Яким має бути аудит НАБУ?
30.10.2017
Питання відбору “аудитора НАБУ” зависло у парламенті внаслідок цугцвангу між прихильниками “аудитора-кіллера” та сектою свідків успіхів НАБУ. Проте, якщо раптом призначення буде розблоковане, постане питання – а що і як має оцінювати комісія зовнішнього контролю? Закон досить лаконічно пише, що це має бути незалежна оцінка (аудит) ефективності діяльності Національного бюро, його операційної та інституційної незалежності, у тому числі шляхом вибіркового аудиту кримінальних проваджень, досудове розслідування у яких здійснювалося Національним бюро та було завершено.
Оскільки головним споживачем і замовником звіту комісії є Верховна Рада України, то логічно, що саме вона має сформулювати більш детальне технічне завдання для аудиторів. В дусі кампанії гласності, прозорості та перманентної “перестройки” це техзавдання має бути обговорене і визначене максимально публічно.
На мою думку, комісія зовнішнього контролю повинна не шукати приводи для звільнення директора НАБУ чи підвішування його на гачок залежності. Так само, звіт комісії не повинен бути повним “одобрямсом” і увертюрою для опери “дякуємо дяді Сему за щасливе подолання корупції”. Головне завдання комісії – показати, як Верховна Рада може зробити діяльність НАБУ більш ефективною, і які зміни варто провести всередині самого Бюро.
Пріоритетне питання в такому випадку – чому за два роки повноцінної діяльності спеціалізованого органу не притягнуто до відповідальності жодного з топ-корупціонерів. Для цього аудитори повинні провести аналіз кількості порушених проваджень, кількість переданих до судів справ, оцінити терміни розгляду, проаналізувати відсоток виправдальних вироків по справах, розслідуваних НАБУ. В цьому аналізі особливо важливим є поділ звинувачених і підозрюваних на категорії, з особливим акцентом на справи проти посадовців категорії “А”.
Надважливим для планування законодавчого процесу є питання необхідності створення антикорупційного суду. Саме комісія зовнішньої оцінки повинна сказати – чи створення спеціалізованого суду вирішить проблему, і якого типу судова реформа потрібна. Поки що мізерна кількість переданих до судів справ по топ-корупціонерах не дає підстав вважати, що створення ще одного суду якось збільшить кількість таких справ.
Комісія повинна оцінити дотримання термінів досудового слідства, особливо в контексті змінених процесуальних кодексів. Для цього потрібно провести аналіз статистики по закритих кримінальних провадженнях та формулюваннях, по яких вони закриті. Серед таких справ – є цікаві резонансні провадження, по яких, на думку юристів, були всі шанси добитися правосудних вироків. Проте, слідство по ним продовжувалося більше ніж на рік, а потім провадження закривалися за браком доказів.
Особливо резонансними стали оперативні розробки НАБУ стосовно народних депутатів. Питання до комісії зовнішньої оцінки – наскільки правомірними і доцільними є операції по провокуванню хабара. Чи можливо все таки варто зосередитися на виявленні і документуванні діяльності діючих злочинних груп, а не створювати такі фіктивні групи силами агентів під прикриттям? Цитата з рапорту агента “після серії зустрічей об’єкт розробки – нардеп Х. категорично відмовляється брати гроші, відмовляється від інтимних стосунків і весь час говорить про державні інтереси, тому прошу припинити операцію у зв’язку з відсутності перспективи корупційних правопорушень” – може бути показовою.
Законодавці планували чітко розділити підслідність справ по корупційним статтям. Проте, на практиці, до цього часу корупціонерами займаються і НАБУ, і ГПУ, і СБУ, і суперечки “де чия корова” і хто кому не передав справи часто ведуться із застосуванням всіх наявних засобів. В результаті, частина доказів визнається здобутими незаконно, і це збільшує вірогідність розвалу справ.
Комісія повинна оцінити, наскільки детальними і всеосяжними повинні бути комунікації НАБУ із засобами масової інформації. Важливий аспект для цієї оцінки – порівняти заяви для преси із юридичними формулюваннями у оголошених підозрах та обвинувачувальних актах. На жаль, є дані про те, що в заявах для преси звучали дещо інші обставини, кваліфікації злочинів та речові докази, аніж ті, які потім попадали в офіційні матеріали справи.
Потребує оцінки виконання процесуальної норми про обов’язкову реєстрацію кримінального провадження при отриманні повідомлення про злочин. З одного боку, ця норма є декларативною, і навіть збільшення штату НАБУ в десять разіви не дозволить розслідувати десять тисяч проваджень. З іншого боку, є багато скарг про те, що заяви про реальні злочини викидаються до смітника, і злочинні корупційні схеми продовжують працювати. Навіть після рішення суду “зобов’язати внести дані до ЄРДР” провадження лише реєструється, але слідчі дії не проводяться взагалі або проводяться суто формально.
Можливо, саме висновок незалежної зовнішньої оцінки (аудиту) діяльності Національного бюро допоможе зрушити з місця питання надання НАБУ права на самостійну прослуховування каналів зв’язку. Паралельно комісія має оцінити скарги на несанкціоноване використання технічних засобів у політичних цілях.
Відкрита дискусія про больові точки НАБУ та про тих, хто заважає йому працювати – повинна бути лише конструктивною. І починати цю дискусію потрібно вже під час заслуховування річного звіту НАБУ, на засіданні профільного комітету, як цього вимагає закон. На жаль, відповідне засідання вже кілька разів відміняється через суб’єктивні причини.
А коли ми обговоримо і визначимо критерії та індикатори для роботи комісії з зовнішньої оцінки – може, нам легше буде визначити і персоналії виконавців цієї роботи. Та і самі кандидати можливо будуть іншими, коли побачать обсяг роботи і потреби в затратах часу, та зважать всі професійні, політичні та репутаційні ризики такої роботи. І можливо, одна з рекомендацій аудиту буде переглянути розділ про роботу самих аудиторів, передбачивши компенсацію за їх працю з державного бюджету України. А не з інших невідомих джерел, а саме питання мотивацій і покриття витрат ставало незручним при інтерв’ю з претендентами.
А профільному комітету пора вже обговорити питання “що робити далі з відбором аудитора” і надати своє бачення вирішення проблеми Верховній Раді. Якщо від проблем ховатися – вони не розсмоктуються, вона лише загострюються.
Ігор Попов, народний депутат України, фракція РПЛ, заступник Голови Комітету з питань запобігання і протидії корупції
