Що спільного між НАЗК, брехнею в деклараціях і правами геїв?
25.01.2018
НАБУ вже найближчим часом може оголосити підозру голові НАЗК Наталії Корчак за те, що в її родині з’явилася незадекларована новенька “Шкода“. Утім, цю та багато інших справ Антикорупційного бюро може бути закрито, бо НАЗК наділило себе виключним правом “дозволяти” НАБУ розслідувати брехню в деклараціях та незаконне збагачення.
Електронне декларування є ефективним у боротьбі з корупцією лише у випадку, якщо за неправдиві дані в деклараціях чи явну невідповідність майна доходам буде покарання. Саме тому в Кримінальному кодексі з’явилися статті 366-1 (декларування недостовірної інформації) та 368-2 (незаконне збагачення).
У НАБУ наразі є понад 80 проваджень за цими статтями. Справа про незаконне збагачення прокурора Костянтина Кулика вже в суді. Відомо про розслідування щодо нардепа Євгена Дейдея, голови Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка, чинного судді нового Верховного суду Ольги Ступак, відомого екс-прокурора Дмитра Суса, судді ВАСУ Олега Голяшкіна та інші.
Окрім кримінальної відповідальності, активно застосовується й адміністративна. Для прикладу, за порушення правил декларування було складено протокол на члена ВККС Юрія Тітова.
У теорії, саме НАЗК мало би стати локомотивом процесу перевірки мільйонів декларацій та інформувати НАБУ й інших правоохоронців про тих, хто ховає чи викривляє дані про статки.
Агентство під керівництвом Корчак, станом на листопад 2017 року, перевірило аж113 декларацій, і лише у 7 випадках знайшло порушення. Мало бути локомотивом, а стало гальмом.
Викриття Ганни Соломатіної показали, наскільки НАЗК є залежним органом, і де сидять його “куратори”.
А нещодавно з’ясувалося, що до липня 2017 року у НАЗК перевірками декларацій усіх топ-чиновників з Києва та області керувала Тетяна Шкребко, яка 1 вересня 2016 року була засуджена до 5 років умовно за… участь у злочинній організації Януковича (ст. 255 КК), розкрадання державного майна в особливо великих розмірах (ст. 191 КК) та підробку документів (ст. 366 КК).
Скільки ще таких “контрольованих” кадрів у НАЗК – можемо лише здогадуватися.
Недаремно Міжнародна антикорупційна консультативна рада, куди, зокрема, входять відомі на весь світ Джованні Кесслер та Карлос Кастресана висловлювали занепокоєння можливою залежністю роботи НАБУ від висновків НАЗК, яка, на їхню думку, є неприпустимою.
І ці побоювання не виявилися перебільшеними. “Кураторам” НАЗК захотілося не лише заблокувати і взяти під контроль перевірки декларацій, але й нейтралізувати інші органи, які боряться з корупцією, – насамперед, НАБУ.
Цей план реалізовано через Роз’яснення НАЗК від 8 грудня 2017 року, яким агентство наділяє себе монопольним правом визначати підстави для реєстрації кримінальних проваджень за брехню в декларації та безпідставне збагачення.
За цим рішенням, НАБУ може розпочати розслідування лише після того, як Агентство під час повної перевірки знайде “факти порушення антикорупційного законодавства”, виявить підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності та викладе ці дані у своєму рішенні.
Іншими словами, НАЗК вирішило, що без його попереднього рішення кримінальна відповідальність за цими статтями неможлива. А всі розслідування за такими фактами, розпочаті без “дозволу” НАЗК, нібито є незаконними.
Ідея такого роз’яснення зрозуміла – максимально усунути від цих проваджень незговірливе НАБУ і взяти його під контроль через НАЗК. А далі варіантів багато – розвалити справу, затягнути, зробити “як треба”…
Правові нісенітниці, на яких ґрунтується Роз’яснення НАЗК
Кримінальний процесуальний кодекс передбачає: якщо до органу слідства подано заяву про злочин, то протягом 24 годин має бути зареєстровано провадження та розпочато розслідування (ст. 214 КПК).
Єдина вимога – у заяві мають бути факти, що свідчать про вчинення злочину. Будь-яких інших умов процесуальне законодавство не містить. Крапка.
Але НАЗК вирішило, що має право міняти закон своїм роз’ясненням і доповнити цю норму КПК штучними додатковими умовами.
Аргументи, які використовує НАЗК, просто унікальні за своєю абсурдністю.
1. Початок досудового розслідування без окремого рішення НАЗК є “необґрунтованим втручанням в особисте життя”, що порушує статтю 8 Європейської конвенції.
