Школа виживання для підлітків. Урок №2: «Бити чи не бити?»
13.05.2018
Сьогодні ми поговоримо про бійку. Не про мушкетерську дуель чи двобій майстрів східних єдиноборств, а про звичайну вуличну бійку без правил, яка дуже далека від лицарського ідеалу з’ясування стосунків між чоловіками. І, навіть, якщо ти володієш парою безвідмовних прийомів, а у твоїй шафі висить кімоно з кольоровим поясом, не спіши, іронічно граючи м’язами, перегортати цю сторінку. Мої поради – це не підказка, як майстерно й вишукано зачавити супротивнику у носа і не інструктаж з описом найбільш уразливих точок на тілі людини. Розмова піде зовсім про інше.
Справа у тому, що вулична «розбірка» дуже часто закінчується погано для обох сторін, а наслідки перемоги несподівано стають навіть гіршими, ніж поразка. Як так? Дуже просто: переможений може опинитися у лікарні, а герой-переможець, замість вигуків захоплення від оточуючих, почути вирок судді. Лікарня або тюрма – погодься, вибір сумнівний.
Треба розуміти, що за своєю природою вулична бійка – завжди безглузда, варварська і дуже небезпечна, перед усім через те, що б’ються не майстри, а дилетанти. У чому між ними різниця? А у тому, що віртуози рукопашного бою усвідомлюють можливі наслідки застосування своїх бойових навичок. В свою чергу, аматори не знають про бійку анічого і не розуміють, чим може закінчитися лише один, нехай і не навмисний, але влучний тичок. Це тільки у дурнуватих бойовиках головний рятівник людства, отримавши нищівний «хук» і ефектно проломивши головою двері, одразу підхоплюється та ще жвавіше молотить руками й ногами своїх ворогів, а вже через годину, мужньо пошкрябуючи маленьку подряпину на обличчі, п’є мартіні з привабливою білявкою. Сподіваюся, ти не настільки наївний і розумієш, що такого не буває. Насправді після такого удару людину чекають реанімація, травматологія, тривале лікування і, можливо, інвалідність на все життя, адже людське тіло – це надзвичайно крихкий механізм. Наприклад, ключиця ламається від прямого удару з навантаженням у 15 кілограмів. Це навіть не удар, а так – поштовх. Травмувати гортань, ніс чи вибити супротивнику око у запалі бійки ще простіше і юридично це вже називається не «дітки побилися», а «нанесення тілесних ушкоджень». Що далі? Дрібниці – кримінальна справа, вирок суду та відбування покарання у місцях ув’язнення. А ти як думав? Відповідно до Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за нанесення тілесних ушкоджень настає з чотирнадцятирічного віку. Ось так. Хочеш знати, скільки судді дають за такі невинні дитячі забави? Будь ласка: за нанесення тяжких тілесних ушкоджень – до 10 років позбавлення волі, за нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості – до 5 років. Є над чим замислитися.
Не знаю як ти, а я вважаю, що жоден зацікавлений погляд однокласниці чи схвальний відгук друзів: «А ти боєць!» не вартий того, щоби сидіти у в’язниці. Буцегарня – це не моє і вряд чи мені там сподобається. Мабуть, у твоєму житті вже виникали ситуації, коли сидиш і з відчаєм та навіть ненавистю до себе гадаєш: «Ну, навіщо я так зробив!!! Чому ця неприємність трапилася саме зі мною!!!». І докоряєш собі, і називаєш телепнем, і мрієш, як все чудово склалося би, якщо ти повів би себе по-іншому. Нагадую: дієслова умовного способу – це для фантазерів, справжнє життя їх не сприймає. Тому, щоби не картати себе «після», необхідно добре подумати «до».
Втім, ми трохи відволіклися на філософію, забувши про головне – що власне робити, аби не потрапити у халепу (як для в’язниці, то це ще дуже м’яко сказано). І як все життя не жалкувати про один свій невдалий удар. Сто відсоткове страхування від такого випадку є – просто не влізати у бійку. Здивований і, навіть, обурений такою моєю пропозицією? А, можливо, вважаєш, що я нікчема і боягуз? Ну-ну, на перший раз прощаю і поясню, а ти намагайся осмислити сказане.
