Як відмотати реформу прокуратури назад?
23.04.2020
Генеральний прокурор Ірина Венедіктова вже більше місяця займає відповідну посаду. Вона увійшла в стан справ, побачила результати очищення Офісу генпрокурора, а також набрала собі заступників і чимало нових радників.
У своєму відеоблозі я згадував, що станом на початок квітня серед 6 радників лише одного не звільнив Рябошапка. Чому? Бо ця людина не працювала в органах прокуратури!
Всі інші по факту не продемонстрували відповідного рівня компетентності або мають проблеми з доброчесністю. Згодом Ірина Венедіктова одного прибрала (його звати Руслан Карпалюк), додавши собі ще декількох.
Спочатку розповім про Карпалюка, а потім перейдемо до ризиків, які виникли перед реформою.
Місяць тому до Венедіктової звернулись з проханням представники одного з найбільших дилерських салонів Audi в Східній Європі. Звернення стосувалося неможливості зайняття Карпалюком відповідної посади. Ба більше, за результатами звернення цих же підприємців експрокурора притягали до дисциплінарної відповідальності в 2017 році.
Генпрокурор чудово знала, кого призначає радником. Вона просто не могла не знати, проте треба поважати її право обирати собі професійне оточення.
Як наслідок після звернення представників українського ритейлера Audi Венедіктова таки прибрала Карпалюка з позиції свого радника. Направду кажучи, там ледь не кожен з тих п’яти – “як Карпалюк”. Про них я розповідав у своєму відеоблозі.
Нещодавно Ірина Венедіктова сходила на інтерв’ю до проросійської пропагандистки Наталії Влащенко. Навіщо генпрокурор йде на розмову до персони, що радо спілкується із посібниками режиму Януковича Андрієм Портновим і Оленою Лукаш, наразі невідомо. Проте факт залишається фактом. Хоча хотілося б поменше спілкування з людьми, для яких Євромайдан був шабашем і антиконституційним переворотом.
Отож, в інтерв’ю було кілька цікавих моментів, на яких варто зупинитися. І я зосереджу вашу увагу лише на моментах, що стосуються спроби відкату реформи органів прокуратури. Венедіктова заявила, що за результатами масової чистки Офісу генпрокурора командою Руслана Рябошапки було отримано близько 600 позовів. Вони поділені на 4 категорії. Найслабша серед них, на думку Ірини Венедіктової, стосується співбесід.
Генпрокурор наперед стверджує, що Офісу неможливо виграти в цих судових процесах. Ще раз, Ірина Венедіктова прямо каже, що Офіс генпрокурора заздалегідь “складає зброю”, навіть не спробувавши довести, що звільнення відбувались на основі зважених рішень, які будувались на основі об’єктивних даних. Нагадаю, під час співбесід розглядались два моменти – професійність і доброчесність.
Ще одне. Венедіктова сказала, що існує лише один папірець, де написано, що особа не відповідає критеріям, а тому не проходить атестацію. Але не все було так просто, як вбачається Ірині Валентинівні.
Цей папірець – індивідуальне рішення про проходження атестації. І там неможливо в деталях розписати причини звільнення. Проте в доступі по кожному з прокурорів в Офісі є підготовлені НАБУ профайли, матеріали особової справи, дисциплінарні провадження тощо. З цієї документації можна зробити повноцінний висновок стосовно професійного життя.
Наприклад, Венедіктова легко могла б переглянути причину звільнення свого вже ексрадника Карпалюка, щоб не осоромитись на всю країну призначенням прокурорів, що плювали на “честь мундира”.
Під час інтерв’ю генпрокурор також розповіла, що прокурори попередньо складали тести. Тому перевіряти професійність на співбесідах не треба? Нагадаю, тести – фактично перевірка теоретичних знань законодавства та фіксація інтелектуальних здібностей (general skills test).
Проте Венедіктова забуває, що професійність треба вимірювати не тільки перевіркою на теоретичні знання, але й через практичні завдання. Саме тому перед кожною співбесідою прокурор отримував задачу, відповідь на яку давав безпосередньо членам комісії. А тому було досить дивно бачити, коли прокурор набирає вище прохідного балу на тестуванні, а потім не може зв’язати двох слів в застосуванні завчених норм права. А також спостерігались випадки, коли прокурори жодного разу в руках не тримали кримінального провадження.