НАЗК стверджує: розслідування, яке здійснюється відповідно до кодексу, є втручанням в особисте життя. Цей аргумент є абсурдним, бо будь-яке розслідування передбачає тією чи іншою мірою втручання в особисте життя.
А НАЗК вирішило, що захист від такого втручання потрібен лише за цими двома статтями Кримінального кодексу. На думку НАЗК, розслідування інших злочинів, наприклад, зґвалтування, жодним чином не зачіпає приватну сферу.
Також не пояснюється, чому лише участь НАЗК у перевірці фактів недостовірності декларації захищає декларантів від втручання в приватне життя ?
При цьому НАЗК посилається на практику Європейського суду з прав людини – справи “Ганновер проти Німеччини” та “Норріс проти Ірландії“.
Насправді, хороші рішення, але є один нюанс: жодна з цих справ не стосується корупційних проваджень.
У рішенні “Ганновер проти Німеччини” йдеться про розповсюдження фотографій з приватного життя принцеси Монако. ЄСПЛ дійсно встановив порушення статті 8 Конвенції, але саме тому, що ці фотографії стосувалися винятково обставин приватного життя і не становили загального інтересу.
Зокрема, Європейський суд вказав: “Цілком зрозуміло, що їх (фотографії) не було зроблено з метою сприяння обговоренню, яке становило загальний інтерес, бо заявниця не здійснювала жодних офіційних повноважень, а фотографії та статті були пов’язані виключно з подробицями її приватного життя”.
Інакше кажучи, якби зміст фотографій становив загальний інтерес, то порушення не було б.
Тепер питання: початок розслідування щодо імовірного незаконного збагачення становить суспільний інтерес? Очевидно, що так. То як можна порівнювати поширення у ЗМІ приватних фотографій та розслідування кримінальної справи уповноваженими органами?
Зі справою “Норріс проти Ірландії” ще цікавіше. Вона стосується заборони добровільних гомосексуальних зв’язків між дорослими, яку ЄСПЛ цілком закономірно визнав порушенням статті 8 Конвенції. Але яким чином ця справа стосується розслідування фактів корупції?
У мене лише одне припущення – автори роз’яснення готують нас до… легалізації корупції. Якщо це таке поширене явище, то, може, це природньо і забороняти не варто?
Застосування цієї практики ЄСПЛ у роз’ясненні НАЗК нагадує мені ситуацію, коли адміністративні суди часто використовували посилання на справу ЄСПЛ “Букта та інші проти Угорщини” з метою обґрунтування обмеження мирних зібрань. Тоді як Європейський суд у цій справі якраз навпаки визнав таке обмеження порушенням Конвенції.
2. “Складність цих справ”. Начебто за 24 години, які процесуальний кодекс дає на реєстрацію справи, неможливо перевірити “достовірність та обґрунтованість інформації” щодо брехні в декларації чи факту незаконного збагачення.
Тобто більш як 500 злочинів з нашого Кримінального кодексу (наприклад, тероризм, вбивство, державна зрада, створення злочинних організацій чи екоцид) – прості, і 24 годин цілком достатньо. А для перевірки заяви про невнесення в декларацію “Лексуса” чи заміського будинку – аж ніяк.
Щоб встановити причини смерті, важкість тілесних ушкоджень, факт зґвалтування, підробку документів, суму збитків – потрібна експертиза. То давайте нехай МОЗ видасть роз’яснення – починати розслідування вбивства чи зґвалтування можна винятково після того, як експерт зробить свій висновок. Логіка ж така сама, як у роз’ясненні НАЗК.
Більше того, деякі факти декларування недостовірної інформації чи незаконного збагачення можливо встановити лише шляхом проведення слідчих дій саме в рамках досудового розслідування (обшуки, отримання телефонних трафіків, допити свідків, негласні слідчо-розшукові дії тощо).
Нагадаю приклад голови Окружного адмінсуду Києва Павла Вовка, коли детективам НАБУ для перевірки інформації про користування коштовним незадекларованим майном довелося провести обшук. Цікаво, як би НАЗК перевіряло цю інформацію?
А, може, роз’яснення з’явилося саме для того, щоб унеможливити виявлення таких фактів ?
3. НАЗК фактично замінило собою Конституційний суд та дало оцінку статті 368-2 Кримінального кодексу (незаконне збагачення).
У Роз’ясненні стверджується як доконаний факт: ця стаття порушує принцип презумпції невинуватості, а також є “проявом недосконалості та проблемності сучасного законодавства”. І єдиним вирішенням цієї проблеми є попередня перевірка НАЗК усіх фактів незаконного збагачення.
Тут і коментувати нічого. Можна було б посміятися, але якось не до сміху.