Дійсно, іноді справжній чоловік просто вимушений битися, а подеколи це, навіть, слід робити. Але реальна, наголошую – реальна необхідність влізати у бійку виникає не так вже й часто. Більшість вуличних сутичок народжується з нічого, вони ситуативні – нарвався на зграю «гопів», які вирішили «віджати мобільника». Або якійсь «мачо» надуває щоки перед своєю дівчиною і йому не сподобалося, що вона тобі посміхнулася. Того ти зачепив плечем у клубі і він смертельно образився, а буває просто зустрінеться лобуряка з інтелектом носорога, який лізе нахрапом на все, що рухається та патякає щось на кшталт «Це мій район». Ось саме таких бійок з нічого необхідно навчитися уникати і повір мені, це справа не менш складна й цікава, ніж бойова майстерність. У певному сенсі це своєрідна наука, яке вимагає навиків реального оцінювання супротивника, логічного мислення, швидкого прораховування небезпечної ситуації та обирання єдиного вірного виходу з неї. Недарма монахи з Шаоліню, а вони як ніхто добре розбиралися у тонкощах поєдинку, стверджували: «Ти виграв той бій, який не відбувся». Я скажу простіше: «Отримати по пиці на рівному місці це не хоробрість, а дурість».
Отже, кілька порад про те, як ухилитися від бійки, зберігши своє обличчя у прямому і переносному сенсі:
1. Уникай перебування наодинці у потенційно небезпечному місці. Повертаючись ввечері додому, йди по освітленій вулиці, а не скорочуй шлях через темні провулки, пустирі, будівельні майданчики та сквери з густими кущами. Намагайся бути на виду у інших людей. Обходь стороною веселі заклади, де горілка ллється повноводною річкою – здоровань на підпитку, який вийшов з бару на вулицю «подихати», дуже часто має бажання кулаками довести собі й оточуючим свою виняткову мужність й сміливість. Якщо побачив попереду галасливу та численну кампанію, заздалегідь перейди на інший бік вулиці – з ними також можуть бути проблеми. Ти провів свою дівчину до дверей квартири, а на дворі тебе вже жде зграйка її колишніх бой-френдів чи претендентів на твоє місце? Нічого страшного. Побудь трохи у під’їзді, дочекайся коли з нього буде виходити дорослий чоловік, спитай його про щось і йди поруч, вислуховуючи відповідь – у ревнивців складеться враження, що йдеш разом з дорослим. У громадському транспорті завжди сідай поближче до водія – хто знає, у якому гуморі будуть футбольні ультрас, які заповнять маршрутку на наступній зупинці. Ніколи не соромся озирнутися, якщо позаду почув кроки, завзяте сопіння чи інші підозрілі звуки. Ти переконався, що тебе переслідують? Одразу щодуху тікати не треба – у переслідувачів це викликає здоровий спортивний інтерес і нездоровий інстинкт гончої. Просто при першій нагоді зверни до людного місця (магазин, кіоск тощо) або зайди у під’їзд любого будинку – нехай думають, що ти у ньому живеш.
2.Не підтримуй на вулиці розмов з агресивними типами. «Пацанчик, сюди йди!» – подібне запрошення від любителів кепок й насіння презирливо ігноруємо. Не зупиняючись, спокійно проходимо собі далі швидкою й впевненою ходою, не вступаючи у розмову і не повертаючи у їхній бік голови. Практика показує, що бігти за тобою по вулиці вони не будуть, а лише обмежаться репетуванням навздогін: «Ти чо, не чуєш?». Чихати на це.
3.Завжди демонструй впевненість у собі та контролюй свою поведінку. Якщо тобі не вдалося ухилитися від спілкування – веди розмову спокійно, іронічно посміхайся, дивись співрозмовнику прямо у очі, не виправдовуйся у відповідь на звинувачення, у жодному випадку не показуй свій переляк. На провокаційні запитання, які дуже часто є своєрідним ритуалом перед бійкою, відповідай такими ж запитаннями: «Ти чо, самий розумний?!» – «А ти?», а потім несподівано перерви спілкування та кинувши «Все, мені пора. Ось там батько стоїть, чекає», йди геть, не реагуючи на волання за спиною.
