спільні моніторингові візити представників громадськості та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що дало змогу ознайомитися з організацією забезпечення права на доступ до публічної інформації в структурних підрозділах Національної поліції.

Моніторинговий візит до Головного Управління Національної поліції в Івано-Франківській області

У грудні 2015 року представниками Асоціації УМДПЛ у межах програми “Відкритість правоохоронної системи” у взаємодії з представником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було здійснено дводенний моніторинговий візит до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі — Управління). Мета візиту — перевірити стан дотримання права на доступ до публічної інформації в цій установі. Варто окреслити декілька питань, що виникли під час візиту.

Чи легко потрапити до Управління?

При вході до Управління наявна система відеоспостереження, є таблички із зазначенням повної назви установи не лише українською, а й англійською мовами. Однак вхід не пристосовано для маломобільних груп населення: для того щоб потрапити до вестибюлю Управління, необхідно піднятись високими сходами. Пандус відсутній. Щоправда, біля вхідних дверей є дзвінок без будь-яких написів. Якщо навіть людині на візку вдасться дотягнутись до нього, і постовий спуститься, то потрапити до вестибюлю вона все одно не зможе. Хіба що постовий нестиме її на руках або разом з візком. Перед сходами розміщено дошку оголошень із графіком прийому громадян керівництвом та скринькою для звернень. Одразу за сходами розташований контрольно-пропускний пункт (вертушка) з постовим. Постовий пояснив, що вестибюлем служить кімната, вхід до якої не позначено жодною табличкою чи відповідним написом. Тобто без спілкування з постовим, знайти цю кімнату досить складно. Кімната обладнана місцями для очікування і роботи (лави, столи), внутрішнім телефоном (без зазначення внутрішніх номерів), а також інформаційними стендами. Книга скарг, яка мала бути у вільному доступі, була відсутня.

Чи відповідає оформлення інформаційного стенду вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації»?

У Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області стенд «Доступ до публічної інформації» був відсутній. Проте на стенді «Інформація пенсійної групи МВС», серед іншого, розміщено форму подання інформаційного запиту (без зразка заповнення) та роздруківку Закону України «Про доступ до публічної інформації»— у старій редакції (і тільки до статті 14 включно, без порядку оскарження). Отже, немає інформації ні про порядок оскарження дій чи бездіяльності правоохоронців при розгляді інфозапитів, ні зразків їх заповнення. Також є окремий стенд «Організація особистого прийому громадян», де опубліковано графік та місце проведення прийому громадян керівництвом Управління. Щодо інформації про Порядок забезпечення права на доступ до публічної інформації, то на стендах немає інформації ні про контакти для надсилання інформаційних запитів, ні даних про особу чи підрозділ, відповідальний за доступ до публічної інформації.

Як забезпечується доступ до публічної інформації?

Під час візиту на прохання моніторів зареєструвати усний запит, представник відділу документаційного забезпечення була дуже здивована і уточнила, що саме мається на увазі (очевидно, що зі статтею 19 Закону не ознайомилась). Зрештою, монітору запропонували заповнити форму інформаційного запиту письмово. Окремої кімнати для роботи громадян з інформаційними запитами немає. Проте є кімната для прийому громадян, яка за сумісництвом є місцем і для роботи з документами (зі слів співробітника поліції). Доступ до цієї кімнати здійснюється тільки з дозволу і за супроводу працівників Установи. Щоправда, моніторів запевнили, що туди може потрапити кожен охочий, проте на практиці цього побачити не вдалось. Відповідальна за доступ особа аргументувала це особливістю планування будівлі та забороною її перепланування. Зокрема, у зв’язку з тим будівля відноситься до архітектурної пам’ятки, проведення будівельних робіт щодо зміни фасаду заборонено. Кімната не обладнана необхідними засобами та оргтехнікою (ксерокс, сканер тощо).

Особливої уваги заслуговує реєстр публічної інформації установи. Він є на сайті Управління, проте в самій установі доступ до нього обмежено – тільки з дозволу юриста чи керівництва.

Професійна підготовка співробітників поліції з питань забезпечення права на доступ до публічної інформації

Під час візиту монітори поспілкувалися з деякими працівниками Управління щодо їх професійної підготовки з питань права людини на доступ до інформації, зокрема щодо змісту Конвенції з прав людини та основоположних свобод (статті 10), Конституції України (зокрема, статей 32, 34, 50), Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Як зазначили самі співробітники, що вони не проходили підготовки з питань доступу до публічної інформації і жодного разу не брали участь в тематичних навчальних семінарах, що враховуючи вищевикладене, очевидно, впливає на загальний рівень організації й забезпечення доступу до інформації в Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області.

