Зареєструйте це негайно
07.12.2016
Надати повний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень окремим силовим відомствам, а також роз’яснити, хто і за що відповідає при формуванні цієї бази, вирішили народні обранці. Не забули вони встановити й контролерів, які стежитимуть за організацією цієї діяльності. Хоча деякі аспекти, що непокоять юристів, подолати все одно не вдасться.
Все для всіх
Історія формування ЄДРСР в останні роки пройшла еволюційний шлях. Так, у період з 1 січня 2010 до 12 листопада 2011 р. передбачалось, що до нього мають уноситися всі ухвали та постанови судів. Однак у 2011-му було змінено законодавство й встановлено, що перелік судових рішень, які підлягають включенню до реєстру, затверджує Рада суддів за погодженням з Державною судовою адміністрацією.
Чергові правила з’явилися разом з ухваленням закону «Про забезпечення права на справедливий суд», яким було відкореговано й закон «Про доступ до судових рішень». Народні обранці визначили, що до реєстру вносяться «всі судові рішення й окремі думки суддів, викладені в письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту». Щоправда, є виняток: загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову в задоволенні клопотання про обшук, про дозвіл на проведення негласної слідчої дії, про відмову в задоволенні такого клопотання забезпечується через один рік після внесення документів до реєстру.
Зараз же народні обранці готуються до чергової зміни правил заповнення реєстру. Цього разу пропонується ухвалити нову редакцію закону «Про доступ до судових рішень» (законопроект №5406). Його ініціаторами виступили народні депутати, які представляють фракції ПП «Блок Петра Порошенка» та ПП «Об’єднання «Самопоміч».
Як зазначається в пояснювальній записці до проекту, його було розроблено у зв’язку з необхідністю «більш чіткого законодавчого врегулювання питань, пов’язаних із забезпеченням доступу до судових рішень, ухвалених судами, веденням ЄДРСР, наданням доступу до судових рішень правоохоронним органам при здійсненні ними своїх повноважень».
Разом з тим у деяких ключових аспектах проект збігається з чинним законом. Зокрема, так само передбачається, що внесенню до реєстру підлягають усі електронні копії судових рішень.
Знайти відмінності
Самі народні обранці звертають увагу на те, що в документі пропонується врегулювати питання щодо можливості підписання та надсилання до реєстру електронних копій рішень тих суддів, які втратили можливість їх затвердити власним електронним цифровим підписом. Зокрема, підкреслили автори ініціативи, така ситуація може виникнути у зв’язку зі звільненням судді, припиненням повноважень, через хворобу, відпустку тощо.
Відповідно до запропонованої процедури голова суду визначає законників або працівників апарату, які будуть наділені повноваженнями підписувати власним електронним цифровим підписом копії рішень.
Крім того, звертають увагу парламентарі, акт передбачає можливість видачі копії рішення з реєстру за заявою особи іншим судом, якому визначено територіальну підсудність справ, у разі неможливості видачі копії судом, який ухвалив вердикт. Очевидно, народні депутати переконані, що така практика спростить отримання необхідних документів учасниками процесу. Хоча автори проекту не готові піти далі: дозволити просто роздрукувати рішення з реєстру і в разі потреби звертатись до судів вищих інстанцій для оскарження вердиктів.
Також планується запровадження двох видів доступу до реєстру — повного і загального. Різниця полягає в тому, що повний доступ передбачатиме отримання відомостей, які не можуть бути розголошені в рішеннях, що відкриті для всіх охочих.
Крім того, буде розширено перелік тих, хто отримає такі самі права доступу до реєстру, як і судді. Це Національне антикорупційне бюро, Національне агентство з питань запобігання корупції, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів.
Визначення винного
Велика увага в проекті приділяється питанню відповідальності. У чинному законі йому присвячено одну статтю, в якій визначено, що «порушення правил ведення реєстру, а також порушення права на доступ до судових рішень тягнуть за собою відповідальність згідно із законом».
В законопроекті ж пропонується встановити, що відповідальність за зволікання з надсиланням до реєстру електронної копії рішення покладається на суддю, який його ухвалив. Хоча і зараз у законі «Про судоустрій і статус суддів» визначено: несвоєчасне надання копії судового рішення для її внесення до ЄДРСР є підставою для притягнення законника до дисциплінарної відповідальності.
Не забули автори змін і про голову суду, передбачивши, що саме він здійснюватиме контроль за надсиланням електронних копій рішень до реєстру. Також проект установлює, що відповідальність за неправильне та несвоєчасне формування автоматизованою системою документообігу реєстраційних відомостей, а також даних про набрання судовим рішенням законної сили покладається на працівників апарату суду. А відповідальність за помилки, допущені під час направлення таких відомостей до ЄДРСР, несе керівник апарату.
Хоча народні депутати й вказують, що завдяки їхній ініціативі зміниться організація роботи реєстру, під питанням залишається доцільність ухвалення нового закону. Адже запропоновані новації можуть бути внесені й до чинного документа.
До того ж, як говорять опитані «ЗіБ» юристи, в акті поза увагою опинилися технічні аспекти функціонування ЄДРСР. І, хоча для вирішення цих питань закон може і не знадобитись, це могло б суттєво спростити роботу з базою.
Коментар
Які проблеми у функціонуванні реєстру вбачають юристи?
Для того щоб зрозуміти, чи збігається бачення народних обранців і юристів-практиків щодо необхідності вдосконалення ЄДРСР, «ЗіБ» вирішив звернутись до представників юридичних компаній.
«Варто подбати про належну практичну реалізацію положень законодавства та застосовувати сучасні IT-розробки»
Вікторія Ногіна, юрист ЮФ «АНК»:
— На мій погляд, є три основні проблеми доступу до судових рішень, з якими, мабуть, стикалася більшість користувачів реєстру:
• недосконалість пошукової системи, зокрема відсутність можливості пошуку рішень через посилання на конкретні норми законодавства тощо;
• періодичні технічні перебої в роботі ЄДРСР;
• затримка опублікування рішення: фактично воно з’являється в реєстрі не раніше ніж через 3—4 робочі дні з моменту виготовлення повного його тексту.
Чинний закон «Про доступ до судових рішень» визначає строки внесення вердикту до реєстру,
натомість строків відображення в ЄДРСР тексту у відкритому доступі не встановлено. Така прогалина унеможливлює контроль за своєчасністю внесення рішень та позбавляє осіб, котрі не брали участі у процесі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи чи обов’язки, шансу оперативно дізнатися про таке рішення та ознайомитися з ним.
Ці проблеми мають швидше технічний, ніж юридичний характер. Тому, крім нормативно-правового регулювання доступу до судових рішень, варто подбати про належну практичну реалізацію положень законодавства та застосовувати сучасні IT-розробки для постійного вдосконалення технічної складової цього питання.
Зареєстрований же у Верховній Раді законопроект «Про доступ до судових рішень» цих проблем, на жаль, не вирішує. Однією з головних новел цього проекту можна назвати запровадження механізму оприлюднення ухвал слідчих суддів. За належної практичної реалізації це дозволить забезпечити право громадян на своєчасне оскарження таких рішень.
Більшість інших нововведень документа стосуються в першу чергу спеціалізованих користувачів ЄДРСР: Національного антикорупційного бюро, Національного агентства з питань запобігання корупції, Вищої ради правосуддя тощо.
«Проблемою залишаються тривалі затримки із внесенням рішень»
Михайло Луцький
