Як бути з доброчесністю оновленого складу Вищої ради правосуддя

Що це за орган Вища рада правосуддя? Вища рада правосуддя (далі по тексту – ВРП) – це новий конституційний орган державної влади, який утворений відповідно до останніх змін до Конституції України та положень однойменного Закону «Про Вищу раду правосуддя» ще у 2016 році. Головним завданням ВРП, як зазначається у законі, є забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Якщо коротко (і людською мовою), то ВРП – це той орган, який приймає рішення щодо призначення суддів та щодо їх звільнення, притягує до дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів тощо.

Всі рішення ВРП приймає на виконання пріоритетів судової реформи – відновлення довіри суспільства до українського судочинства, забезпечення в судах верховенства права та незалежності суддів, допущення до посади суддів найбільш доброчесних та найбільш професійних правників. Однак для того, щоб давати оцінку доброчесності іншим, вважаю, що кожен член ВРП має демонструвати свою зразкову доброчесність, яка включає в себе і моральність, і чесність, і непідкупність. І, виглядає так, що із цим у ВРП якраз є проблеми.

Які строки повноважень членів Вищої ради правосуддя? Відповідно до п. 16-1 Перехідних положень Конституції України Вища рада правосуддя утворена шляхом реорганізації Вищої ради юстиції, яка до цього часу займалась питаннями призначення суддів. Також передбачається, що до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження має здійснювати Вища рада юстиції, а до обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя цей орган діє у складі членів Вищої ради юстиції протягом строку їх повноважень, але які не можуть тривати довше ніж до 30 квітня 2019 року. Таким чином, обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя здійснюється не пізніше 30 квітня 2019 року. Аналогічна норма передбачена і в п. 5 Перехідних положеннях Закону «Про Вищу раду правосуддя». Отже, відповідно до норм чинного законодавства Вища рада правосуддя фактично була створена 12 січня 2017 року шляхом реорганізації Вищої ради юстиції, а всі діючі на той час члени Вищої ради юстиції автоматично набули статусу членів Вищої ради правосуддя. Проте строк їхніх повноважень діяв до спливу строку, на який їх було обрано (призначено), але не довше 30 квітня 2019 року.

Юридичною мовою це звучить так: до 30 квітня 2019 року суб’єкти, які наділені повноваженнями обирати (призначати) членів ВРП, мали прийняти рішення про обрання (призначення) нових членів ВРП на заміну старих. Іншими словами, варто було б обрати/призначити нових членів ВРП та заміну старих, строк повноважень яких уже сплив.

Хто ж обирає (призначає) членів Вищої ради правосуддя? Відповідно до ст. 131 Конституції України Вища рада правосуддя складається з 21 члена, з яких 10 – обирає з’їзд суддів України з-поміж суддів чи суддів у відставці, 2 – призначає Президент України, 2 – обирає Верховна Рада України, 2 – обирає з’їзд адвокатів України, 2 – обирає всеукраїнська конференція прокурорів, 2 – обирає з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.

Коли скликаються з’їзди? З’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з метою обрання членів Вищої ради правосуддя проводяться не пізніше ніж за 2 місяці до дня закінчення строку, на який було обрано (призначено) члена Вищої ради правосуддя (ст. 14 Закону «Про Вищу раду правосуддя»).

На який строк обираються (призначаються) члени ВРП? Знову ж таки відповідно до тієї ж ст. 131 Конституції України та ст. 5 Закону «Про Вищу раду правосуддя» строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить 4 роки. І там же можна знайти важливе уточнення: одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя 2 строки поспіль.

Як обираються/призначаються члени у ВРП? В кінці 2018 року суб’єкти обрання членів ВРП розпочали проводити свої з’їзди, на яких й обиралися кандидати на посади членів ВРП. Так, на XVI позачерговому з’їзді суддів України, який проходив 19 – 20 грудня 2018 року у м. Києві, з 23 кандидатів було обрано 4, два з яких приступили до виконання обов’язків члена ВРП вже 20.12.2018, а інші два набули повноважень члена ВРП 01.05.2019 після появи вакантних посад. Ось їх прізвища: голова Запорізького окружного адмінсуду Олег Прудивус та суддя апеляційного суду Донецької області Наталія Краснощокова, заступник голови Київського апеляційного адміністративного суду Світлана Шелест, екс-суддя Вищого господарського суду Лариса Іванова.

На Всеукраїнській конференції прокурорів, яка проводилась у приміщенні Генеральної прокуратури 20 – 21 грудня 2018 року, з 5 кандидатів було обрано 2: адвоката Ігоря Фоміна та прокурора Дніпропетровської області Віктора Матвійчука. Кандидати приступили до виконання обов’язків членів ВРП 28 квітня та 02 травня 2019 відповідно – після появи у складі ВРП вакантних посад від прокуратури.

На з’їзді представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 14 березня 2019 року з 11 кандидатів було обрано лише одного – Віктора Грищука, доктора юридичних наук, члена-кореспондента Національної Академії правових наук України, який набув повноважень члена ВРП із 29 квітня.

Щодо призначення Президентом України членів ВРП, то тут прийняття такого рішення відтерміновано, оскільки Окружний адміністративний суд м. Києва 22 квітня 2019 року прийняв рішення про заборону призначення за президентською квотою членів ВРП. Відповідно Президент України може прийняти відповідне рішення після розгляду справи, в рамках якої було ухвалено зазначене рішення.

