Як Україна не карає фейкових суддів «ДНР» і «ЛНР»
13.03.2023
Днями стало відомо, що суди невизнаних квазідержавних формувань «ДНР» і «ЛНР» засудили трьох українських військовополонених до тривалого тюремного покарання — від 8,5 до 13 років вʼязниці. Нібито за жорстоке поводження із мирним населенням і військовополоненими та заборонені методи у збройному конфлікті. Єдиним джерелом інформації про ці рішення є російський Слідчий комітет і російські ЗМІ. Правозахисні організації і незалежні журналісти спостерігати за подібними судовими процесами змоги не мали.
Діяльність окупаційних судів» Україна не визнає законною.
Донедавна суддів-перебіжчиків притягували або за державну зраду, як у випадку з Кримом, або за участь у терористичній організації, як в «ЛНР» і «ДНР». Зайняття посад у незаконних судових органах на окупованій території тепер також кваліфікується як колабораціонізм.
Але в умовах збройного конфлікту рішення незаконних судових органів можуть бути і воєнним злочином. В останні кілька років подібні звинувачення у порушенні законів та звичаїв війни вже висунуті кільком суддям із Криму, але вироку по них ще немає.
У минулому році таку підозру заочно оголосили судді «Верховного суду Донецької народної республіки» Олександру Нікуліну. 9 червня 2022 року Нікулін як головуючий і «судді» Павло Бичков та Олена Харахулах засудили трьох іноземців, які воювали на боці України, до смертної кари. У підозрі йшлося про те, що засуджені були комбатантами і мали право на участь у бойових діях. Водночас за протоколом до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, особі не може бути винесено жодного вироку, і вона не може бути піддана жодному покаранню, окрім як за постановою неупередженого і законно створеного суду. Суд квазіреспубліки «ДНР» за логікою українських правоохоронців таким не є.
І водночас на сьогодні не назбирується і десятка вироків псевдосуддям із окупованих територій Донецької і Луганської областей (автором знайдено шість, а сьомий вирок скасований — ред.). На противагу цьому кримських суддів судять майже масово. Схоже, що всі ці роки статус анексованого півострова був більш однозначним для правоохоронців, аніж ОРДЛО.
Справи «суддів»-терористів намагалися слухати на неокупованій частині Донеччини, де судді часто брали самовідвід, бо особисто знали обвинувачених або посилались на те, що мають родичів на захоплених територіях і бояться розправи над ними. Частину цих процесів просто заморожено у звʼязку з розшуком обвинувачених.
Суд вимагав доказів існування «ДНР»
Спочатку заочно судили першого голову Верховного суду «ДНР» Едуарда Якубовського.
Цей громадянин Росії і в минулому старший криміналіст Слідкому РФ з вересня 2014-го обіймав посаду в окупаційному суді «ДНР». Раніше Якубовський недовго виконував обовʼязки генпрокурора «ДНР» і при ньому було прийнято положення про воєнні суди і «Кримінальний кодекс», передбачивши смертну кару.
За текстом обвинувального акту, 08.04.2015 року «суддя» провів брифінг і озвучив статистику справ, що були в провадженні незаконно створених судів, а також описав структуру судової системи «ДНР». 27 травня 2015-го Якубовський підписав розпорядження про встановлення місць проведення «Верховним судом ЛНР» судових засідань.
Крім того, 14.08.2015 року він за участі представників «Верховного суду ДНР» та генеральної прокуратури провів пленум, на якому навів статистику за перше півріччя про кількість розглянутих справ і тих, що перебувають у провадженні.
У витягу із кримінального провадження ідеться про 45 підозрюваних із числа колишніх працівників судів, які долучилися до створення терористами незаконних судових органів. Вважається, що Якубовський організовував роботу цієї псевдосудової системи «ДНР» і координував псевдоправоохоронців.
Українські слідчі дізналися місце проживання Якубовського — готель «Донбас Палас» і номер мобільного телефону та прослуховували його розмови з працівниками суду, прокуратури та іншими чиновниками «ДНР».
