Взяти ДБР під громадський контроль

Директор ДБР Роман Труба, перший заступник Ольга Варченко и заступник директора ДБР Олександр Буряк

Державне бюро розслідувань вже оголосило конкурс з формування нового складу РГК за новим порядком. Документи від громадських організацій прийматимуться до 31 березня і рейтингове інтернет-голосування відбудеться 18 квітня.

Створення Ради громадського контролю при ДБР передбачено ст. 28 Закону “Про Державне бюро розслідувань”. Перший склад РГК розпочав роботу рік тому. Обрання членів та членкинь Ради відбувалося традиційно для громадських рад — на установчих зборах. Цей очевидно застарілий спосіб спровокував тоді низку скандалів — активісти повідомляли, що кандидатури до РГК ДБР погоджувались владою, а чи не половина ГО-учасниць установчих зборів є фейковими. Планувалось навіть оскаржити результати зборів через те, що деяких людей, що поставили свої підписи про отримання мандатів для голосування, на той час не було на території України. Сумнівна легітимність установчих зборів поставила під сумнів і легітимність самої новообраної РГК, як в очах громадськості, так і керівництва ДБР.

Коли ж підійшов час обирати нових представників громадськості, керівництво Бюро ініціювало затвердження нових правил для РГК, покликаних забезпечити прозорість та легітимність як процесу обрання Ради, так і її діяльності. На них наполягали експертні організації та коаліція Реанімаційний Пакет Реформ, які і надавали свої пропозиції під час розробки.

Загалом, прийняті Кабінетом Міністрів зміни відображені на інфографіці:

Як бачимо, пропонується надати РГК можливість використання електронних документів у своїй роботі, а також формувати Раду шляхом рейтингового інтернет-голосування всіх бажаючих громадян, що перебувають на момент голосування на території України, а не тільки учасників установчих зборів.

Голосування відбуватиметься на сайті ДБР з аутентифікацією за допомогою мобільного телефону та електронної пошти. Від використання електронного підпису чи BankID розробники проекту відмовились, мовляв, щоб не обмежувати всіх бажаючих у їхньому праві проголосувати . Такий підхід видається дещо дивним, адже купити півсотні (і навіть більше) сім-карт та зареєструвати таку ж кількість адрес електронної пошти можна за декілька хвилин; обійти обмеження щодо кількості голосувань з однієї ip-адреси в нинішньому цифровому світі також не складно. Отримання електронного підпису потребує таку ж кількість часу, і для цього не треба навіть виходити з дому. Також і для аутентифікації за допомогою BankID достатньо мати банківську картку, а власниками банківських карток, здається, є більше людей в Україні, аніж навіть власників електронних пошт. Тому запропонований (і вже затверджений) механізм все ж залишає певний простір для маніпуляцій з результатами голосування і не є об’єктивно найдоступнішим.

Ці зміни були запропоновані громадською організацією “Електронна демократія” і загалом не є революційними — ця ж ГО допомогла успішно впровадити інтернет-голосування та використання електронних документів у діяльність Ради громадського контролю при Національному антикорупційному бюро України ще декілька років тому. Тому вони видаються актуальними, оскільки у 2019 році технології дозволяють не бути прив’язаним до конкретного місця, а підписування паперових документів все більше походить на архаїзм.

Таке нове регулювання діяльності РГК ДБР є дуже подібним до аналогічних документів для РГК НАБУ.

Крім цього, рішення КМУ містить нові норми щодо затвердження регламенту РГК, який раніше затверджував голова Ради, а тепер сама Рада; обов’язкової публікації порядку денного та ще деяких змін, пов’язаних з припиненням повноважень членів та членкинь Ради.

Цікавою є також норма про те, що громадські організації, які висувають кандидатів до РГК ДБР, мають подати річну фінансову звітність або дані незалежного фінансового аудиту. Наразі результати аудиту під час формування Громадської ради доброчесності, проте у громадських радах чи радах громадського контролю таке правило вводиться вперше. Безумовно, ця норма є позитивною. Якщо навіть для участі в конкурсі з формування Громадської бюджетної комісії міста Києва подається фінансова звітність, то для потенційних членів та членкинь РГК органу правопорядку, до якого прикута увага суспільства, прозорість фінансової діяльності є додатковим підтвердженням репутації. Водночас, подання такої фінансової звітності доводить тільки факт її існування. Навряд чи можна зробити з її даних певні висновки про діяльність організації або професійні якості кандидата від такої організації.

Про ці зміни не було повідомлено чинну Раду громадського контролю. Представники РГК ДБР заявили, що Директор ДБР не взяв до уваги пропозиції змін до положення, напрацьовані самою Радою. Також пролунали заяви, що Роман Труба ігнорує засідання РГК, і дав неформальне доручення робити це керівникам структурних підрозділів та територіальних управлінь. Директор ДБР на це відповів лише, що звітуватиметься перед Радою громадського контролю відповідно до закону.

Крім цього, представники РГК ДБР зауважували, що хоч Рада і створена у квітні 2018 року, фактично вона розпочала роботу в листопаді — одночасно з початком роботи Державного бюро розслідувань. Відповідно, вони вважають, що повноваження цього складу Ради мають бути продовжені до листопада 2019 року. Проте очевидно, що бездіяльність Ради протягом більшої половини каденції сталася не з їхньої провини, і ця проблема може набути подальшого розголосу. Але це явно не привід для продовження повноважень понад встановлений законом термін.

Можна зробити невтішний висновок, що питання участі громадськості в роботі державних органів традиційно продовжують вирішуватися без участі самої громадськості. І хоча Директор ДБР зазначав, що проект цих змін був опублікований на сайті Бюро, знайти його не вдалось. Впровадження електронного урядування, в тому числі для реалізації належного громадського контролю, однозначно слід вітати. Але чи має воно відбуватися “згори”?

В будь-якому разі зміни вже діють. Тепер їх треба належним чином імплементувати — зокрема і обрати достойних у нову Раду громадського контролю при Державному бюро розслідувань. Головне, щоб авторитетні правозахисні громадські організації подали свої кандидатури, не допустивши фейкові ГО до контролю за діяльністю ДБР.