Як суддя уникнув відповідальності за хабарництво
10.11.2017
Прокуратура принесла до суду гучну справу про хабарництво голови одного із житомирських судів та двох податківців. За два роки у суді справа повністю розсипалась. Суд відкинув усі докази прокуратури і виправдав усіх трьох обвинувачених. Ми розібралися, як можна уникнути покарання за хабарництво, коли сам факт передачі хабара так і не спростовано.
Історія справи
Мова йде про справу судді Богунського райсуду Житомира Анатолія Шелепи та двох посередників – заступника начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА у Житомирській області Юрія Козловця та старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ цього відділу Анатолія Шамрая. Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у серпні 2017-го виправдав їх, прийшовши до висновку, що слідство не довело наявність у їхніх діях складу злочину.
Суддя Анатолій Шелепа є досить відомим у Житомирі, його ім’я фігурує у матеріалах ЗМІ про рейдерське захоплення ЗАТ «Житомирські ласощі». За даними ЗМІ, саме після участі у цій справі кар’єра Шелепи пішла вгору і він очолив Богунський райсуд.
Слідство звинувачувало Шелепу у тому, що у лютому 2012-го він, будучи головою райсуду, за посередництва двох податківців (Анатолія Шамрая та Юрія Козловця) отримав $6500 хабара за вплив на суддю очолюваного ним суду, щоб вона змінила кваліфікацію дій підозрюваного у справі про умисне вбивство на більш м’яку статтю.
По суті справа почала слухатися лише у 2015 році. Після більш ніж дворічного слухання Козятинський суд 21 серпня цього року виправдав трьох підозрюваних. Такий вирок став можливим через те, що суд відкинув усі надані обвинуваченням докази як недопустимі.
Фіаско прокуратури у суді
Суд визнав недопустимими усі протоколи про наслідки проведення оперативно-технічного заходу, тобто усі відео- та аудіозаписи обставин вимагання і отримання неправомірної вигоди, а також протоколи маркування та вручення мічених коштів, оскільки, як вказав суд, всі ці докази отримані з порушенням закону.
Інкримінований Шелепі, Козловцю та Шамраю епізод про отримання хабара був виявлений ситуаційно, коли 7 лютого 2012-го негласно була зафіксована телефонна розмова між Козловцем та Шелепою. У той час СБУ здійснювало оперативні заходи стосовно судді в іншій оперативно-розшуковій справі. Суд вказує, що для прослуховування і негласної відеозйомки виявленого епізоду з податківцями правоохоронці мали отримати дозволи суду окремо. Цього зроблено не було. Прослуховування судді Шелепи відбувалося на підставі постанови начальника УСБУ в той час, як таке обмеження могло бути застосоване виключно за дозволом суду. Суд визнав такі дії СБУ втручанням у приватне життя Шелепи.
Суд дійшов висновку, що оперативно-розшукова справа (ОРС) стосовно судді Шелепи була заведена незаконно. Однак, перевірити обставини заведення цієї ОРС неможливо, оскільки вона повністю знищена (повністю усі процесуальні документи про видачу дозволів на проведення оперативно-технічних заходів – подання УСБУ, постанови суду, постанови начальника УСБУ). При цьому суд зауважив, що термін зберігання інформації з ступенем «цілком таємно» складає 10 років.
Як доказ існування цієї справи, суд отримав від прокуратури довідку від 2012 року, де вказується, що прокуратура вивчає оперативно-розшукову справу стосовно Шелепи, яка була заведена у 2011-му відповідно до закону. Однак, зміст цієї довідки «навпаки дає суду підстави дійти переконливого протилежного висновку – про очевидність незаконного заведення оперативно-розшукової справи», вказано у вироку.
Зокрема, суд зазначив, що підставою відкриття у 2011 році ОРС щодо Шелепи прокуратура вказала оперативну інформацію, викладену у рапорті співробітника спецпідрозділу СБУ. Однак, зазначив суд, закон не передбачає такі підстави заведення ОРС як «рапорт» та «оперативна інформація», «оскільки це може призвести до свавільного обмеження конституційних прав і свобод людини».