З метою вручення повідомлення про підозру здійснено дзвінок і невідома жінка відповіла, що Якубовський є головою «Верховного суду «ДНР» і цей номер телефону належить його приймальні, але до телефону шеф не підійде та щоб його побачити треба записатися до нього на особистий прийом, приїхавши до міста Донецька.
Повідомлення про підозру Якубовському надсилалося на його російську адресу реєстрації і навіть на Площу Правосуддя, 1 в окупованому Донецьку. У 2015 році робився запит у Росію щодо міжнародної правової допомоги, але там начебто не могли встановити місцезнаходження Якубовського, Слідчий комітет РФ відповідав, що не має даних щодо судимостей свого колишнього працівника, інформація щодо його участі в незаконних збройних формуваннях як на території РФ так і за її межами відсутня.
12 червня 2017 року Селидівський міський суд Донеччини визнав обвинувачення Якубовського недоведеним. Суд хотів, щоб прокурор подав докази існування терористичної організації «ДНР» та її злочинів. «В обвинувальному акті зазначено безліч, особливо тяжких, злочинів вчинених терористичною організацією та обвинуваченим. Там і масові вбивства, захоплення міст, селищ, будівель, терористичні акти і таке інше. Проте, будь-яких доказів щодо зазначених обставин, суду не надано… Жоден потерпілий не допитаний, протоколів огляду руйнованих будівель, трупів не надано, експертиз не проведено, шкоду не встановлено. Навіть вироків суду за скоєними злочинами не надано», — йшлося у рішенні суду.
За фактом виправдання Якубовського зареєстрували кримінальне провадження і перевіряли факт можливого постановлення суддями неправосудного рішення.
У квітні 2018-го апеляційний суд ухвалив новий вирок, заочно призначивши Якубовському 12 років позбавлення волі. У рішенні зазначається, що діяльність «ДНР» як терористичної організації підтверджується зверненням Верховної Ради України до міжнародних організацій і національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» та ін.
Свого часу генпрокуратура України повідомляла, що під головуванням Якубовського «Верховний суд ДНР» постановив низку незаконних вироків, в тому числі і про засудження до смертної кари. Серед засуджених є і боєць, якого представники «ДНР» взяли у полон і за шпигунство на користь України покарали 30 роками колонії суворого режиму. Втім, у вироку щодо Якубовського про ці обставини зовсім не йдеться.
Імовірно, інформацію для прес-релізу в прокуратурі почерпнули із тиражованих в інтернеті заяв самого Якубовського. Наприклад, голова «ДНР» хвалився, що у 2017-му воєнний трибунал виніс 16 вироків за злочини проти державної безпеки. Також у березні 2017-го Якубовський повідомляв про заочне засудження до 14 років вʼязниці деякого працівника МВС України Володимира Карася, який нібито бив і мучив мирних жителів за допомогу бойовикам «ДНР».
Після загибелі глави «ДНР» Захарченка в результаті підриву кафе «Сепар», новий очільник «республіки» Денис Пушилін за тиждень відсторонив Якубовського і призначив нового голову «Верховного суду ДНР» Андрєя Кіма. Він також громадянин Росії і обіймає цю посаду донині. За останні пʼять років українські правоохоронці підозру йому так і не підготували.
«Концерт у Верховному Суді ДНР»
Колишню заступницю голови «Верховного суду ДНР» Юлію Безрученко у 2019-му визнали учасницею терористичної організації. До 2014-го жінка була суддею Апеляційного суду Донецької області.
14 серпня 2015 року Безрученко брала участь у першому засіданні пленуму «Верховного Суду «ДНР» з організаційних питань як перший заступник голови «суду».
У судовому засіданні за обвинуваченням Безрученко відтворювали відеозаписи про роботу суду. Так, у випуску новин «Міністерства інформації «ДНР»: «Концерт в Верховном Суде ДНР» жінка представляється як Юлія Безрученко і каже, що вона є першим заступником голови «Верховного Суду ДНР». Заочним вироком суду їй призначено покарання — 10 років увʼязнення з конфіскацією майна.