 Моніторинговий візит до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, а також до його територіального підрозділу – Приморського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Одеській області.

У лютому 2016 року представниками Асоціації УМДПЛ у межах програми “Відкритість правоохоронної системи” у взаємодії з представником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було здійснено дводенний моніторинговий візит до Головного управління Національної поліції в Одеській області та його територіальних підрозділів. Мета візиту — перевірити стан дотримання й забезпечення права на доступ до публічної інформації в цій установі. Приємно відмітити, що доступ громадян до приймальні організовано належним чином, з урахуванням потреб маломобільних груп населення. Так, вхід обладнано зручним пандусом, поряд чергує постовий, котрий за потреби може допомогти. Присутні таблички з написами, виконаними шрифтом Брайля, що зручно для осіб з порушеннями зору. Проте у вестибюлі відсутня інформація, яка стосується забезпечення права на доступ до публічної інформації, немає також відповідного стенду. Інформація, передбачена статтею 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», переважно також відсутня.

В Управлінні зорганізовано систему електронного документообігу, яка працює вже майже два роки. Усі запити і звернення громадян переводяться в електронний вигляд та вносяться до єдиної бази, що дозволяє контролювати їх виконання не тільки Управлінням, а і його структурними та територіальними підрозділами.

Під час моніторингу не було виявлено порушення строків виконання запитів, які надійшли на адресу Головного Управління Національної поліції в Одеській області. Щоправда, візит до Приморського районного відділу Головного управління Національної поліції в Одеській області виявив проблеми в процесі реєстрації, виконання та розгляду запитів та звернень громадян, які надійшли на адресу районного відділу.

Моніторинговий візит до Головного Управління Національної поліції в Чернігівській області

У березні 2016 року представниками Асоціації УМДПЛ у взаємодії з представником Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було здійснено черговий моніторинговий візит до  Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та його територіальних підрозділів.

Під час візиту виявлено ряд порушень в організації й забезпечені права на доступ до публічної інформації. Найбільше запитань викликала процедура реєстрації та виконання запитів на публічну інформацію в ГУ НП в Чернігівській області. Зокрема, в установі невизначено особу чи відділ, відповідальний за доступ до публічної інформації, як це передбачено Законом.

Співробітники сектору документального забезпечення ГУ НП в Чернігівській області, до функціональних обов’язків якого, зокрема, входить реєстрація вхідної кореспонденції, облік запитів на публічну інформацію та здійснення контролю за їх виконанням, повідомили про відсутність актів в Головному Управлінні, якими регламентується порядок реєстрації (роботи електронної бази реєстрації запитів) та розгляду інфозапитів структурними підрозділами Управління.

Також було встановлено, що запити, які надходять на електронну скриньку, вказану на офіційному веб-сайті Управління, не реєструються, а відповідно — й не розглядаються. Доступу до цієї скриньки моніторинговій групі не було надано.

Примітка. Під час візитів представники громадськості отримали від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини доручення (за моделлю Омбудсмен+), яке надавало їм повноваження доступу до службових приміщень та деякої службової документації.

Отже, враховуючи вищевикладене, під час моніторингових візитів в областях було виявлено ряд порушень права на доступ до публічної інформації. За результатами візитів було підготовлено відповідні звіти, які включали рекомендаційний блок, узгоджений з представниками Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Ці звіти надсилались в порядку звернень громадян керівництву відповідних установ, для того щоб вони вжили відповідних заходів для усунення виявлених порушень. Крім того, узагальнені результати візитів дали змогу сформувати картину типових порушень у сфері забезпечення права на доступ до публічної інформації структурними підрозділами Національної поліції України.

Разом з тим, протягом року Асоціацією УМДПЛ до Національної поліції надсилалися інформаційні запити. Були випадки, коли відповідь не була надана або надана, але не в повному обсязі, з порушенням терміну. Тобто говорити про належний рівень організації й забезпечення права людини на інформацію поки що зарано. Такий висновок підтверджують і деякі публікації в ЗМІ. Наприклад, у мережі Інтернет ЗМІ опублікували новину про те, що патрульна поліція Тернополя вважає інформацію про зарплату працівників — конфіденційною. У запиті на публічну інформацію заявник поцікавився заробітними платами в.о. начальника Управління патрульної поліції м. Тернопіль, а також його заступника. У відповідь Управління патрульної поліції м. Тернопіль повідомило, що інформація щодо заробітної плати вищевказаних працівників є «конфіденційною інформацією про фізичну особу».[2] Така відповідь порушує вимоги ч. 5 ст. 6 Закону, де визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, зокрема і до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Школа з питань дотримання інформаційних прав людини в діяльності Національної поліції України “ВІДКРИТА ПОЛІЦІЯ”