Відкриття ОРС можливе лише з двох причин: задля запобігання тяжкого чи особливо тяжкого злочину або ж для з’ясування істини під час розслідування справи. У даному ж випадку у 2011-му слідство мало оперативну інформацію про те, що суддя Анатолій Шелепа отримав у якості хабара автомобіль Range Rover вартістю понад $100 тис. за незаконне зупинення слідчих дій у кримінальних справах. Відтак, зазначив суд, Шелепа вже отримав дорогий автомобіль, тобто вже скоїв злочин, а відтак, згідно з законом, усі дані мали бути направлені у прокуратуру для вирішення питання про порушення проти цього судді кримінальної справи.
Суд зауважив, що до порушення кримінальної справи можливе проведення оперативно-розшукових дій, але лише з метою запобігання злочину і виключно тяжкого чи особливо тяжкого. А злочин, інкримінований судді Шелепі в обвинувальному акті, є середньої тяжкості.
Більше того, жодних результатів стосовно саме епізоду з автомобілем Range Rover у підсумку так і немає. Дане ОРС тривало 12 місяців, однак суд не отримав інформації про те, хто, з яких підстав і з якою метою прийняв рішення продовжити строк ОРС на цей максимальний строк.
У результаті суд прийшов до висновку, що наведені дії слідства дають підстави стверджувати про «очевидність протиправного порушення конституційних прав та свобод» судді Шелепи і «штучно заведену ОРС», коли фактично за ним цілорічно велося аудіо- та відеоспостереження, в тому числі і в службовому кабінеті. Відтак, усі протоколи проведення аудіо- та відеозаписів визнано недопустимими доказами.
У свою чергу протоколи про маркування та вручення мічених коштів суд визнав недопустимими через те, що працівники УСБУ провели ці заходи по врученню коштів після порушення кримінальної справи без письмового доручення органу досудового розслідування.
«Плоди отруєного дерева»
Суд визнав недопустимими всі похідні від вищевказаних доказів документи, надані суду стороною обвинувачення. Серед них – результати особистого огляду підозрюваних, відеозаписи та результати обшуку їхніх автомобілів, житла, службових кабінетів, аудіозаписи розмов між ними, в тому числі і потерпілого та Шамрая при передачі хабара тощо.
Ці докази були визнані судом недопустимими з огляду на доктрину «плоди отруєного дерева», яку застосовує Європейський суд з прав людини, коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо були отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.
За цим же принципом суд визнав недопустимими доказами показання кількох свідків, серед яких потерпілий, суддя Богунського суду, на яку, за даними слідства, мав намір чинити вплив Шелепа та співробітник спецпідрозділу УСБУ, за рапортом якого була заведена оперативна справа, та інші, оскільки ці свідки, як джерело доказів, були встановлені під час проведення незаконних слідчих дій в рамках незаконно заведеної оперативно-розшукової справи.
Тобто суд прийшов до висновку, що якби не було незаконного заведення оперативно-розшукової справи і незаконного здійснення у ній прослуховування та стеження, не була б порушена кримінальна справа і не були б встановлені такі джерела доказів, як показання цих свідків.
І наостанок
Суд також вирішив, що Шелепа, Шамрай та Козловець не набули в законний спосіб процесуального статусу підозрюваних і обвинувачених через порушення слідством строків досудового розслідування. Суд дійшов висновку, що строк досудового слідства був порушений на чотири місяці.
Відтак, проведені поза межами строків досудового слідства такі процесуальні дії як здійснення повідомлень про підозру та складення обвинувального акту є нелегітимними, що само по собі виключає можливість винесення обвинувального вироку, оскільки Шелепа, Шамрай та Козловець не можуть вважатися такими, що в законному порядку набули процесуального статусу спочатку підозрюваних, а потім обвинувачених.
Суд також окремо вказав, що повідомлення про підозру судді Шелепі було здійснено з істотним порушенням закону. Згідно з КПК, письмове повідомлення про підозру професійному судді здійснюється генеральним прокурором або його заступником. У даному ж випадку заступник генпрокурора обмежився лише складанням письмового тексту повідомлення про підозру та його підписанням, доручивши його вручення слідчому, що є порушенням.
Таким чином з урахуванням всіх обставин в їх сукупності, суд вирішив, що належних, достовірних та допустимих доказів, які були б достатніми для висновку про доведення винуватості Шелепи, Шамрая та Козловця поза розумними сумнівами, в ході судового розгляду обвинуваченням не надано. А тому їх необхідно виправдати за недоведеністю в їх діях складу кримінального правопорушення.
Вирок ще набрав не законної сили. Прокуратура подала апеляційну скаргу, розгляд якої призначений в Апеляційному суді Вінницької області на 20 листопада.