Наразі в Україні за участь у терористичній організації до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна заочно засуджена діюча заступниця «Верховного суду ДНР» Ольга Барсукова. До 2014 року вона працювала суддею Апеляційного суду Донецької області.
У вироку написано, що Барсукова брала участь у засіданні військового трибуналу «Верховного суду «ДНР». Правоохоронці виявили на YouTube відео «Рассмотрение уголовного дела по обвинению военнослужащего «Области войска Донского» (сьогодні цей запис не доступний, але його копія зберігається у матеріалах справи). На відео видно, що в судовому засіданні головує суддя — чоловік віком приблизно 40-45 років, одягнений у чорну суддівську мантію. На 01 хвилині 38 секунді відеозапису зображено жінку приблизно 40-50 років, повної статури, волосся темного кольору, середньої довжини, в окулярах, одягнену в чорну суддівську мантію.
Від міграційної служби України з анкети отримувача паспорту громадянина для виїзду за кордон, заповненої в грудні 2011 року, слідчі отримали фотокартку Барсукової і так її ідентифікували.
У матеріалах справи є посилання на статтю в газеті «Новоросія» під назвою «Перший вирок». 12 лютого 2016 року під час прес-конференції суддя «Верховного Суду Республіки», виконуюча обовʼязки голови «Військового трибуналу» Людмила Стратейчук, заявила, що вперше в історії «ДНР» винесений смертний вирок. За інформацією ЗМІ, засудженим виявився 28-річний козак бандформування «Область Війська Донського» Анатолій Якубенко, який 8 березня 2015 року убив двох молодих дівчат, які відмовили йому в інтимі.
Суддю Стратейчук в Україні намагалися судити ще у 2017-му. Справа потрапила у той самий Селидівський міський суд. Через місяць після скандального виправдання голови «Верховного суду ДНР» Якубовського під стінами суду «група невідомих осіб висловлювала погрози на адресу суддів, які розглядають кримінальні справи, повʼязані з тероризмом». А ще згодом нардеп ініціював кримінальне провадженням за фактом постановлення неправосудного рішення — виправдувального вироку Якубовському. Судді взяли самовідвід, справу скерували в Дружківський міський суд і подальша її доля невідома.
Можна припустити, що справа просто зависла як у випадку з іншим заступником голови «Верховного суду ДНР» Дмитром Єрьоміним. Суд вирішив, що станом на 2019 рік немає даних, що Єрьомін перебуває в районі проведення антитерористичної операції або на непідконтрольній Україні території, фактично його місцезнаходження не встановлено. Тому Єрьоміна оголосили в розшук, а судовий розгляд зупинили.
Дочка «судді» Стратейчук — Вікторія Степаненко, також «суддя». Раніше Апеляційного суду Донецької області, а після окупації — «Ворошилівського міськрайонного суду ДНР». Кримінальна справа щодо неї залишилась у Жовтневому райсуді Маріуполя.
Наразі в Павлограді Дніпропетровської області перебуває провадження щодо Вʼячеслава Мігди. Він 17 березня 2016 року обійняв посаду судді Військово-польового суду «ДНР» і, за даними слідства, брав участь у розгляді кримінальних справ відносно військовослужбовців ЗСУ та бойовиків «ДНР». Його звинувачують у сприянні терористичній організації.
Суддю Центрально-Міського міжрайонного суду міста Макіївки «ДНР» Тетяну Семенову заочно засудили до 9 років. Вона розглядала клопотання Макіївської виправної колонії про умовно-дострокове звільнення засуджених. У матеріалах справи були довідки про звільнення за її судовими рішеннями вʼязнів, які потім ставали на профілактичний облік у відділок поліції на підконтрольній Україні території.
У судовому засіданні показання дав свідок, який у 2014-2015 роках працював помічником судді Донецького апеляційного суду, а з січня 2015-го по 2016 рік — суддею «ДНР». Свідок бачився з Семеновою на спільних нарадах у «Верховному суді ДНР». Крім того, вони спілкувалися з робочих питань, у них склалися дружні робочі стосунки.
