Антикоррупційний суд. Сімь аргументів “за”

Спілкуючись із різними людьми в мережі та за її межами, я зрозумів, що велика частина противників створення Антикорупційного суду просто не розуміють, для чого він потрібен і що це взагалі таке. Відчуваючи і частку своєї провини в тому, що ця тема недостатньо скомунікована, я вирішив максимально просто і доступно описати важливість і потрібність саме цього інституту.

Більшість людей, які виступають «проти» АКС, просто попалися на гачок такого доступного і зрозумілого меседжу, який у своїй риториці використовують популісти від влади або їхні «балакучі голови» – мовляв, в Україні всі суди мають бути антикорупційними, а не тільки «оцей ваш».

Наступні сім пунктів пояснюють, навіщо нам потрібен саме окремий незалежний суд і як це допоможе модернізувати Україну.

1. Цього слона треба їсти по частинах. Всі суди в найближчій перспективі не можуть стати «антикорупційними» через банальну нестачу кадрів. В Україні близько 7500 суддів різних інстанцій (враховуючи вакансії). Одномоментно замінити їх усіх на чесних і порядних, та ще й за конкурсом – завдання практично неможливе. Приклад тому – провалена атестація міліції.

2. Європейці та американці прекрасно розуміють масштаби кадрового голоду в Україні і тому всюди, де тільки могли (наприклад, в меморандумі з МВФ), заклали принцип дроблення українських правоохоронних органів на дрібні автономні фракції в обмін на міжнародну фінансову та технічну допомогу. Так у муках народилися нові антикорупційні органи – НАБУ, НАЗК, САП, ДБР і інші.

3. Розрахунок тут дуже простий: що дрібніше дробити, то більше шансів:

– провести і проконтролювати прозорий конкурс;

– нашкребти достатньо охочих йти на цю часом досить ризиковану і невдячну роботу, причому таких, які мають чисту репутацію і високий IQ;

– що більше незалежних структур, то вищі шанси, що в токсичному середовищі (коли Генпрокуратура і СБУ відкрито зривають спецоперації) виживе хоча б один.

4. Так і сталося. В отруєній корупцією Україні вдалося зберегти незалежність і дієздатність поки лише одного з новостворених антикорупційних органів. Цей орган – НАБУ. Щодо інших, на жаль, результат поки невтішний: конкурс до НАЗК – провалено, загальна реформа прокуратури – провалено, створення ДБР фактично теж провалено. На НАБУ спрямовані всі об’єктиви і гармати влади, але за два роки нікому так і не вдалося викрити Бюро в хай хоч трохи значному «зальоті». Повірте, якби «заліт» був, то генпрокурор уже гарцював би на білому скакуні з «зальотчиком» на крижі.

5. Але сама суть криється навіть не так у дробленні, як у замиканні невеликих автономних правоохоронних екосистем. Для НАБУ таким замкнутим циклом служить зв’язка «незалежне слідство + обвинувачення + чесний суд».

6. І ось тут ми підходимо до найцікавішого. Незалежне слідство у нас є. Це НАБУ (за винятком права на «прослушку», яке повністю зав’язано на СБУ). Стерпне звинувачення у нас теж є – це Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП). А ось чесного суду – немає. Йдеться лише про вузьке коло підслідності НАБУ, тобто про топ-корупціонерів (міністри, губернатори, судді, депутати і так далі).

7. Так ось саме для замикання повного циклу роботи з топ-корупціонерами і потрібен антикорупційний суд. Саме тому що не можна оновити відразу 7500 суддів, ми вимагаємо створення одного, невеликого суду (до 100 суддів), для якого ми маємо шанс проконтролювати прозорість конкурсу і якість майбутніх співробітників у цілому. Причому до конкурсних комісій обов’язково мають увійти міжнародники.

Якщо нам вдасться замкнути повний цикл роботи з топ-корупціонерами в країні, то вже через кілька місяців за ґратами може опинитися добрий десяток «схемщиків» найвищого рівня. Я глибоко переконаний, що це підірве весь фундамент, на якому ґрунтується «корупційно-олігархічний договірняк» в Україні. Уявіть собі, що ні Президент, ні прокурор, ні міністр не зможуть гарантувати безпеки своїм посередникам у вищих органах влади.

Антикорупційний суд не буде судити тих, хто краде люки на металобрухт, він не буде займатися дрібними хабарниками в міліції, цей суд повинен займатися виключно високопосадовими корупціонерами.

Саме тому система так запекло пручається створенню Антикорупційного суду, саме тому на антикорупціонерів і їхніх прихильників виливаються тонни бруду з усіх рупорів і «балакучих голів» нинішньої влади, і саме цей бій зараз для України – вирішальний. Якщо ми програємо битву з топ-корупцією, то олігархічний лад, що зміцнювався в Україні десятиліттями, вже більше ніколи не надасть нам другого шансу.

Артем Романюков

Член Ради громадського контролю НАБУ

Джерело