Рада громадського контролю при ДБР – бути чи не бути

27.04.2018

Роман Труба , Директор Державного бюро розслідувань

30 березня відбулися установчі збори Ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань, у яких зареєструвалися представники 91 громадської організації. Нагадаю, що всього 107 організацій подали документи, з них допустили – 99. Після проведення зборів я отримав листи від народних депутатів, громадських експертів, а також висновок міжнародних спостерігачів, де було викладено зауваження щодо механізму формування Ради громадського контролю таким шляхом. Я взяв час на аналіз цієї інформації та ухвалення рішення щодо затвердження складу РГК.

Зазначу, що механізм формування РГК через установчі збори було прописано у відповідному Положенні, яке розробляв та затверджував Кабінет Міністрів України. Я також був прихильником саме цього принципу, а не проведення онлайн-голосування, хоча у нас весь час тривала дискусія, яка процедура є більш ефективною та несе менше ризиків викривлення результатів. У чому є ризики створення РГК шляхом онлайн-голосування. Неможливо підтвердити:

громадянство людини, яка бере участь у голосуванні;
чи є така людина повнолітньою;
чи голосує особа один раз;
чи відбувається голосування з території України.
Тобто один кандидат, використовуючи наявні ресурси, може організувати голосування за себе, і це не відображатиме погляди громадськості.

Варто зауважити, що більшість прихильників онлайн-голосування посилаються на успішний досвід створення РГК при НАБУ. Водночас нагадаю, що обрання першого складу Ради громадського контролю при НАБУ відбувалося повторно саме через маніпуляції під час онлайн-голосування. Також існують судові рішення за результатами розгляду справ щодо встановлення результатів рейтингового інтернет-голосування.

Прихильники онлайн-голосування, які є і серед команди ДБР, висувають свої аргументи:

будь-який громадянин України може взяти участь у голосуванні та обрати тих представників, яких він хоче бачити у складі РГК. На відміну від установчих зборів, де за склад Ради голосують лише самі кандидати;
сучасні технології дозволяють виключити маніпуляції під час онлайн-голосування, що вже опрацьовано під час формування декількох складів громадських рад, створення петицій тощо.
Кожна з процедур має як переваги, так і недоліки.

Фото: facebook/Державне бюро розслідувань
Вибори до Ради громадського контролю при ДБР

Повертаючись до проведення установчих зборів 30 березня, було обрано Раду, яка складається переважно з діючих адвокатів. Водночас кандидати, які позиціонують себе як експерти з реформи правоохоронних органів, у тому числі зі створення Державного бюро розслідувань, не набрали необхідної кількості голосів.

Які занепокоєння висловили спостерігачі:

один із зареєстрованих делегатів фактично був відсутній у залі;
нерозуміння делегатами ролі організаційного комітету у проведенні зборів;
процедура голосування не була таємною;
окремі бюлетені було визнано недійсними;
обрання кандидатів, які не мають репутацію активних громадських активістів, залучених у процес створення ДБР та реформу правоохоронних органів.

Розбираємо по пунктах.

Щодо відсутності делегата у залі – ймовірно, що замість нього зареєструвалася інша людина з його паспортом. Після оприлюднення цієї інформації, ідентифікувати цю особу було неможливо – скоріше за все, вона покинула залу. За цим фактом учасники зборів викликали поліцію. Голос цього делегата не враховувався.

Стосовно процедури проведення зборів та голосування. На превеликий жаль, значна частина представників громадських організацій не читали Порядок проведення установчих зборів, розміщений на сайті Кабінету Міністрів. Це свідчить не на користь підготовки делегатів, які планували увійти до складу дорадчої структури при правоохоронному органі, тим паче, що більшість із них – люди з юридичною освітою. Державне бюро розслідувань діяло виключно відповідно до згаданого Порядку, процедура проведення зборів була дотримана.

Фото: facebook/Державне бюро розслідувань
Вибори до Ради громадського контролю при ДБР

Факт, який викликає занепокоєння, – це голосування однієї групи кандидатів за іншу. Дійсно, до Ради могли потрапити кандидати, які заздалегідь домовилися з іншими про щодо спільної підтримки. Тобто делегати могли обирати один одного не за професійними ознаками, а за маркером «знайомий – не знайомий». В результаті у складі Ради громадського контролю можуть бути люди, які раніше не спеціалізувалися на проблемі створення ДБР.

Чи є це порушенням Порядку формування Ради? Ні. Перелік усіх організацій, разом зі статутам та відомостями про делегатів було заздалегідь оприлюднено на сайті, будь-хто мав можливість з ним ознайомитися.

Чи можна стверджувати, що обрані представники Ради не є професіоналами? Ні, адже до всіх було висунуто однакові вимоги, і якщо делеговані особи їм відповідали, їх допускали до участі в конкурсі.

Я ретельно зважував усі «за» і «проти» перед тим, як затвердити склад Ради громадського контролю. Об’єднання кандидатів задля голосування один за одного не є підставою для невизнання результатів установчих зборів та оголошення нових.

Водночас процедура обрання складу Раду має бути змінена на користь проведення онлайн-голосування. Підготовку цих змін та подальше їх внесення до Положення про Раду громадського контролю при ДБР я залишаю до собою. Вважаю, що до розробки цих змін мають бути долучені громадські експерти.

Затверджую наказ про створення Ради громадського контролю при ДБР та бажаю плідної роботи.

Зазначу, що я відкритий до спілкування з усіма представниками громадськості. Не потрібно бути членом Ради, щоб допомагати Бюро ставати сильнішим. Беріть участь у розробці положень, проводьте дискусії, зустрічі, інформаційні кампанії, зрештою, критикуйте нас.