Інші двоє «суддів» із Макіївки Сергій Федоренко і Олена Богославська заочно отримали по 8 років тюрми. Вони приводили вироки у відповідність до кримінального кодексу «ДНР».
У 2016-2017 роках на автомобільній трасі Донецьк-Маріуполь між населеними пунктами Оленівка та Новотроїцьке кілька разів відбувалась передача засуджених, які утримувались в установах на тимчасово неконтрольованій українською владою території. Українській стороні віддали увʼязнених, які мали при собі документи, видані незаконними органами так званої «ДНР», у тому числі копії «судових» рішень Федоренка і Богославської.
Колишній прокурор Іван Киріяк в умовах окупації став суддею незаконно створеного Харцизького міжрайонного суду «ДНР». За матеріалами справи, у 2015 році він виносив незаконні рішення іменем «Донецької народної республіки». Зокрема, про звільнення від відбування тюремного покарання засуджених за особливо тяжкі злочини.
Суд першої інстанції засудив його до 9 років позбавлення волі. Однак апеляція вирішила, що у вироку не конкретизовано, в чому саме полягала участь Киріяка у діяльності терористичної організації і в чому він сприяв такій організації. Дії обвинуваченого судом не конкретизовані, чим порушено його право захист.
Крім того, доказами були протоколи огляду копій письмових документів та витяги з електронних сайтів мережі інтернет. На думку суду, прокурор не мотивував допустимість цих доказів. Справу повернули на новий розгляд, після чого в 2019-му суд оголосив Киріяка у розшук, який триває понині.
Аналогічно у розшуку перебуває Олександр Клешньов, який обійняв посаду «судді Центрально-Міського міжрайонного суду м. Горлівки «ДНР». Словʼянський міськрайонний суд Донецької області не погоджувався на заочний розгляд справи за відсутності даних про оголошення обвинуваченого у міждержавний або міжнародний розшук чи переховування його понад шість місяців від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Клешньов дійсно тривалий час в судові засідання не зʼявляється, але причини невідомі й суд не міг переконатися, що обвинувачений справді знав про день та час розгляду справи та ухилявся від явки.
Колишня суддя апеляційного суду Луганської області Ніна Кравченко стала суддею «Верховного суду ЛНР». Після захоплення Луганська вона не виїхала на підконтрольну Україні територію. Натомість стала членом так званої «робочої групи по законотворчій діяльності» «Народної ради Луганської народної республіки».
З кінця 2014 по вересень 2015 року Кравченко розробила та передала для внесення на розгляд депутатам «Народної ради ЛНР» проекти Сімейного, Земельного, Цивільного і Цивільного процесуального кодексів «ЛНР». Причому в останньому були визначені права та повноваження «суддів» ЛНР та інших учасників судового засідання при розгляді цивільних справ у так званих судах «ЛНР».
У 2018-му Кравченко пройшла конкурс на посаду «судді» і була призначена заступником голови «Верховного суду ЛНР» — головою Судової колегії з цивільних справ. Жінка проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді вперше, у тому числі організовує та приймає кваліфікаційні іспити. Вважається, що вона продовжує свою діяльність. У матеріалах справи є посилання на показання свідка, який у квітні 2022-го бачив Кравченко в окупованому Луганську поблизу адміністративного приміщення «Верховного суду ЛНР». У липні минулого року суд дозволив проводити щодо неї заочне слідство.
Справу голови «Новоазовського райсуду ДНР» Володимира Попеки передали до суду для розгляду по суті в листопаді минулого року.
На Івано-Франківську за державну зраду мають судити екссуддю Старобільського районного суду Луганської області Ігоря Кудрявцева. Раніше він сам слухав справу про держзраду колишнього нардепа від Партії регіонів і так званого «батька ЛНР» Олександра Єфремова. Однак 9 березня 2022-го в умовах окупації міста Кудрявцев начебто погодився працювати на росіян. Зокрема, почав агітувати інших суддів та працівників суду присягнути на вірність РФ і писати заяви про вступ на роботу до фейкових судових органів окупаційної адміністрації.
Ірина Салій