Тепер до компенсацій. Ірина Валентинівна стверджувала, що вже є рішення Вінницького окружного адміністративного суду про поновлення прокурора на посаді. І компенсація склала більше 600 тисяч гривень. Тому для всіх, кого не дуже законно звільнили, треба закласти в бюджеті більше 100 млн гривень.
Ну що ж, пояснюємо генпрокурору, що її ввели в оману. По-перше, суддя, що ухвалював рішення, та прокурор, що подав позов, за нашою інформацією досить добре знайомі. По-друге, за весь рік цей прокурор заробляв відповідну суму. Як, не працюючи в прокуратурі лише 3 місяці, можна отримати річну зарплату?
Венедіктова ці питання собі не задає, а лише констатує факт подальшого програшу близько 150 позовів прокурорам, які не пройшли співбесіду. До речі, попереднє здавання позицій у публічному просторі може бути згодом розцінене як службова недбалість. Сподіваюсь, юристи Офісу генпрокурора будуть боротися, а Венедіктова просто обмовилась.
Тепер про укладення мирових угод. Цікаво, хто їй “наспівав ідею”, що це вихід із ситуації? Зрештою, ще один момент – не передбачено в чинних законодавчих актах про прокуратуру і відповідну реформу жодних додаткових співбесід. Та й цікаво, які критерії хоче виставляти Венедіктова?
Хоча, зважаючи на досвід проведення конкурсів в ДБР, ми всі уявляємо об’єктивність відповідних процесів. Цікаво, що в тому ж таки Бюро, яке вона очолювала близько 3 місяців, нещодавно звільнили без жодних підстав декілька десятків слідчих. Вам не нагадує це подвійні стандарти від пані генпрокурора?
І якщо зважати на те, що Венедіктова вже заявила в інтерв’ю, що Офіс програє всі 140+ позовів прокурорам, то який сенс останнім йти на мирову? Л – логіка.
Наостанок, окрім вищезгаданої ідеї, в запасі у чинної влади є ще два способи загальмувати реформу. Мова йде про конституційне подання Опозиційної платформи “За життя” та соратників Юлії Тимошенко про неконституційність реформи.
Наразі вирішується питання про розгляд відповідного звернення до суду конституційної юрисдикції. Проте, наскільки відомо, судді КСУ крутять пальцем у скроні від “якості” подання, підготовленого Ренатом Кузьміним, екссоратником генпрокурора часів Віктора Януковича Віктора Пшонки.
Також мені надали до ознайомлення лист з прокуратури міста Києва. Там йдеться про негативний вплив на “якісне та своєчасне забезпечення здійснення органами прокуратури конституційних повноважень”.
Спробуємо пояснити. У столичній прокуратурі мають пройти згадані звільнення, бо офіцери правосуддя не пройшли тестування.
Статистичні дані виглядають наступним чином:
-із 274 співробітників 76 не пройшли атестацію;
-16 не подали заяви про намір пройти атестацію;
-13 прокурорів без поважних причин не з’явились для складання тесту зі знання законодавства;
-30 прокурорів не змогли скласти відповідний тест;
-ще 17 прокурорів не змогли скласти тести на інтелектуальні здібності.
Маю величезні сумніви, що хтось в столичній прокуратурі посмів би займатись самодіяльністю. Вочевидь, цю ідею з листом про “занепад” придумали в Офісі генпрокурора. І поки тривають судові баталії щодо звільнених з Офісу, а звільняти треба вже регіональних прокурорів, то можна попросити регіональних прокурорів підготувати відповідні листи і надіслати їх на ім’я Венедіктової.
Ми продовжимо стежити за перебігом подій у спробах заблокувати реформу органів прокуратури.
Зрештою Ірина Валентинівна має зрозуміти, що це ледь не єдина системна зміна, яку станом на весну 2020 року має команда Зеленського. І досить нерозумно зараз спробувати масово повертати недоброчесних та непрофесійних прокурорів або структурно змінювати підхід в очищенні цього органу правосуддя.
Олександр Лємєнов
