«Виховання» поліції громадянами. Як це впливає на безпеку?
04.07.2018
Ми часто бачимо в інтернеті відеозаписи, де люди «виховують» поліцію своєрідним чином: принижують правоохоронців, відмовляються виконувати їхні вимоги, погрожують. Багато хто ставить «лайки» та пише коментарі на підтримку «вихователям». Але чи задумуємось ми над тим, до чого може призвести така поведінка? Як це вплине на нашу безпеку?
До реформи правоохоронних органів міліціонери катастрофічно зловживали своїми повноваженнями. Незаконне збагачення та «успішне» формування показників діяльності за рахунок неправомірних дій було майже нормою їхньої роботи.
Однією з причин такого стану справ була надто низька правосвідомість громадян: люди не знали своїх прав та основних законів України.
Однак політичні зміни в країні та популяризація прав людини за останні роки здійснили серйозний поштовх у зміні ставлення громадян України до нашої самобутності. Ми підвищуємо свою правову культуру та намагаємося привчати державні органи працювати у відповідності до чинного законодавства.
Але нам не вдалося уникнути сумних наслідків: зловживати своїми правами почали самі громадяни. Маніпуляції правами людини та нормами законів створюють сприятливі умови для уникнення відповідальності за скоєні правопорушення, що без сумніву ставить під загрозу безпеку кожного з нас.
Що ми робимо не так?
Сьогодні в соціальних мережах постійно з’являються відеоролики, де люди в нетверезому стані відкрито принижують поліцейських та провокують бійки, водії–порушники нахабно відмовляються виконувати елементарні прохання полісменів показати документи, при цьому вони нецензурно висловлюються в бік правоохоронців.
Але… найбільше турбує реакція суспільства, адже в коментарях до цих відео ми бачимо підтримку негідної поведінки порушників. Користувачі пишуть, що всі поліцейські «погані й ні на що не мають права». Деякі відверті провокатори навіть стали зірками серед інтернет-спільноти, їх активно підтримують коментарями:
На жаль, сьогодні деякі «громадські активісти» формують культуру ухиляння від покарання за рахунок маніпуляцій правами людини та чинним законодавством. Нібито «привчаючи» поліцейських діяти відповідно до правових норм, вони демонструють необізнаність у сфері нормативно-правових актів (часто вигадують неіснуючі статті законів), відкрито принижують правоохоронців.
Такі «активісти» зловживають своїми правами та налаштовують проти поліції суспільство. Це створює перешкоди для виконання правоохоронними органами своїх повноважень щодо забезпечення громадського порядку та безпеки.
Розміщення відео, де водії «виховують» поліцію, в інтернеті сьогодні популярне заняття, і, можливо, первісною метою авторів було привернути увагу суспільства до некомпетентності правоохоронців. Але разом з тим ми можемо мати такі наслідки:
– збільшення кількості правопорушень;
– порушення принципу невідворотності покарання;
– розвиток культури ухиляння від відповідальності;
– зловживання правами;
– дискредитація української поліції;
– нівелювання ознак правової держави;
– погіршення іміджу українців у світі;
– провокації поліцейських перевищувати повноваження або вдаватися до бездіяльності;
– масові звільнення поліцейських.
Всім нам потрібно зрозуміти, що в правовій державі всі — і державні органи, і громадяни — однаковою мірою РІВНІ та відповідальні перед законом.
Тож питання до всіх нас: чому ми демонструємо відверту зневагу до представників органу, який покликаний нас захищати? Чи підтримуєте Ви такий спосіб якісних змін правоохоронного органу, як «виховання» активістами поліцейських? Якщо ні, то які альтернативні шляхи розв’язання існуючих проблем у взаємодії органів безпеки та громадян? І зрештою – як це впливає на Ваше почуття безпеки?
P.S. Ця стаття спрямована не на захист поліцейських. Це спроба оцінити процеси, які відбуваються в сучасному українському суспільстві та визначити міру їх конструктивного/деструктивного впливу. У період тих змін, які відбуваються в Україні, дуже важливо обрати шлях, що вестиме до омріяного світлого майбутнього, а не продовжувати падіння у прірву, з якої ми всі так намагаємося вибратися.
Злата Швець, соціологиня
Джерело