Однак далі мова піде про обрання членів ВРП з’їздом адвокатів України, оскільки рішення саме цього з’їзду заслуговує на особливу увагу. Отже, з’їзд адвокатів України був проведений 15-16 лютого 2019 року у приватному гірськолижному комплексі «Плай», що розташований у с. Плав’є Львівської області. З п’яти заявлених кандидатів було обрано двох: Павла Гречківського та Олексія Маловацького – адвокатів, які на час проведення з’їзду вже були діючими членами ВРП. Варто знати, що в адвокатській спільноті давно триває відкритий конфлікт між керівництвом Національної асоціації адвокатів України та Радами адвокатів деяких областей, а тому з’їзд був організований та проведений таким чином, щоб незручні й конфліктні делегати з’їзду не заважали швидко прийняти потрібне рішення.

Цікаво, що зважаючи на пряму заборону Конституцією України та Законом «Про Вищу раду правосуддя» одній й тій же особі обіймати посаду члена ВРП два строки поспіль, керівництво Національної асоціації адвокатів України заздалегідь отримало висновки від Інституту держави і права імені Корецького, Інституту законодавства при Верховній Раді України, та наукову експертизу незалежного експерта доктора юридичних наук Юрія Волошина, які були включені в роздаткові матеріали для делегатів з’їзду. У всіх трьох документах давався одностайний висновок про відсутність заборони Павлу Гречківському та Олексію Маловацькому бути обраними членами ВРП. Як вам така зразкова підготовка до з’їзду? А як вам така передбачуваність рішення з’їзду? А що з неупередженістю керівництва НААУ? А що з незалежністю самих адвокатів?

Адвокатська спільнота в Україні нараховує біля 45 тисяч адвокатів і виглядає досить дивним, що з такої кількості фахових правників не знайшлось і десяти достойних, які могли б бути обраними у члени ВРП. Складається враження, що крім П.Гречківського та О.Маловацького ніхто більше не може впоратись з повноваженнями члена ВРП. Зараз точаться дискусії серед адвокатів, які є прихильниками та противниками керівництва НААУ, щодо законності згаданого рішення з’їзду адвокатів України. І що цікаво, саме прихильники керівництва НААУ у цьому спорі обирають риторику, побудовану на відвертому приниженні своїх колег з протилежною думкою, на звинуваченнях у їх непрофесійності та «юридичній єрєсі».

Якщо давати оцінку правовим висновкам вищезгаданих інститутів та експерта, то слід зазначити, що вони досить складні, ґрунтовні і містять посилання на кілька рішень Конституційного Суду. Якщо коротко сказати, про що там йдеться, то їхня суть полягає у тому, що вимога законодавства стосовно того, що одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль, застосовується лише до тих членів ВРП, які будуть обрані до ВРП після 30 квітня 2019 року. До тих членів ВРП, які автоматично увійшли до складу ВРП з Вищої ради юстиції 12 січня 2017 року, ця норма законодавства застосовуватись не може, вважають експерти.

Запитання без відповідей: хіба строки повноважень «можна продовжувати»?

Особисто у мене тут виникає одразу декілька запитань. Усі – по черзі.

Перше. Якщо 30 квітня 2019 року у цих двох членів ВРП розпочався перший строк перебування на посаді ВРП, то як рахувати і як бути з їх статусом члена ВРП у період з 12 січня 2017 року до 30 квітня 2019 року? Адже протягом 2 років і 3,5 місяці вони були саме членами ВРП і здійснювали повноваження члена ВРП! Куди подіти цей період членства?

Друге. Якщо один строк повноважень членів ВРП становить 4 роки, то як бути з загальним строком повноважень згаданих членів ВРП, який становитиме понад 6 років? Хіба це не є порушенням згаданих вище законів?

Третє. А чи не впливає загалом обрання до ВРП вже діючих її членів на репутацію цього конституційного органу, який відповідає за впровадження у життя судової реформи і який має забезпечити суди доброчесними й професійними суддями? Вочевидь, що цей орган має бути зразково доброчесним, щоб давати оцінку доброчесності іншим.

І четверте. Цікаво, а самі автори судової реформи, коли приймали зміни до Конституції України та Закон «Про Вищу раду правосуддя», передбачали можливість виникнення у перехідний період таких ситуацій, коли члени Вищої ради юстиції/Вищої ради правосуддя будуть повторно претендувати на посади членів ВРП? Зважаючи на філософію судової реформи та запроваджені нові правила формування органів судового врядування й обмежені строки займання посад у цих органах, вважаю, що однозначно – не передбачали. Інакше члени ради попередниці і ради наступниці перебували б у привілейованому стані у порівнянні з наступними членами ВРП і їх строк перебування в якості членів ВРП суттєво перевищував би встановлений 4-річний термін.

Як на мене, обрання з’їздом адвокатів до ВРП діючих її членів суттєво підірвало репутацію адвокатської спільноти та породило сумніви у доброчесності цих кандидатів-членів ВРП. А наявність недоброчесних членів у ВРП звичайно не може не вплинути на авторитет самої Вищої ради правосуддя. В результаті, перебування у складі ВРП згаданих членів формуватиме негативне сприйняття суспільством рішень такої ВРП.

Отже, який висновок напрошується з усього вище сказаного? Коли законодавство можна тлумачити у два протилежних напрямки, це говорить про неякісність такого законодавства. Як правило, на практиці завжди знаходяться особи, які обов’язково цим скористаються. Зміна складу ВРП не стала виключенням. Як зазначалось вище, з 10 членів ВРП, повноваження яких закінчились у квітні 2019 року, 8 членів ВРП мирно залишили ці посади. І лише двоє стали «на диби» – заручились підтримкою керівництва НААУ, обклались правовими висновками інститутів та експерта, продавили рішення з’їзду адвокатів на свою користь. І все для того, щоб затриматись на займаних посадах ще на 4 роки. Можна лише здогадуватись, що вони втратили б у разі їх звільнення. Зрозуміло одне, що для П. Гречківського та О. Маловацького власні інтереси важливіші від авторитету й репутації Вищої ради правосуддя.