З огляду на результати моніторингу, можна зробити висновок, що однією із основних проблем є низький рівень обізнаності співробітників поліції щодо інформаційних прав людини (право на доступ до інформації та захисту персональних даних). У зв’язку з цим,  в квітні 2016 року розпочалась спільна робота представників Асоціації УМДПЛ, Програми розвитку ООН в Україні та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини над концепцією навчань задля підвищення рівня відкритості та побудови нової системи взаємовідносин між правоохоронцями і громадськістю.

Шляхом колегіального рішення було сформовано концепцію навчання у форматі 3-денної школи, серед завдань якої, окрім підвищення рівня знань учасників в сфері інформаційних прав людини та обговорення практичних питань, було передбачено запровадження комплексної програми «тренінг для тренерів».

У червні 2016 року було проведено Першу школу з питань  дотримання інформаційних прав людини в діяльності Національної поліції України «ВІДКРИТА ПОЛІЦІЯ», слухачами якої стали 32 працівники сектору правового забезпечення Департаменту патрульної поліції України.

Під час заходу було обговорено наявні проблеми та надано експертні консультації по практичним питанням щодо забезпечення доступу до публічної інформації та захисту персональних даних в діяльності служби патрульної поліції, а також налагоджено комунікацію для подальших консультацій задля належного забезпечення інформаційних прав людини.

“Навчання працівників поліції щодо міжнародних практик та українського законодавства з питань забезпечення інформаційних прав людини (право на інформацію та захист персональних даних) —  важливим кроком до підвищення рівня відкритості поліції та побудови нової системи взаємовідносин між правоохоронцями і громадськістю. Адже під час навчання ми спілкуємось, обмінюємось досвідом, дізнаємось щось нове, дискутуємо та плануємо!”.

Висновки та рекомендації

Отже, коли ми говоримо про відкритість правоохоронної системи, то маємо на увазі, що: 

1. Створено умови, за яких кожен матиме реальне право на доступ до публічної інформації, яке гарантоване законодавством України.
2. Дотримується підхід — діяльність працівника поліції є публічною! Кожен має право фіксувати дії співробітника поліції під час виконання ним службових обов’язків, зокрема для захисту свої прав.
3. Усі проекти рішень (крім внутрішньоорганізаційних) оприлюднюються задля обговорення й процедура розгляду рекомендаційних листів з боку громадськості є простою і зрозумілою. Прозорий процес прийняття рішення має включати в себе:

• інформування громадськості про ініціювання розробки рішення;
• оприлюднення проекту рішення;
• можливість обговорення — наприклад, шляхом онлайн-голосування;
• інформування про прийняті рішення.

 Зв’язок, реалізований за допомогою мережі Інтернет, повинен включати: обов’язкову публічність всіх пропозицій, можливість голосувати і висловлювати підтримку висловлених ідей, обов’язкову публічну реакцію відповідальних осіб Національної поліції України на всі пропозиції, які набрали максимальну підтримку громадян та ін.

4. Створені умови, де кожен має безперешкодний доступ до вестибюлю відділків поліції — зокрема для маломобільних груп населення. Забезпечені належні умови для прийому громадян тощо.
5. Вільний доступ до інформації щодо розміру заробітних плат співробітників поліції, а також бюджетів, закупок, тендерів тощо. Цю інформацію кожна людина має легко знайти на офіційному веб-сайті поліції, або ж отримати на запит.
6. Поліція ефективно використовує соціальні медіа, що збільшує поінформованість суспільства про її діяльність, структуру, завдання, керівництво, контакту інформацію тощо.
7. Поліція інформує громадськість про виконану роботу. Зокрема, на офіційних веб-сайтах органів поліції є звіти про їхню діяльність — що було зроблено поліцією для громадського порядку і безпеки, як на національному, так і на місцевому рівнях.