4.Не привертай до себе зайвої уваги. Презентацію унікальних можливостей та якості звуку твого нового смартфону прибережи для товаришів. На малолюдній вулиці таке випробування можуть розцінити, як рекламну акцію «Подарую гаджет незнайомцю». Гадаю, мені не варто нагадувати і про можливі наслідки від прогулянки у шарфику «Шахтар –чемпіон!» поблизу фанів київського «Динамо» або висловленого у голос правдивого судження: «Група «Здичавілі балалайки» – повний відстій!» на її концерті.
5.Тікаймо! А ти як думав? Якщо тебе оточила юрба войовничих пітекантропів, які явно сильніші, ти вважаєш за краще з честю пасти на полі бою? Добре, триста перший спартанець, тоді сформулюю інакше: не «Тікаймо!», а «Відступаємо!». З розгорнутими знаменами, зі збереженими зубами, гаманцем і мобільником. На це ти згоден? Ось і добре.
6.Сам не будь агресивним. А ще буває так: на тебе наполегливо наскакує і пропонує зійтися у двобії якийсь «ботан», твердо впевнений у тому, що улюблені ним у дитинстві комп’ютерні ігри перетворили його у генія карате. Помилуй цього самогубця і, взагалі, ніколи не бий слабкішого! Вірогідність отримання травми непідготовленою людиною завжди дуже велика. Уяви, ти несильно вдариш цього чахлика у живіт, а йому тільки на тому тижні апендицит видалили. Він буде ночувати у лікарні, ти – у поліції. Ще раз раджу – не бий! Якщо він так завзято напрошується на неприємності, у крайньому разі акуратно повали його на землю (нехай охолоне) і уходь.
Зрозуміло, що це тільки основні принципи науки долати неприємності не міцними кулаками, а інтелектом та нормально підвішеним язиком Все інше – по ситуації. Гадаю, головну стратегію – «розум проти агресії» ти вже зрозумів. Хоча, безперечно, можеш встрявати у ідіотство вуличної бійки та корчити з себе крутого – валяй. Але, нагадаю про можливий результат – один з бійців у лікарні, другий у тюрмі.
А зараз про інший варіант – незважаючи на всі мої мудрі поради, бійки уникнути не вдалося. Таке трапляється, адже ти чоловік і не маєш права залишати у лапах злобних хуліганів свого друга або не відреагувати на образливий вчинок щодо твоєї дівчини. І якщо бійка вже почалася, то тут вже не до жартів. Психологічно настройся на поєдинок і дій холоднокровно та рішуче. У жодному разі не опускай руки і не здавайся на милість переможця – цим ти тільки перетвориш себе у боксерську грушу. Бій, зазвичай, продовжується кілька хвилин, побиття людини, яка не захищається, триває значно довше. Та й вірогідність отримання травм у двосторонньому поєдинку набагато менша, ніж під час смиренного отримання стусанів. Не збивай собі дихання і будь-що намагайся утримуватися на ногах. Не підпускай противника до себе і ніколи не стій на місці. Більше рухайся, погрожуй оманливими замахами та випадами, вимотуючи суперника – можливо він швидко виснажиться і бійка припиниться сама собою. Маневруй, відступаючи у бік людного місця – дорослі вас розтягнуть.
Але, стоп – щось я занадто захопився тактикою ведення поєдинку. Взагалі, навчатися битися по книжці або по фільму марна справа – тільки ранкові віджимання, тренування і реальний спаррінг з товаришем. А ще краще піти до секції боротьби чи рукопашного бою. Ліпше стікати потом у спортивній залі, чим кров’ю на вулиці. Та й друзі-спортсмени своїх у біді не залишають.
