Засуджені до довічного ув’язнення

Замкова колонія на Хмельниччині – установа максимального рівня безеки. Тут живуть 120 в’язнів, засуджених до довічного ув’язнення, і 160 убивць, ґвалтівників та розбійників. Деяким із них ув’язнення йде на користь, адже вони позбавляються своїх шкідливих звичок та стають на шлях істинний. 30-річний Ярослав став набожним під час своєї третьої відсидки після суцільних 13 років колонії. Чоловік каже, що цього разу отримав покарання за наркотики, але не зізнається, що насправді засуджений за вбивство через наркотики.

«Сюди я приїхав 3 роки тому. У мене був СНІД 4 ступеню, гепатит С, туберкульоз, мені лікарі прогнозували, що я проживу ще лише рік. І в останній момент я звернувся до Господа, сказав своїми словами, щоб він мені допоміг. І це було моє покаяння, Бог мене звільнив від куріння, матюків, від всього гріха»,- розповідає засуджений на 10 років Ярослав.

Однак набожними тут стають лише одиниці, бо в умовах, в яких проживають ув’язнені, не так просто думати про духовний розвиток, адже людям тут доводиться буквально виживати фізично. Умови, в яких тут знаходяться ув’язнені, аж ніяк не сприяють ані їхньому виправленню, ані можливості вийти звідси здоровими фізично. Холод, погане харчування, невиліковні хвороби, грибок на стінах, рабська праця та знущання адміністрації – з таким доводиться стикатися засудженим замкової колонії. Але про це сказали одиниці.

“Принади” місцевого життя журналісти “Надзвичайних новин” відчули і на собі, бо думки тут постійно сковує холод. Температура в приміщенні сягає 11,7°С. Під час розмови з представниками офісу уповноваженого з прав людини в засуджених іде пара з рота.

Особливо страждають ті, хто опинився серед так званих «штрафників», тобто тих, чия поведінка нетактовна. Однак керівник колонії навіть чути не хоче про проблеми засуджених.

«Начальник керівництва казав мені, що я баран, а перший заступник говорив мені, що я дибіл. Ну хіба ж керівництво так спілкується? Ми насамперед люди. Що буде зі мною тоді, як ви поїдете звідси?»,- розповідає один із засуджених.

Інша камера, в якій теж відбуває покарання ув’язнений, трохи більша за три квадратних метра, а перебування в ній 53-річний Віктор називає справжнім катуванням.

«Тут криси бігають таких розмірів, як мої капці. А за мишей взагалі мовчу. Вони бігають по обличчю, повсюди», – каже 53-річний Віктор.

Окрім того, що доводиться терпіти пронизливий холод та хвостатих друзів, Віктор змушений читати і писати стоячи, бо стілець, прибитий до підлоги, знаходиться далеко від столу.

«Мені залишилось два місяці до звільнення, а вони катують, знущаються», – скаржиться Віктор.

Засуджені також пригадують не один випадок, коли ув’язнені помирали в колонії. Один із них трапився під час робочого процесу.

«Виготовляли кілочки, привезли бадю, щоб їх намочили, щоб ці кілочки не так швидко псувались. І наскільки я знаю, спецодягу у робітників не було ніякого. І ув’язнений обпікся. Близько тижня він не виходив на роботу, ходив він у санчастину, а там йому давали валідол. І потім приходив мій товариш по камері і сказав, що цей чоловік помер. Ми туди зайшли, там уже був фельдшер, що констатував смерть. Той чоловік аж почорнів. Встав, щоб піти у туалет. Ішов, і прямо в туалеті…», – розповідає засуджений Юрій.

Журналістам «Надзвичайних новин» вдалося знайти приміщення, яке адміністрація колонії дуже не хотіла показувати. За словами керівників колонії, це приміщення існує лише за документами, а насправді нібито в ньому ніхто не живе. Однак журналісти знайшли там сліди нещодавнього перебування людини, і керівництво неабияк почало нервуватись.

«- Хто тут харчується?

– Ніхто тут не харчується

– А звідки тоді пакети?

– Зробіть експертизу»,- сказали у відповідь журналістам «Надзвичайних новин».

Раніше журналісти «Надзвичайних новин» перевіряли умови проживання засуджених у столичному Лук’янівському СІЗО. Там ситуація виявилася не краща. Ув’язнені теж скаржились на неналежні умови. Практично в усіх засуджених низки хвороб, серед яких звичний туберкульоз, а в декого з засуджених видні сліди від побоїв. Як розповідає один із ув’язнених, він ішов до магазину повертати гроші, а його просто на вулиці зустріли правоохоронці і побачили бити.

“Мене по асфальту тягали”, – каже засуджений чоловік.

У карантинному відділенні Лук’янівського СІЗО журналісти “Надзвичайних новин” знайшли пристрій, за допомогою якого курять дурман. Однак керівництво СІЗО вдавало, ніби зовсім не розуміє, що то.

“То пляшечка лежить”, – каже начальник Київського слідчого ізолятора Олександр Васюк.

У цьому ж СІЗО неодноразово помирали засуджені. Майже рік тому в новорічну ніч помер 26-річний ув’язнений Макар Колесников.

Йому інкримінували викрадення людей, хоча його друзі були переконані: справу сфабрикували. У 2014-му Макар Колесников боровся з підпільними казино, незаконними наливайками і наркопритонами, тож за це, мовляв, і поплатився. У прокуратурі Києва констатували: помер засуджений від панкреатиту, утім не виключали, що причиною смерті могли стати і жахливі умови утримання в Лук’янівському СІЗО.

“Прокуратурою міста минулого року було адресовано лист до Голови пенітенціарної служби з приводу комплексного обстеження всіх приміщень слідчого ізолятора. Це наявність грибків, застарілість цих приміщень тощо”, – розповіла прес-секретар прокуратури м. Києва Надія Максимець.

Джерело