Результати моніторингу показали, що є позитивні зміни у порівнянні з попередніми роками: відповіді на запит надавалися переважно у визначений Законом термін, було менше відмов у задоволенні запиту із посиланням на обмеженість у доступі до запитуваної інформації. Проте не всі підрозділи надали відповідь. Деякі відповіли лише на частину запиту, а інші — надали інформацію, яка не відповідає запитуваній, що суперечить ст. 14 Закону, яка визначає обов’язком розпорядника інформації надавати точну та повну інформацію.

Отже, серед типових порушень, що було виявлено під час отримання відповідей на інформаційні запити, можна виділити такі:

• порушення ч. 5 ст. 6 Закону: не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, зокрема до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно;
• порушення вимог п. 6 ст. 14 Закону: розпорядники інформації зобов’язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби — перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації;
• порушення вимог ст. 20 Закону: розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту;
• ігнорування вимог ч. 2 ст. 22 Закону: відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Також існують проблеми з оприлюдненням інформації, відповідно до Закону, її повнотою та актуальністю на більшості офіційних веб-сайтів.

Рекомендації: 

1. Необхідно надавати інформацію про фінансування відомства (розпорядження бюджетних коштів та майна) у повному обсязі. Зокрема, надати роз’яснення відповідальним особам, що інформація про заробітні плати службовців (грошове забезпечення) не може бути обмежена в доступі й повинна надаватись на запит. Інформація про бюджет (перед усім використання бюджетних коштів) надає можливість громадськості акцентувати увагу на випадках необґрунтованих витрат.
2. Забезпечити доступність і зрозумілість інформації про роль правоохоронних органів, їх структуру, функції та повноваження, її наочне донесення до широкої аудиторії та постійне оновлення у разі потреби. Оскільки доступність такої інформації є важливим елементом прозорості та зрозумілості роботи правоохоронців для громадян. Зокрема це стосується інформації про діяльність міських та районних відділів.
3. Наповнити інформаційні стенди, офіційні веб-сайти відомства, відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
4. Удосконалити процедуру подачі електронної форми запиту на офіційних веб-сайтах відомства. Систематично перевіряти чи працюють скриньки електронної пошти.
5. Оприлюднювати прийняті нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
6. Забезпечити створення веб-сайтів або окремих веб-сторінок на всіх рівнях відомства, зокрема районних управлінь, відділень. Оскільки Інтернет-ресурси — один з найбільш популярних інструментів донесення інформації до суспільства.
7. Проводити постійну роботу з налагодження взаємодії між правоохоронцями та громадськістю. Діалог з суспільством у діяльності правоохоронних органів є важливим елементом, що потребує комплексного підходу, а не лише листування у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» та оприлюднення інформації. Тобто на регулярній основі працівники відомства повинні проводити консультації з громадянами з питань власної діяльності, здійснювати збір ідей, побажань, скарг та окремих звернень, а також формувати публічні звіти про свою діяльність. Діалог повинен включати використання сучасних інформаційних технологій, зокрема соціальних мереж.
8. Систематично підвищувати професійний рівень співробітників поліції у сфері інформаційного законодавства (міжнародних та національних положень). Запровадити практику системних занять на тему інформаційних прав людини (право на доступ до публічної інформації та захисту персональних даних) у системі службової підготовки, залучати громадських експертів для проведення спеціалізованих тренінгів з даної тематики та забезпечити відповідальних осіб відповідними методичними матеріалами (які можна отримати завдяки співпраці з громадськими організаціями) тощо.
9. Забезпечити прозорість процесу прийняття рішень. Це сприятиме зміцненню довіри громадськості до правоохоронних органів як необхідної передумови ефективної державної політики. Обмін досвідом між представниками громадянського суспільства й службовцями сприятиме вирішенню важливих суспільних проблем з питань правоохоронної діяльності. А також може стимулювати розвиток та впровадження інновацій у їхню діяльність. Прийняття ефективного управлінського рішення можливе за умови поєднання досвіду, знань кваліфікованих спеціалістів-експертів у певній галузі й можливості керівництва відомства створити умови для аналізу ситуації, діалогу й взаємодії.

Уляна Шадська, експерт ГО “Експертний центр з прав людини”

—————————————————————————————————————————

[1] Закон України «Про доступ до публічної інформації»

[2] Патрульная поліція Тернополя не надала інформацію про свої зарплати, пославшись на «конфеденційність» [Електронний ресурс]  / Веб-сайт “Доступ до правди”, 06.05.2016. Режим доступу:              https://dostup.pravda.com.ua/news/publications/patrulna-politsiia-ternopolia-ne-nadala-informatsiiu-pro-svoi-zarplaty-poslavshys-na-konfidentsiinist