Краще обговоримо інші важливі речі. Як я вже казав, під час бійки є дві майже рівноцінні загрози – бути скаліченим самому і скалічити противника. Якщо ти завдав значних тілесних ушкоджень своєму недругу, неприємностей не уникнути. І не важливо, що не ти, а саме він першій чіплявся, ображав тебе, вимагав гроші, погрожував та ліз битися. Людину скалічено і у такому випадку розслідування у поліції буде тривалим, ретельним та прискіпливим до тебе. А отже необхідно знати про таке важливе юридичне поняття, як «межа необхідної оборони». Пояснюю: закон дає людині право фізично захищатися від нападника, але при цьому встановлює певні обмеження у здійсненні такого самозахисту – своєрідний рубіж, переступивши який, ти вже не уберігаєш себе, а вчиняєш злочин проти іншої людини. Якось незрозуміло вийшло…. Краще розжуємо на прикладах.
Отже:
1.Не бий першим. До тебе підійшов незнайомий бовдур і, відригуючи пивом, почав хапати за одяг, погрожувати вмолотити в асфальт та вимагати гроші. У відповідь ти не стримався, вдарив та зламав йому носа. Висновок: перевищив межі необхідної оборони, оскільки саме ти першим наніс удар. А це вже не самооборона, не відбиття нападу, а невиправдано жорстка реакція на усну лайку та погрози. Зазвичай, у поліції подібні «герої» рюмсають і розповідають слідчому, як він підійшов до тебе та, тричі вибачившись за клопіт, ввічливо запитав, чи не будеш ти настільки люб’язним, щоби позичити гривню, бо не хватає на метро. І спробуй потім довести протилежне.
2.Не бий супротивника, який перебуває у безпорадному стані. Так повелося з давніх часів – кодекс лицарської честі та поведінка справжнього джентльмена. Второпай, що закон дає тобі право на захист і тільки на захист. Якщо ти збив нападника з ніг і він, безпорадний та жалюгідний, вже валяється у пилюці, ні у якому разі не треба добивати його, ставлячи ефектну крапку у поєдинку. Ударив людину, яка не чинить опору – перевищив межу необхідної оборони. Я раджу взагалі не доводити бій до кінця, якщо бачиш, що твій противник зрозумів на кого нарвався і готовий йти на мирову. А у чому, власне, проблема? Чи ти мрієш наступити поваленому ворогу на грудь, як гладіатор? Ризикуєш свободою, мій юний Спартак, дуже ризикуєш.
3.Бій тільки на рівних умовах. Ти з товаришем мирно сидів у сквері на лавці, а якийсь безумний Макс налетів на вас з кулаками. Ви дали йому належну відсіч та привели до тями, нехай й з одночасним струсом мозку. І хоч у поліції півміста буде свідчити, що напали саме на вас, все рівно відповідальності не уникнути, оскільки ви перевищили межу необхідної оборони – удвох били одного. Аналогічне ставлення і до використання специфічних знарядь бійки та підручних предметів. Проти кулака використовуй тільки кулак, проти палки тільки палку і так далі. Вдарив палкою того, що нападає голіруч – це можуть розцінити, як перевищення меж необхідної оборони.
4.Своєчасність оборони. З цим все просто. Якщо тебе побили, а через півгодини ти з вірним друзякою відловив кривдника і відправив його на лікарняну койку, про ніяку необхідну оборону мова взагалі не йде. Самозахист і помста – два різних поняття.
Підведемо підсумки. На тебе напали і, захищаючись, ти ненавмисно травмував свого супротивника. Наслідки: якщо під час бійки ти виконував вищевказані правила – тобі нічого не загрожує, ти не винуватий.
Якщо ти не дослухався до моїх порад – вибач, доведеться відповідати. Згідно з Кримінальним кодексом України, за перевищення меж необхідної оборони, коли це призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, 16-річнй особі може бути призначене покарання до двох років обмеження волі. Мені шкода, але надмірно докорами сумління мучитися не буду – я тебе чесно про це попереджав.
Ну що ж, на сьогодні, мабуть, досить. І щиро бажаю, аби для тебе отриманні знання так і залишилися тільки теорією. Цей урок закінчено. До зустрічі на наступному.
Володимир Батчаєв
Попередній урок №1: «Я не жертва!»