А загалом НАЗК взагалі не мало права затверджувати таке роз’яснення. Кому цікаво, то відомий фахівець з питань антикорупційного законодавства, доктор юридичних наук, професор університету “Києво-Могилянська академія” Микола Хавронюк зробив ґрунтовний і розлогий юридичний аналіз, який доводить абсолютну незаконність та абсурдність Роз’яснення НАЗК.
А ще дуже цікавим є те, як це Роз’яснення ухвалювали в НАЗК.
За інсайдерською інформацією, юристи агентства підготували роз’яснення, яке відповідало законодавству і не передбачало жодного дозволу НАЗК на реєстрацію кримінальних проваджень. Але за кілька годин до голосування в НАЗК “спустили” новий текст, який і було затверджено всупереч попередній позиції.
Здогадайтеся, звідки ? Це ще раз доводить, що незалежного НАЗК наразі не існує.
До речі, його певний час ховали. Початково рішення розмістили на сайті НАЗК під іншою назвою, тому його було неможливо знайти. НАБУ і САП, чия діяльність напряму залежить від цього документа, теж ніхто не повідомив. Лише в січні 2018 року, після надісланих запитів, ми отримали це роз’яснення, а на сайті виправили “помилку”.
Чому це роз’яснення треба скасувати?
Попри юридичну нікчемність, документ почнуть застосовувати на практиці. Так, як свого часу суддя Руслан Арсірій, керуючись роз’ясненням НАЗК про правила заповнення декларацій, скасував висновок Громадської ради доброчесності про недоброчесність кандидата у Верховний суд.
До чого це призведе?
– Фігуранти поточних кримінальних справ намагатимуться визнавати їх незаконними, а всі зібрані докази – неналежними. Буде хвиля вимог про закриття кримінальних проваджень. І я переконаний, що в багатьох випадках суди стануть на бік реальних корупціонерів.
Нагадую, що велика кількість таких проваджень стосується саме суддів. Тобто всі вони отримали шанс повністю уникнути відповідальності.
І якщо за справами НАБУ стежать, а огульному застосуванню Роз’яснення може перешкодити громадськість, то тисячі таких справ у прокуратурі, поліції, СБУ по всій Україні будуть закривати/не реєструвати на раз-два. І це стане ще одним потужним джерелом корупції.
– Відбудеться фактична легалізація всіх способів ухилення від декларування та незаконного збагачення, які неможливо перевірити без проведення слідчих дій.
Фіктивні розлучення, користування незадекларованим майном, оформлення майна на третіх осіб, явна невідповідність фізичних характеристик майна задекларованому та багато інших схем можна буде застосовувати і не перейматися.
НАЗК позбавлене можливості зафіксувати та перевірити ці факти, а отже – не зможе зробити висновок про порушення антикорупційного законодавства.
– До абсолютної більшості декларантів у НАЗК просто “не дійдуть руки” або вони зроблять видимість, що “не дійшли руки”. НАЗК неспроможне провести велику кількість повних перевірок.
Як уже згадувалося, за 11 місяців 2017 року перевірено всього 113 декларацій. Для прикладу, НАЗК вже 10 місяців перевіряє декларацію голови Ради суддів України Валентини Сімоненко. Відтак, за брехню в декларації та незаконне збагачення покарані будуть одиниці.
– Адміністративна відповідальність взагалі зникне. Якщо НАЗК вирішило, що реєстрація кримінальних проваджень без рішення НАЗК неможлива, то і притягувати до адміністративної відповідальності теж не можна.
А Кодекс про адміністративні правопорушення дає лише 3 місяці для покарання з моменту виявлення порушення. Навіть зараз більшість уникає відповідальності у зв’язку з пропуском цього строку. А тепер ще потрібно буде чекати дозволу НАЗК.
– Повні перевірки можливі лише тоді, коли декларанти перебувають на відповідних посадах та протягом трьох років після цього. Тобто, якщо факт незаконного збагачення буде виявлено пізніше, то таких осіб уже неможливо буде покарати через заборону проведення повної перевірки їхніх декларацій.
Таким чином, цим Роз’ясненням створено абсолютно штучний та незаконний бар’єр для покарання корупціонерів, а НАБУ та всі інші правоохоронні органи поставлено в повну залежність від волі НАЗК, яке продемонструвало свою неспроможність та залежність від “кураторів”.
Тому це Роз’яснення повинно бути повністю скасовано.
Проте всім уже зрозуміло: таке НАЗК буде постійно генерувати не лише проблеми у власній діяльності, але й перешкоди в боротьбі з корупцією іншим органам.
Єдиним способом вирішення проблеми є повне перезавантаження НАЗК і зміна правил його функціонування.
Це має стати одним із першочергових завдань на 2018 рік.
Роман Маселко, адвокат, член “Автомайдану”, спеціально для УП
